Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №577/974/26 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокум.Суми

Справа №577/974/26

Номер провадження 22-ц/816/2770/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Щербаченко М. В. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Замченко А. О.

за участі секретаря судового засідання Чуприни В.І.,

учасників судового процесу:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Юсан І.О.,

прокурора Галашан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником – адвокатом ЮСАН Інною Олександрівною, на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2026 року, ухваленого у складі судді Рідзевської І.О. у місті Конотоп Сумської області, повний текст якого складено 23 липня 2026 року,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Конотопської міської ради

про позбавлення батьківських прав,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що у шлюбі з відповідачкою народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини сторони справи не підтримують більше двох років, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. ОСОБА_4 виїхала за межі території України на невизначений термін. Дочка ОСОБА_6 проживає разом з позивачем. Спір щодо визначення місця проживання дитини між сторонами справи відсутній. ОСОБА_1 повністю забезпечує дочку усім необхідним для її повноцінного фізичного, психічного та розумового розвитку

Відповідачка, знаючи про місце проживання дочки, не шукає способів піклуватися та навідатися до дитини, не цікавиться її життям, успіхами та станом здоров`я. Вона не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що свідчить про ухилення її від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дочки. Вважає, що відповідачка за власною ініціативою самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої дитини, без поважних причин залишивши її без батьківської уваги та турботи. Позивач не чинить перешкод у спілкуванні з дитиною. Поведінка відповідачки відносно малолітньої дитини, на думку позивача, є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, що свідчить про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позбавлення батьківських прав у цьому випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склалися, застосовувати не можна. Доказів умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків матері відносно доньки у матеріалах справи немає. Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки стосовно дитини є свідомими нехтуванням нею своїх батьківських обов`язків, а не збіг життєвих обставин, які склались у неї: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного соціального супроводу соціальних служб. Позивачем не мотивовано у чому полягатиме захист інтересів дитини у разі позбавлення матері батьківських прав. Висловлена дитиною сторін у суді підтримка позову про позбавлення матері батьківських прав сама по собі не є підставою для задоволення позову. Суд зауважив, що в силу свого віку дитина не розуміє наслідків позбавлення матері батьківських прав, має місце непорозуміння ситуації, що сталась та образа на матір за її поведінку. Однак, суд ураховуючи поведінку відповідачки щодо ставлення до виконання батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої дитини, вважав за необхідне попередити відповідачку, що у разі продовження такої поведінки вона буде позбавлена батьківських прав.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

07 серпня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Юсан І.О. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в ході судового розгляду в суді першої інстанції було доведено факт того, що відповідачка вихованням та утримання дочки не займається. Дитина в судовому засіданні підтвердила, що мати з нею не спілкується взагалі, не телефонує, не дивлячись на те, що жодних перешкод їй ніхто не чинить, тому висловила думку про позбавлення матері батьківських прав. Під час розгляду справи в суді відповідачка жодним чином не проявила інтерес до своєї дочки. З 2023 року відповідачка фактично не підтримує контакт з дитиною, не приймає участі в її вихованні та не проявляє інтерес до дитини. Втрачено психоемоційний зв`язок. Орган опіки та піклування у своєму висновку не заперечив остаточно проти позбавлення матері батьківських прав, вказав, що це є передчасним.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідачка правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

Від органу опіки та піклування Конотопської міської ради надійшла заява, в якій його представник просить розгляд справи проводити без її участі, в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду – залишити без змін.

Прокурор Галашан І.В. заперечила проти апеляційної скарги, просила залишити рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2026 року без змін. Посилалась на те, що позивачем не доведено підстав для позбавлення відповідачки батьківських обов`язків, подані ним докази не підтверджують підстав позову.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Сторони справи з 11.07.2014 перебувають у зареєстрованому шлюбі та є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7, 10).

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з донькою ОСОБА_7 (а.с. 6). Позивач працює на посаді водія вантажного автомобіля з 17.10.2025 у ФОП ОСОБА_8 , позитивно характеризується (а.с.11).

Відділом «Служби у справах дітей» Конотопської міської ради було обстежено умови проживання позивача ОСОБА_1 , за результатами якого установлено, що позивач проживає з донькою у належних умовах, дитина має окрему кімнату обладнану місцем для відпочинку, навчання та проведення дозвілля. Одяг/взуття відповідно до сезону та потреб, у наявності книги, іграшки. (а.с. 50).

ОСОБА_9 з 01.09.2021 по 07.06.2025 відвідувала початкову школу «Лідер». За період навчання у 2 класі зв`язок з класним керівником підтримувала мама, приводила до школи та забирала після уроків. Інколи дівчинка мала неохайний вигляд, частенько приходила без необхідного шкільного приладдя та дуже часто пропускала навчальні заняття. З 01.09.2023 до червня 2025 року зв`язок з закладом підтримували батько та бабуся дівчинки. У цей період учениця була забезпечена необхідним шкільним приладдям та умовами для навчання, значно рідше пропускала навчальні заняття, покращився її зовнішній вигляд (а.с. 54).

Наразі донька сторін є ученицею 5-В класу Конотопського ліцею № 9 Конотопської міської ради Сумської області, проживає разом з батьком. Мама дитини - ОСОБА_4 за період навчання доньки в ліцеї не цікавилася навчанням дитини, не відвідувала батьківські збори, не підтримує зв`язок з класним керівником та вчителями (а.с. 13).

Піклуванням про здоров`я дитини, лікування та догляд здійснює батько ОСОБА_1 , відвідує лікаря разом з дитиною та виконує рекомендації медичних працівників. За інформацією КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Конотопської МТГ» мати дитини, станом здоров`я не цікавиться (а.с. 49).

Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_10 – голова квартального комітету, та ОСОБА_11 , яка є лікарем-педіатром підтвердили, що малолітня ОСОБА_5 проживає тривалий час з батьком. У свою чергу мати дитини – ОСОБА_4 не проявляє інтересу до доньки, не цікавиться її життям та станом здоров`я.

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї міського центру соціальних служб від 09.03.2026 № 55 ОСОБА_1 спроможний належним чином виконувати обов`язок з виховання дитини та догляду за нею (а.с. 51) .

30 квітня 2026 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Конотопської міської ради розглядалось питання позбавлення ОСОБА_4 батьківських- прав відносно її малолітньої дитини ОСОБА_12 , 2015 року народження.

Згідно з Витягом з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини №6 від 30.04.2026 відповідачка ОСОБА_4 не брала участі в засіданні, секретар комісії ОСОБА_13 повідомила, що ОСОБА_4 в телефонному режимі зазначила, що вона заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На цей час працює та проживає у Польщі, з дочкою спілкувалася в телефонному режимі, проте останні 4-5 місяців не розмовляла нею, оскільки дитина не бажала з нею спілкуватися. Комісія з питань захисту прав дитини прийняла рішення про необхідність підготовки висновку про недоцільність позбавлення матері батьківських прав, що є передчасним та крайнім заходом, мати жодного разу не притягалась до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, Служба у справах дітей не отримувала повідомлень про таку поведінку матері. Водночас Комісією ухвалено рішення про необхідність письмово попередити ОСОБА_4 про її обов`язок виховувати дитину, піклуватись про її здоров`я, розвиток, забезпечувати одержання (а.с. 80-81).

За змістом висновку органу опіки та піклування Конотопської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав від 05.05.2026 № 01-14/258 орган опіки та піклування вважає за недоцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.43-45).

Судом першої інстанції була з`ясована думка дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка висловила думку про позбавлення матері батьківських прав відносно неї.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Право застосоване судом

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

З урахуванням викладеного в оцінці обставин справи суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Оцінка аргументів, викладених в апеляційній скарзі

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення матері батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

У справі, яка переглядається, апеляційним судом на підставі матеріалів справи установлено, що малолітня ОСОБА_9 , 2015 року народження, після припинення між батьками шлюбних відносин залишилася проживати разом із батьком.

До позовної заяви ОСОБА_1 в обґрунтування підстав позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно її дочки ОСОБА_6 надав лише свою характеристику з місця роботи, характеристику голови квартального комітету, довідки навчальних закладів, де навчається дитина.

Суд першої інстанції надав належну та обґрунтовану правову оцінку указаним доказам, наданих ОСОБА_1 у їх сукупності, та, окрім того, урахував висновок органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідачки батьківських прав та доданих до нього документів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність достатніх доказів, які б підтверджували наявність обставин, що визначені статтею 164 СК України, для позбавлення відповідачки батьківських прав.

Зокрема, місцевий суд правильно вказав на те, що при розгляді указаної справи не встановлено, що мати свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Крім того, слід зазначити, що позивачем не надано суду доказів застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. Матеріали справи не містять жодних доказів, які характеризують відповідачку як матір.

Відповідно до частин другої, третьої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

У справі, яка переглядається, неповнолітня дочка сторін ОСОБА_6 у суді першої інстанції висловила бажання позбавити мати батьківських прав.

За установлених обставин цієї справи указана позиція дитини не може мати вирішального значення, зважаючи на відсутність виняткових обставин.

У цій справі матеріали не дають достатніх підстав для висновку про те, що указана позиція дитини зумовлена саме протиправною поведінкою відповідачки та, що саме позбавлення її батьківських прав є необхідним для захисту дитини.

Очевидно, що сімейні відносини мають складний характер, простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. З метою забезпечення найкращих інтересів дитини, за обставин цієї справи, не виправдано позбавляти матір права на контакт з дитиною і її виховання. Позбавлення матері всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності.

Важливим у цій справі є й те, що дитина фактично проживає з батьком, перебуває у стабільному сімейному середовищі, навчається. Водночас матеріали справи не містять переконливих доказів того, що збереження юридичного зв`язку між матір`ю та дочкою саме по собі становить загрозу для дитини або перешкоджає її нормальному розвитку.

За таких обставин суд не має достатніх підстав вважати, що сімейний зв`язок між матір`ю та дочкою є настільки зруйнованим і шкідливим для дитини, що його збереження суперечило б її найкращим інтересам.

Колегія суддів також враховує, що позбавлення батьківських прав не є способом покарання одного з батьків за неналежне виконання ним своїх обов`язків у минулому. Його метою є захист дитини, а тому застосування такого заходу повинно бути обумовлено необхідністю усунення конкретної загрози її правам та інтересам.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що в позовній заяві не наведено обставин, які б свідчили про виникнення або загострення у безпосередній близькості до моменту звернення до суду такої поведінки відповідачки, яка створювала б для дитини реальну загрозу або зумовлювала необхідність остаточного припинення правового зв`язку з матір`ю в умовах воєнного стану.

Відсутні докази того, що перед зверненням до суду вживалися заходи, спрямовані на налагодження відносин між матір`ю та дочкою. Зокрема, відсутні звернення позивача до Комісії з питань захисту прав дитини, що утворюється, діє при виконкомі місцевої ради, з приводу вжиття заходів з метою налагодження стосунків матері й дочки чи інших заходів впливу на поведінку матері.

Зважаючи на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду з дотриманням норм процесуального права.

Водночас, установлені судом у цій справі обставини, які характеризують поведінку матері у контексті виконання батьківських обов`язків щодо виховання доньки, вказують на наявність підстав для того, щоб з метою забезпечення дотримання якнайкращих інтересів дитини, попередити відповідачку про необхідність змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, налагодити контакт з дочкою, приймати участь у вихованні, розвитку та піклуванні щодо неї, з покладенням на орган опіки та піклування обов`язку з контролю за виконанням нею батьківських обов`язків, про що суд першої інстанції правильно зазначив, але лише в мотивувальній частині судового рішення, проте помилково не вказав про це у резолютивній частині судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (частина перша статті 374 ЦПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни оскаржуваного судового рішення шляхом доповнення його резолютивної частини попередженням відповідача про необхідність зміни ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, участі у вихованні дочки, з покладенням на орган опіки та піклування обов`язку з контролю за виконанням ним батьківських обов`язків.

Висновки суду щодо судових витрат

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки рішення суду по суті заявленого позову не змінене і не скасоване, то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись вимогами статей 141, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником – адвокатом ЮСАН Інною Олександрівною, задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2026 року змінити шляхом доповнення його резолютивної частини абзацом такого змісту: «Попередити ОСОБА_14 про необхідність змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, участі у вихованні доньки ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та покласти на орган опіки та піклування Конотопської міської ради Сумської області обов`язок з контролю за виконанням ОСОБА_16 батьківських обов`язків».

В іншій частині рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 13 жовтня 2026 року.

Головуючий М. В. Щербаченко

Судді О. І. Собина

А. О. Замченко