Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №591/6404/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/6404/25

Номер провадження 22-ц/816/2715/26

Категорія - 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Сізова Д.В. (суддя-доповідач),

суддів: Сидоренко А.П., Щербаченко М.В.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сікорської Ірини Станіславівни

на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2026 року, ухвалене у м. Суми у складі судді Клименко А.Я., повне рішення складено 27 березня 2026 року,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

10 червня 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який обґрунтовано такими обставинами.

06 березня 2014 року шляхом підписання анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» (із 12 серпня 2022 року змінено назву на АТ «Сенс Банк») на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум», а також додатку до цього договору, довідки про умови кредитування з використанням картки « ОСОБА_2 », заяви про відкриття поточних рахунків в ПАТ «Альфа-Банк», між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на споживчі потреби, за умовами якого встановлено відновлювальну кредитну лінію із лімітом 75 000 грн, сума встановленої кредитної лінії станом на дату укладення договору – 10 000 грн, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 36 % річних, зі сплатою обов`язкового щомісячного платежу у розмірі 7 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн. На виконання умов кредитного договору банк надав відповідачці у розпорядження кредитні кошти, якими вона активно користувалася.

У зв`язку з невиконанням відповідачкою кредитних зобов`язань за вказаним кредитним договором утворилася заборгованість у розмірі 243 210 грн, з яких: 165 193,22 грн – прострочене тіло кредиту, 77 704,22 грн – проценти за користування кредитом, 312,24 грн – овердрафт (несанкціонована заборгованість), яку банк просив стягнути з відповідача на свою користь, а також 2 918,52 грн судового збору та 19 691,99 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс банк» заборгованість за кредитним договором від 06 березня 2014 року в сумі 243 210 грн, а також 2 918,52 грн судового збору.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 липня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

Установивши факт укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору та отримання відповідачкою за ним кредитних коштів, а також невиконання позичальницею належним чином своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов висновку, що права позивача підлягають захисту шляхом стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором у заявленому розмірі. Водночас суд відмовив у відшкодуванні позивачу втрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з недоведеністю їх понесення.

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 – адвокат Сікорська І.С. оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Вважає безпідставним висновок суду про укладення між сторонами кредитного договору. Позивач надав копію договору про комплексне банківське обслуговування, додатки, довідку про умови кредитування, заяву на відкриття рахунків та розрахунок заборгованості, однак не надав належних доказів укладення саме кредитного договору та досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов. Відповідно до статей 638, 639, 641, 642 ЦК України договір укладається шляхом оферти та її повного і безумовного акцепту, а кредитний договір згідно зі статтею 1055 ЦК України має бути укладений у письмовій формі. У матеріалах справи відсутня підписана відповідачем оферта або інший документ, який би належним чином підтверджував її волевиявлення щодо укладення кредитного договору та погодження його істотних умов.

Посилання позивача на оферту фактично підміняє поняття оферти укладеним кредитним договором, хоча сама по собі оферта є лише пропозицією укласти договір і потребує відповідного акцепту. Крім того, відповідно до пункту 2.3 Публічної пропозиції АТ «Альфа-банк» договір про банківське обслуговування вважався укладеним після отримання банком від клієнта письмової анкети-заяви про акцепт. Отже, наведений позивачем порядок не підтверджує належного укладення саме кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 наголосила на необхідності належного інформування споживача та погодження з ним конкретних умов кредитування. Аналогічні правові висновки містяться у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 та інших постановах Верховного Суду.

Вказує, що позивачем не надано належних і допустимих первинних документів, які підтверджують фактичне перерахування відповідачці кредитних коштів, рух коштів за кредитом та формування заявленої заборгованості. Відсутні належні первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та проведення відповідних операцій. Наданий банком розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним документом і сам по собі не підтверджує ні факт видачі кредиту, ні його фактичний залишок, ні періоди та підстави нарахування процентів.

Доводить неправомірність нарахування процентів по кредиту та безпідставне стягнення їх судом із відповідача у розмірі 77 704,22 грн, без встановлення належним чином строку кредитування та періодів, за які вони нараховані. Зазначає, що суд також не перевірив обґрунтованість нарахування процентів за ставкою 36 % річних та не надав оцінки їх розміру з огляду на принципи розумності, справедливості та пропорційності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Правом на відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

06 березня 2014 року ОСОБА_1 власноручно підписала анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-банк» (із 12 серпня 2022 року змінено назву на АТ «Сенс банк») на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум», за умовами якої підписанням цієї анкети-заяви підтвердила, що зі змістом публічної пропозиції ПАТ «Альфа-банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка оприлюднена на Інтернет-сторінці банку за електронною адресою www.alfabank.com.ua, Правилами користування банківською платіжною карткою, Тарифами ПАТ «Альфа-Банк», які є невід`ємною частою договору, ознайомлена й цілком згодна та беззаперечно підтверджує те, що свій примірник договору разом з усіма додатками, що підписуються в рамках обслуговування продукту «Максимум», вона отримала в день укладення договору; отримала банківську платіжну карту та ПІН-конверт до неї в неушкодженому стані; до моменту укладення договору вона попередньо ознайомлена у письмовій формі з основними умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також будь-якою іншою інформацією щодо кредиту, надання якої передбачено нормами чинного в Україні законодавства, в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про захист прав споживачів та нормативними документами НБУ, які їй роз`яснені, зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими вона цілком згодна (пункт 6) (а.с. 17).

Відповідно до пункту 2 анкети-заяви ОСОБА_1 виявила бажання відкрити в банку рахунок ЕПЗ та отримати картку; отримати від банку кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії з лімітом в межах 75 000 грн по її рахунку ЕПЗ (надалі – кредит) на умовах, що вказуються в договорі та додатку до договору, що підписується в рамках обслуговування продукту «Максимум» з урахуванням умов публічної пропозиції.

06 березня 2014 року між сторонами підписано додаток до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум») про те, що на підставі анкети-заяви, наданої клієнтом, банк відкрив рахунок № НОМЕР_1 у валюті гривні та випустив міжнародну платіжну картку DMC Gold строком дії 2 роки з моменту її випуску (пункт 1) (а.с. 17).

У пункті 2 додатку визначено, що за бажанням клієнта, що виражене останнім в анкеті-заяві про акцепт публічної пропозиції, банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку, що вказаний в пункті 1 цього додатку, на наступних умовах: ліміт відновлювальної кредитної лінії становить 75 000 грн (п. 2.1.), сума кредиту, що є доступною на момент отримання картки та підписання додатку – 10 000 грн (п. 2.1.1.); процентна ставка за користування коштами кредиту складає 36 % річних на торгові операції та операції на зняття коштів (п.п. 2.2).

06 березня 2014 року ОСОБА_1 підписано довідку про умови кредитування з використанням картки «Максимум» (з прикладом використання кредитних коштів з розрахунком сукупної вартості кредиту), із змісту якої вбачається, що між ПАТ «Альфа-банк» та відповідачкою були погоджені наступні умови кредитування: валюта рахунку гривня, строк дії картки – 2 роки з можливістю перевипуску картки за умови дотримання умов договору; строк дії кредитної лінії – 1 рік з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання умов договору; максимальна сума кредиту 75 000 грн; мета кредиту – споживчі потреби; тип процентної ставки – фіксована; погашення кредиту – щомісячно, не менш ніж сума обов`язкового мінімального платежу; дострокове погашення – можливе, без додаткових комісій; пільговий період для картки « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: для операцій зняття готівки – відсутній, для торгівельних операцій – до 55 днів; тип картки Master Card Gold (а.с. 18).

У такий же спосіб відповідачкою підписана заява від 06 березня 2014 року на відкриття поточних рахунків в ПАТ «Альфа-Банк» у якій просила відкрити поточні рахунки у гривні на її ім`я, в тому числі рахунки для відображення та обліку операцій за такими поточними рахунками (а.с. 18).

За даними виписки по рахунку з кредитною карткою World Debit Mastercard, договір № 630104088, клієнт ОСОБА_1 , за період із 06 березня 2014 року по 06 лютого 2025 року було здійснено витрати на суму 612 738,94 грн, надходження по карті становили 533 390,06 грн (а.с. 21-33).

АТ «Сенс банк» направляло на адресу ОСОБА_1 вимогу від 06 червня 2024 року про усунення порушень по кредитному договору від 06 березня 2014 року № 630104088, за яким, станом на 02 червня 2024 року, загальна сума заборгованості становила 206 824,85 грн, та вимогу від 30 квітня 2025 року за якою станом на 21 квітня 2025 року загальна сума заборгованості за кредитним договором від 06 березня 2014 року № 630104088HPLS становила 243 210 грн (а.с. 33зв.-35, 36-38).

За наданим банком розрахунком заборгованості за кредитним договором № 630104088, станом на 13 грудня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 243 210 грн, з яких: 165 193,22 грн – прострочене тіло кредиту, 77 704,22 грн – проценти за користування кредитом, 312,24 грн – овердрафт (несанкціонована заборгованість) (а.с. 16).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 526, частиною 1 статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Щодо підтвердження укладення кредитного договору

За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, електронними доказами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили, а оцінці підлягають належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи, 06 березня 2014 року між АТ «Сенс Банк» (раніше ПАТ «Альфа-банк» ) та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум» шляхом власноручного підписання відповідачкою анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення такого договору, додатку до договору, довідки про умови кредитування, заяви на відкриття поточних рахунків.

Сторони у належній формі досягли згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо суми кредиту, строку кредитування, порядку його повернення, розміру процентної ставки по кредиту, а також порядку їх нарахування, що підтверджується змістом підписаних документів, на підставі яких банк надав відповідачці кредит на споживчі потреби у вигляді встановлення кредитної лінії.

Оцінюючи наведені докази у їх сукупності, колегія суддів вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про укладення між сторонами договору про споживчий кредит та виникнення між ними договірних правовідносин. Відповідачка не надала доказів, які б спростовували факт укладення договору, його підписання власноручним підписом.

Щодо підтвердження видачі кредитних коштів

На виконання умов договору від 06 березня 2014 року її ім`я відповідачки було відкрито поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 та встановлено відновлювальну кредитну лінію із доступною сумою кредит на момент підписання договору – 10 000 грн, що підтверджується випискою по рахунку з кредитною карткою за період із 06 березня 2014 року по 06 лютого 2025 року та узгоджується із умовами п. 2 додатку від 06 березня 2014 року до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум»).

Заперечення позичальника про те, що грошові кошти фактично не були нею отримані, є способом заперечення проти позову, а тому підлягають доведенню стороною, яка їх заявляє.

Доказів того, що на поточний рахунок № НОМЕР_1 не було перераховано 06 березня 2014 року грошових коштів у розмірі 10 000 грн відповідачкою не надано, як і не спростовано факту наявності відкритого на її ім`я вказаного банківського рахунку.

Верховний Суд у постанові від 03 липня 2025 року у справі № 219/10735/2013 звернув увагу, що за загальним правилом тягар доказування обґрунтованості позовних вимог покладається на позивача, а перевага надається не кількості доказів, а їх належності, допустимості, достовірності та достатності для застосування стандарту більшої переконливості. Аналогічний правовий висновок викладено у пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

У постанові Верховного Суду від 06 квітня 2026 року у справі № 368/1257/21 зазначено, що тягар доведення того, що грошові кошти насправді не були одержані позичальником від позикодавця, покладається саме на позичальника, який шляхом обґрунтованого заперечення (ексцепції) заперечує проти позову.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З урахуванням вимог п.п. 62, 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (зі змінами), надана позивачем виписка з особового рахунку відповідача та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами у справі, оскільки виписка містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, усі операції за кредитом із зазначенням суми, дати проведення операції та чіткою вказівкою призначення проведеної операції, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого основного боргу, процентів.

Оскільки позивач надав належні докази перерахування кредитних коштів відповідачці, які у своїй сукупності підтверджують належне виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання кредиту, а відповідачка не подала доказів, які б спростовували факт зарахування кредитних коштів на належний їй картковий рахунок, достовірність наданих позивачем документів, використання її персональних даних третіми особами чи укладення кредитного договору без її волевиявлення, колегія суддів доходить висновку, що надані позивачем докази є достатніми та більш вірогідними, ніж заперечення відповідачки про невиконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання кредитних коштів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачкою фактично отримані та використані кредитні кошти.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильність розрахунку заборгованості

Суд першої інстанції визначив суму заборгованості, виходячи із поданих сторонами доказів, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15, від 14 травня 2024 року у справі № 759/1779/18.

Натомість ОСОБА_1 не спростувала розмір кредитної заборгованості, визначений судом першої інстанції, що є її процесуальним обов`язком у силу вимог статей 12, 81 ЦПК України.

Відповідачка, будучи незгодною із указаними розрахунками заборгованості, не була позбавлена можливості спростовувати їх іншими доказами, зокрема шляхом надання власного обґрунтованого розрахунку, який би спростував наявність боргу.

Отже, надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують факт виникнення кредитних зобов`язань у ОСОБА_1 за кредитним договором та наявність у неї заборгованості, а тому доводи апеляційної скарги про те, що банк не надав на підтвердження заборгованості належних доказів (первинних документів), які можуть підтверджувати факт її існування, а наданий позивачем самостійно складений розрахунок заборгованості не може бути належним доказом існування заборгованості, оскільки такий розрахунок не підтверджується іншими доказами, є безпідставними.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для зменшення визначеного позивачем розміру заборгованості за процентами.

Щодо доводів апеляційної скарги про несправедливість та непропорційність умов кредитування

Колегія суддів зазначає, що погоджені сторонами умови кредитного договору, зокрема розмір процентної ставки та строк користування кредитними коштами, були відомі відповідачці на момент укладення договору та прийняті нею шляхом його підписання, а тому такі умови підлягають виконанню сторонами.

Саме по собі посилання відповідачки на значний розмір нарахованих процентів та їх не співвідношення із сумою кредиту не свідчить про несправедливість чи непропорційність погоджених сторонами умов та не є підставою для невиконання взятих на себе договірних зобов`язань.

За відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови кредитного договору суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору недійсною, змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів (див.: постанову Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 7 вересня 2026 року у справі № 552/672/23).

За таких обставин доводи апеляційної скарги про несправедливість та непропорційність умов кредитування не дають підстав для зменшення визначеної договором плати за користування кредитними коштами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина 1 статті 374 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 375 ЦПК України).

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а заочне рішення суду – без змін.

Висновки суду щодо судових витрат

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за її подання відсутні.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Сікорської Ірини Станіславівни залишити без задоволення, а заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повну постанову складено 13 жовтня 2026 року.

Головуючий Д.В. Сізов

Судді А.П. Сидоренко

М.В. Щербаченко