Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №577/6181/25 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/6181/25Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гетьман В. В.

Номер провадження 33/816/690/26Суддя-доповідач Рунов В. Ю.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 577/6181/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.10.2025, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

установив:

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення, оскільки його безпідставно зупинили, у стані сп`яніння він не був, огляд на стан сп`яніння мав бути проведений згідно ст. 266-1 КУпАП, так як він є військовослужбовцем. Крім того, він не був повідомлений про час і місце розгляду справи.

Постановою судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.10.2025 ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Згідно постанови судді, 08.10.2025 о 23.50 по пр. Миру в м. Конотоп ОСОБА_4 керував т/з «Range Rover Sport», д. н. з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (хитка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Будучи належним чином повідомленим про час, день і місце апеляційного розгляду, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, клопотання від нього про відкладення апеляційного розгляду справи не надходило, тому апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без його участі, оскільки це не суперечить вимогам ст. 268 і 294 КУпАП і судовій практиці ЄСПЛ, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 р (далі – Конвенція), «…не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання; Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції і повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець…» (рішення від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany); «…заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання…» (рішення від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» (Uniуn Alimentaria Sanders S. A. v. Spain); «…обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається на відповідні державні судові органи; розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору; нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції…» (рішення від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України»); «…саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні…» (рішення від 06.09.2007 у справі «Цихановський проти України», від 18.10.2007 у справі «Коновалов проти України»).

Перевіривши матеріали даної справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України), а правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, які здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечують кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та відповідно до визначених законом процедур судочинства (ст. 2, 5 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»).

Належна правова процедура – це форма здійснення правосуддя, яку утворюють сукупність гарантій прав людини процесуального характеру, спрямовані на досягнення процедурної справедливості правосуддя, а застосування належної процедури є одним із складових елементів принципу верховенства права та передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії, і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання суддею, правомочною розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (ч. 1 ст. 277 КУпАП), а повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи (ч. 1 ст. 277-2 КУпАП). При цьому суддя при підготовці до розгляду справи, крім іншого, вирішує такі питання: 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду (ч. 1 ст. 278 КУпАП).

Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ч. 1 ст. 268 КУпАП). При цьому розгляд справи здійснюється на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу (ст. 248 КУпАП).

Як убачається з матеріалів справи, 09.10.2025 стосовно ОСОБА_4 був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, де у відповідній графі 12 було вказано про дату, час, місце розгляду справи: «Конотопський міськрайонний суд Сумської області, 21.10.2025, 09 год. 00 хв.» (а. с. 1), при цьому копію вказаного протоколу ОСОБА_4 не отримував, підпису про ознайомлення з часом і місцем розгляду справи не ставив (а. с. 1). Окремо в порядку ст. 277-2 КУпАП судом першої інстанції виклик ОСОБА_4 в судове засідання не здійснювався.

21.10.2025 розгляд справи відбувся за відсутності ОСОБА_4 , хоч цього ж дня від нього надійшла заява, датована 20.10.2025, в якій він просив надати йому можливість ознайомитись з матеріалами справи для реалізації своїх прав і обов`язків (а. с. 11), що було проігноровано суддею суду першої інстанції, а подане клопотання не було вирішено.

В подальшому ОСОБА_4 неодноразово подавав повторні клопотання з проханням про ознайомлення з матеріалами справи (а. с. 16-18) та в кінцевому результаті з матеріалами справи ознайомився тільки 28.10.2025.

На переконання апеляційного суду, вказані вище обставини перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, оскільки така засада судочинства як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України.

Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»). Принцип рівності сторін у процесі – у розумінні «справедливого балансу» між сторонами – вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення ЄСПЛ у справах «Домбо Бехер Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands) від 27.10.1993, заява № 14448/88, п. 33); «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland) від 23.10.1996 р., заява № 17748/91, п. 38).

За таких обставин, суддею суду першої інстанції не був дотриманий конституційний принцип, що «ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередньо участь у судовому процесі, або позбавлений такого права», який знайшов своє закріплення і формулювання також у рішенні КСУ від 12.04.2012 № 9-рп/2012 (справа про рівність сторін судового процесу). Формулюючи у своєму рішенні незаперечне право особи на судову присутність, Суд керувався правовими постулатами «доброї совісті» (bonae fidei), оскільки для громадян не може бути жодних перешкод об`єктивного характеру, якщо відбувається розгляд в суді індивідуально-конкретної справи.

Таким чином, ураховуючи фактичні обставини справи, виходячи із засад судочинства, в тому числі і з принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_4 , внаслідок чого судове рішення підлягає безумовному скасуванню через порушення норм процесуального права.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було установлено, що 08.10.2025 о 23.50 по пр. Миру в м. Конотоп ОСОБА_4 керував т/з «Range Rover Sport», д. н. з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (хитка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що об`єктивно підтверджується, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 477766 від 09.10.2025, наявними у справі відеозаписами події правопорушення з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини зупинки т/з під керуванням ОСОБА_4 , встановлення поліцейськими його особи і виявлення під час спілкування ознак алкогольного сп`яніння, вимога поліцейських до ОСОБА_4 про необхідність проходження ним огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку або на місці зупинки т/з, або в закладі охорони здоров`я, відмова ОСОБА_4 від огляду на стан сп`яніння (а. с. 5).

Оцінюючи наведені вище докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також їх достатності та взаємозв`язку для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому в протоколі поліцейського присутнє посилання на порушення ОСОБА_4 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».

Так, у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає обов`язковому огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського.

Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатом, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).

Відеозаписи події правопорушення є об`єктивним доказом у справі і не залежать від суб`єктивного сприйняття будь-якою особою певної обставини, а засвідчують, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських щодо забезпечення можливості проходження ОСОБА_4 огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а із самих відеозаписів є очевидним, що вони здійснювалися поліцейськими, які оформлювали матеріали справи про адміністративне правопорушення, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_4 мали місце у реальності та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.

Цей відеозапис розкриває повну картину події, яка відбулась 08.10.2025 о 23.50 по пр. Миру в м. Конотоп за участю ОСОБА_4 , та містить усі суттєві обставини, що підлягають з`ясуванню і встановленню під час розгляду справи в суді (ст. 280 КУпАП): 1) факт керування особою т/з із ознаками алкогольного сп`яніння; 2) вимога поліцейського до цієї особи пройти огляд на стан сп`яніння в установленому законом порядку; 3) відмова особи від проходження огляду на стан сп`яніння. При цьому поліцейськими було повідомлено ОСОБА_4 , що т/з під його керуванням був зупинений через порушення комендантської години.

Виключно Правила дорожнього руху України відповідно ЗУ «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), оскільки керування т/з означає не тільки виконання водієм технічних дій для приведення т/з в рух та зміни його напрямку або швидкості, але й включає також усі дії, пов`язані з наданням, зупиненням та маневруванням т/з. Тобто, керуванням т/з є процес управління та експлуатації будь-якого т/з, який використовується для пересування людей або вантажів, із дотримання правил дорожнього руху (включаючи п. 2.5 ПДР) та забезпечення безпеки, ураховуючи мету поїздки, її особливості, термін, маршрут руху, дорожні умови, швидкісний режим на різних ділянках, зупинки.

На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога до ОСОБА_4 про зупинку т/з і проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку відповідає легітимній меті та завданням КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП).

Водієві забороняється керувати т/з із ознаками алкогольного сп`яніння у будь-якому випадку, незважаючи на наявність чи відсутність підстав для зупинки т/з поліцейськими, а правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважається закінченим з моменту, коли т/з почав рухатись, хоч своїм ходом, хоч за допомогою буксирування, і не має значення, протягом якого часу особа керувала т/з (абз. 3 і 4 п. 27 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про безпідставність зупинки т/з під його керуванням є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Твердження ОСОБА_4 в апеляційній скарзі про відсутність у нього ознак сп`яніння не заслуговують на увагу і також задоволенню не підлягають, оскільки повністю спростовуються наведеними вище відеозаписами, а водій з огляду на обов`язковість п. 2.5 ПДР, отримавши вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння, повинен її виконати, так як ця норма є імперативною (Jus cogens), тобто має категоричний характер, вимагає суворого виконання та зобов`язує діяти виключно так, як вона приписує. Такі норми захищають найважливіші основи держави і суспільства, тому відмова від їх виконання має суворі наслідки (п. 6, 8 Порядку).

Саме недотримання ОСОБА_4 цих вимог ПДР, а не дії інших осіб, й призвело до складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, який містить всі обов`язкові елементи, які закон встановлює до його змісту (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об`єктивна сторона) – керування т/з із ознаками алкогольного сп`яніння, конкретний пункт ПДР – 2.5, що встановлює певний обов`язок для водія, і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за невиконання цього обов`язку – ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про порушення поліцейськими процедури його огляду на стан сп`яніння, так як він є військовослужбовцем і щодо нього діє спеціальний порядок огляду на стан сп`яніння, передбачений у ст. 266-1 КУпАП, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та положенням законодавства України про адміністративні правопорушення.

Так, приписи ст. 266 КУпАП регламентують відсторонення осіб від керування т/з, а також огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а ст. 266-1 цього Кодексу передбачає порядок проведення огляду виключно військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також військовослужбовців ЗСУ на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вказані норми КУпАП розмежовують порядок огляду осіб на стан сп`яніння як за суб`єктом правопорушення, так і за об`єктивною стороною, тому вирішуючи питання про кваліфікацію дій військовослужбовця, який керував т/з в стані сп`яніння, крім іншого, суди в кожному конкретному випадку мають встановити факт виконання обов`язків військової служби на момент вчинення діяння з урахуванням положень Закону України № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», що повинно бути підтверджено належними, достовірними, допустимими і достатніми доказами.

Як убачається з матеріалів справи, положення ст. 266-1 КУпАП на ОСОБА_4 не розповсюджуються і він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на загальних підставах як водій т/з, виходячи із передбаченого ст. 266 КУпАП порядку огляду водіїв на стан сп`яніння, оскільки вдягнутий у цивільний одяг ОСОБА_4 не знаходився при виконання своїх службових обов`язків військовослужбовця, а саме не виконував у момент керування ним цивільним т/з «Range Rover Sport», д. н. з. НОМЕР_1 безпосередньо обов`язків військової служби, передбачених ч. 4 ст. 24 ЗУ від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» і не повідомляв поліцейських про виконання ним будь-яких завдань, пов`язаних з проходженням військової служби. Навпаки ОСОБА_4 повідомив поліцейським про те, що в даний момент він перебуває на відновленні.

Вищенаведене підтверджує не лише факт керування ОСОБА_4 т/з із ознаками алкогольного сп`яніння, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає вимогам закону, які водій т/з зобов`язаний виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O’Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971).

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов`язків.

Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.

Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв`язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів) тощо, суддя повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин саме ОСОБА_4 керував т/з із ознаками алкогольного сп`яніння, так як будь-який наявний у справі сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належних, достовірних, допустимих і достатніх доказів.

Таким чином, апеляційний суд, не виходячи за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення – ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, вважає вину ОСОБА_4 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведеною поза розумним сумнівом, тому після скасування постанови судді суду першої інстанції необхідно ухвалити нову постанову, якою накласти на ОСОБА_4 стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а в дохід держави стягнути судовий збір відповідно ст. 40-1 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 21.10.2025 стосовно ОСОБА_5 скасувати у зв`язку з порушенням суддею суду першої інстанції норм процесуального права та ухвалити нову постанову.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, із позбавлення його права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

На підставі ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення ОСОБА_6 постанови про накладення штрафу і вноситься ним в установу банку України.

На підставі ч. 1 ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу в установлений строк постанова надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи, служби або за місцезнаходженням майна ОСОБА_1 в порядку, встановленому законом.

На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначений у ч. 1 ст. 130 КУпАП та зазначений у цій постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік правопорушення, розмір яких визначений Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В. Ю. Рунов