Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №577/4435/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №577/4435/26

Номер провадження 22-ц/816/2926/26

Категорія - 70

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Замченко А.О. (суддя-доповідач), суддів: Черних О.М., Худика А.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Юсан Інни Олександрівни, подану в інтересах позивачки ОСОБА_1 ,

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 серпня 2026 року в складі судді Буток Т.А., ухвалене в м. Конотоп, Сумської області (повний текст виготовлено 26 серпня 2024 року)

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на період навчання,

в с т а н о в и в :

30.07.2026 адвокат Юсан І.О. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який мотивувала тим, що вона є студенткою I курсу Національного університету біоресурсів і природокористування України, форма навчання денна, термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2029. Позивачка проживає з матір`ю ОСОБА_3 та перебуває на її утриманні. У зв`язку з навчанням вона повинна додатково витрачати кошти на придбання канцелярського приладдя, підручників, на проїзд до учбового закладу, на обіди, нести витрати на придбання одягу тощо, але коштів матері не вистачає. Відповідач працездатний, проходить військову службу, має можливість утримувати її, але добровільно матеріальної допомоги не надає.

Посилаючись на викладені обставини, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на період навчання в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення нею 23 років.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24.08.2026 позов задоволено частково: постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на період її навчання в розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи стягнення з 30.07.2026 і до закінчення навчання 30.06.2029, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвоката Юсан І.О. в інтересах позивачки ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким збільшити розмір аліментів до 1/6 частки.

Вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції в його основу поклав відзив відповідача, в якому останній позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення аліментів на утримання своєї дитини, але заперечував щодо розміру аліментів, оскільки має на утриманні ще одну малолітню дитину, дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, матір, яка є особою похилого віку та має інвалідність II групи, тому просив стягнути аліменти в розмірі 1/8 частини від усіх видів його заробітку. Звертає увагу, що позивачка відзив на позовну заяву та додатки, долучені до нього, не отримавала, а тому фактично була позбавлена можливості надати свої аргументи проти позиції відповідача. Вважає, що відзив на позовну заяву був поданий з порушенням процесуального порядку його подачі.

Звертає увагу, що порушення права позивачки на ознайомлення з відзивом та доданими до нього доказами не може вважатися формальним, оскільки воно безпосередньо вплинуло на можливість останньої належним чином захистити свої права та інтереси і мало істотне значення для правильного вирішення справи. Якби позивачка своєчасно отримала відзив, вона мала б можливість надати суду свої заперечення щодо кожного з доводів відповідача, поставити під сумнів належність, допустимість, достовірність та достатність відповідних доказів, а також надати власні докази на спростування обставин, на які посилався відповідач. Натомість суд першої інстанції фактично розглянув питання про розмір аліментів з урахуванням позиції лише однієї сторони, не забезпечивши позивачці рівної можливості висловитися щодо доказів та аргументів, які стали підставою для зменшення розміру аліментів.

Зауважує, що народження у відповідача іншої дитини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки предметом заявленого спору є стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, а тому обставини зміни сімейного стану не є визначальними при оцінці доводів сторін у цій справі.

Вказує, що відповідач посилався на те, що має на утриманні непрацездатну матір, але належних і допустимих доказів на підтвердження розміру витрат, які він має нести для утримання матері, а також розміру отриманих матір`ю доходів, ним не надано.

Наголошує, що визначення розміру аліментів не може ставитися в залежність від можливості отримання позивачкою стипендії, а тому фізичну можливість здійснювати своє утримання повнолітніми особами, які продовжують навчання, суд має оцінювати на підставі наданих сторонами доказів щодо отриманого ними доходу.

Вважає, що навіть не зважаючи на те, що докази відповідачем подані з порушенням процесуального порядку, але з урахуванням того, що останній дійсно має на утриманні іншу дитину, ураховуючи інтереси повнолітньої дочки, яка продовжує навчання та має право на достатній рівень матеріального забезпечення, з урахуванням розміру отриманих відповідачем доходів, суд першої інстанції зобов`язаний був встановити аліменти в розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно.

При визначенні розміру аліментів суд першої інстанції повинен був урахувати не лише наявність у відповідача інших осіб, яких він утримує, а й реальні потреби позивачки, яка є повнолітньою дитиною, продовжує навчання та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги.

30.09.2026 відповідач здав на пошту відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду першої інстанції просить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У судове засідання сторони, представник позивачки не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 54, 55, 56).

Представник позивачки – адвокат Юсан І.О. подала клопотання про розгляд справи без її участі та без участі позивачки, апеляційну скаргу просить задовольнити (а. с. 64).

Відповідач ОСОБА_2 подав клопотання про розгляд справи без його участі (а. с. 60).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1 , батьками якої в свідоцтві про народження записані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а. с. 7).

З довідки Національного університету біоресурсів і природокористування України від 07.07.2026 №249 вбачається, що ОСОБА_1 є студенткою 1 курсу за державним замовленням денної форми здобуття освіти за спеціальністю «Агрономія». Термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2029 (а. с. 8).

27.12.2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, від якого мають дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 26, 27). У зв`язку з народженням дитини дружина відповідача перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років (а. с. 28-29).

Відповідач має мити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи (а. с. 31-32).

ОСОБА_2 проходить військову службу під час мобілізації (а. с. 24).

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий суд виходив з того, що позивачка продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Визначаючи розмір аліментів, суд, врахувавши матеріальне становище сторін та інші обставини, які мають істотне значення, дійшов висновку про стягнення аліментів у розмірі 1/8 частини доходу відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки він відповідають матеріалами справи та вимогам закону.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

ОСОБА_1 , яка є дочкою ОСОБА_2 , на день звернення до суду не досягла 23 років, продовжувала навчання, не працювала. Навчання на денній формі позбавляє ОСОБА_1 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги.

Також у відповідача є неповнолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружина ОСОБА_8 , яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років, непрацездатна мати ОСОБА_6 – особа з інвалідністю ІІ групи.

Відповідач проходить військову службу під час мобілізації.

Суд, установивши, що дочка відповідача – ОСОБА_1 продовжує навчатися та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, який є працездатною особою, зобов`язаний та має можливість утримувати повнолітню дочку, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання до досягнення нею 23-річного віку. При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд врахував, що відповідач є військовослужбовцем, на утриманні має малолітнього сина та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Позивачка не довела, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на її утримання в більшому розмірі, ніж визначив суд першої інстанції.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Тобто визначення утримання на повнолітню дочку в більшому розмірі, ніж визначив місцевий суд, можливо, зокрема в разі доведення наявності в батька такої можливості.

Враховуючи, що позивачка не довела, що вона потребує аліментів у більшому розмірі, та можливостей відповідача оплачувати аліменти в більшому розмірі, ніж визначено місцевим судом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на її утримання в розмірі 1/8 частки заробітку (доходу).

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що відзив на апеляційну скаргу був поданий з порушенням вимог чинного законодавства, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 178 ЦПК України до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Подаючи відзив на позовну заяву, відповідач надав фіскальний чек АТ «Укрпошта», відповідно до якого 21.08.2026 ОСОБА_1 було направлено поштове відправлення (а. с. 21).

Тобто відповідачем були дотримані вимоги процесуального закону, а тому доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу адвоката Юсан Інни Олександрівни, подану в інтересах позивачки ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 24 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - А.О. Замченко

Судді: О.М. Черних

А.М. Худик