Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №587/3879/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №587/3879/26Головуючий у суді 1-ї інстанції - Гончаренко Л.М.

Номер провадження 33/816/1577/26Суддя-доповідач Терещенко О. І.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О. І., суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О.І., розглянув з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Дяченка Ю.В. у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 14.09.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП ,

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 14.09.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Судом установлено, що 01.09.2026 о 13:01 год у с. В.Сироватка Сумського району Сумської області по вул. 8 Березня ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Ranger н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Алкотест Драгер 6820», проба позитивна 0,35‰, чим порушив п. 2.9а ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.

Не погодившись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Сумського районного суду Сумської області від 14.09.2026, в якій просив скасувати її та застосувати ст. 18 КУпАП, бо він діяв у стані крайньої необхідності, звільнити його від покарання та закрити провадження у справі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що постанова є незаконною та необґрунтованою, винесеною на підставі неповно з`ясованих обставин з порушенням норм матеріального та процесуального права. Під час судового засідання він свою провину у вживанні алкоголю визнав, щиро розкаявся у вчиненому, є військовослужбовцем та виконує обов`язки водія-навідника гармати і за ним закріплено вантажний автомобіль, яким він здійснює буксировку гармат, доставку боєприпасів та інших вантажів для потреб підрозділу, транспортує бійців до лікувальних закладів. 01.09.2026 на бойових позиціях його військової частини склалася критична ситуація з відсутністю води, тому командир підрозділу наказав йому їхати на автомобілі до м. Суми, отримати питну воду та доставити бійцям на бойові позиції, бо іншого водія з посвідченням на право керування транспортним засобом у підрозділі не було. Тому на виконання наказу він поїхав до м. Суми. Алкоголь вживав напередодні ввечері, оскільки на наступний день у нього не було необхідності користуватися автомобілем. Під час керування автомобілем почував себе нормально. Відповідно до с. 8 п. 5 Венської Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 рівень алкоголю в крові водія не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається та становить 0,5 проміле. Його поїздка була вчинена в стані крайньої необхідності для усунення наслідків відсутності води на бойових позиціях, що знижувало боєздатність підрозділу та створювало психологічну напругу. Позбавлення його права керування транспортними засобами ставить взвод вогневої підтримки у вкрай складну ситуацію, бо у взводі немає військовослужбовців, які можуть керувати автомобілем та мають посвідчення водія. Всупереч приписам ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд не встановив наявність обставин існування безпосередньої та реальної небезпеки, яку неможливо було усунути іншим способом. Також суд не встановив чи заподіяно майнову шкоду його діями, наявність обставин, що пом`якшують відповідальність, не прийняв до уваги, що він є учасником бойових дій, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за місцем служби характеризується позитивно. Натомість суд безпідставно висловив припущення про реальну небезпеку учасникам дорожнього руху та про тяжкість ймовірних наслідків.

Позиція учасників апеляційного розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Дяченко Ю.В. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Заслухавши ОСОБА_1 , захисника Дяченка Ю.В., дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з частиною 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Частиною 2 статті 251 передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначені вимоги дотримала у повному обсязі та дійшла обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з урахуванням:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №760597 від 01.09.2026, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП, містить всі обставини, які утворюють об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 1);

- рапорту (а. с. 2);

- чеку Алкотест 6820, тест 734 від 01.09.2026, результат 0,35‰ (а. с. 3);

- акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де в графі «з результатом згоден» ОСОБА_1 поставив підпис (а. с. 4);

- диску з відеозаписом правопорушення (а. с. 6).

Апеляційний суд зазначає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 2.9а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є встановлений факт наявності у особи алкогольного сп`яніння, наркотичного сп`яніння чи іншого сп`яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння на місці скоєння правопорушення або в умовах лікувального закладу, щодо вживання алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У ч. 2 ст. 266 КУпАП зазначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Переглядом відеозаписів установлено, що працівники поліції, зупинивши ОСОБА_1 , запитали у нього, що він перевозить, на що останній повідомив, що є військовим та на машині військової частини перевозить воду, показав багажник і у ньому дійсно були бутилі з водою. Про те, що виконував обов`язки військової служби у цей час, не зазначив. Повідомив, що він водій за посадою, випив банку пива зранку. На пропозицію поліцейських ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер», результат тестування показав 0,35‰, з яким останній погодився. Проходити огляд у медичному закладі відмовився. Після цього поліцейський повідомив про складання щодо нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, роз`яснив ОСОБА_1 права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, оголосив зміст протоколу. Останній підписав результат тесту, протокол та отримав його копію.

За таких обставин апеляційний суд визнає долучені відеозаписи достатніми для того, щоб у сукупності з іншими доказами зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності у зв`язку з підвозом води на бойових позиціях, не знайшли свого підтвердження. Наявність у нього посвідчення військовослужбовця підтверджує лише його статус, однак не підтверджує факту перебування при виконанні особливих завдань в момент зупинки транспортного засобу під його керуванням поліцейськими.

Також апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

Так, ОСОБА_1 не надав суду першої інстанції та не долучив до апеляційної скарги доказів, що правопорушення вчинене ним у стані крайньої необхідності.

Показання свідка ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 зранку 01.09.2026 отримав наказ командира їхати за водою, також не підтверджують того, що останній діяв у стані крайньої необхідності.

Окрім того, докази на підтвердження того, що командиром дійсно надавався такий наказ ОСОБА_1 , у матеріалах справи відсутні.

Також апеляційний суд зазначає, що звичайна поїздка за дорученням керівництва для перевезення води на транспортному засобі, який належить іншій особі, не може беззаперечно свідчити про необхідність застосування положень статей 17, 18 КУпАП.

З відеозапису теж неможливо встановити інформацію про вчинення правопорушення в стані крайньої необхідності. ОСОБА_1 працівникам поліції не повідомляв про виконання термінового службового завдання, лише зазначив, що перевозить воду.

Тому апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги в цій частині, оскільки доказів існування крайньої необхідності суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що від його дій негативних наслідків не настало, оскільки це поняття відносне, бо він керував засобом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів захисту про показник допустимої норми алкоголю в крові апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Віденської Конвенції про дорожній рух рівень алкоголю в крові водія не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається та становить 0,5 проміле.

Проте зазначена норма вказаної Конвенції за своєю суттю є рекомендаційною та не встановлює мінімального рівня алкоголю у крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким, на думку авторів Конвенції, настає алкогольне сп`яніння. При цьому Конвенція не забороняє національним органам влади встановлювати інші показники рівня алкоголю, менші ніж 0,25 ‰ у повітрі. Зокрема, в Україні встановлено мінімальний показник рівня алкоголю у крові - 0,2 ‰.

Щодо похибки приладу Drager Alkotest 6820, то апеляційний суд зазначає, що відповідно до п. 7 Розділу Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, станом сп`яніння є результат спеціального технічного засобу з цифровим показником більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Пунктом 4 розділу ІІ Інструкції визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням Інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Так, відповідно до технічних характеристик приладу «Drager Alcotest 6820» допустима похибка під час експлуатації в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі становить ±0,042 ‰ в діапазоні від 0 до 0,84 мл/г.

У даному випадку прилад показав 0,35 ‰, що навіть з урахуванням максимальної похибки на користь водія (-0,042 ‰), реальний вміст алкоголю становить не менше 0,308 ‰, що все одно перевищує дозволені 0,2 ‰.

З огляду на те, що у ОСОБА_1 виявлено 0,35 ‰, то, навіть з урахуванням похибки для технічного приладу «Drager Alcotest 6820», цей результат перевищує допустиму кількість алкоголю в організмі, тому у суду відсутні підстави вважати, що такий цифровий показник може бути викликаний похибкою.

Судом першої інстанції у повному обсязі досліджено докази, долучені до справи, їм надана відповідна правова оцінка, що підтверджується змістом оскаржуваної постанови суду.

Отже, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі, як про те ставить питання апелянт, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено, а викладена позиція в апеляційній скарзі розцінюється судом апеляційної інстанції як захисна, що направлена на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Висновки суду.

З урахуванням установлених судом обставин апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні цього правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

Істотних порушень вимог КУпАП, які б могли стати безумовними підставами для скасування оскарженої постанови, під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції не допущено.

Враховуючи зазначене, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд вважає оскаржену постанову судді суду першої інстанції законною, обґрунтованою та вмотивованою, підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 14.09.2026 щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін, а апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на цю постанову - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Ольга ТЕРЕЩЕНКО