Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №521/18451/19 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5064/26

Справа № 521/18451/19

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Таварткіладзе О.М.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Чередник К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Сільницький Ігор Володимирович, на ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року у цивільній справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (правонаступником якого є Хаджибейська районна адміністрація Одеської міської ради) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 року по цивільній справі № 521/18451/19 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення.

Заяву мотивовано тим, що вказаним рішенням виселено його з 14/25 часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , які складаються із житлового будинку літ. «Б» площею 29,8 кв. м., літньої кухні літ. «Д» площею 27,1 кв. м, розташованих на земельній ділянці загальною площею 533 кв. м., підставою для прийняття якого стало заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2015 року по цивільній справі № 521/13363/15-ц за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 , яким визнано 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 62,4 кв. м., у тому числі житловою 48,5 кв. м. відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребувано вказану частину будинку у ОСОБА_3 у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Вказане заочне рішення було скасовано в частині витребування майна з чужого незаконного володіння у власність територіальної громади постановою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2025 року, у зв`язку із чим просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 року по цивільній справі № 521/18451/19 та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 року по цивільній справі № 521/18451/19 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення — відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Сільницький Ігор Володимирович звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами є помилковим, формальним та таким, що не відповідає змісту та суті правовідносин, оскільки суд першої інстанції не врахував, що заочне рішення від 28 жовтня 2015 року по справі №521/13363/15-ц. яке було покладене в основу формування правової позиції сторони позивача та слугувало передумовою для подальшого звернення до суду з вимогами, що згодом стали предметом розгляду у справі №521/18451/19, було скасоване в частині витребування майна на користь Одеської міської ради .

Також суд не надав належної оцінки тому, що скасування судового рішення, яке встановлювало певні юридично значимі факти та правові наслідки, безпосередньо впливає на законність і обґрунтованість рішення, ухваленого пізніше, навіть у разі якщо таке рішення формально не зазначене у мотивувальній частині як пряма підстава його ухвалення.

Таким чином, суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, звівши інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами виключно до формального переліку рішень, не врахувавши їх фактичний та правовий вплив на результат розгляду справи, що призвело до ухвалення незаконної та необґрунтованої ухвали.

Оскільки підставою для задоволення вказаного позову по справі №521/18451/19 зокрема стало заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2015 року по справі №521/13663/15-ц, яким були задоволенні позовні вимоги Одеської міської ради до ОСОБА_3 , визнано 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 62,4 кв. м. у тому числі житловою 48,5 кв. м. відумерлою спадщиною після смерті померлої ОСОБА_4 , та витребувано у ОСОБА_3 14/25 частин будинку, загальною площею 62,4кв.м. у тому числі житловою 48,5 кв. м. у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.

Постановою Одеського апеляційного суду від 29.05.2025 року по справі №521/13663/15-ц (повний текст якої складено 16 червня 2025 року) апеляційну скаргу задоволено частково. Відповідно підстави для виселення ОСОБА_5 припинили своє існування.

Будучи в розумінні ст.ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, на 08.09.2026 року о 14:00 годину учасники справи не з`явилися, причини неявки не повідомили, про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не клопотали,заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 року по цивільній справі № 521/18451/19 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення, суд першої інстанції виходив з того, що заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2015 року по цивільній справі № 521/13363/15-ц, на яке посилається в своїй заяві ОСОБА_1 не є судовим рішенням, що стало підставою для ухвалення рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 року по цивільній справі № 521/18451/19 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення.

Суд першої інстанції зауважив, що дійсно, постановою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2025 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2015 року по цивільній справі № 521/13363/15-ц за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 , яким визнано 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 62,4 кв. м., у тому числі житловою 48,5 кв. м. відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребувано вказану частину будинку у ОСОБА_3 у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, було скасовано в частині витребування майна з чужого незаконного володіння у власність територіальної громади, й в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог, апеляційне провадження в частині визнання спадщини відумерлою закрито.

Таким чином, за результатом апеляційного перегляду вказане судове рішення в частині визнання спірної частини домоволодіння відумерлою спадщиною не скасовано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У главі 3 розділу V ЦПК України передбачено перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Для визначених пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв`язку судових рішень, зокрема з того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв`язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері цивільного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду відповідні факти та аргументи. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.

Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю природою передбачає баланс між принципами правової визначеності та res judicata і правом на справедливий суд.

Законодавство, у тому числі й ЦПК України, не містить визначення поняття «нововиявлені обставини», проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Ураховуючи викладене, сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16.

Нововиявлені обставини характеризуються сукупністю таких ознак: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би суттєво змінити, або прийняти інше рішення, ніж те, яке було прийняте).

Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2024 року в справі № 308/11243/21 (провадження № 61-6981св24) виснував, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Необхідними умовами таких нововиявлених обставин як істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, § 40).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама собою не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Правєдная проти росії», заява № 69529/01, § 27, 28,). Отже, перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

У постанові від 31 жовтня 2022 року в справі № 755/19009/20 Верховний Суд наголосив, що під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній/касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 червня 2021 року в справі 9901/424/18.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у цій справі, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що наведені заявником підстави та обставини не є нововиявленими у розумінні пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України і не можуть бути підставою для скасування судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 року по цивільній справі № 521/18451/19 за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення, ОСОБА_1 посилається на те, що вказаним рішенням виселено його з 14/25 часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , які складаються із житлового будинку літ. «Б» площею 29,8 кв. м., літньої кухні літ. «Д» площею 27,1 кв. м, розташованих на земельній ділянці загальною площею 533 кв. м., підставою для прийняття якого стало заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2015 року по цивільній справі № 521/13363/15-ц за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 , яким визнано 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 62,4 кв. м., у тому числі житловою 48,5 кв. м. відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребувано вказану частину будинку у ОСОБА_3 у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради. Вказане заочне рішення було скасовано в частині витребування майна з чужого незаконного володіння у власність територіальної громади постановою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2025 року, у зв`язку із чим просить скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 року по цивільній справі № 521/18451/19 та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 року по цивільній справі № 521/18451/19, яке постановою Одеського апеляційного суду від 13.04.2021 року залишено без змін, позов – задоволено.

Виселено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 14/25 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , які складаються із житлового будинку літ. «Б» площею 29,8 кв. м., літньої кухні літ. «Д» площею 27,1 кв. м, розташованих на земельній ділянці загальною площею 533 кв. м.

При ухваленні рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 року по цивільній справі № 521/18451/19, суд виходив з того, що спірна частина домоволодіння перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, частка, що належить територіальній громаді м. Одеси складається з житлового будинку «Б» площею 29,8 кв. м, літньої кухні «Д» площею 27,1 кв. м, розташованих на земельній ділянці площею 533 кв. м., що встановлено заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2016 року по справі 521/11709/16-ц, яким витребувано вказане майно із володіння ОСОБА_1 у власність територіальної громади м. Одеси.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2016 року набрало законної сили, залишено без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою виникнення права власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на 14/25 часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , є саме заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 листопада 2016 року по справі 521/11709/16-ц.

Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2015 року по цивільній справі № 521/13663/15-ц, на яке посилається в своїй заяві ОСОБА_1 позовну заяву Одеської міської ради до ОСОБА_3 про визнання спадщини відумерлою та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.

Визнано 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 62,4 кв. м., у тому числі житловою 48,5 кв. м. відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Витребувано у ОСОБА_3 14/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 62,4 кв. м., у тому числі житловою 48,5 кв. м. у власність територіальної громади м. Одеси в особі ОМР.

Постановою Одеського апеляційного суду від 29 травня 2025 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2015 року по цивільній справі № 521/13363/15-ц в частині витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано, ухвалено постанову, якою у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.

Апеляційне провадження в частині визнання спадщини відумерлою закрито.

Проте, шляхом аналізу змісту вказаних судових рішень не встановлено правовий зв`язок між рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 29.10.2020 року по цивільній справі № 521/18451/19 та скасованим апеляційним судом заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2015 року по цивільній справі № 521/13663/15-ц, на яке посилається в своїй заяві ОСОБА_1 , оскільки таке рішення не породжувало право власності територіальної громади м. Одеси в особі ОМР на 14/25 частин домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , які складаються із житлового будинку літ. «Б» площею 29,8 кв. м., літньої кухні літ. «Д» площею 27,1 кв. м, розташованих на земельній ділянці загальною площею 533 кв. м.,

Колегія суддів звертає увагу, що саме заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2016 року, витребувано вказане майно із володіння ОСОБА_1 у власність територіальної громади м. Одеси.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що скасування апеляційним судом судового рішення по цивільній справі № 521/13663/15-ц, в справі яка наразі розглядається, в розумінні частини другої ст. 423 ЦПК України не є нововиявленою обставиною.

З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги про те, що обставини, на які посилається заявник, є нововиявленими не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду, правильне дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а також наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності ухвали суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з ухваленим рішенням.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, вони фактично дублюють доводи первісної заяви, яким суд надав належну оцінку, перевіривши обставини справи належним чином.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, ухвала суду - без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Сільницький Ігор Володимирович — залишити без задоволення.

Ухвалу Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 13.10.2026 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Є.С. Сєвєрова

С.О. Погорєлова