Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №522/6585/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/8060/26

Справа № 522/6585/24

Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Шевиріної Т.Д.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кукало Олена Миколаївна

на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 травня 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину.

Позов мотивований тим, що з 23.08.2016 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2023. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що ураховуючи вік дитини, його потреби, які складаються із необхідних витрат на здобуття освіти, відвідування додаткових секцій та занять, придбання одягу, ліків, витрати на утримання дитини на місяць складають 40 000,00 грн, тому зважаючи на рівний обов`язок батьків по утриманню дитини вважає, що з відповідача на її користь підлягають стягненню аліменти на дитину у розмірі 20 000 грн щомісячно з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 11 травня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину – задоволено частково.

Стягуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 26 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

У решті позову — відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Оцінюючи обставини справи, суд зазначив, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а також дійшов висновку, що визначений розмір захистить права дитини на матеріальне забезпечення, в той же час не порушить права відповідача. У зв`язку з цим суд визнав наявними підстави для часткового задоволення позову та стягнення аліментів у розмірі 7000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Кукало О.М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з`ясування судом обставин справи, просить рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2025 року змінити в частині розміру стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 . Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 26 квітня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, вмотивована тим, що судом неповно з`ясовані обставини справи, а викладені у рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи. В скарзі зауважується, що з наданих сторонами у справі доказів вбачається прийняття участі ОСОБА_2 в утриманні та розвитку сина ОСОБА_4 . Разом з тим, судом залишено поза увагою те, що під час розгляду справи відповідач просив врахувати можливості батька в утриманні дитини, а саме те, що 30.06.2025 року останній будучі непрацевлаштованим, був змушений стати на облік до служби зайнятості Каталонії, що підтверджується нотаріально посвідченим перекладом Довідки про перебування ОСОБА_5 на обліку у Службі зайнятості Каталонії та реєстрацію заяви про працевлаштування ОСОБА_5 від 30.06.2025 року та Довідку про перебування ОСОБА_5 на обліку у Службі зайнятості Каталонії з 27.09.2025 року. З огляду на зазначені обставини, позов визнавався частково, а саме в сумі 4000 грн.

Також, стороною скаржника акцентується увага на тому, що інформація з АТ «Укрсиббанк», на яку посилався суд при частковому задоволенні позову, не свідчить про те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в заявленому розмірі, оскільки з наданої виписки вбачається, що операції по рахунку відповідача припинились 18.12.2023 року, тобто ще до подання позову про стягнення аліментів. До того ж, стороною скаржників зауважується, що ОСОБА_1 безперешкодно користувалася грошовими коштами, які отримував ОСОБА_2 на зарплатний банківський рахунок в АТ «Укрсиббанк», так як мала картку від цього рахунку.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Кукало О.М. в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити в повному обсязі.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Жекало І.С. в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони відповідачів, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Позивачка ОСОБА_1 , скаржник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку осіб, що з`явились, щодо розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності скаржника та позивачки, але за участю їх представників.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З 23.08.2016 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.05.2023.

Сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 14.03.2017.

Син проживає з матір`ю, що не заперечується відповідачем.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частині від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно з ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з «Конвенцією про права дитини», «Декларацією прав дитини» батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, аліменти - це кошти необхідні для забезпечення дитини усім необхідним для повноцінного розвитку, а тому встановивши розмір доходу відповідача чи його відсутність, суд має встановити реальні потреби щодо належного утримання дитини і виходячи з цього визначати розмір аліментів.

Так, визначаючи розмір аліментів у конкретній справі, суд має з`ясувати необхідний рівень коштів який є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому має враховуватись стан здоров`я, матеріальне становище дитини, її вік, місцевість де вона проживає, щомісячні потреби, витрати пов`язані з навчанням, відвідування дитиною гуртків, спортивних секцій тощо.

Визначений судом розмір аліментів, на думку колегії суддів, відповідатиме принципам розумності та справедливості та рівності між батьками в утриманні дитини. При цьому, сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів за наявності до цього підстав.

Твердження сторони скаржників про те, що він не працевлаштований та знаходиться на обліку служби зайнятості, слід визнати необґрунтованим, оскільки, ним не надано доказів, які б підтверджували факт неспроможності сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Разом з тим, відповідач погоджується сплачувати аліменти, лише у меншому розмірі.

Доводи апеляційної скарги, стосовно виписки банку, яка підтверджує, що операції по рахунку відповідача припинились 18.12.2023 року, тобто ще до подання позову про стягнення аліментів, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, щодо наявності у скаржника можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, оскільки ці обставини самі по собі не виключають його матеріальної можливості сплачувати аліменти в розмірі 7000 грн, відповідач є працездатною особою, і доказів того, що за станом здоров`я він не має змоги працювати, останнім не надано.

Посилання на те, що ОСОБА_1 безперешкодно користувалася грошовими коштами, які отримував ОСОБА_2 на зарплатний банківський рахунок в АТ «Укрсиббанк», так як мала картку від цього рахунку, колегією суддів не приймається, оскільки зазначене змішує поняття сімейних фінансових відносин та виконання батьківського обов`язку з утримання дитини.

Загалом, наведені в апеляційній скарзі доводи мають формальний характер і обмежуються цитуванням норм процесуального права, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

На думку апеляційного суду, визначений розмір аліментів є достатнім та відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам СК України.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення аліментів у визначеному розмірі та не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення суду.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібним роз`яснити, що сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (ч.1 ст. 192 СК України).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Кукало Олена Миколаївна - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 11 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Т.Д. Шевиріна