Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №495/3988/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7903/26

Справа № 495/3988/26

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Шевиріної Т.Д.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Садовський Василь Євгенович

на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2026 року

за заявою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування запису у поземельній книзі щодо земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності, знесення самочинного будівництва

УСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Історія справи, короткий зміст вимог

У травні 2025 року Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району, звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування запису у поземельній книзі щодо земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності, знесення самочинного будівництва, у якому просить суд:

1. Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (Код ЄДРПОУ: 04527307, 67844, Одеська область, Білгород Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вулиця Приморська, 1) земельну ділянку площею 0,1245 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742484751103);

2. Скасувати у Поземельній книзі запис на земельну ділянку площею 0,1245 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 запис від 23.09.2015 №001 в частині відомостей про цільове призначення земельної ділянки, а саме категорія земель: землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення: 01.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

3. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна – житлову будівлю, загальною площею 1616,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1709069651103, номер відомостей про речове право 29206037).

4. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку загальною площею 1245 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом знесення житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

5. Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

В подальшому керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якому просить:

1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 площею 0,1245 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742484751103).

2. Заборонити ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 площею 0,1245 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742484751103).

3. Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 площею 0,1245 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742484751103).

4. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна – нежитлових чи інших приміщень на земельних ділянках з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 площею 0,1245 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742484751103).

5. Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна – житловий будинок, загальною площею 1616,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ смт. 1709069651103, номер відомостей про речове право 29206037).

6. Заборонити фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об`єкта нерухомого майна – житлового будинку, загальною площею 1616,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ 1709069651103, номер відомостей про речове право 29206037).

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2026 року заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування запису у поземельній книзі щодо земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності, знесення самочинного будівництва – задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом:

1. Накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 площею 0,1245 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742484751103).

2. Заборони ОСОБА_1 , а також іншим фізичним та юридичним особам, на час розгляду та до набрання законної сили рішенням у справі, здійснювати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 площею 0,1245 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742484751103).

3. Заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 площею 0,1245 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742484751103).

4. Заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна – нежитлових чи інших приміщень на земельних ділянках з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 площею 0,1245 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742484751103).

5. Накладення арешт на об`єкт нерухомого майна – житловий будинок, загальною площею 1616,3 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ 1709069651103, номер відомостей про речове право 29206037).

6. Заборони фізичній особі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на час розгляду справи вчиняти дії щодо відчуження на користь будь-яких осіб об`єкта нерухомого майна – житлового б удинку, загальною площею 1616,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ 1709069651103, номер відомостей про речове право 29206037).

Ухвала суду вмотивована тим, що у даній справі існують усі правові підстави для забезпечення позову у заявлений прокурором спосіб.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Садовський В.Є. подала апеляційну скаргу, в якій вважає висновки суду викладені в оскаржуваному судовому рішенні помилковими, а тому його необхідно скасувати, та відмовити в задоволенні заяви керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування запису у поземельній книзі щодо земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності, знесення самочинного будівництва.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована ти, що заява про забезпечення позову не містить належних обґрунтувань, а також доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить прокурор, а посилання прокурора у заяві лише на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім того, в апеляційній скарзі зауважується на тому, що з матеріалів справи вбачається, що ще у 2016 році у суді виник спір з приводу визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради (на який також посилається прокурор), щодо права власності на спірну земельну ділянку належну ОСОБА_1 . Даний спір було вирішено в 2022 році та ухвалено остаточне рішення по справі № 495/7116/16-ц, і з того часу минуло 4 роки та спірна земельна ділянка та спірний об`єкт нерухомості залишились та залишаються у володінні ОСОБА_1 . Наголошується, що як протягом існування спору по справі № 495/7116/16-ц так і після ухвалення судом рішення, ОСОБА_1 не вчинялось жодної дії, як з відчуження спірного майна так і здійснення будівництва, встановлення інфраструктурних об`єктів, які б спричинили погіршення властивостей земельної ділянки.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Керівником Білгород-Дністровської окружної прокуратури Сарою О.В. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і взагалі апеляційна скарга фактично зводиться до незгоди апелянта з висновками суду та повторення аргументів щодо відсутності підстав для забезпечення позову, проте сама по собі незгода сторони з висновками суду не є підставою для скасування законної та обґрунтованої ухвали.

Наголошується, що суд першої інстанції встановив наявність реального спору, визначив предмет позовних вимог, встановив зв`язок між заявленими вимогами та застосованими заходами, оцінив ризик утруднення виконання можливого рішення суду та застосував заходи, передбачені статтею 150 ЦПК України, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволення.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

Прокурор Приморської окружної прокуратури м. Одеси Балабан В.В. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просила оскаржуване судове рішення про забезпечення позову залишити без змін.

Інші учасники розгляду у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

Учасники повідомлялись шляхом надсилання судової повістки до їх електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа та судовими повістками, які надіслані засобами поштового зв`язку «Укрпошта».

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів визнає повідомлення осіб належним та вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

14 травня 2025 року Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району, звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування запису у поземельній книзі щодо земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності, знесення самочинного будівництва.

Разом з позовною заявою, керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району подав до суду із заявою про забезпечення позову.

Позивач зазначає, що Білгород-Дністровською окружною прокуратурою до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області подано позовну заяву в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 з чужого незаконного володіння, скасування запису у Поземельній книзі щодо земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності, знесення самочинного будівництва.

Як вбачається з позовної заяви, підставою для звернення прокурором до суду стало встановлення окружною прокуратурою фактів реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за громадянами права власності на земельні ділянки, розташовані у смт Затока Білгород-Дністровського району Одеської області, із зміною цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16.11.2021 у справі № 495/7116/16-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2022, частково задоволено позов акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Затоківської селищної ради (далі - ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»), ОСОБА_1 та інших: визнано незаконними та скасовано рішення Затоківської селищної ради про передачу у власність громадян земельних ділянок по АДРЕСА_3 .

За результатами розгляду вказаної справи Верховний Суд дійшов висновків, що, відповідно до Генерального плану смт Затока, затвердженого рішенням Затоківської селищної ради № 2832 від 06.03.2015, землі, що були безоплатно надані в приватну власність як землі житлової та громадської забудови, згідно з рішеннями Затоківської селищної ради №№ 3521-3535 від 29.09.2015 за № 2839 від 06.03.2015, належали до земель оздоровчого призначення. Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції погодилась з висновком апеляційного суду, що спірні земельні ділянки, які знаходяться в межах двокілометрової прибережної захисної смуги від урізу води Чорного моря та відносяться до земель оздоровчого призначення, не могли передаватися в приватну власність громадянам для цілей, не пов`язаних з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

При передачі частини цих земель у власність громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд мали місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення.

Крім того, Верховним Судом встановлено, що, відповідно до рішень виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих від 04.12.1959 № 1239 та від 26.05.1962 № 452, а також рішення виконкому Білгород-Дністровської міськради від 19.11.1969 № 571, земельні ділянки, на яких розташовані піонерський табір міста і табір відпочинку дитячого будинку, відводились Одеському територіальному курортному управлінню для розширення пансіонату « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме відведено земельну ділянку площею 5 га для будівництва дитячого оздоровчого комплексу.

Отже, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» є належним власником будівель та споруд санаторію «Золоті піски» та користувачем земельної ділянки, що відводилась за вищевказаними рішеннями для будівництва та експлуатації вказаного санаторію, які приймались уповноваженими на те органами упродовж 1959-1969 років, проте під час прийняття оскаржуваних рішень Затоківською селищною радою у 2015 році спірні земельні ділянки у нього не вилучались, відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

Водночас опрацюванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру судових рішень установлено, що більшість земельних ділянок, які були предметом спору у справі №495/7116/16- ц, відчужені на користь інших осіб та незаконно вибули з комунальної власності.

В той же час, 05.10.2015 державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Козловим Ю. В., внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1245 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про право власності внесені на підставі свідоцтва про право власності серія та номер НОМЕР_2 , виданого Білгород-Дністровським міськрайонним управління юстиції Одеської області. Номер запису 11474803. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 742484751103.

В подальшому, 13.10.2015, тобто майже через 1 тиждень після первинної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку, останній відчужив її на користь ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Білгород Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю., про що приватним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексним номером 25267092 від 13.10.2015 (номер відомостей про речове право 11591882).

В свою чергу, 26.10.2015, ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку площею 0,1245 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю. Відповідно, державним нотаріусом прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під індексним номером 25579445 від 26.10.2015 (номер відомостей про речове право 11756861).

Після набуття права власності ОСОБА_1 , остання 30.11.2018 набула право власності на житловий будинок загальною площею 779,1 кв.м., рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) індексний номер 44354779. Підставою для державної реєстрації став технічний паспорт, серія та номер бн, виданий ФОП ОСОБА_4 26.11.2018. В подальшому, 07.11.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області Турецьким О.С. прийнято рішення №55012317, яким до розділу внесено зміни в частині збільшення площі житлового будинку до 1616,3 кв.м. Для реєстрації подано технічний паспорт, серія та номер бн, виданий ФОП « ОСОБА_5 » від 18.09.2020, висновок від 18.09.2020, серія та номер 07.

Водночас, постановою Одеського апеляційного суду від 16.11.2021 у справі № 495/7116/16-ц, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07.09.2022, рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області LXVI сесії VI скликання від 29.09.2015 № 3535 про передачу у власність громадян земельних ділянок по АДРЕСА_3 , яке стало підставою для передачі ОСОБА_3 у приватну власність спірної земельної ділянки, визнано незаконними та скасовано.

Згідно висновку комплексної судової земельно-технічної експертизи № 012/18 від 24.09.2018, яка міститься в матеріалах цивільної справи № 495/7116/16-ц, спірна земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки на якій розташований Санаторій «Золоті Піски» та яка відноситься до земель оздоровчого призначення.

Таким чином, висновком комплексної судової земельно-технічної експертизи установлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192, яка передана Затоківською селищною радою Білгород Дністровської міської ради Одеської області у власність ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд розташована в межах земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_3 , на якій розташований Санаторій «Золоті піски», та яка відноситься до земель оздоровчого призначення.

Окрім цього, під час розгляду Верховним Судом вказаної справи встановлено, що спірна земельна ділянка, яка знаходяться в межах двокілометрової прибережної захисної смуги від урізу води Чорного моря та відноситься до земель оздоровчого призначення, передається в приватну власність громадянам для цілей, не пов`язаних з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Враховуючи, що предметом позову окружної прокуратури є витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки, яка на даний час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстрована за відповідачкою на праві приватної власності, наявні підстави для подання заяви про забезпечення позову.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такі висновки зроблені і Великою Палатою Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Як вбачається з наданих матеріалів, предметом позову у цій справі є витребування спірної земельної ділянки з володіння ОСОБА_1 , яка на даний час зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за останньою на праві приватної власності, що робить можливим відчуження спірної земельної ділянки на користь третіх осіб, а також будівництво на них та введення в експлуатацію створених об`єктів нерухомого майна.

З огляду на те, що відповідачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить спірна земельна ділянка, а саме земельна ділянка площею 0,1245 га з кадастровим номером 5110300000:02:028:0192 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 742484751103), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволенні позову.

Твердження скаржниці, що спір, щодо земельної ділянки існував ще з 2016 року, і рішення у попередній справі було ухвалено ще у 2022 році, і за весь час відповідачкою не вчинялось жодної дії, щодо відчуження спірного майна, або здійснення будівництва, реконструкції, не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову. Крім того, сама по собі попередня бездіяльність відповідача не є абсолютною гарантією виконання майбутнього рішення суду та не виключає ризику відчуження спірної земельної ділянки під час розгляду саме цієї справи. До того ж, колегія суддів зауважує, що забезпечення позову не порушує прав відповідача на володіння та користування майном, а лише тимчасово обмежує право розпорядження з метою збереження стутус-кво спору.

Загалом доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову у справі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, з мотивів наведених у апеляційній скарзі.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги заявника.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Садовський Василь Євгенович - залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Т.Д. Шевиріна