Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №523/4101/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/7871/26

Справа № 523/4101/26

Головуючий у першій інстанції Боков О. М.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Шевиріної Т.Д.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Полупанова Ольга Олександрівна

на рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 25 травня 2026 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2026 році позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів. Позовну заяву мотивувала тим, що з відповідачем перебуває у шлюбі з 22.08.2020 року, який було розірвано 24.11.2025 року. Від даного шлюбу мають спільних неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка вказала, що діти проживають з нею та перебувають на її повному утриманні, а відповідач як батько дітей не виконує свого обов`язку щодо їх матеріального забезпечення, проте має можливість утримувати дітей. Окрім того, відповідач ухиляється від її утримання, тому просила стягнути аліменти з відповідача на утримання дітей та на її утримання до досягнення дитиною трьохрічного віку.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Пересипського районного суду міста Одеси від 25 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів — задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу) на двох дітей, але не менше як по 50 % прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову, а саме з 25.02.2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ), аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову, а саме з 25.02.2026 року і до досягнення наймолодшою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.

Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду мотивовано тим, що зважаючи на встановлені обставини та з урахуванням потреб дітей та дружини, можливостей відповідача, який спроможний сплачувати аліменти, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись частково з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Полупанова О.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 25.05.2026 року у справі № 523/4101/26 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на її утримання в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з дня подання позову, а саме з 25.02.2026 року і до досягнення наймолодшою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги, в іншій частині рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції полягає у неповному з`ясуванні обставин, шо мають значення для справи, неправильному встановленні та оцінці фактичних обставин справи, неврахуванні доказів, які підтверджують відсутність у відповідача реальної можливості надавати матеріальну допомогу позивачу, а також у неправильному застосуванні статті 84 Сімейного кодексу України, шо призвело до помилкового висновку про наявність підстав для стягнення аліментів на утримання позивача.

Сторона скаржників, вважає, що позивачка не довела наявність у відповідача реальної можливості надавати додаткове утримання, що є обов`язковою умовою застосування ст. 84 СК України.

Крім того, на думку скаржника сам по собі факт батьківства не створює безумовного обов`язку утримувати матір дитини без встановлення платоспроможності відповідача, що судом першої інстанції не було зроблено, до того ж залишено поза увагою докази надані відповідачем, а саме: відомості ДПС про відсутність стабільного офіційного доходу, відсутність нерухомого майна, транспортних засобів та інші докази які свідчать про обмежені матеріальні можливості відповідача.

Додатково в апеляційній скарзі акцентується увага на тому, що позивач з дітьми мешкає у квартирі, належній на праві власності її батьку ОСОБА_5 , тобто не має потреби у винайманні житла, що вбачається з Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.04.2026р., долученої до відзиву. Також, зауважується, що відповідачем була надана інформація про те, що позивач працює логопедом-дефектологом у дитячому корекційному центрі Персона Плюс (Одеса) (persona.plus.od), що підтверджується фотоматеріалами, які долучені до цього відзиву, що підтверджує що позивач має самостійний дохід, який може використовувати на своє утримання, крім того, позивач отримує виплату, призначену при народженні дитини, в розмірі 860,00 грн щомісячно у зв`язку з народженням сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Скаржник ОСОБА_2 та його адвокат Полупанова О.О. у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. В апеляційній скарзі просили розгляд проводити без участі відповідача та його представника.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку осіб, що з`явились, щодо розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та його представника.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.08.2020 року, який рішенням Пересипського районного суду м.Одеси від 24.11.2025 року було розірвано.

Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 03.02.2021 року та серії №15 №117046 від 13.10.2023 року.

Діти зареєстровані та проживають разом з позивачем, що сторонами не оспорюється.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення аліментів на утримання дітей та дружини-матері дитини.

При цьому рішення в частині стягнення аліментів на дітей не оскаржується, тому в цій частині не переглядається.

Згідно з положеннями ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Частиною 3 ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини) передбачено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з положеннями ст. 75 Сімейного кодексу України (далі — СК України), дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.

За змістом ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 2, ч. 4, ч. 6 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частина 4 ст. 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застосуванню інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.

Згідно з вимогами ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно з ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої-четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Таким чином, сімейним законодавством України передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання до суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

У постанові Верховного Суду по справі №750/9224/16-ц, провадження №61-16837св18, від 13 червня 2018 року суд звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України, право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Аналіз норм чинного сімейного законодавства дає суду підстави для висновку про те, що для одержання утримання (аліментів) від чоловіка-батька необхідно декілька умов: 1) зареєстрований шлюб, або тривалий час проживання однією сім`єю жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою; 2) вагітність від чоловіка, з яким зареєстровано шлюб, та/або проживання спільної дитини з матір`ю; 4) спроможність чоловіка надавати утримання.

Отже, право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення народженою дитиною трирічного віку має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Подання суду доказів того, що дружина потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини (постанова ВС від 13.06.2018 по справі №750/9224/16-ц, провадження №61-16837св18).

Матеріалами справи встановлено, що позивач перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною, відповідач є особою працездатного віку, інших утриманців не має, не має і стягнень за виконавчими листами.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних належних доказів неможливості сплати аліментів на утримання дружини у заявленому до стягнення позивачкою розмірі: не надано доказів його складного майнового стану, непрацездатності, наявності фінансових зобов`язань, тощо.

За таких обставинах суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що позивач не має права на отримання аліментів, оскільки не має потреби у винайманні житла, працює логопедом-дефектологом, та отримує виплати на дитину від держави, оскільки право дружини, з якою проживає дитина, на утриманні від чоловіка до досягнення дитиною трьох років не залежить від того, чи працює вона, чи має самостійний дохід, власне житло, чи отримує допомогу від держави, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Також, колегія відхиляє посилання відповідача на відсутність у нього стабільного доходу та майна, оскільки ці обставини самі по собі не виключають його матеріальної можливості надавати допомогу на утримання дружини, а оцінюючи у сукупності з іншими доказами у справі, відповідач є працездатною особою, і доказів неможливості працевлаштування не надав.

Загалом, наведені в апеляційній скарзі доводи мають формальний характер і обмежуються лише цитуванням норм процесуального права, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Полупанова Ольга Олександрівна - залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду міста Одеси від 25 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Т.Д. Шевиріна