Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №523/13736/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2963/26

Номер провадження: 22-ц/813/3769/26

Справа № 523/13736/23

Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Воронцова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Стефан Лілія Володимирівна, на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді Бузовського В.В., та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воронцов Віктор Геннадійович, на додаткове рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Бузовського В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання права власності, стягнення різниці вартості майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя,

встановив:

ОПИСОВА ЧАСТИНА.

КОТОКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

0.08.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом та в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, і позові про збільшення обсягу позовних вимог, просила визнати за нею право особистої власності на:

- кв. АДРЕСА_1 ;

- приміщення цеху по переробці молока, за адресою: АДРЕСА_2 з;

- автомобіль ВАЗ 2107, 1986р.в.

За відповідачем визнати право особистої власності на:

- автомобіль ГАЗ 33021, 1999р.в.; автомобіль «Мерседес» 1999р.в.; автомобіль «Мерседес» 1992р.в.; комбайн 1995р.в.; трактор «МТЗ-82,1» 2001р.в.; причіп 2001р.в.; причіп 2000р.в.;

- житловий будинок за адресою : АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги були обгрунтовані тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Підчас перебування у шлюбі, подружжям було набуте нерухоме майно: кв. АДРЕСА_1 ; приміщення цеху по переробці молока, за адресою: АДРЕСА_2 з; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 . А також рухоме майно, ринкова вартість яких на час поділу майна складає: автомобіль ГАЗ 33021, 1999р.в. – 124 380,00 грн.; автомобіль «Мерседес» 1999р.в. – 614 665,58 грн.; автомобіль «Мерседес» 1992р.в. – 274 716,00грн.; комбайн 1995р.в. – 757 836,00 грн; причіп ПП 3,5 2001р.в. 63 180,00 грн.; причіп ПГА 2000р.в. – 22 218,30; автомобіль ВАЗ 2107, 1986р.в. 36 897,12 грн.

Крім того, позивач вказала, що після розірвання шлюбу, відповідач ОСОБА_2 здійснив відчуження автомобіля «Мерседес» 2004р.в., без згоди співвласниці ОСОБА_1 .

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила задовольнити її вимоги (т.2, а.с.94-99).

КОРОТКОИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року ОСОБА_1 було задоволено частково.

В порядку поділу майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину приміщення цеху по переробці молока, за адресою: АДРЕСА_2 з;

- 1/2 частину житлового будинку за адресою : АДРЕСА_3 ;

- автомобіль «ВАЗ 2107», 1451 куб.см., 1986р.в., № куз. НОМЕР_1 .

В порядку поділу майна визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- 1/2 частину кв. АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину приміщення цеху по переробці молока, за адресою: АДРЕСА_2 з;

- 1/2 частину житлового будинку за адресою : АДРЕСА_3 ;

- автомобіль «ГАЗ 33021» 2455 куб.см., 1999р.в., №куз. НОМЕР_2 ;

-автомобіль «MERCEDES-BENZ ATEGO» 6374 куб. см., 1999р.в., №шасі НОМЕР_3 ;

-автомобіль «MERCEDES-BENZ 809» 3 972 куб.см., 1992р.в., №шасі НОМЕР_4 ;

- ПП3.5 ОСЬ, 2001р.в., №шасі НОМЕР_5 ;

- ПГА 1, 2000р.в., №шасі НОМЕР_6 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості транспортних засобів, що визнані особистою власністю ОСОБА_2 в розмірі 1 048 077,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір, пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 3 802,00 грн.

В іншій частині позову було відмовлено (т.1, а.с.185-186).

КОРОТКОИЙ ЗМІСТ ДОДАТКОВОГО РІШЕННЯ

СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Крім того, додатковим рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 19.12.2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 3 000,00 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

В частині вимог ОСОБА_1 щодо стягнення судового збору та поділу колісного трактору «МТЗ-81,1» було відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

НА РІШЕННЯ СУДУ.

В апеляційній скарзі на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року ОСОБА_2 , в особі представника адвоката Стефан Л.В., ставить питання про:

- скасування рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року у цивільній справі №523/13736/23, в частині визнання права власності за ОСОБА_1 на автомобіль «ВАЗ 2107», 1451 куб.см., 1986р.в., № куз. НОМЕР_1 і ухвалити у відповідній частині нове рішення, а саме: в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на: комбайн марки «NEW HOLLAND TF 44», реєстраційний номер: НОМЕР_7 , заводський №: НОМЕР_8 , 1995 р. в.; автомобіль марки ГАЗ 33021, 2445 куб. см., 1999 р. в., № куз. НОМЕР_9 ; автомобіль марки ВАЗ 2107, 1451 куб. см., 1986 р. в., № куз. НОМЕР_10 ; ПГА 1, 2000 р. в., № шасі НОМЕР_6 .

- скасування рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року у цивільній справі №523/13736/23, в частині визнання права власності за ОСОБА_2 на: автомобіль «ГАЗ 33021» 2455 куб.см., 1999р.в., №куз. НОМЕР_2 ; автомобіль «MERCEDES-BENZ ATEGO» 6374 куб. см., 1999р.в., №шасі НОМЕР_3 ; автомобіль «MERCEDES-BENZ 809» 3 972 куб.см., 1992р.в., №шасі НОМЕР_4 ; ПП3.5 ОСЬ, 2001р.в., №шасі НОМЕР_5 ; ПГА 1, 2000р.в., №шасі НОМЕР_6 і ухвалити у відповідній частині нове рішення:

В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на: автомобіль «MERCEDES-BENZ ATEGO» 6374 куб. см., 1999р.в., №шасі НОМЕР_11 ; автомобіль «MERCEDES-BENZ 809» 3 972 куб.см., 1992р.в., №шасі НОМЕР_4 ; ПП3.5 ОСЬ, 2001р.в., №шасі НОМЕР_5 .

- скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року у цивільній справі №523/13736/23, в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості транспортних засобів, що визнані особистою власністю ОСОБА_2 в розмірі 1 048 077,50 грн. і ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості транспортних засобів, що визнані особистою власністю ОСОБА_2 в розмірі 11 230,16 грн.

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір.

При цьому заявник апеляційної скарги послався на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.1, а.с.189-192).

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ НА ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ СУДУ.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 19.12.2025 року ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Воронцова В.Г., ставить питання про часткове скасування та ухвалення нового судового рішення, яким:

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини трактора колісного марки «МТЗ-82,1», реєстраційний номер: НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 , 2001 р.в. у розмірі 245007,50 грн., з одночасним припиненням права власності позивачки на 1/2 частину у складі вказаного об`єкта рухомого майна;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми сплаченого судового збору за звернення з позовом, з урахуванням сплати нею судового збору у розмірі 13 420,00 грн. та пропорційно до задоволених позовних вимог (т.2, а.с.214-218).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення проти них, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року, та часткового задоволення апеляційної скарги на додаткове рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 19.12.2025 року, виходячи з наступних підстав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА.

Позиція апеляційного суду.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення.

В свою чергу, заявник апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 19.12.2025 року частково надала належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного додаткового рішення суду та доводів своєї апеляційної скарги.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Ухвалюючи основне рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року, суд першої інстанції виходив із того, що сторони перебували у шлюбі в період з 02.10.1989р. по 31.05.2022р., а тому спільне майно, яке ними придбано в цей період належить їм на праві власності в рівних частках.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що в період шлюбу сторони сумісно придбали:

квартиру АДРЕСА_1 ;

приміщення цеху по переробці молока, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 з;

житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

автомобіль ВАЗ 2107, 1986р.в.;

автомобіль ГАЗ 33021, 1999р.в.;

автомобіль «Мерседес» 1999р.в.;

автомобіль «Мерседес» 1992р.в.;

комбайн 1995р.в.;

трактор «МТЗ-82,1» 2001р.в.;

причіп 2001р.в.;

причіп 2000р.в.

Вирішуючи даний спір, суд виходив із того, що за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно положень частини другої статті 72 СК Украйни, до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

За змістом ст. 364 СК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 365 ЦК України визначено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Саме з цих підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги ОСОБА_1 , в частині припинення права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності, задоволенню не підлягає, у зв`язку із невнесенням вартості цієї частки на депозитний рахунок. При цьому, внесення вартості частки, на яку припиняється право власності іншого співвласника, здійснюється незалежно від того, чи буде в подальшому прийнято рішення про певні взаєморозрахунки між сторонами у справі чи ні.

З підстав викладеного, суд визнав право власності за кожним із учасників справи, по 1/2 частині нерухомого майна, що підлягає поділу,

В частині поділу рухомого майна, суд першої інстанції обгрунтовано визнав за позивачем ОСОБА_1 право власності на автомобіль «ВАЗ 2107», та припиненням права власності ОСОБА_1 , на транспортні засоби: автомобіль ГАЗ 33021, 1999р.в.; автомобіль «Мерседес» 1999р.в.; автомобіль «Мерседес» 1992р.в.; комбайн 1995р.в.; причіп 2001р.в.; причіп 2000р.в., із визнанням права власності на зазначені транспортні засоби за ОСОБА_2 , та стягненням з нього на користь позивачки відповідної грошової компенсації в розмірі 1 048 077,50 грн.

Крім того, суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки відповідачем ОСОБА_2 здійснено відчуження транспортного засобу «Мерседес», 2004р.в., без згоди ОСОБА_1 то з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягненню підлягає 1/2 вартості цього автомобіля.

При цьому суд обгрунтовано виходив із того, що вищевказані транспортні засоби є неподільними, із вимогою про порядок користування сторони до суду не зверталися, крім того, як встановлено в судовому засіданні, всі транспортні засоби, окрім автомобіля «ВАЗ 2107», перебувають в користуванні відповідача, а позивачка не має можливості ними користуватися.

Що стосується визначення вартості транспортних засобів, то в силу ст. 109 ЦПК України суд першої інстанції обгрунтовано прийняв до уваги вартість надану позивачем ОСОБА_1 , так як за клопотанням позивача у справі двічі призначалася відповідна експертиза, разом із тим відповідач та його представник не зважаючи на попередження про наслідки ухилення від проведення експертизи за ст. 109 ЦПК України, двічі не надали транспортні засоби на вимогу експерта для проведення експертизи з визначення їх ринкової вартості.

Ухвалюючи додаткове судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач ОСОБА_1 відмовилась від позову, в частині розподілу вищевказаного трактора колісного марки «МТЗ-82,1», реєстраційний номер: НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 , 2001 р.в.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з того, що в уточнюючих позовних вимогах позивач ОСОБА_1 не відмовлялась від позову, в частині розподілу трактора колісного марки «МТЗ-82,1», реєстраційний номер: НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 , 2001 р.в. (т.2, а.104-115с.), а тому вказаний трактор підлягає розподілу разом з іншими транспортними засобами.

З цих підстав, а також з підстав викладеного, колегія суддів вважає за необхідне розподілити між сторонами трактор колісний, марки «МТЗ-82,1», реєстраційний номер: НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 , 2001 р.в., шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості цього трактора, тобто 245007,50 грн. з припиненням права власності ОСОБА_1 на вказаний трактор колісний та визнати за ОСОБА_2 право власності на трактор колісний, марки «МТЗ-82,1», реєстраційний номер НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 , 2001 р.в.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, який додатковим рішенням суду від 19.12.2025 року стягнув з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 3 000,00 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн., так як дані судові витрати знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

В частині вимог ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення суду щодо стягнення судового збору, то судом першої інстанції було обгрунтовано відмовлено, так як зазначене питання вирішено основним рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 06.11.2025 року.

МІЖНАРОДНЕ І НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду

апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2025 року з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2025 року задовольнити частково та змінити його, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 12 частини трактора колісного, марки «МТЗ-82,1», реєстраційний номер НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 , 2001 року випуску, в розмірі 245007,50 грн. з припиненням права власності ОСОБА_1 на вказаний трактор колісний та визнати за ОСОБА_2 право власності на трактор колісний, марки «МТЗ-82,1», реєстраційний номер НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 , 2001 року випуску.

В решті додаткове рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2025 року слід залишити без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.п.1, 2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Стефан Лілія Володимирівна, на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2025 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Воронцов Віктор Геннадійович, на додаткове рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2025 року задовольнити частково.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2025 року залишити без змін.

Додаткове рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 245007,50 грн. – вартість 12 частини трактора колісного, марки «МТЗ-82,1», реєстраційний номер НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 , 2001 року випуску, з припиненням права власності ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на трактор колісний, марки «МТЗ-82,1», реєстраційний номер НОМЕР_12 , двигун № НОМЕР_13 , 2001 року випуску.

В решті додаткове рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Через знаходження судді Комлевої О.С. у відрядженні, повне судове рішення складено 12.10.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева