Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №947/24729/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1931/26

Справа № 947/24729/26

Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.

Доповідач Щербіна А. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

12.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Щербіна А.В., у присутності секретаря судового засідання Чеботар А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на постанову Київського районного суду м.Одеси від 16.09.2026 року про накладання стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, учасника бойових дій, особи з інвалідністю, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

за участю: ОСОБА_1 , його законного представника ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Постановою Київського районного суду м.Одеси від 16.09.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а також стягнуто ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції було встановлено, що 27.05.2026 року о 23:47 год., за адресою: м.Одеса, вул.Краснова, біля будинку №14, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом марки «TOYOTA», номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «DRAGER ALCOTEST» відповідно до якого у останнього виявлено 1,32 %о (проміле) алкоголю.

ІІ. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

На вищевказане рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, винесеною з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, без дотримання стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (ст.62 Конституції України), з повним спотворенням оцінки доказів судом першої інстанції, а саме:

-) суд першої інстанції зробив помилковий висновок про «неважливість підстав і мотивів зупинки транспортного засобу» та ігнорування ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки незаконна зупинка робить усі подальші процесуальні дії нікчемними, а «байдужість законності зупинки» легалізує свавілля поліції;

-) судом першої інстанції було протиправно відхилено клопотання про витребування відео з усіх 4 бодікамер та проігноровано фрагментарність відеофіксації огляду й знущань над інвалідом війни;

-) неповне з`ясування обставин по справі та відсутність неперервного зорового контакту з приладом унеможливлює гарантію відсутності стороннього впливу на сенсор/мундштук;

-) протиправного виправдання тестування під зливою, без інтервалу та з метрологічним хаосом, оскільки метрологічні документи/повірка в матеріалах відсутні;

-) абсурдні геокоординати (Перу) та ігнорування судом цифрового збою. Так на чеку Драгера зафіксовані координати, які відносять до Перу, Південна півкуля, а не м.Одеса;

-) медичні діагнози, перекладання тягаря доказування та відсутності направлення до лікарні;

-) психологічного тиску, знущання та залишення без допомоги ветерана війни; недбалого ставлення патрульних до військового документу, його фотографування та спроби викрадення.

На підставі викладеного, просив: постанову судді Київського районного суду м.Одеси Іванчука В.М. від 16.09.2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати повністю, а провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП — закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

ІІІ. Позиції учасників апеляційного розгляду.

В судовому засіданні, особа, яку притягнуто до відповідальності та її законний представник підтримали подану скаргу та просили її задовольнити.

IV. Мотиви та висновки апеляційного суду.

Заслухавши доводи учасників судового провадження та дослідивши матеріли справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до пп.а) п.2.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Повторно дослідивши сукупність наявних у матеріалах справи доказів, на підставі яких судом першої інстанції був зроблений висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, апеляційний суд погоджується, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доводиться: 1) протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №677351 від 28.05.2026 року, у якому повно викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; 2) файлами відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом (автомобілем) з реєстраційним номером НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції. Після чого, повідомив їм, що вживав слабоалкогольний напій. Добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, який проводився поліцейським з використанням спеціального технічного засобу. З результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу погодився, пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі добровільно відмовився; 3) квитанцію спеціального технічного засобу «Драгер» від 28.05.2026 року, яка містить деталі аналізу дихання ОСОБА_1 – 1,32 проміле, яку останній підписав.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до відеозаписів працівників поліції, 27.05.2026 року ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, оскільки надійшла інформація з водій автомобіля «TOYOTA» перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до пп.3 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

При цьому, закон не вимагає від працівників поліції надавати водію будь-яких доказів на підтвердження вказаної інформації, оскільки вона відноситься до інформації з обмеженим доступом.

У зв`язку з цим, апеляційний суд вважає доводи апелянта щодо відсутності належних підстав для зупинки транспортного засобу необґрунтованими та безпідставними.

Також, апеляційний суд критично сприймає доводи апелянта щодо наявності у нього певних захворювань та медичних діагнозів, оскільки їх наявність жодним чином не впливають на підтверджений факт керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Окрім цього, апеляційний суд відкидає доводи апелянта про відсутність направлення на медичний огляд у медичний заклад, оскільки з наявних відеозаписів вбачається, що особа добровільно відмовилася від такого виду огляду.

Апеляційний суд вважає, що не заслуговує на увагу і посилання апелянта на відсутність неперервного зорового контакту з приладом, що унеможливлює гарантію відсутності стороннього впливу на сенсор/мундштук, оскільки апеляційним судом не зафіксовано будь – яких спроб впливу на водія зі сторони поліцейських з метою обмеження його доступу до відповідного технічного приладу. Навпаки, сам водій певний час затягував проходження огляду та відходив від поліцейського, який тримав прилад.

Окрім цього, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо тестування під зливою, без інтервалу та з метрологічним хаосом, оскільки метрологічні документи/повірка в матеріалах відсутні, а також абсурдних геокоординати (Перу) та ігнорування судом цифрового збою, оскільки з відеозапису вбачається, що водій добровільно погодився з результатами огляду із застосуванням технічного приладу, бажання пройти огляд у медичному закладі не висловлював. До того ж, у апеляційного суду не виникло сумнівів, що місцем зупинки та огляду водія була територія міста Одеса, Україна.

Також апеляційним судом з наявних матеріалів не зафіксовано психологічного тиску, знущання та залишення без допомоги ветерана війни зі сторони поліцейських, чи недбалого ставлення патрульних до військового документу та спроби викрадення.

Апеляційний суд звертає увагу ОСОБА_1 , що якщо він вважає, що в діях працівників поліції наявні ознаки кримінального правопорушення, то він не позбавлений права звернутися до правоохоронних органів з відповідною заявою.

Апеляційний суд наголошує, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не був позбавлений права надавати пояснення по суті правопорушення, добровільно підписав протокол та квитанцію спеціального технічного засобу «Драгер» від 28.05.2026. При цьому, будь-яких зауважень до протоколу не заносив, у тому числі на окремому аркуші їх не долучав.

Окрім цього, апеляційний суд з глибокою повагою ставиться до військовослужбовців ЗСУ та сил оборони, які самовіддано захищають Україну та її громадян від збройної агресії рф, водночас, звертає увагу на те, що закон для всіх один, та він повинен застосовуватися однаково до кожного хто його порушив, а статус військовослужбовця чи учасника бойових дій не повинен служити прикриттям для виправдовування порушень закону.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що вищезазначені докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки суду першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були б підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Підсумовуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Київського районного суду м.Одеси від 16.09.2026 року про накладання стягнення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - залишити без змін.

3. Ця постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Щербіна