Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №502/2080/22 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6249/26

Справа № 502/2080/22

Головуючий у першій інстанції Березніков О. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя – доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації,

відповідач – Ізмаїльська районна державна адміністрація, ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство «Ізмаїльське лісове господарство», Дунайський біосферний заповідник НАН України,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 06 березня 2026 року у складі судді Березнікова О.В.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації звернувся до суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив суд визнати незаконним розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 01.12.2020 № 201, скасувати рішення державного реєстратора, припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, витребувати земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 24 квітня 2023 року позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації задоволено: визнано незаконним та скасоване розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 01.12.2020 № 201 «Про надання у власність земельної ділянки державної власності ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва»; скасоване рішення державного реєстратора виконавчого комітету Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області Ізотової О.О. від 24.02.2021 № 56772326 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0996 га, кадастровий номер 5122383000:02:001:0916 (РНОНМ 2182874251223, номер запису про право власності 40696183); витребувано на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0996 га, кадастровий номер 5122383000:02:001:0916; скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0996 га, кадастровий номер 5122383000:02:001:0916; стягнуто з Ізмаїльської районної державної адміністрації на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 14622,05 грн. за подачу позову на рахунок Одеської обласної прокуратури.

Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд вищевказаного рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що він не мав можливості взяти особисту участь у судових засіданнях, оскільки його не було належним чином повідомлено про час, місце та дату судового засідання. Долучене до матеріалів справи судове повідомлення про виклик відповідача на 20.02.2023 містить не підпис відповідача, а підпис іншої невідомої особи. Як вбачається з інших повідомлень про виклик, відповідач жодного разу не був сповіщений про час, місце та дату судового засідання відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.

Зазначав, що належність спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення с. Приморське підтверджується планом-експлікацією земель санітарно-курортних та оздоровчих закладів за матеріалами інвентаризації земель санітарно-курортних та оздоровчих закладів, погоджених, зокрема, Держуправлінням екології та природних ресурсів Одеської області. Про це свідчить також проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності в межах с. Приморське на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області, а саме експлікація розподілу земель с. Приморське за категоріями земель. Крім того, свідчить про відсутність земель лісогосподарського призначення на території села.

Детальний план території земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) з метою індивідуального дачного будівництва був розроблений на підставі розпорядження районної державної адміністрації від 06.01.2017 № 29 «Про розробку детального плану території земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) для індивідуального дачного будівництва». Відповідно до вимог законодавства, детальний план території пройшов процедуру громадських слухань. Зауважень від громадськості, в тому числі від власників та користувачів земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею, не надходило. Це підтверджується протоколом громадських слухань. Після проведення процедури громадських слухань відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план був затверджений розпорядженням Кілійської районної державної адміністрації від 03.03.2017 № 139 «Про затвердження детального плану території земельної ділянки в адміністративних межах Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області (за межами населеного пункту) для індивідуального дачного будівництва».

Після цього ОСОБА_1 звернувся із відповідною заявою до Кілійської РДА щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва площею 0,10 га за рахунок земель рекреаційного призначення Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області. Повноваження органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування станом на час звернення громадянина із заявою та прийняття розпорядження Кілійською районною державною адміністрацією № 201 від 01.12.2020 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області» були визначені статтею 122 Земельного кодексу України.

У районних відділах земельних ресурсів багато років зберігався фонд документації із землеустрою, у даному випадку вся документація із землеустрою та картографічні матеріали колишнього Кілійського району, усі державні акти на право власності та постійного користування землею, договори оренди землі. Крім того, районними відділами земельних ресурсів до 2013 року здійснювалася реєстрація прав на земельні ділянки та вівся державний реєстр землі та земельний кадастр, а з 2013 року ведеться державний земельний кадастр, отже, вони володіли всією повнотою інформації щодо дійсної категорії земель спірної земельної ділянки та надали інформацію (довідку), яка підтверджує належність земельної ділянки до земель рекреаційного призначення. Про це свідчать і матеріали схем. Те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель природно-заповідного фонду та лісогосподарського призначення, підтверджується також Схемою планування території Кілійського району Одеської області, розробленою в 2015 році. Об`єкти природно-заповідного фонду, у тому числі Дунайський біосферний заповідник, а також землі державного лісового фонду зазначені на даній схемі, але спірна земельна ділянка не входить до їх складу.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення та місце її розташування відповідало містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, відповідало вимогам законів, у Кілійської РДА були відсутні підстави відмовляти у наданні дозволу на формування земельної ділянки.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до статті 122 Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками для індивідуального дачного будівництва (пункт «в» частини третьої статті 122 ЗКУ) належали виключно до повноважень районної державної адміністрації, а тому Кілійська районна державна адміністрація, приймаючи розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі розпорядження Кілійської районної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності за межами населеного пункту на території Приморської сільської ради Кілійського району Одеської області» землевпорядною організацією було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та погоджено з відповідними органами. Проект землеустрою пройшов процедуру державної експертизи землевпорядної документації, за результатами якої надано позитивний висновок. Після отримання відповідних погоджень та висновків земельна ділянка була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, їй присвоєно кадастровий номер 5122383000:02:001:0916.

На підставі вищезазначеного Кілійська РДА прийняла розпорядження від 01.12.2020 № 201 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва із земель державної власності на території Приморської сільської ради (за межами населеного пункту) Кілійського району Одеської області гр. ОСОБА_1 ». Процедура відведення земельної ділянки та передачі у власність була виконана законно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надалі відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, на спірну земельну ділянку зареєстровано право власності.

Прокурор у позові стверджує, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду та знаходиться в постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Так, позивач зазначає, що про належність спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду свідчать інформація філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України», відповідно до якої вказана ділянка розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 20132014 років), які перебувають у постійному користуванні філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України» Вилківське лісництво квартал 40. Водночас, як вбачається зі схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:02:001:0916, вказана земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 , жодним чином не накладається на земельні ділянки, що належать лісовому фонду.

Спеціальна норма Закону (частина п`ята Прикінцевих положень Лісового кодексу України) діє як виключення з загальних правил за наявності двох умов: 1) право постійного користування підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, а не якоюсь «інформацією філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України»».

Докази надання земельних ділянок ДП «Ліси України» до 01.01.2002 у позові відсутні. У позові прокуратура та ДП «Ліси України» посилаються лише на матеріали 2013-2014 років, якими нібито підтверджується право ДП «Ліси України» на спірну земельну ділянку, а не на документи до набрання чинності Земельним кодексом України (01.01.2002).

У позові позивач також зазначає, що листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства повідомлено, що документами, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на землі Вилківського лісництва, є Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство», таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Також це зазначено в листі ДП «Ізмаїльське лісове господарство» від 19 травня 2021 р. № 99. Як уже зазначено вище, відповідно до статей 125, 126 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Спеціальна норма законодавства щодо тимчасового посвідчення права на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування діє лише для постійного користування, а не права власності. Тому не може бути права власності на землі лісництва без реєстрації права власності в державному реєстрі прав та без формування ділянки з присвоєнням кадастрового номера. Додані до позову у якості доказів графічні матеріали «Карта земель ДП «Ізмаїльське лісове господарство» зі схематичним зображенням самозайнятих ділянок з кадастровими номерами», «Фрагмент публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кв. 1;40 Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльський лісгосп» та межами земельних ділянок згідно наданих кадастрових номерів за станом на 01.01.2014» не є планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування у розумінні статті 48 та частини п`ятої Прикінцевих положень Лісового кодексу України, а також Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2023 р. № 112.

До позову не додані докази того, що надані матеріали були погоджені та затверджені, а відповідно можуть вважатися «матеріалами лісовпорядкування» та створювати правові наслідки. На зазначених нібито матеріалах лісовпорядкування відсутня інформація або підтвердження того, що графічні матеріали виконані лісовпорядними організаціями. Схеми виконані не в масштабі, в поганій якості, не містять інформації про виконавців тощо, а також не відповідають законодавству та нормативам щодо створення карт, схем та інших графічних матеріалів.

Також у позові прокуратури відсутні докази того, що Одеська ОДА вважає, що інтереси та права держави в її особі порушені. Позивач стверджує, що спірна земельна ділянка відведена за рахунок земель, які перебувають у користуванні ДП «Ліси України» та Дунайського біосферного заповідника і для цих цілей облдержадміністрацією не вилучалася. Отже, у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі державного підприємства (ВП Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Щодо повноважень Кілійської РДА на передачу у власність спірної земельної ділянки як такої, що відноситься до земель рекреаційного призначення, прокуратурою не надано належних доказів того, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення. Більш того, прокуратурою не надано доказів того, що ця земельна ділянка хоча б колись відносилася до земель лісогосподарського призначення. Підставою, яка надавала Кілійській РДА право та можливість передати у власність спірну земельну ділянку, було те, що вона відноситься до земель рекреаційного призначення. Таким чином, підстав категорично стверджувати, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, у суду немає. Оскільки судом не встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, то, відповідно, і Одеська обласна державна адміністрація не мала визначених законодавством повноважень щодо її вилучення, як про те у позові стверджує прокурор. Отже, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах особи, яка не мала права на відповідний позов. На підставі викладеного у задоволенні позову, заявник просив відмовити.

Позиція сторін у суді першої інстанції

У відзиві на заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заступник керівника Одеської обласної прокуратури у задоволенні заяви ОСОБА_1 просив відмовити, посилаючись на те, що в якості нововиявлених обставин заявник посилається на те, що істотними обставинами для вирішення спору є факт, що зі схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:02:001:0916 вбачається, що спірна земельна ділянка жодним чином не накладається на земельні ділянки, що належать лісовому фонду.

Проте доказів того, що ОСОБА_1 не було і не могло бути відомо про наявність схеми розташування земельної ділянки станом на час розгляду справи, заявником не надано. Неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, не є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Разом з тим у поданій заяві заявником взагалі не наведено доказів про те, коли саме ОСОБА_1 стало відомо про наявність схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:02:001:0916. При цьому до поданої заяви надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145, яка була сформована 10.09.2024. Тобто заявнику щонайменше півтора роки відомо про державну реєстрацію за державою в особі Одеської обласної державної адміністрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145.

Також не можна погодитися з твердженням заявника, що йому не було відомо про розгляд справи, оскільки судове повідомлення про виклик відповідача в судове засідання на 20.02.2023 містить не підпис відповідача, а підпис іншої невідомої особи. Вказуючи фактично про вчинення підроблення документа, заявником не надано будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення або до керівництва АТ «Укрпошта» зі скаргою на незаконні дії працівників поштового відділення. Відтак посилання заявника на те, що він не брав участі у справі, а тому не міг заперечити проти позову і надати відповідні докази, не слід приймати до уваги, адже вчинення чи невчинення учасником справи процесуальних дій не може бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Інші доводи заявника (відсутність у матеріалах справи матеріалів лісовпорядкування, доказів їх погодження та затвердження, відсутність підстав для представництва інтересів держави у суді, неправильно обраний спосіб захисту) фактично зводяться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, що виключає можливість перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами (частина четверта статті 423 ЦПК України). Отже, вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності площею 0,0222 га, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство», і надання у власність такої земельної ділянки станом на 01.12.2020 належало до повноважень Кабінету Міністрів України.

Кілійською районною державною адміністрацією передано у приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва земельну ділянку лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, яка перебуває у користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» і накладається на землі лісового фонду, а саме на квартал 1 Вилківського лісництва. Зазначене підтверджується, зокрема, інформацією філії «Ізмаїльське лісове господарство» ДП «Ліси України», викладеною у листі від 11.01.2022 № 8, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:02:001:0916 розташована на землях державного лісового фонду (відповідно до матеріалів лісовпорядкування 20132014 років), які перебувають у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» Вилківське лісництво квартал 1. Листом Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства від 17.05.2021 № 04-01-19/370 повідомлено, що документами, які підтверджують право власності ДП «Ізмаїльське лісове господарство» на землі Вилківського лісництва, є Проект організації та розвитку лісового господарства ДП «Ізмаїльське лісове господарство», таксаційний опис, відомості поквартальних підсумків, карти-схеми лісонасаджень ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Також відповідно до листа ДП «Укрдержліспроект» від 06.01.2022 № 10 земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:02:001:0916 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року знаходиться в межах 1 кварталу Вилківського лісництва ДП «Ізмаїльське лісове господарство». Більш того, прокурором надано висновок експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01.06.2022 № 22-162/163 за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи. Відповідно до висновків експертизи земельна ділянка з кадастровим номером 5122383000:02:001:0916 накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ДП «Ізмаїльське лісове господарство» квартал 1 виділ 15 відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2013 року. Площа накладання становить 100 %.

Щодо поданої схеми розташування земельної ділянки, позивач зазначав, що як вбачається зі змісту поданої заяви, фактично єдиною підставою, яку заявник ставить в обґрунтування скасування судового рішення за нововиявленими обставинами, є схема розташування спірної земельної ділянки. Інформації щодо дати складання, а також особи, яка здійснила формування цієї схеми, заява відповідача не містить. У вказаній схемі здійснюється порівняння місцезнаходження земельних ділянок з кадастровими номерами 5122383000:02:001:0916 та 5122310300:01:001:0145. На виконання Регіональної програми розвитку земельних відносин та охорони земель на 20162018 роки, затвердженої рішенням Одеської обласної ради від 12.12.2015 № 39-VII, розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 07.12.2018 № 1469/А-2018 «Про надання дозволу на проведення інвентаризації земельних ділянок» та договору від 17.11.2017 № 1431, укладеного між Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації та ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», останнім проведено інвентаризацію земель лісогосподарського призначення державної власності на території Кілійського району Одеської області (за межами населених пунктів). Одночасно накладання однієї земельної ділянки на іншу у Державному земельному кадастрі є технічно неможливим. Таким чином, під час розроблення ДП «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення земельна ділянка відповідача, а також ряд інших неправомірно сформованих земельних ділянок не враховувалися при формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145. На території Дунайського біосферного заповідника встановлено земельні ділянки, що надані стороннім користувачам, відомості про які внесені до Державного земельного кадастру. Так само, як вбачається з додатку № 1 до Пояснювальної записки, інвентаризація земель лісогосподарського призначення не здійснювалася щодо кварталу 1 Вилківського лісництва (за місцем розташування спірної земельної ділянки). Таким чином, заявником хибно здійснюється ототожнення земельних ділянок з кадастровими номерами 5122383000:02:001:0916 та 5122310300:01:001:0145.

Щодо інших обставин, встановлених судом при розгляді справи. Варто відзначити, що судом при розгляді справи встановлено інші обставини неправомірного набуття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки. Зокрема, формування спірної земельної ділянки відбулося за відсутності проекту землеустрою. Натомість державний кадастровий реєстратор Чернієнко А. Р. вніс незаконні зміни до Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:02:001:0916 (площа 0,12 га для садівництва), а саме змінено площу, конфігурацію, цільове призначення та форму власності цієї ділянки без наявності необхідної документації із землеустрою та заяви від власника або користувача. Це стало підставою для дисциплінарного звільнення ОСОБА_3 та його кримінального покарання за порушення законодавства (вироком Київського районного суду м. Одеси від 02.09.2022 у справі № 947/13883/22, який набрав законної сили 03.10.2022, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 362, частиною третьою статті 362, частиною третьою статті 368-4 Кримінального кодексу України). Крім того, оспорюване розпорядження Кілійської районної державної адміністрації, яке стосувалося передачі земельної ділянки у власність, було прийнято на основі підробленої заяви від ОСОБА_1 , що підтверджено висновком експерта № 21-1769 судово-почеркознавчої експертизи від 27.06.2022. Таким чином, порушення норм законодавства призвели до незаконної реєстрації земельної ділянки та передачі її у власність на підставі фальсифікації документів. В свою чергу будь-яких спростувань інших висновків суду, встановлених у цій справі, ОСОБА_1 не надано. Фактично заява ґрунтується на одному документі схемі розташування земельної ділянки, яка є недопустимим доказом, оскільки не містить відомостей щодо джерела її походження. На підставі викладеного прокурор просив суд у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про перегляд рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24.04.2023 за нововиявленими обставинами відмовити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 06 березня 2026 року заяву про перегляд за нововиявленими обставинами задоволено: рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24.04.2023 у справі № 502/2080/22 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації до Ізмаїльської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Ізмаїльське лісове господарство», Дунайський біосферний заповідник НАН України, про визнання незаконним розпорядження, скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки скасовано за нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що спірна земельна ділянка не належить до земель лісогосподарського призначення та не накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145, а відповідач ОСОБА_1 набув право власності на неї у встановленому законом порядку, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Кілійського районного суду Одеської області від 06 березня 2026 року скасувати та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24 квітня 2023 року за нововиявленими обставинами відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 21933,08 грн. за подачу апеляційної скарги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, передбачені ст. 5, 48, 57, п. 5 розділу VIII ЛК України з приводу того, що планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є належними доказами наявності права постійного користування спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства. Відповідна правова позиція неодноразово висловлена судами вищої інстанції, зокрема у постановах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі N? 6-196цс15 від 24.12.2014 у справі №6-212цс14, від 21.01.2015 у справі №6-224цс14, у правових висновках Верховного Суду, викладених в постановах від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, від 21.02.2018 у справі №488/5476/14-ц, від 07.10.2020 у справі №369/16418/18, від 30.09.2020 у справі №363/669/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 07.11.2018 у справі №488/6211/14-ц, від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 13.06.2018 у справі №369/1777/13-ц.

Крім того, судом допущено порушення приписів ст. 423 ЦПК України при скасуванні судового рішення за нововиявленими обставинами. Зокрема як зазначає скаржник, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи.

Так, в якості нововиявлених обставин у даній справі суд дійшов висновку, що істотними обставинами для вирішення спору є той факт, що зі схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:02:001:0916 вбачається, що спірна земельна ділянка жодним чином не накладається з земельними ділянками, належними лісовому фонду. Проте, доказів того, що ОСОБА_1 не було і не могло бути відомо про наявність схеми розташування земельної ділянки станом на час розгляду справи заявником не надано. Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, не є підставою для перегляду судового рішення у зв?язку з нововиявленими обставинами. Більш того, в порушення п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК, заявником взагалі не наведено доказів про те, коли саме ОСОБА_1 стало відомо про наявність схеми розташування земельної ділянки кадастровим номером 5122383000:02:001:0916. При цьому, до поданої заяви надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145, яка була сформована 10.09.2024. Тобто заявнику щонайменше як півтора роки відомо про державну реєстрацію за Державою в особі Одеської обласної державної адміністрації

права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145. Судом першої інстанції взагалі не надано оцінки дотримання ОСОБА_1 строку, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 424 ЦПК України, при зверненні до суду з заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.

Висновки суду гуртуються на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Зокрема, при первинному розгляді справи суд, задовольняючи позовні вимоги відповідно до рішення від 24.04.2023, погодився з доводами прокурора про накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення за матеріалами лісовпорядкування. При цьому, судом прийнято у якості доказів надані прокурором матеріали лісовпорядкування. В свою чергу, вже під час розгляду заяви за нововиявленими обставинами, суд, переоцінюючи надані прокурором докази, дійшов висновку, що прокурором не надано відповідних матеріалів лісовпорядкування та не підтверджено накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення.

Доводи скарги також мотивовані тим, що твердження заявника про те, що йому не було відомо про розгляд справи є безпідставними, оскільки вказуючи фактично про вчинення підроблення документа, а саме про те, що судове повідомлення про його виклик в судове засідання на 20.02.2023 містить не його підпис, заявником не надано будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення або до керівництва АТ «Укрпошта» зі скаргою на незаконні дії працівників поштового відділення.

Позиція сторін в суді апеляційної інстанції

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 01.10.2026 з`явилася прокурор Бойчева Т.Б.

Інші учасники справи до суду не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Від Ізмаїльської районної державної адміністрації 01.10.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання, у якому представник адміністрації просить суд провести судове засідання без їх участі.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 24 квітня 2023 року позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Одеської обласної державної адміністрації задоволено: визнано незаконним та скасоване розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 01.12.2020 № 201 «Про надання у власність земельної ділянки державної власності ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва»; скасоване рішення державного реєстратора виконавчого комітету Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області Ізотової О.О. від 24.02.2021 № 56772326 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0996 га, кадастровий номер 5122383000:02:001:0916 (РНОНМ 2182874251223, номер запису про право власності 40696183); витребувано на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,0996 га, кадастровий номер 5122383000:02:001:0916; скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0996 га, кадастровий номер 5122383000:02:001:0916; стягнуто з Ізмаїльської районної державної адміністрації на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір в сумі 14622,05 грн. за подачу позову на рахунок Одеської обласної прокуратури.

У січні 2026 року ОСОБА_1 на підставі статті 423 ЦПК України звернувся до суду із заявою про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами, обґрунтовуючи її тим, що, згідно зі схемою розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:02:001:0916, ця земельна ділянка належала йому та жодним чином не накладається на земельні ділянки лісового фонду.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Так, відповідно до статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1. істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2. встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;

3. скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, що переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Як роз`яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 35, 7 Постанови «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами» № 4 від 30 березня 2012 року, суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається; вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини; обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги; процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку; обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Нововиявлені обставини це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Як зазначалось вище, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч.2 ст.423 ЦПК України).

При цьому відповідно до ч.4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, нововиявлені обставини за своєю правовою природою є юридичними фактами, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час її розгляду, однак не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі заявникові, а після ухвалення судового рішення стали йому відомі.

Водночас необхідною умовою перегляду судового рішення є не лише істотність обставини, на яку посилається заявник, а й наявність сукупності визначених законом ознак, зокрема її існування на час первісного розгляду справи, невстановлення судом, об`єктивна неможливість знати про неї раніше та здатність спростувати фактичні обставини, покладені в основу судового рішення, і вплинути на висновки суду щодо прав та обов`язків учасників справи.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (пункти 26–28). Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що обставини, які ґрунтуються на переоцінці доказів, уже оцінених судом, не є нововиявленими.

У постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову не є нововиявленими обставинами, а перегляд судового рішення не може використовуватися для повторної оцінки доказів, досліджених під час первісного розгляду.

Таким чином, процедура перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами не є додатковою стадією розгляду справи по суті та не призначена для виправлення можливих помилок у встановленні обставин справи чи оцінці доказів поза межами передбачених законом підстав.

Апеляційним розглядом справи встановлено, що рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 24 квітня 2023 року позов заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації задоволено, визнано незаконним та скасовано розпорядження Кілійської районної державної адміністрації від 1 грудня 2020 року № 201, скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0996 га з кадастровим номером 5122383000:02:001:0916, витребувано цю земельну ділянку на користь держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та скасовано її державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі.

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись, зокрема, на схему розташування земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:02:001:0916, з якої, на його думку, вбачається відсутність накладення цієї ділянки на землі лісогосподарського призначення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка не належить до земель лісогосподарського призначення, не накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145, а ОСОБА_1 набув право власності на неї у встановленому законом порядку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки він зроблений без належного встановлення передбачених ст. 423 ЦПК України умов для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Так, вирішуючи питання про наявність таких обставин, суд першої інстанції мав з`ясувати не лише те, чи може подана схема підтверджувати доводи заявника щодо розташування земельної ділянки, а насамперед те, чи існувала відповідна обставина на час первісного розгляду справи, чи не була вона встановлена судом, чи не була і не могла бути відома заявникові та чи стала відома йому лише після ухвалення рішення.

Однак належних доказів на підтвердження того, коли саме було створено схему розташування земельної ділянки, ким її складено та коли ОСОБА_1 стало відомо про її існування, матеріали справи не містять.

Сам по собі факт подання документа під час розгляду заяви про перегляд судового рішення не свідчить про те, що підтверджувана ним обставина є нововиявленою. Для застосування п. 1 ч.2 ст. 423 ЦПК України заявник повинен довести, що відповідна істотна обставина не була і об`єктивно не могла бути йому відома на час первісного розгляду справи. Натомість ОСОБА_1 не навів переконливого обґрунтування того, з яких причин він не міг подати відповідну схему або послатися на підтверджувані ним обставини під час розгляду справи, що завершився ухваленням рішення 24 квітня 2023 року.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, до заяви було додано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145, сформовану 10 вересня 2024 року. Проте сама наявність такої довідки не підтверджує, що саме в цей час заявникові стало відомо про існування схеми або про обставини, на які він посилається як на нововиявлені.

За п.1 ч.1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, визначеної п. 1 ч.2 ст. 423 цього Кодексу, може бути подано учасниками справи протягом тридцяти днів із дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що є підставою для перегляду судового рішення.

Отже, під час розгляду заяви суд мав установити, коли заявникові стало відомо або могло стати відомо про обставину, на яку він посилається, та перевірити дотримання встановленого законом строку звернення. Проте суд першої інстанції належної оцінки цим питанням не надав, а доказів, які б давали змогу визначити початок перебігу зазначеного строку, заявник ОСОБА_1 не надав.

При цьому колегія суддів зауважує, що вирішальним у цій справі є не саме по собі недоведення дати створення схеми, а відсутність належного підтвердження того, що обставина, яку заявник вважає істотною, не була і не могла бути йому відома під час первісного розгляду справи.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції фактично використав процедуру перегляду за нововиявленими обставинами для повторного дослідження питання про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Зокрема, суд повторно оцінив матеріали лісовпорядкування, графічні матеріали, висновок комплексної судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 01 червня 2022 року № 22-162/163, а також доводи сторін щодо співвідношення кадастрових ділянок з номерами 5122383000:02:001:0916 та 5122310300:01:001:0145. За результатами такої оцінки суд дійшов висновків, протилежних тим, які були покладені в основу рішення від 24 квітня 2023 року.

Водночас наведені питання стосуються оцінки доказів, на підставі яких вирішувався первісний спір щодо законності передачі земельної ділянки у власність, наявності прав держави на неї та правомірності її витребування. Саме по собі подання іншого документа, який, на думку заявника, підтверджує неправильність попередньої оцінки доказів, не надає суду повноважень повторно вирішувати спір по суті в порядку перегляду за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів також ураховує, що схема, на яку посилається заявник, стосується відсутності накладення земельної ділянки з кадастровим номером 5122383000:02:001:0916 на земельну ділянку з кадастровим номером 5122310300:01:001:0145. Однак із доводів прокурора та наданих ним матеріалів вбачається, що предметом доказування в первісній справі було, зокрема, питання про накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, які перебували в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

Відповідно до доводів прокурора, інвентаризація земель лісогосподарського призначення, на яку посилається заявник, не охоплювала квартал 1 Вилківського лісництва, у межах якого, за матеріалами сторони обвинувачення, розташована спірна ділянка. За таких обставин відсутність накладення двох зазначених кадастрових ділянок сама по собі не спростовує висновку про можливе накладення спірної ділянки на землі лісогосподарського призначення.

Отже, суд першої інстанції, поклавши в основу нового рішення висновок про відсутність накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, не розмежував обставину, яку заявник вважає нововиявленою, та докази, якими він намагається обґрунтувати свою незгоду з оцінкою доказів у первісній справі.

При цьому колегія суддів не вирішує в межах цього апеляційного перегляду питання про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення та не здійснює повторної оцінки всіх доказів, досліджених під час первісного розгляду. Такі питання не можуть бути предметом повторного вирішення лише з тієї причини, що заявник не погоджується з висновками суду, викладеними в рішенні, яке набрало законної сили.

Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності належних матеріалів лісовпорядкування, недостатності доказів перебування земельної ділянки в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, неналежності доказів прокурора, відсутності в Одеської обласної державної адміністрації повноважень на розпорядження спірною землею та необґрунтованості представництва прокурором інтересів держави стосуються обставин і правових питань, які були предметом первісного спору. Наведені доводи за своїм змістом спрямовані на повторне обґрунтування заперечень проти позову та надання іншої оцінки доказам, на яких ґрунтувалося рішення від 24 квітня 2023 року. Вони не підтверджують існування нововиявленої обставини в розумінні п. 1 ч.2 ст. 423 ЦПК України.

Не змінює цього висновку й посилання заявника ОСОБА_1 на те, що судове повідомлення про виклик до суду на засідання, яке було призначене 20 лютого 2023 року містить підпис іншої особи та що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки питання належного повідомлення учасника справи про судові засідання стосується дотримання судом процесуальних норм під час первісного розгляду справи. Такі доводи за своєю суттю вказують на можливі процесуальні порушення, які могли бути предметом перевірки в межах передбачених законом способів оскарження судового рішення, але самі по собі не є нововиявленими обставинами, визначеними ст. 423 ЦПК України.

Колегія суддів наголошує, що правова визначеність, яка є складовою принципу верховенства права, передбачає повагу до остаточності судових рішень. Перегляд рішення, яке набрало законної сили, допускається лише за наявності чітко визначених законом підстав і не може перетворюватися на повторний розгляд справи за ініціативою сторони, яка не погоджується з результатами первісного вирішення спору.

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 та від 14 квітня 2021 року у справі № 9901/819/18, відповідно до яких перегляд за нововиявленими обставинами не може ґрунтуватися на переоцінці доказів або поданні нового обґрунтування вимог і заперечень.

З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що схема розташування земельної ділянки, на яку посилається ОСОБА_1 , не підтверджена як обставина, яка не була і не могла бути йому відома на час первісного розгляду справи. Натомість зміст заяви та мотиви рішення суду першої інстанції свідчать про фактичне повторне дослідження й переоцінку доказів щодо належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.

Таким чином, передбачені п. 1 ч.2 ст. 423 ЦПК України підстави для перегляду рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24 квітня 2023 року за нововиявленими обставинами відсутні. Суд першої інстанції наведеного не врахував, неправильно застосував положення статті 423 ЦПК України та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації є доведеною, а тому вона підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на те, що суд першої інстанції задовольнив заяву за відсутності передбачених законом підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 . При цьому рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24 квітня 2023 року, перегляд якого було ініційовано заявником, залишається в силі.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 382 ЦПК України, в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, а також положення статті 141 ЦПК України, понесені Одеською обласною прокуратурою витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури в сумі 21 933,08 грн.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України)

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації задовольнити.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 06 березня 2026 року скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про перегляд за нововиявленими обставинами Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24.04.2023 відмовити.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 24.04.2023 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Одеської обласної прокуратури судові витрати у розмірі 21933 грн. 08 коп. на рахунок Одеської обласної прокуратури за реквізитами: Отримувач коштів - Одеська обласна прокуратура (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3); код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Київ; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.10.2026

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе