Додаткове рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №521/12067/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-з/813/491/26

Справа № 521/12067/25

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Драгомерецького М.М.,

Комлевої О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, у відсутність учасників справи, заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Іванової Наталії Сергіївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ткач Тетяна Анатоліївна, на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 березня 2026 року,

встановив:

14.07.2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.03.2026 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково (т.2, а.с.45-58).

Крім того, додатковим рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09.04.2026 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12 284,45 грн. (т.2, а.с.68-69).

Не погодившись з рішенням суду від 30.03.2026 року, в частині визначення розміру аліментів, позивач ОСОБА_2 , в особі свого представника адвоката Ткач Т.А. подала апеляційну скаргу (т.2, а.с.72-79).

Постановою Одеського апеляційного суду від 29.09.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без задоволення, рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30.03.2026 року було залишено без змін.

Разом з тим, 06.10.2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Іванової Н.С. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. (т.2, а.с.143-144).

Представник ОСОБА_2 – адвокат Ткач Т.А. надала суду заперечення на заяву та просила відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат (т.2, а.с.154-156).

Заперечення були обґрунтовані тим, що заявлений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції не відповідає принципам розумності та пропорційності в даній конкретній справі. Крім того, заявлений розмір не відповідає фактичному обсягу правничої допомоги, наданої на стадії апеляційного розгляду справи.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 3 ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами ч.3 цієї статті, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, справа розглянута судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Звертаючись з даною заявою, представник відповідача надала наступні докази:

-договір про надання правової допомоги від 01.06.2026 року, укладений між адвокатом Івановою Н.С. та ОСОБА_1 . Згідно п. 4.2. договору, розмір гонорару адвоката погоджується сторонами у додатках до цього договору;

-додаток № 1 до договору від 01.06.2026 року, відповідно до якого вартість гонорару адвоката Іванової Н.С. становить 15 000,00 грн.;

-рахунок на оплату послуг у розмірі 15 000,00 грн.;

-Акт наданих послуг, вартістю 15 000,00 грн. Згідно вказаного Акту адвокат Іванова Н.С. надала ОСОБА_1 наступні послуги: попередня консультація та формування правової позиції; написання відзиву на апеляційну скаргу; участь у судовому засіданні.

Отже, зазначені обставини свідчать про те, що вказані витрати відповідача ОСОБА_1 були фактичними і неминучими, та спростовують доводи сторони позивача, викладені у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року).

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. (ч. 1 ст. 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених ч. 4 ст. 137 та ч. 3 ст. 141 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.

При зменшенні витрат на правову допомогу апеляційним судом враховано:

- чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої та апеляційної інстанціях;

- чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20.

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_1 – адвокат Іванова Н.С. надавала правову допомогу ОСОБА_1 у судах першої та апеляційної інстанцій. А тому, відповідно, адвокат Іванова Н.С. була обізнана у справі з усіма деталями, що з неї випливають.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись, у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на позивача ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.

При цьому колегія суддів виходить із складності даної справи, принципів розумності та справедливості судових витрат на правничу допомогу, а також того, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2026 року складає 3 328,00 грн. на місяць.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270, 381, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Іванової Наталії Сергіївни про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Ухвалити додаткову постанову до постанови Одеського апеляційного суду від 29.09.2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю третьої особи: Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини, в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Ткач Тетяна Анатоліївна, на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 березня 2026 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судові витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня її складання.

Повне судове рішення складено 12.10.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева