Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №505/5273/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/666/26

Справа № 505/5273/23

Головуючий у першій інстанції Павлик І. А.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю:

секретаря Козлової В.А.,

представника ОСОБА_1 – адвоката Євценка Р.І.,

представника ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» - адвоката Башука Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Євценко Роман Ігорович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ОПИСОВА ЧАСТИНА.

КОТОКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.

28.12.2023 ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» звернулось до Котовського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимогу були обґрунтовані тим, що 05.11.2007 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05/11/2007/840-К/1007.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.4. вказаного кредитного договору, Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (надалі по тексту - «Кредит») у сумі 76 584,49 доларів США, строком до 04.11.2032 року.

Згідно п.п. 3.3.2., 3.3.3. кредитного договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу складала 880,00 доларів США, до 5 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом до п. 7.3 кредитного договору встановлено, що сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

Отже, ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір, має перед кредитором зобов`язання з виконання його умов, зокрема, пов`язаних з повернення кредиту. Так, за умовами кредитного договору, ОСОБА_1 був зобов`язаний щомісячно до 5 числа вносити мінімальну суму на погашення кредитної заборгованості в розмірі 880,00 доларів США до кінця дії кредитного договору, тобто до 04.11.2032 року, або ж допоки кредитор не скористується своїм правом на дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитом та нарахованими відсотками (не пред`явить вимогу в судовому порядку, чим змінить строк, порядок та умови виконання кредитного договору) (т.1, а.с.15-19).

Крім того, з метою забезпечення виконання кредитного договору № 05/11/2007/840-К/1007 від 05.11.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір б/н від 05.11.2007 року, предметом якого є земельна ділянка, площею 0,10 га, розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, кадастровий номер 512278640:01:001:1030 (т.1, а.с.22-23).

Також, в забезпечення виконання умов кредитного договору № 05/11/2007/840-К/1007 від 05.11.2007 року:

- 05.11.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 05/11/2007/840-п, згідно п. 1.1. якого, поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору № 05/11/2007/840-К/1007 від 05.11.2007 року, в тому числі, повернути до 04.11.2032 року кредит у розмірі 76 584,49 доларів США;

- 05.11.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 05/11/2007/840-п, згідно п. 1.1. якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору № 05/11/2007/840-К/1007 від 05.11.2007 року, в тому числі, повернути до 04.11.2032 доку кредит у розмірі 76 584,49 доларів США (т.1, а.с.27-30).

23.09.2014 року ПАТ КБ «Надра» звернулось до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 504/3244/14-ц).

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 10.07.2020 у справі № 504/3244/14-ц заяву ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» про заміну сторони стягувача його правонаступником - задоволено. Замінено стягувача - ПАТ «КБ «Надра» його правонаступником ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» у виконавчому листі № 504/3244/14-ц, виданому Комінтернівським районним судом Одеської області у справі за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Котовського міськрайонного суду Одеської області справу було передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Посилаючись на те, що грошове зобов`язання за кредитним договором № 05/11/2007/840-К/1007 від 05.11.2007 року не виконано, позивач просив суд стягнути з відповідачів солідарно частину заборгованості по тілу кредиту в сумі 20 000,00 доларів США, що по курсу НБУ на момент подачі позовної заяви становить 747 368,00 грн.

КОРОТКОИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.08.2025 року позов ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» було задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» частину заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором № 05/11/2007/840-К/1007 від 05.11.2007 у розмірі 20 000,00 доларів США, що по курсу НБУ на момент подачі позовної заяви становить 747 368,00 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 989,47 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 989,47 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 989,47 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

НА РІШЕННЯ СУДУ

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Євценко Р.І. ставить питання про скасування на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.08.2025 року, ухвалення нового судового рішення, застосувати до позовних вимог позовну давність та відмовити у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.2, а.с.59-72).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що позивач звернувся до суду з позовом у встановлений законом строк (т.2, а.с.99-103).

Крім того, додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.10.2025 року зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» було стягнуто в рівних частках судові витрати на правничу допомогу, у розмірі 3 000,00 грн. з кожного (т.2, а.с.48-49).

Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08.10.2025 року сторонами у справі не оскаржується.

Вирішуючи питання про слухання справи у відкритому судоовму засіданні, за участю представника ОСОБА_1 – адвоката Євценка Р.І., представника ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» - адвоката Башука Д.С., та у відсутність інших учасників справи, колегія суддів виходить із того, що всі учасники справи були належним чином повідомлені про час і місце судового засідання (т.2, а.с. 153-154).

Колегією суддів було також враховано, що поштова кореспонденція направлялась відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за зареєстрованим місцем їх проживання (т.1, а.с.66, т.2, а.с.150).

Однак, поштова кореспонденція на вказану адресу повернулася до суду з відміткою про те, що адресати відсутні за вказаними адресами (т.2, а.с.155-156), що у відповідності до вимог, передбачених ч.1 ст. 131 ЦПК України вважається їх належним сповіщенням.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі – Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність. Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Явка сторони до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою, а тому перешкоди для розгляду справи в даному випадку відсутні.

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях ЄСПЛ наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу за участю з`явившихся учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір, в забезпечення виконання договору було укладено іпотечний договір та договір поруки, проте внаслідок неналежного його виконання у відповідачів виникла заборгованість, яка станом на даний час не сплачена та підлягає стягненню. Крім того, суд відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про застосування до позову позовну давність, виходив із того, що позивачем не було пропущено строк на звернення до суду (т.1, а.с.219-223).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно матеріалів справи, 05.11.2007 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ТОВ «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №05/11/2007/840-К/1007.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.4. вказаного договору, Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 76 584,49 доларів США, строком до 04.11.2032 року.

Згідно п.п. 3.3.2., 3.3.3. договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу складала 880,00 доларів США, до 5 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом до п. 7.3 кредитного договору встановлено, що сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

Отже, ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір, має перед кредитором зобов`язання з виконання його умов, зокрема, пов`язаних з повернення кредиту. Так, за умовами кредитного договору, ОСОБА_5 був зобов`язаний щомісячно до 5 числа вносити мінімальну суму на погашення кредитної заборгованості в розмірі 880,00 доларів США до кінця дії кредитного договору, тобто до 04.11.2032 року, або ж допоки кредитор не скористується своїм правом на дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитом та нарахованими відсотка (не пред`явить вимогу в судовому порядку, чим змінить строк, порядок та умови виконання кредитного договору) (т.1, а.с.15-19).

Крім того, з метою забезпечення виконання кредитного договору № 05/11/2007/840-К/1007 від 05.11.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір б/н від 05.11.2007 року. Предметом іпотеки є земельна ділянка, площею 0,10 га, розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, кадастровий номер 512278640:01:001:1030 (т.1, а.с.22-23).

Також, в забезпечення виконання умов кредитного договору № 05/11/2007/840-К/1007 від 05.11.2007 року:

- 05.11.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 05/11/2007/840-п. Згідно п. 1.1. договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору № 05/11/2007/840-К/1007 від 05.11.2007 року, в тому числі, повернути до 04.11.2032 доку кредит у розмірі 76 584,49 доларів США;

- 05.11.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 05/11/2007/840-п та згідно п. 1.1. договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань, що витікають з кредитного договору № 05/11/2007/840-К/1007 від 05.11.2007 року, в тому числі, повернути до 04.11.2032 доку кредит у розмірі 76 584,49 доларів США (т.1, а.с.27-30).

Кредитний договір № 05/11/2007/840-К/1007 від 05.11.2007 року та договори поруки № 05/11/2007/840-п від 05.11.2007 року сторонами у справі у встановленому порядку спростовані не були та є чинними.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 23.09.2014 року ПАТ КБ «Надра» звернулось до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа № 504/3244/14-ц).

Отже, строк виконання зобов`язання за кредитним договором було змінено, та строк позовної давності повинен був відраховуватись саме з 23.09.2014 року та повинен був сплинути 23.09.2024 року, оскільки, як зазначалось вище, сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років (п. 7.3 кредитного договору).

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Тобто звертаючись із даним позовом 27.12.2023 року ТОВ «КОНСАЛТСОЛЮШЕНС» звернулось в межах строку позовної давності.

Отже, доводи апелянта, що стороною позивача було пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права є необґрунтованими та надуманими.

Крім того, слід звернути увагу, що заборгованість за кредитним договором станом на даний час відповідачами не сплачена та має місце.

За правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Щодо доводів апелянта про відсутність права на стягнення заборгованості з поручителя у зв`язку з припиненням поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З аналізу вказаних норм матеріального права, а також з ст. 599 ЦК України вбачається, що сторонами у п. 5.3 договору поруки було досягнуто згоди щодо терміну, з настанням якого договір втрачає свою дію, а саме до повного виконання забезпеченого зобов`язання.

Як вже зазначалось, доказів виконання боргових зобов`язань в повному обсязі, відповідачами до суду не надавалось ані із заявою про перегляд заочного рішення, ані з апеляційною скаргою.

У своїй постанові від 18.07.2012 року у справі № 6-78цс12 Верховний Суд України зазначив, що якщо в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов`язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 14.06.2017 року у справі № 6-1009цс17, якщо договором поруки передбачений строк її дії «до повного припинення зобов`язань боржника», то строк «чинності поруки» все одно складає шість місяців з моменту обов`язку боржника виконати основне зобов`язання.

У постанові від 17.09.2014 року у справі № 6-53цс14 Верховний Суд України вказав, що пред`являтися до поручителя має саме позовна вимога і якщо саме позовна вимога протягом шестимісячного строку не була пред`явлена, то мають місце наслідки, вказані в ч. 4 ст. 559 ЦКУ, а саме припинення поруки.

Проте, як вже зазначалось у п. 1 Договорів поруки вказано, що поручителі зобов`язуються перед Банком відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих Банком позичальнику у вигляді кредиту згідно з кредитним договором №05/11/2007/840- К/1007 від 05.11.2007 року у сумі 76584,49 доларів США, строком до 04.11.2032 року, з процентною ставкою 12,49% річних за їх використання.

Пунктом 5.3 Договору поруки передбачено, що дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору чи виконанням поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього Договору.

Крім того, як вже зазначалось, п.7.3 кредитного договору встановлено, що сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підписали договори поруки та погодилися з його умовами.

Разом з тим, оскільки договорами поруки не встановлено спеціальних підстав припинення поруки, в разі неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором, строк пред`явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів потрібно обчислювати з моменту настання строку погашення зобов`язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов`язання в повному обсязі.

Такі висновки застосування норм матеріального права, а саме ч.4 ст. 559 ЦК України, є сталими, та викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 755/6501/15-ц, від 20.05.2020 року у справі № 520/44/15-ц, від 15.07.2020 року у справі №761/10516/14.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.06.2018 року у справі № 408/8040/12 зроблено висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред`явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов`язання відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, в редакції, що діяла на момент розгляду справи, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Як вбачається з умов кредитного договору, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 880,00 доларів США, тобто вказана сума складає окреме щомісячне грошове зобов`язання позичальника.

За таких підстав, порука припиняється лише до частини щомісячних платежів, які стягуються поза межами строку передбаченому ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Крім того, слід зазначити, що у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду зазначений шестимісячний строк для звернення з вимогою до поручителя (ч.4 ст. 559 ЦК України в редакції станом на 2012 рік), який станом на сьогодні становить 3 роки.

У зв`язку з тим, що ТОВ «Консалт Солюшенс» звернувся з вказаним позовом в 2023 році, то застосуванню підлягають положення ч. 4 ст. 559 ЦК України в чинній редакції.

Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання. (ч. 4 ст. 559 ЦК України в чинній редакції).

ТОВ «КОНСАЛТСОЛЮШЕНС» просило стягнути заборгованість за кредитним договором, в тому числі з поручителів, в межах строку, передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України та збільшеного до 10 років на підставі ст.259 ЦК України.

За таких підстав, доводи апелянта про відсутність у позивача права на стягнення заборгованості з поручителів у зв`язку з припинення поруки є необґрунтованими та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів звертає увагу адвоката Євценка Р.І. що він не є законним представником прав та інтересів відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а відтак, позбавлений передбаченого законом права виступати від імені останніх та вирішувати питання про наявність порушеного права відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

Також колегія суддів приймає до уваги, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є повнолітніми дієздатними особами, не скористалися своїм правом щодо оскарження судового рішення та/або приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Євценко Р.І., що свідчить про те, що вони погодились з оскаржуваним судовим рішенням.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки по своїй суті зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Ураховуючи, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовані фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

МІЖНАРОДНЕ І НАЦІОНАЛЬНЕ ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів також зазначає, що ЄСПЛ вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду

апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Євценко Роман Ігорович, залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.10.2026 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький