Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №523/10348/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/6365/26

Справа № 523/10348/23

Головуючий у першій інстанції Далеко К. О.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Сєвєрової Є.С. (суддя - доповідач),

Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 16 березня 2026 року у складі судді Далеко К.О.,

встановив:

2. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина, у якому просила стягнути в якості компенсації за завдану їй смертю сина ОСОБА_3 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 4 000 000 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що вона ОСОБА_1 являється матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22 березня 2016 року приблизно о 01.50 год. водій ОСОБА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та керуючи автомобілем «VolvoS80» ЗНГ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Миколаївська дорога, 197, зі сторони вул. Лиманна в напрямку 7-ї Пересипської в м. Одесі, наближаючись до розташованої праворуч залізобетонної опори, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав за межі проїзної частини на правий тротуар, де скоїв наїзд на стіну будівлі АДРЕСА_1 та залізобетонну опору ЛЕМ, в результаті чого сталося падіння електричного кабелю на автомобіль, що привело до його загоряння.

Внаслідок цієї ДТП, її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився в цьому автомобілі, отримав тілесні ушкодження та загинув на місті пригоди. Зазначена обставина підтверджується довідкою про причину смерті № 915, видану Комунальною установою «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» 22.03.2022, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції 22.03.2016 на підставі актового запису № 3124.

Автомобіль «VolvoS80», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності гр. ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , який був ним переданий ОСОБА_2 разом з цим свідоцтвом для користування.

22 березня 2016 року відомості за фактом ДТП були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000174 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, розпочато досудове розслідування, яке по цей час ще триває, що підтверджується витягом з зазначеного провадження. На підставі доказів, що зібрані під час досудового розслідування, можливо встановити обставини ДТП та факт заподіяння шкоди.

Позивач зазначала, що до трагічної загибелі сина, вони мешкали разом, що підтверджується довідкою про зняття з реєстрації місця поживання. Для позивача загиблий був не тільки сином, але і другом, і помічником у побуті, втіхою. З ним позивач пов`язувала свою надію на тиху, мирну старість та допомогу. У них був взаємний тісний емоційний та духовний зв`язок, спільні інтереси. Вони багато часу проводили вдвох. Вона дуже любила сина і його загибель завдала її непоправної моральної шкоди, яка полягає у тривалих глибоких та тяжких душевних стражданнях, у порушенні емоційного та психологічного стану, зокрема, у постійному хвилюванні, пригніченості, розпачу, неспокою, оскільки будь-яка згадка про сина і по цей час викликає у неї біль та сльози, та розуміння не відновлювальної втрати близької людини.

Смерть сина вплинула і на її звичний спосіб життя та втрату соціальних зв`язків. До загибелі сина, вона здійснювала підприємницьку діяльність з роздрібної торгівлі косметичних товарів та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах, приймала участь та організовувала виставки товарів. Після втрати сина у неї виникли складнощі у спілкуванні з партнерами та клієнтами, обумовленні непереборним бажанням побути на самоті, у зв`язку з чим вона робила тривалі перерви у своїй діяльності. Через півроку такі перерви вже мали наслідки, а саме, втрата контактів з постачальниками та виробниками товару. Вже через півроку також не змогла приступити до праці, оскільки втратила здатність працювати, а стан її хвилювань та переживань вплинув на можливість бути уважною, внаслідок чого 09.06.2017 вона припинила свою підприємницьку діяльність. Також погіршився стан її нервової системи що вплинуло на її пам`ять.

Станом на сьогодні вона потребує постійного приймання заспокійливих засобів, а у зв`язку з порушенням нервової системи та психічним станом її призначені спеціальні лікарські засоби для усунення негативних наслідків для здоров`я. Внаслідок погіршення здоров`я вона перебувала під наглядом невропатолога, мала дві спроби вчинити самогубство, серед інших неврологічних захворювань має генералізований тривожний синдром, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного хворого від 22.12.2022. У зв`язку з цим захворюванням її було встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, що підтверджується Довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ № 451039. Також доказом завдання моральних страждань (заподіяння моральної шкоди) є висновок експерта № 15/22 від 22 жовтня 2022 року в області психології.

Після ДТП відповідач не намагався усунути наслідки цієї події, не вважав себе винним у заподіянні смерті, зазначав про її випадковість, не вважав за можливе навіть вибачитися. До цього часу ухиляється від органів досудового слідства, що підтверджується протоколом допиту ОСОБА_5 як свідка, яка доводиться матір`ю відповідачу, рапортом слідчого від 19.04.2016, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 29.04.2016 про надання дозволу на затримання відповідача. Крім того, відповідач здійснив відчуження квартири, яка належала йому на праві власності, на користь своєї матері, у зв`язку з чим з 2016 року по 2020 рік судами всіх інстанції розглядалася справа за її позовом про визнання цієї угоди фіктивною, і її позов був задоволений, що підтверджується рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.04.2018 та постановою ВС від 08.04.2020 (цивільна справа № /8272/16-ц).

Позивач зазначає, що внаслідок смерті її сина ОСОБА_3 , їй було завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в розмірі 4 000 0000 (чотири мільйона) грн, та просить стягнути з відповідача на її користь, а також понесені судові витрати сплачені за проведення експертного дослідження у розмірі 10000 (десять тисяч) грн., та витрати сплачені за надану правничу допомогу у розмірі 6700 (шість тисяч сімсот) грн.

Позиція відповідача в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву, представник відповідача - адвокат ОСОБА_8. позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем по справі, оскільки транспортний засіб «Volvo S80», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до листа Регіонального сервісного центру №5142 не зареєстрований за ОСОБА_2 , а належить гр. ОСОБА_4 . Позивач у позовній заяві не вказав на підставі якого речового права Відповідач керував автомобілем, що покладає відповідальність на останнього за відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. Зазначав, що розмір моральної шкоди є завищеним та не доведений належним чином, а Висновок за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 22.10.2022 №15/22 в цій частині є необґрунтованим. Висновок складено виключно зі слів Позивача, які експертом не перевірялись та були прийняті як правдиві, а тому початкові для дослідження умови (дані) є суб`єктивними. В основу Висновку покладена Виписка із медичної карти амбулаторного хворого від 02.03.2019, надана «Оdrex». Вказана виписка складена ще в 2019 році, а тому на момент складення Висновку (2022 рік) та подання позову (2023 рік) могла втратити свою актуальність. Вказані у виписці хвороби Позивача могли бути спричинені різними причинами, а не бути наслідком переживань через смерть сина, особливо враховуючи вік Позивача (70 років) та смерть її чоловіка у 2021 році. Оскільки неможливо однозначно встановити причини вказаних у виписці від 02.03.2019 захворювань, така виписка не має доказового значення. У Висновку грошовий еквівалент моральних страждань може складати 4 000 000 грн., однак вказана сума є лише сумою заявленою до відшкодування. Експерт не зазначив жодного розрахунку, формули, підходу тощо, які б вказували на те, яким чином Експерт дійшов такого висновку. Також у Висновку експерт з посиланням на Методику 14.1.75 зазначає, що «досліджувана ситуація відповідає категорії «Спричинення смерті близькому родичу», що у середньому компенсується в розмірі 108 мінімальних заробітних плат». 108 мінімальних заробітних плат (6700 грн.) становить 723 600 грн. Яким чином, розмір відшкодування збільшився з 723.600 грн. до 4.000.000 грн. експерт також не пояснює. Крім того, вказаний Висновок скріпний печаткою Савостіна О.П. , який діє як ФОП, а не як судовий експерт (том І: а.с. 133-139).

У запереченнях проти використання документів як доказів, а саме Висновку судово-психологічної експертизи від 22.10.2022 № 15/22 та додатку до нього - виписки із медичної карти амбулаторного хворого від 28.12.2022, представник відповідача зазначав, що вважає дані документи неналежними доказами по справі, з наведених у запереченнях підставах (том ІІ: а.с. 1-12).

У додаткових поясненнях, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8., зазначав, що з аркушу 4 Висновку, експертом було використано таке інформаційне джерело як - « ОСОБА_7 Моральный вред и компенсация за страдания» / ОСОБА_7 // Научно-практическое пособие. - М.: Издательство БЕК, 1997 - 88с». Верховний Суд України неодноразово висловлювався з проводу використання методики російського професора ОСОБА_7 . Так, в постанові Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №372/4399/15-ц вказується, що «29 січня 2016 року рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України методика ОСОБА_7 про визначення розміру відшкодування моральної шкоди була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз та внесена до Переліку рекомендованої науково-технічної та довідкової літератури». Також в методиці № 14.1.75, яку використав експерт Савостін О.П. зазначено, що «висновок психологічного дослідження за цією Методикою має орієнтовний (ймовірний) характер». Це означає, що означена методика -Уз 14.1.75 не несе в собі конкретики і точності визначення. Таким чином, ані Методика ОСОБА_7., ані створена на її основі методика 14.1.75, які презюмують наявність моральної шкоди, не можуть застосовуватись судовими експертами при визначенні факту заподіяння та розміру моральної шкоди. Наявність моральної шкоди має встановити суд, а не «презюмувати» судовий експерт, враховуючи і те, що Висновок ґрунтується на методиках ОСОБА_7 , дія яких є припиненою на території України, та основаній на ній методиці №14.1.75, і такий Засновок не повинен прийматись судом до уваги як доказ (том ІІІ: а.с. 114-118).

У додаткових поясненнях, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8. зазначав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджувати або обґрунтовували розмір заявлених вимог. Як вказується з Висновку судово-психологічної експертизи судового експерта Савостіна О.П. розмір шкоди у 4000000 грн. був визначений самостійно позивачем без будь-якого обґрунтування. При розгляді справи по суті просив суд прийняти до відому ті розміри моральної шкоди, які визначають та стягують районними судами м. Одеси у відповідній категорії справ, у яких має місце смерть фізичної особи внаслідок ДТП (том ІІІ: а.с. 192-195).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Пересипського районного суду м. Одеси від 16 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю сина ОСОБА_3 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 000 000,00 гривень; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 5 000,00 гривень, та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 350,00 гривень; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 13 420,00 гривень.

Рішення суду мотивоване тим, що, з огляду на попередньо встановлені судом обставини щодо протиправності дій ОСОБА_2 , наявності причинного зв`язку між його протиправними діями та заподіяною шкодою, а також вчинення ним протиправних дій у стані алкогольного сп`яніння, та беручи до уваги глибину фізичних і душевних страждань ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. При цьому суд урахував, що моральні страждання ОСОБА_1 посилюються тим, що ОСОБА_2 не поніс покарання за трагічну загибель її сина, перебуває у розшуку та переховується від органів досудового розслідування майже 10 років, а також вчиняв дії щодо відчуження належного йому майна з метою ухилення від виконання обов`язку з відшкодування заподіяної потерпілій шкоди. З урахуванням наведеного суд визначив розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , у сумі 2 000 000 грн.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

У апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 16 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь моральної шкоди, завданої смертю сина ОСОБА_3 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2000000,00 грн та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду, завдану смертю сина ОСОБА_3 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4000000,00 грн; стягнути з ОСОБА_2 на її користь витрати за проведення експертного дослідження у розмірі 10000,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6700,00 грн.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам законності та обґрунтованості. Вважає, що всі факти, викладені у мотивувальній частині рішення суду, встановлені вірно та правильно обґрунтовані наявністю в діях ОСОБА_2 протиправності, причинного зв?язку між його протиправними діями та шкодою, вчиненням протиправних дій в стані алкогольного сп?яніння, прийнято до уваги глибину її фізичних та душевних страждань, яка посилена тим, що ОСОБА_2 не поніс покарання за трагічну загибель її сина, перебуває у розшуку, переховується від органів досудового розслідування майже 10 років, вчиняв дії по відчуженню належного йому майна з метою ухилення від виконання обов?язку по відшкодуванню завданої їй шкоди. Однак судом неповно встановлені всі обставини, на які вона посилалася та докази надані на їх підтвердження. Так, вона надала до суду оригінал письмової заяви ОСОБА_9 (афідевіті), яка є офіційним документом, підтвердженим апостилем відповідно до Гаагської конвенції від 05.10.1961, в якій остання докладно виклала обставини, пов?язані з її емоційним та психологічним станом, наданням їй матеріальної підтримки та моральної психологічної допомоги у зв?язку із тяжким душевним станом, який вона зазнала після смерті сина. Як зазначає скаржниця, зазначена заява є документом, який містить дані про обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема, для визначення розміру стягнення компенсації за заподіяну моральної шкоди, а отже письмовим доказом відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, якій суд не надав належної оцінки.

Доводи скарги також мотивовані тим, що суд допустив неправильне застосування норм матеріального права в частині застосування ч.3 ст.22 ЦК України при вирішення питання про часткове задоволення її позову та стягнення з ОСОБА_2 лише 2000000,00 грн. Суд зазначив, що керувався вимогами розумності та справедливості при зменшенні розміру матеріальної компенсації за заподіяну ОСОБА_1 моральну шкоду. Разом з тим, скаржниця звертає увагу суду, що в Цивільному кодексі України відсутнє визначення поняття «справедливість» та «розумність». Отже, у такому випадку ці поняття є оціночними, а тому в різних правових ситуаціях вони можуть мати різну інтерпретацію через врахування індивідуальних особливостей справи. Таким чином, при розгляді її позову, суд мав би навести свою оцінку цим поняттям при визначені розміру компенсації моральної шкоди у спірних правовідносинах, зокрема при суттєвому його зменшенні, а саме вдвічі.

Скаржниця ОСОБА_1 зазначає, що визначаючи розмір моральної шкоди у розмірі 4 000 000 гривень, вона виходила з того, що кошти в цій сумі компенсують їй не тільки ті страждання та біль, які нею вже перенесені та встановлені судом на підставі наданих нею доказів, але і будуть розумною сатисфакцією за довічну біль від загибелі сина та за позбавлення можливості отримати від нього матеріальну та моральну підтримку у подальшому її житті та в старості. Після загибелі її сина пройшло десять років, тобто досить тривалий час, протягом яких відповідач ОСОБА_2 ані прямо, ані опосередковано не намагався хоч в якійсь мірі вчинити дії, які 6 свідчили про його намір та бажання своїм дієвим каяттям відшкодувати завдану їй моральну шкоду або хоча би вибачитися. Розумність стягнення моральної шкоди у розмірі 4000000,00 грн полягає у врахуванні матеріального стану відповідача та можливості примусового виконання судового рішення за рахунок належного їй нерухомого майна, а саме квартири, яку він подарував своїй матері з метою уникнення зобов`язання з відшкодування їй заподіяної моральної шкоди. Цей договір було визнано фіктивним, що підтверджується рішенням Суворовського районного суду м.Одеси 16.04.2018 та постанови ВС від 08.04.2020 у цивільній справі № /8272/16-ц.

У апеляційній скарзі, ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд змінити рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 16 березня 2026 року в частині зменшення розміру стягнення моральної шкоди, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 400000,00 (чотириста тисяч) грн.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 обґрунтована тим, що відповідач не погоджується із розміром відшкодування та вважає його необґрунтованим та занадто завищеним. Так, оскаржуване рішення винесено судом за відсутності у матеріалах справи належних доказів, які хоча б приблизно, але обґрунтовано визначали приблизний розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу. В обґрунтування позову, позивачем подано два основних документа: Висновок психологічної експертизи експерта Савостіна О.П. №15/22 та Виписку з медичної карти амбулаторного хворого від 28.12.2022, надана ТОВ «Дім Медицини» / «Odrex». Проте суд не врахував, що Висновок психологічної експертизи експерта Савостіна О.П. №15/22, який був наданий позивачем, є необґрунтованим та взагалі не міг прийматися судом до уваги. Так, з метою доведення того, що висновок психологічної експертизи експерта Савостіна О.П. є необґрунтованим та однобоким, відповідачем було надано Консультативний висновок експерта за результатами дослідження наукової літератури в сфері психологічної експертизи щодо спричинення та відшкодування особі моральної шкоди від 10.11.2023 №15181. У висновку експерта Савостіна О.П. відсутні відомості, без яких висновок експерта не може вважатись повним, зокрема відсутні відомості про: психічний стан та особливості поведінки підекспертно у ситуації, що є предметом розгляду справи; про негативні зміни у структурі особистості та психічному стані; відсутній опис об`єктивних відносин позивача з її сином, експерт опирається виключно на розповідь підекспертної особи; відсутні відомості, які б могли підтвердити або спростувати інформацію, яку розповідає підекспертна особа (позивач). Визначаючи розмір моральної шкоди, суд не врахував, що експертом Савостіном О.П. не взято до уваги інші суттєві обставини, що безпосередньо впливають на психо-емоційний стан та глибину душевних страждань позивача, що не було враховано судом першої інстанції. Так, експерт працював зі станом позивача, у якому вона знаходилась після смерті чоловіка позивача у 2021 році, що очевидно теж вплинуло на глибину та інтенсивність моральних страждань підекспертної. Також експертом не враховано, що на дату спілкування з Позивачем вже 8 місяців йшла повномасштабна війна в країні, що додатково вплинуло на глибину та інтенсивність моральних страждань та загальний негативний психо-емоційний стан позивача. Розділити окремо моральні страждання від смерті сина та окремо страждання від смерті чоловіка та страждання від початку війни - неможливо, а тому експерт працював зі станом позивача, який був значно погіршений вищевказаними негативними факторами, до яких відповідач не має відношення. Отже важкий моральний стан позивача, як це зазначається в оскаржуваному рішенні, зумовлений різними факторами (хвороби, смерть чоловіка, війна тощо), а не лише втратою сина у 2016 році. Як вказується у Висновку експерта Савостіна О.П. , грошовий еквівалент моральних страждань може складати 4000000,00 грн., проте експерт не зазначив жодного розрахунку, формули, підходу тощо, які б вказували на те, яким чином експерт дійшов такого висновку. Вказаний висновок є досить загальним та розмитим, без будь - яких конкретних висновків щодо розміру моральної шкоди та її обґрунтування, зміст висновку нагадує універсальний бланк, в який можна вписати будь - який розмір моральної шкоди. Крім того, суд прийняв вищевказаний висновок експерта Савостіна О.П. не зважаючи на те, що він складений на підставі скасованої методики ОСОБА_7. Зокрема судовим експертом Савостіном О.П. була застосована «Методика психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди», основою якої є методика російського професора ОСОБА_7., яка суперечить чинному законодавству. У вказаній Методиці використано терміни «психічні страждання» та «презюмована моральна шкода», яких не містить законодавство України. У вказану Методику входять питання, які належать до виключної компетенції органів досудового розслідування суду, а не експерта: визначення протиправності поведінки як потерпілого, так і заподіювача шкоди. Отже користування вказаною Методикою, в якій вказано види протиправних діянь (питання по яким вирішує суд) та грошовий еквівалент компенсації моральної шкоди, представляється ймовірним припущенням, на яке не може покладатися суд, а використання Методики в такому вигляді є некоректним.

Також ОСОБА_2 зазначено, що при визначенні розміру відшкодування, суд враховував обставини, які не мають відношення до моральної шкоди та які знаходились поза волею відповідача. Так, суд детально описав зміст таких документів як: медична картка амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 02.03.2019, виданої ТОВ «Дім Медицини, довідка до акту огляду МСЕК №451039 серії 12ААГ та виписки Епікризу від 20.03.2023 №1040 Одеського обласного медичного центру психічного здоров`я. Однак, на думку відповідача, виписка з Медичної карти амбулаторного хворого від 02.03.2019, виданої ТОВ «Дім Медицини», надана позивачем для того, щоб обґрунтувати нею висновок експерта №15/22 в частині погіршення здоров`я позивача та вказати, що вказані у виписці хвороби виникли у позивача як реакція на смерть сина, що відбулася 2016 року, проте у суду були відсутні підстави вважати, що виписка із медичної карти хворого від 28.12.2022 та вказані у ній хвороби позивача є наслідком смерті сина. Має місце лише бездоказове припущення суду, що вказані у виписці хвороби виникли внаслідок розладу здоров`я саме через ДТП 2016 року.

ОСОБА_2 також зазначено, що деякі інші обставини, що вказані в оскаржуваному рішенні також не стосуються моральної шкоди та не можуть прийматись при визначенні її розміру. Зокрема висновки суду про те, що відповідач керував автомобілем в стані сп`яніння, не мають значення для даної справи, оскільки зараз не розглядається питання про притягнення відповідача до кримінальної відповідальності, де вказана обставина може стати обтяжуючою. Перебування чи не перебування відповідача у стані сп`яніння не впливає на обсяг моральних страждань відповідача, а тому не впливає на розмір моральної шкоди, заподіяної відповідачу. Що стосується кримінального покарання відповідача, то останнім зазначено, що факт притягнення його до кримінальної відповідальності та понесення або не понесення ним покарання, не повинні впливати на визначення судом розміру моральної шкоди. Висновки суду про ухилення від відшкодування шкоди зроблені на підставі припущення. Суд надав власне тлумачення обставинам іншої справи, при цьому не маючи матеріалів цієї справи. Щодо причин припинення позивачем підприємницької діяльності, то, на думку скаржника, вказані обставини також не стосуються моральної шкоди та її розміру. У справі відсутні однозначні докази того, що саме стало підставою для її припинення. На момент припинення підприємницької діяльності у 2017 році, позивач досягла передпенсійного віку у 58 років, а тому можливо не вважала доцільним її продовжувати або поєднувати з закордонними поїздками до Ізраїлю.

Доводи скарги ОСОБА_2 також обґрунтовує тим, що визначений судом розмір моральної шкоди у розмірі 2000000,00 грн. є значно завищеним. При його визначенні суд керувався не висновком експерта Савостіна О.П. , а власними переконаннями. Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом. Жодного обґрунтування розміру моральної шкоди в оскаржуваному рішенні немає. При цьому, як зазначає скаржник, у суді першої інстанції його представником наводились приклади існуючої практики Верховного суду, районних судів м.Одеси, зі змісту яких вбачається, що суди не стягують моральну шкоду мільйонами гривень, розмір відшкодування моральної шкоди становив 30000,00 грн - 350000,00 грн., а не 2000000,00 грн. як вирішив суд у даній справі.

Позиція сторін в суді апеляційної інстанції

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд змінити рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 16 березня 2026 року в частині зменшення розміру стягнення моральної шкоди, а саме стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 400000,00 грн. Зазначає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить жодної конкретики та має лише загальний характер, а доводи скарги про збільшення розміру моральної шкоди є неспроможними.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 від ОСОБА_1 не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка сторін в суді апеляційної інстанції

В судове засідання, призначене на 01.10.2026 з`явилися ОСОБА_1 , її представник - адвокат Склярова Л.Ю. та представник ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_8.

3.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які скаржники посилаються в апеляційних скаргах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Встановлено, що 22 березня 2016 року приблизно о 01.50 год. водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «VOLVO S80 ЗНГ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухався в м. Одеса по вул. Миколаївська дорога, зі сторони вул. Лиманна в напрямку вул. 7-а Пересипська, та наближаючись до розташованого за ходом руху будинку №197 по вул.Миколаївська дорога, не впорався з керуванням автомобіля, виїхав за межі проїзної частини на правий тротуар, де скоїв наїзд на залізобетонну опору, в результаті чого сталося падіння електричного кабелю на автомобіль, що привело до його загоряння.

Внаслідок пригоди, яка відбулась 22 березня 2016 року приблизно о 01:50 год., пасажир автомобіля «VOLVO S80 ЗНГ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який залишився у автомобілі, загинув на місті пригоди.

Зазначена обставина підтверджується довідкою про причину смерті № 915, виданою Комунальною установою «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 22.03.2016, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції 22.03.2016, актовий запис №3124.

Відповідно до листа Територіального сервісного центру № 5142, автомобіль «VolvoS80», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності гр. ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 .

22 березня 2016 року відомості за фактом ДТП були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160000000174 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, розпочато досудове розслідування.

29 квітня 2016 складено та узгоджено з прокуратурою Одеської області повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси Федулеєвої Ю.О. від 29.04.2016 у справі № 520/4975/16-к: надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_2 , з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Постановою старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУ НП в Одеській області Супруненко О.П., погодженою Прокурором відділу прокуратури Одеської області Русу А.Л. від 24 травня 2016 року: оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_2 , здійснення якого доручено СКР Пересипського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016160000000174, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2016 за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, зупинене на підставі п.2 ч.1 ст. 280 КПК України (за розшуком підозрюваного). Відомості про зупинення досудового розслідування, у зв`язку із переховуванням підозрюваного та оголошення розшуку останнього, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року у справі №523/8272/16-ц, залишеним в силі постановою Верховного суду від 08 квітня 2020 року: задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_10 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, як фіктивного. Визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_2 передав майно - квартиру АДРЕСА_2 , у власність ОСОБА_10 , а ОСОБА_10 прийняла майно - квартиру АДРЕСА_2 , і сплатила грошову суму у розмірі 149 000 грн., який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Луб І.В., у реєстрі № 165 від 12.04.2016 року недійсним, як фіктивний правочин.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про часткове задоволенні позову ОСОБА_1 .

Так, згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно положень ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням і зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційних скаргах

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обговоривши наведені в них доводи щодо розміру відшкодування моральної шкоди, вважає, що такі не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для зміни рішення в цій частині.

Так, згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 серпня 2022 року у справі № 607/11755/20 зазначено, що при визначенні компенсації моральної шкоди враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, інші обставини, які мають істотне значення, а також вимоги розумності та справедливості. У цій справі Верховний Суд, оцінюючи розмір компенсації, врахував, що позивачі зазнали душевних страждань у зв`язку зі смертю сина, втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, вони позбавлені можливості матеріальної та моральної підтримки сина у подальшому житті та старості, а відновити попередній стан їхнього життя неможливо.

Водночас із наведеної правової позиції не випливає, що у кожній справі про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю дитини, має присуджуватися однаковий або визначений наперед розмір компенсації. Навпаки, її розмір визначається судом з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Так, у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 199/3654/18 зазначено, що при визначенні розміру компенсації моральної шкоди суди виходили з конкретних установлених обставин справи, оцінки ступеня та глибини моральних страждань позивачів, яких вони зазнали внаслідок смерті малолітньої доньки, порушення їх нормального укладу життя, з урахуванням вимог розумності, справедливості та співмірності завданої моральної шкоди.

З огляду на наведене колегія суддів враховує, що визначення розміру компенсації моральної шкоди є індивідуальним у кожній конкретній справі та не може ґрунтуватися на механічному порівнянні сум, присуджених судами в інших справах.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22 березня 2016 року приблизно о 01 год 50 хв ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volvo S80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись Миколаївською дорогою в місті Одесі поблизу будинку № 197, не впорався з керуванням, виїхав на правий тротуар та здійснив наїзд на залізобетонну опору, після чого на автомобіль упав кабель та виникла пожежа. Пасажир автомобіля ОСОБА_3 залишився всередині транспортного засобу та загинув на місці події.

Факт смерті ОСОБА_3 підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 915 від 22 березня 2016 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 3124.

За цим фактом 22 березня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 12016160000000174 за частиною другою статті 286 КК України.

Матеріалами кримінального провадження підтверджується, що 29 квітня 2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру, а 24 травня 2016 року його оголошено в розшук. Досудове розслідування зупинено у зв`язку з розшуком підозрюваного.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи № 1373/1374 від 16 травня 2016 року швидкість руху автомобіля за встановлених обставин перевищувала 107-122 км/год. Відповідно до висновку експерта № 1366 від 4 серпня 2016 року водій мав діяти відповідно до вимог пунктів 2.3 «б», 12.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, обирати безпечну швидкість руху, яка за встановлених умов не повинна була перевищувати 60 км/год, та мав технічну можливість запобігти виїзду автомобіля за межі проїзної частини і зіткненню. Експертом встановлено причинний зв`язок між діями водія та дорожньо-транспортною пригодою.

Наведені обставини підтверджуються сукупністю матеріалів кримінального провадження, зокрема протоколами огляду місця події, транспортного засобу та тіла померлого, показаннями свідків, поясненнями відповідача, висновками експертів та іншими матеріалами.

Доказів, які б спростовували встановлений механізм дорожньо-транспортної пригоди, причинний зв`язок між діями відповідача та її наслідками, або свідчили про наявність обставин непереборної сили чи умисних дій загиблого, що спричинили дорожньо-транспортну пригоду, відповідачем не надано.

Судом враховано, що відповідно до результатів дослідження крові від 22 березня 2016 року в організмі ОСОБА_2 виявлено етиловий спирт у концентрації 1,70%, а в крові ОСОБА_3 - 2,6%, що відповідало тяжкому ступеню алкогольного сп`яніння. Згідно з висновком судово-медичного експерта смерть ОСОБА_3 настала внаслідок опікового шоку, спричиненого термічними опіками ІІІ-IV ступеня голови, шиї, тулуба та кінцівок.

Водночас сам по собі факт перебування загиблого ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння не свідчить про його вину у спричиненні дорожньо-транспортної пригоди. Доказів того, що стан алкогольного сп`яніння загиблого перебував у причинному зв`язку з настанням ДТП та її наслідками, матеріали справи не містять, тому посилання відповідача ОСОБА_2 на цю обставину як на підставу для зменшення розміру відшкодування моральної шкоди є безпідставним.

Разом із тим наведені обставини характеризують обстановку, за якої сталася дорожньо-транспортна пригода, та підлягають оцінці у сукупності з іншими встановленими обставинами справи.

Позивачка ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 .

Смерть сина є для матері незворотною втратою, яка за своєю природою спричиняє глибокі душевні страждання. При цьому у цій справі характер і глибина таких страждань підтверджуються не лише самим фактом смерті близької людини, а й сукупністю доказів щодо фактичних наслідків цієї події для позивачки.

Так, з медичного витягу з амбулаторної картки ОСОБА_1 від 2 березня 2019 року вбачається, що після смерті сина стан її здоров`я погіршився, вона зверталася за медичною допомогою, перебувала під наглядом невролога, мала прояви емоційного розладу, була емоційно лабільною та плакала при згадуванні про сина. У медичній документації також містяться відомості про дві спроби самогубства у 2017 році та необхідність стороннього догляду протягом двох місяців.

Згідно з висновком судового експерта-психолога Савостіна О.П. № 15/22 від 22 жовтня 2022 року смерть сина стала для позивачки психотравмувальною подією, спричинила значне погіршення якості життя та психічного стану, сильні деструктивні емоційні переживання, втрату інтересу та сенсу життя, зниження настрою, тривожність і плаксивість. Експертом також встановлено зміни психічного стану, які виходять за межі умовної норми, та зазначено про необхідність звернення до психіатра. У висновку експерта наведено попередній грошовий еквівалент моральної шкоди в сумі 4 000 000 грн.

Крім того, відповідно до епікризу № 1040 від 20 березня 2023 року, виданого закладом психічного здоров`я, у позивачки діагностовано органічний розлад особистості внаслідок змішаного ураження центральної нервової системи, психоорганічний синдром, емоційну нестабільність, тривожність, плаксивість, психомоторну загальмованість, фіксацію на психотравмувальній події та втраті сина, повторювані думки про смерть та висловлювання про небажання жити. Після проведеного комплексного лікування загальний стан позивачки покращився лише незначно.

Наведені докази узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують тривалий і глибокий характер душевних страждань позивачки, істотне погіршення її психоемоційного стану та значний вплив смерті сина на її подальше життя.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що на психоемоційний стан позивачки могли вплинути інші обставини, зокрема смерть її чоловіка у 2021 році та повномасштабна війна, не спростовують зазначених висновків.

Наявність інших життєвих чи психотравмувальних обставин сама по собі не свідчить про відсутність причинного зв`язку між смертю сина та погіршенням психоемоційного стану позивачки, встановленого відповідними доказами. Водночас такі обставини можуть бути враховані судом при індивідуальній оцінці всього комплексу обставин справи.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і доводи відповідача про неналежність висновку експерта-психолога Савостіна О.П. № 15/22.

Так, відповідно до ч.1 ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 (провадження № 14-115цс21) зазначено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не психолог у висновку. Висновок психолога може слугувати суду орієнтиром для оцінки глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та інших істотних обставин, у тому числі можливого грошового еквівалента таких страждань. Водночас остаточний розмір відшкодування незалежно від наявності такого висновку суд визначає з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Отже, визначена експертом сума 4 000 000 грн не має обов`язкового для суду характеру та не підлягає автоматичному стягненню. Водночас сам висновок експерта є одним із доказів, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема з медичною документацією та іншими відомостями про психоемоційний стан позивачки.

Як установлено судом першої інстанції, відповідач не заявляв клопотання про призначення повторної чи додаткової судової психологічної експертизи, не надав іншого експертного висновку, який би спростовував висновки експерта № 15/22, та не клопотав про виклик експерта для надання пояснень у судовому засіданні відповідно до ч.4 ст. 72 ЦПК України.

Посилання відповідача на консультативний висновок № 15181 від 10 листопада 2023 року також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки цей документ не усуває та не спростовує сукупності інших доказів, якими підтверджено глибину та тривалість моральних страждань позивачки. При цьому відсутність математичної формули, за допомогою якої можна було б точно визначити розмір моральної шкоди, сама по собі не свідчить про необґрунтованість висновку експерта або про неможливість визначення судом відповідного розміру компенсації.

Грошова сума компенсації моральної шкоди за своєю природою є лише ймовірним еквівалентом немайнових втрат, оскільки моральну шкоду неможливо обчислити за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняти до іншого майнового еквівалента. Саме тому її розмір визначається судом з урахуванням характеру правопорушення, глибини страждань та інших істотних обставин, із дотриманням вимог розумності та справедливості.

З урахуванням наведеного доводи відповідача про відсутність математичного обґрунтування визначеної експертом суми не можуть бути підставою для відхилення висновку експерта в цілому.

Колегія суддів також враховує доводи позивачки про те, що смерть сина спричинила втрату нею можливості в майбутньому підтримувати з ним звичайні сімейні стосунки, отримувати його моральну та матеріальну підтримку, а також про істотну зміну її звичного способу життя.

Такі обставини відповідають підходу, сформульованому Верховним Судом у постанові від 3 серпня 2022 року у справі № 607/11755/20, у якій при визначенні розміру компенсації моральної шкоди, завданої смертю сина, враховано, що втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, батьки позбавлені можливості отримувати від сина в подальшому моральну та матеріальну підтримку, а відновити попередній стан їхнього життя неможливо.

Водночас наведені обставини не означають, що заявлений позивачкою розмір компенсації у 4 000 000 грн підлягає стягненню автоматично.

Визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції обґрунтовано врахував сукупність усіх установлених у справі обставин, а саме характер і обставини дорожньо-транспортної пригоди, факт смерті сина позивачки, її близький родинний зв`язок із загиблим, глибину та тривалість душевних страждань, істотне погіршення психоемоційного стану та якості життя, наявність медичних наслідків, результати психологічного дослідження, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Судом першої інстанції також вірно враховано тривалість кримінального провадження, перебування відповідача в розшуку та відсутність остаточного вирішення питання про його кримінальну відповідальність.

Колегія суддів погоджується з тим, що зазначені обставини самі по собі не є самостійними критеріями визначення розміру моральної шкоди, однак можуть бути враховані як такі, що впливають на тривалість переживань позивачки та її психоемоційний стан. При цьому відсутність остаточного вирішення кримінального провадження протягом тривалого часу не може бути поставлена у пряму залежність від розміру цивільно-правової компенсації як самостійний її критерій, однак об`єктивно може впливати на переживання особи, яка втратила близького родича, та її сприйняття наслідків цієї події.

Також суд першої інстанції врахував обставини, пов`язані з відчуженням відповідачем квартири, зокрема як встановлено рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2018 року у справі № 523/8272/16-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 8 квітня 2020 року, договір купівлі-продажу квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 , посвідчений 12 квітня 2016 року та зареєстрований за № 165, визнано недійсним. Таким чином, факт вчинення відповідного правочину та його подальшого визнання недійсним встановлений судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сам по собі цей факт не свідчить про встановлений у зазначеній цивільній справі намір відповідача ухилитися саме від відшкодування моральної шкоди, якщо такий висновок прямо не міститься у відповідних судових рішеннях. Тому зазначена обставина може враховуватися лише в межах установлених судом фактів та як обставина, яка зумовила необхідність вчинення позивачкою додаткових юридичних дій, а не як самостійна підстава для збільшення компенсації.

Доводи позивачки про те, що суд першої інстанції повинен був збільшити розмір відшкодування до 4 000 000 грн, оскільки саме таку суму визначено у висновку експерта, є безпідставними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 9 листопада 2022 року у справі № 372/1652/18 прямо наголосила, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд, а не психолог у висновку. Тому зазначена експертом сума є лише одним із орієнтирів при оцінці глибини страждань та інших істотних обставин і не має наперед установленої сили.

Так само не можуть бути підставою для збільшення компенсації до 4 000 000 грн посилання позивачки на відсутність вибачень відповідача, перебування останнього в розшуку, відчуження ним квартири чи припинення нею підприємницької діяльності.

Зазначені обставини були предметом оцінки суду першої інстанції у сукупності з іншими доказами, однак жодна з них окремо не є визначальним критерієм розміру моральної шкоди. Їх значення полягає лише у тому, наскільки вони впливають на характер, глибину та тривалість моральних страждань позивачки.

Зокрема, факт припинення підприємницької діяльності 9 червня 2017 року сам по собі не доводить, що саме смерть сина була єдиною причиною припинення такої діяльності. Водночас у сукупності з іншими доказами він може характеризувати зміни у звичному способі життя позивачки після втрати сина.

Не можуть бути прийняті і доводи відповідача про необхідність зменшення розміру компенсації до 400 000 грн.

Посилання відповідача на інші судові рішення, у яких визначалися менші розміри відшкодування моральної шкоди, не спростовують висновку суду першої інстанції, оскільки розмір компенсації моральної шкоди залежить від конкретних обставин кожної справи та індивідуальних наслідків правопорушення для потерпілої особи.

При цьому Верховний Суд у постанові від 3 серпня 2022 року у справі № 607/11755/20, відхиляючи посилання відповідача на розміри компенсації, визначені в інших справах, погодився з розміром по 700 000 грн кожному з батьків померлого сина, виходячи з конкретних установлених обставин, глибини страждань, неможливості відновлення попереднього стану життя та втрати можливості отримувати моральну й матеріальну підтримку сина.

Отже, сама по собі відмінність розміру компенсації в інших справах не свідчить про неправильність суми, визначеної у цій справі.

У цій справі судом установлено особливу глибину та тривалість моральних страждань позивачки, що підтверджено не лише її поясненнями, а й медичною документацією, висновком судового експерта-психолога, епікризом закладу психічного здоров`я та іншими доказами.

Водночас колегія суддів враховує, що компенсація моральної шкоди не має на меті та об`єктивно не може відновити попередній стан особи, яка втратила близьку людину. Грошова компенсація є способом часткового відшкодування немайнових втрат, а її розмір має бути визначений із дотриманням вимог розумності, справедливості та співмірності.

Таким чином, визначений судом першої інстанції розмір компенсації у сумі 2 000 000 грн є результатом індивідуальної оцінки всієї сукупності встановлених у справі обставин, а не механічного відтворення суми, зазначеної експертом, чи порівняння з розмірами компенсації в інших судових рішеннях.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив характер правопорушення, обставини загибелі сина позивачки, ступінь та глибину її душевних страждань, тривалість їх прояву, істотне погіршення психоемоційного стану та якості життя, а також інші обставини, що мають істотне значення для визначення розміру моральної шкоди.

При цьому визначений розмір компенсації не є надмірним з огляду на встановлений ступінь страждань позивачки та наслідки втрати сина, але водночас і не підлягає збільшенню до заявлених 4 000 000 грн лише з огляду на висновок експерта чи окремі додаткові обставини.

Відтак доводи апеляційної скарги позивачки про необхідність збільшення розміру компенсації до 4 000 000 грн не свідчать про те, що суд першої інстанції недооцінив характер та глибину заподіяної їй моральної шкоди або визначив розмір відшкодування без урахування істотних обставин справи.

Водночас доводи апеляційної скарги відповідача про необхідність зменшення компенсації до 400 000 грн не спростовують установленої судом глибини та тривалості моральних страждань позивачки, їх впливу на її психоемоційний стан, здоров`я та звичний спосіб життя.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 2 000 000 грн відповідає конкретним обставинам цієї справи, характеру та глибині моральних страждань позивачки, наслідкам смерті сина для її життя та здоров`я, а також принципам розумності, справедливості та співмірності.

Підстав для його збільшення до 4 000 000 грн за доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 або зменшення до 400 000 грн за доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів не встановила.

Таким чином, доводи обох апеляційних скарг у цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться переважно до незгоди з оцінкою доказів та визначеним розміром компенсації, однак не свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру відшкодування моральної шкоди слід залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цій частині без задоволення.

Жодних інших доводів на спростування висновків суду апеляційні скарги не містить.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є недоведеними, а тому їх треба залишити без задоволення.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п.1 ч.1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Пересипського районного суду м. Одеси від 16 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.10.2026

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе