Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №399/597/26 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/597/26

провадження № 2-о/399/25/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2026 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого судді Шуліки О.О.

з участю: секретаря судового засідання Бобрик І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Головенко Євген Васильович, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

встановив:

Головенко Є.В. в інтересах ОСОБА_1 , 23.06.2026 звернувся до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_3 з 2006 року як дружина та чоловік, однак шлюб між ними не був зареєстрований. Відповідно до акту обстеження матеріально - побутових умов 3 березня 2026 року комісією встановлено, ОСОБА_1 фактично проживає без реєстрації місця проживання в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 проживає в одному домогосподарстві у цивільному шлюбі разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що вказують їхні особисті речі, виявлені в помешканні. Зі слів сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вищезазначеному домогосподарстві проживають з 2006 року по поточний час. 20.08.2025 року ОСОБА_3 було призвано на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_3 та в подальшому 14.02.2026 року він зник безвісти під час захисту Батьківщини районі населеного пункту Іванопілля Донецької області внаслідок удару FPV дрону. Окрім акту обстеження житлових умов спільне проживання однією сім`єю разом з ОСОБА_3 підтверджується спільними фотографіями, роздруківкою їх переписки у месенджері, наявністю в неї оригіналу посвідчення ОСОБА_3 . УБД, також при заповненні анкети яку він заповнював у військовій частині НОМЕР_1 в графі дружина ним було зазначено її прізвище ім`я та по батькові, її номер телефону. Сповіщенням від ІНФОРМАЦІЯ_14 про його зникнення безвісти прийшло також їй на її ім`я. Під час проходження військової служби ОСОБА_3 здійснював грошові перекази на її банківську картку, що підтверджується історією операції за період 7.10.2025 року по 7.04.2026 року , тобто вони мали з ним спільний бюджет. Батьки ОСОБА_3 померли, що підтверджується копіями свідоцтва про смерть, дітей у нього не було. Під час спільного проживання з ОСОБА_3 вона тривалий час перебувала у офіційному шлюбі із ОСОБА_6 з яким майже одразу після реєстрації шлюбу 1999 року шлюбних відносин не підтримувала і даний шлюб мав формальний характер, ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 18 грудня 2024 року. З огляду на вказані обставини вважає за необхідним просити суд встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу саме в період з 6 липня 2024 року по 14.02.2026 року . Крім того, хоче зазначити, після смерті її офіційного чоловіка ОСОБА_6 ні вона ні ОСОБА_3 в офіційному шлюбі між собою чи будь з ким з іншими не вступали та на момент спільного проживання за вказаний вище період в іншому шлюбі вони не перебували. Факт встановлення як жінки та чоловіка їй потрібно для соціального захисту у порядку визначеному законодавством України.

Провадження в даній справі відкрито ухвалою суду від 26.06.2026 року витребувано з Олександрійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актових записів про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, батьківства, смерті відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Витребувано з Міністерства внутрішніх справ України інформацію (витяг) про внесення відомостей про зникнення безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Представник заявниці Головенко Є,В. в судовому засіданні вимоги викладені в заяві підтримав повністю з підстав зазначених в заяві, просив задовольнити заявлені вимоги.

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги викладені в заяві підтримала повністю з підстав зазначених в заяві, просила задовольнити заявлені вимоги

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_21 в судове засідання не з`явився, завчасно надіслав пояснення які прохав врахувати при винесенні рішення та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 . Свої пояснення мотивував, ти що постановою № 168 визначено, що сім`ям загиблих осіб (загинули (померли) внаслідок отриманого після введення воєнного стану поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини) виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000,00 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами. Згідно з частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (тут і далі - в редакції, чинній на час звернення з цим позовом) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби. У статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладена у новій редакції. При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі - у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. Разом із тим, відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Відповідно до частини першої статті 16-3 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. Відповідно до частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5 рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин. Встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб в судовому порядку можливо лише тоді, коли чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. За наявності спору про право суд у порядку позовного провадження може розглядати справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в тому числі й факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин. Наведені вище правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 23 вересня 2019 року у справі №279/2014/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18, від 11 грудня 2019 року у справі №712/14547/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі №761/3325/17-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 25 вересня 2024 року у справі № 461/8250/20. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16.

Представник заінтересованої особи Військова частина НОМЕР_1 - ОСОБА_22 в судове засідання не з`явився, завчасно надіслав клопотання про розгляд справи без його участі при винесенні рішення врахувати пояснення. Свої пояснення мотивував тим, що ознайомившись із заявою ОСОБА_1 щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вважаю за необхідне зазначити наступне. Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ОСОБА_1 посилалася на те, що встановлення такого факту може дати можливість забезпечити її права, в тому числі, і на отримання грошового забезпечення. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII). Відповідно пункту 6 статті 9 Закон №2011-XII за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону). Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини. Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п`ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що встановлення факту проживання однією сім`єю не дасть можливість ОСОБА_1 отримувати грошове забезпечення військовослужбовця зниклого безвісти в порядку п.6 ст. 9 Закону № 2011-XII. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Тобто, право на отримання одноразової допомоги у разі смерті (загибелі) військовослужбовця мають члени сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, зазначені в Сімейному кодексі України. Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Отже, ознаками фактичної сім`ї, що складає фактичний шлюб між чоловіком та жінкою є спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов`язки. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 21 СК України, шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Конституційний суд України у своєму рішенні від 3 червня 1999 року у справі № 18/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: · наявність спільних витрат; · спільний бюджет; · спільне харчування; · купівля майна для спільного користування; · участі у витратах на утримання житла, його ремонт; · надання взаємної допомоги; · наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; · інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Таким чином, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в певний період. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків. Однак, сам по собі факт перебування осіб у близьких стосунках, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, оскільки заявнику необхідно надати докази ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заслухавши пояснення представника заявниці,заявницю, покази свідків та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 1.03.1999 року.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 18.12.2024 року, встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Згідно довідки про склад сім`ї виданої виконавчим комітетом Хорольської міської ради за вихідним № 09-08/01/123 від 03.03.2026 року встановлено, що у будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , співмешканець ОСОБА_3 , ОСОБА_7 син заявниці, ОСОБА_8 , дочка заявниці, ОСОБА_9 , онука заявниці.

Актом про обстеження матеріально - побутових умов від 3.03.2026 року № 15.01-19/29 встановлено, що ОСОБА_1 фактично проживає без реєстрації місця проживання в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 проживає в одному домогосподарстві у цивільному шлюбі разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що вказують їхні особисті речі, виявлені в помешканні. Зі слів сусідів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вищезазначеному домогосподарстві проживають з 2006 року по поточний час.

Згідно витягу з наказу №232 від 20.08.2025року відповідно до Указу Призидента України від 24.02.2022 року № 69/2022 року «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_3 призвано за призовом під час мобілізації у Збройні Сили України.

Згідно сповіщення № 11 від 15.02.2026 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 сповістив ОСОБА_1 , про те, що її цивільний чоловік ОСОБА_3 , 1983 року, зник безвісти в районі н.п. Іванопілля, Донецької області, внаслідок удару FPV дрону 14.02.2026 року.

Згідно анкети заповнена ОСОБА_3 , в якій зазначено дружиною ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин № 20260707-640 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник на території бойових дій.

Згідно Відповіді Олександрійської відділу державної РАЦС в Олександрійському районі Кіровоградської області від 10.07.2026 року встановлено, що за результатами проведеної перевірки наявності актових записів про шлюб відносно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 актових записів не виявлено, за результатами проведеної перевірки наявності актових записів про розірвання шлюб відносно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 актових записів не виявлено, за результатами проведеної перевірки наявності актових записів про смерть відносно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 актових записів не виявлено, за результатами проведеної перевірки наявності актових записів про народження (батьківства) в яких у відомостях про батька вказано громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 актових записів не виявлено, за результатами проведеної перевірки наявності актових записів про зміну імені відносно громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 актових записів не виявлено.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 13.07.2016 року встановлено, що мати ОСОБА_3 - ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 13.07.2016 року встановлено, що батько ОСОБА_3 - ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 .

В судовому засіданні було оглянуто фотокартки, як доказ наданих заявницею спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , фотокартками підтверджується факт спільного проведення дозвілля, відпочинку та проживання.

Суд не приймає до уваги історію операцій за період з 7.10.2025 по 7.04.2026 року щодо перерахунку коштів, оскільки дана інформація не містить будь якого доказу, що дана операції проводилася, через Банк або через поштовий зв`язок.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що добре знала сім`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки проживає в одному селі з ними з 2006 року та навчала їх дітей. ОСОБА_3 проживав із заявницею разом в с.Шишаки з 2006 року вони приїхали до них у село працювали на фермі, потім ОСОБА_3 на різних роботах, ОСОБА_1 у кафе «Теща» де і до цього часу працює. У їх дочки ОСОБА_15 вона була класним керівником, ОСОБА_3 приходив на батьківські збори коли ОСОБА_1 була на роботі. Також супроводжував дітей до школи та забирав зі школи. У заявниці був син і дочка від іншого чоловіка, однак з ОСОБА_3 заявниця спільних дітей не мала, але відношення його було як до своїх рідних. Проживали вони в одному будинку вели спільне господарство, купляли косу, побутову техніку. Коли діти підросли ОСОБА_3 і далі продовжував допомагати, виховував і онучку ОСОБА_16 . ОСОБА_3 служив у ЗСУ.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду пояснила, що добре знає сім`ю заявниці, оскільки вона була продавцем в місцевому магазині. Заявниця разом з ОСОБА_3 проживали у с.Шишаки з 2006 року. Завжди приходили до неї у магазин за продуктами. Онучці ОСОБА_16 ОСОБА_3 купляв іграшки. Вони були завжди разом, проживали за однією адресою, вели спільне господарство, разом проживали в будинку як чоловік та дружина, діти заявниці проживали з ними.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю як чоловік та дружина з 2006 року, мають двох діток та онуку, вели спільне господарство, робили ремонт, вставляли вікна, двері в будинку разом.

У суду немає підстав ставити під сумнів показання свідків і таких доказів суду не надано.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За нормами частин першої та другої ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За нормами п. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки.

Згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто, при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно з абз.5 п.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 р. у справі № 686/8440/16-ц, провадження N 61-15699св19.

Згідно з ч.2 ст.21 Сімейного кодексу України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 695/1732/16-ц, провадження № 61-38901св18.

У Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» термін «близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин» вживаються в такому значенні: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов`язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім`ї таких осіб. Члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 560/17953/21 у постанові від 18.01.2024 зробила такі висновки:

« 94. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

102. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

103. Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

104. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

105. Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

106. При цьому між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

107. Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

108. Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

117. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі N 287/167/18-ц (провадження N 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі N 290/289/22-ц (провадження N 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. ».

Отже, заявницею доведено, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 має для неї юридичне значення; в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості, у зв`язку з чим суд уважає за можливе задовольнити заяву, оскільки встановлено, що заявниця спільно проживала з безвісті зниклим ОСОБА_3 з липня 2024 року по 14 лютого 2026 року (дата зникнення безвісти), їхнім взаємним стосункам були притаманні ознаки шлюбу і сім`ї, що підтверджується дослідженими судом доказами.

У зв`язку з наведеним заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4-5, 12-13, 76-89, 258-259, 263-265, 293-294, 315-319 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Головенко Євген Васильович, заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити .

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 06 липня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_13 за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформація про сторін

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована АДРЕСА_3 , проживає АДРЕСА_1 .

Представник заявника - адвокат Головенко Євген Васильович, юридична адреса: 21050, Вінницька область, м. Вінниця, вул.. Соборна, буд. 8, а/с 8080 .

Зацікавлені особи:

ІНФОРМАЦІЯ_1 , юридична адреса: АДРЕСА_4 .

Військова частина НОМЕР_1 - юридична адреса: АДРЕСА_5

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12.10.2026 року.

Суддя: Шуліка О.О.