Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №350/1467/26 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1467/26

Номер провадження 2-а/350/23/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рожнятів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення -

установив:

Стислий виклад позицій сторін:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, у якому просить скасувати постанову серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 25 серпня 2026 року о 18 год. 53 хв. у селищі Перегінське ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MITSUBISHI LANCER», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, допустив порушення Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП.

Позивач із зазначеними у постанові обставинами не погоджується та стверджує, що 25 серпня 2026 року о 18 год. 53 хв. транспортним засобом «MITSUBISHI LANCER», державний номерний знак НОМЕР_1 , не керував, а тому вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 також посилається на те, що описане у постанові порушення Правил дорожнього руху, на його думку, не відповідає диспозиції частини четвертої статті 126 КУпАП. Зазначає, що відповідальність за вказаною нормою настає саме за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тоді як він заперечує сам факт керування автомобілем.

Крім того, позивач зазначає, що при оформленні матеріалів справи працівником поліції не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, хоча він не погоджувався із вчиненням правопорушення. Вважає, що за таких обставин поліцейський повинен був скласти протокол та забезпечити йому можливість надати пояснення і заперечення щодо обставин, які ставилися йому у вину.

Також ОСОБА_1 посилається на порушення його процесуальних прав, передбачених статтею 268 КУпАП. Зазначає, що справа про адміністративне правопорушення у його присутності належним чином не розглядалася, права та обов`язки йому не роз`яснювалися, можливості надати пояснення, подати докази, заявити клопотання та скористатися правовою допомогою адвоката не надано.

На думку позивача, працівником поліції не було дотримано вимог статей 245, 251, 268 та 280 КУпАП щодо повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Окремо позивач зазначив, що копію оскаржуваної постанови отримав поштовим відправленням лише 07 вересня 2026 року, у зв`язку з чим просив поновити йому строк звернення до суду.

З наведених підстав ОСОБА_1 просить скасувати постанову серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Головне управління Національної поліції в Івано-Франківській області подало відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнало та просило у їх задоволенні відмовити.

У відзиві відповідач зазначає, що 25 серпня 2026 року о 18 год. 53 хв. у селищі Перегінське по вул. Залізничній інспектором відділення поліції №2 Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Петрищаком Є.В. було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MITSUBISHI LANCER», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами.

За результатами розгляду справи поліцейським винесено постанову серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Відповідач зазначає, що основним доводом позовної заяви є заперечення ОСОБА_1 самого факту керування транспортним засобом. Разом з тим такі твердження, на думку відповідача, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються відеозаписом із портативного відеореєстратора працівника поліції, долученим до матеріалів справи.

Як зазначено у відзиві, на відеозаписі зафіксовано обставини виявлення адміністративного правопорушення, перебування ОСОБА_1 на місці водія транспортного засобу та здійснення ним керування автомобілем. Відповідач вважає цей відеозапис належним та допустимим доказом відповідно до статті 251 КУпАП, оскільки він дозволяє безпосередньо встановити фактичні обставини події.

Крім того, відповідач зазначає, що обставина позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами підтверджується судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Так, постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 лютого 2024 року у справі №154/400/24 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на шість років.

Відповідач також зазначає, що постановою Волинського апеляційного суду від 13 листопада 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови, а апеляційну скаргу повернуто. Таким чином, станом на 25 серпня 2026 року судове рішення про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами було чинним та не скасованим.

За таких обставин відповідач вважає, що у спірних правовідносинах наявні обидві необхідні для застосування частини четвертої статті 126 КУпАП обставини: перебування ОСОБА_1 у статусі особи, позбавленої права керування транспортними засобами, та фактичне керування ним транспортним засобом 25 серпня 2026 року.

Щодо доводів позивача про відсутність протоколу про адміністративне правопорушення відповідач зазначає, що відповідно до статей 222, 258 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, справи за частиною четвертою статті 126 КУпАП розглядаються уповноваженим працівником Національної поліції з винесенням постанови без обов`язкового складання окремого протоколу про адміністративне правопорушення.

Тому сама по собі відсутність протоколу про адміністративне правопорушення, на думку відповідача, не свідчить про незаконність постанови серії БАД №882392.

Стосовно тверджень позивача про нероз`яснення йому прав та неможливість надати пояснення відповідач зазначає, що такі доводи необхідно оцінювати з урахуванням повного відеозапису спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 , на якому зафіксовано послідовність дій поліцейського, зміст спілкування з позивачем, повідомлення йому суті правопорушення та обставини розгляду справи.

ГУНП в Івано-Франківській області вважає, що працівник поліції діяв у межах наданих законом повноважень, а постанова серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року винесена за наявності належних фактичних та правових підстав. У зв`язку із наведеним відповідач просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не прибув. Його представник - адвокат Родіков І.С. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області - у судове засідання також не прибув, подав до суду заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності. Проти задоволення позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи неявку сторін у судове засідання, належне їх повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, а також наявність заяви представника відповідача про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів.

Заяви та клопотання сторін, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

22 вересня 2026 року від Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву з доданими матеріалами адміністративної справи та доказами, на підставі яких винесено оскаржувану постанову.

Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Судом установлено, що постановою серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року, винесеною інспектором відділення поліції №2 (селище Рожнятів) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області Петрищаком Є.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, 25 серпня 2026 року о 18 год. 53 хв. у селищі Перегінське по вул. Залізничній ОСОБА_1 керував транспортним засобом «MITSUBISHI LANCER», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення працівником поліції дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною четвертою статті 126 КУпАП як керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

З матеріалів справи встановлено, що правовою підставою для висновку працівника поліції про перебування ОСОБА_1 у статусі особи, позбавленої права керування транспортними засобами, була постанова Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 лютого 2024 року у справі №154/400/24.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на шість років.

Станом на 25 серпня 2026 року постанова Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 08 лютого 2024 року, якою ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами строком на шість років, була чинною і такою, що набрала законної сили.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що раніше ОСОБА_1 вже притягувався до адміністративної відповідальності за порушення, пов`язане з керуванням транспортними засобами, а саме постановою серії ЕАТ №8052667 від 31 жовтня 2023 року за частиною другою статті 126 КУпАП.

На виконання ухвали Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2026 року відповідачем надано матеріали, які стали підставою для винесення постанови серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року, у тому числі відзив на позовну заяву, копії судових рішень щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, а також відеозаписи з портативного відеореєстратора працівника поліції, надіслані до суду на цифрових носіях інформації.

Судом у ході розгляду справи безпосередньо досліджено відеозаписи, які містяться на долучених до матеріалів справи цифрових відеодисках.

Із досліджених відеозаписів установлено обставини виявлення працівниками поліції адміністративного правопорушення, поведінку ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції, його місцезнаходження відносно транспортного засобу, зміст спілкування між ним та поліцейськими, а також подальшу процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Зокрема, з відеозаписів убачається перебування ОСОБА_1 безпосередньо на місці водія транспортного засобу «MITSUBISHI LANCER», державний номерний знак НОМЕР_1 , та зафіксовано обставини, які свідчать про здійснення ним фактичного керування цим транспортним засобом.

Таким чином, твердження позивача про те, що він 25 серпня 2026 року автомобілем не керував, а лише перебував у транспортному засобі, не узгоджуються з об`єктивними даними відеофіксації та спростовуються змістом досліджених судом відеозаписів.

При цьому суд враховує, що відеозапис є об`єктивним засобом фіксації, оскільки відтворює фактичний перебіг події незалежно від суб`єктивного сприйняття її учасниками та дає можливість безпосередньо перевірити одну з основних спірних обставин у справі - чи здійснював ОСОБА_1 керування транспортним засобом.

З відеозаписів також убачається, що працівники поліції після встановлення особи ОСОБА_1 та перевірки відповідних відомостей повідомили йому суть виявленого правопорушення та обставини, які стали підставою для розгляду питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Із відеоматеріалів простежується послідовність дій працівників поліції при розгляді справи, зміст спілкування з позивачем, повідомлення йому обставин, які ставилися йому у вину, а також безпосереднє оформлення матеріалів адміністративного правопорушення.

У зв`язку із цим доводи позивача про те, що справа про адміністративне правопорушення фактично не розглядалася, а постанова була винесена поза встановленою законом процедурою, не узгоджуються зі змістом досліджених судом відеозаписів. Судом установлено, що на момент виявлення адміністративного правопорушення працівниками поліції було встановлено особу водія, перевірено відомості щодо наявності у нього права керування транспортними засобами та з`ясовано, що ОСОБА_1 на підставі чинного судового рішення позбавлений такого права строком на шість років.

Таким чином, на момент винесення оскаржуваної постанови у працівника поліції були відомості як про фактичне керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і про чинне щодо нього позбавлення права керування транспортними засобами.

Судом також установлено, що постанова серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року містить відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення, транспортний засіб, яким керував позивач, його державний номерний знак, обставини вчиненого порушення, норму Правил дорожнього руху України, яку було порушено, правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 та розмір накладеного адміністративного стягнення.

Отже, матеріалами справи підтверджуються обидві юридично значимі обставини, необхідні для вирішення питання про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП: фактичне керування ОСОБА_1 транспортним засобом та перебування його на момент такого керування у статусі особи, позбавленої права керування транспортними засобами.

Що стосується доводів позивача про те, що працівником поліції не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що за результатами виявлення правопорушення працівником поліції безпосередньо винесено постанову серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року.

З досліджених відеоматеріалів убачається фактичний розгляд працівником поліції справи про адміністративне правопорушення на місці його виявлення. Тому питання щодо правомірності винесення постанови без складання окремого протоколу підлягає оцінці судом з урахуванням положень КУпАП, якими визначена компетенція органів Національної поліції та порядок оформлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Щодо доводів ОСОБА_1 про порушення його процесуальних прав судом також досліджено відповідні відеозаписи, які відображають спілкування працівників поліції з позивачем та процедуру оформлення матеріалів справи.

Відеозаписи дають можливість суду безпосередньо оцінити не лише факт керування транспортним засобом, але й те, яким чином працівниками поліції здійснювався розгляд справи, які обставини повідомлялися ОСОБА_1 та якою була його поведінка під час оформлення адміністративних матеріалів.

Таким чином, висновок про дотримання чи недотримання працівниками поліції передбаченої законом процедури суд робить не лише на підставі змісту оскаржуваної постанови чи пояснень сторін, але й з урахуванням об`єктивних відомостей, зафіксованих технічним засобом відеозапису.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості висловити свою позицію щодо виявленого порушення або що поведінка працівників поліції унеможливила реалізацію ним своїх процесуальних прав настільки, щоб це могло вплинути на правильність встановлення фактичних обставин справи.

Окремо судом установлено, що копію постанови серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року ОСОБА_1 отримав поштовим відправленням 07 вересня 2026 року, після чого звернувся до суду з адміністративним позовом про її оскарження.

Таким чином, позивач фактично реалізував своє право на судове оскарження постанови, виклав у позовній заяві доводи щодо відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, заперечив факт керування транспортним засобом та навів аргументи щодо недотримання, на його думку, процедури розгляду адміністративної справи.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови надав суду відеозапис події, судові рішення щодо позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами та інші матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Спір між сторонами виник у зв`язку з незгодою ОСОБА_1 із законністю та обґрунтованістю постанови серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн.

Предметом судової перевірки у цій справі є правомірність винесення зазначеної постанови, зокрема наявність фактичних та правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, доведеність факту керування ним транспортним засобом у період дії позбавлення права керування транспортними засобами, а також дотримання уповноваженим працівником поліції встановленої законом процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду:

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та просити про їх захист, зокрема шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Пунктом 1 частини першої статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена конституційна вимога покладає на посадових осіб Національної поліції обов`язок при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення діяти виключно у межах наданих законом повноважень, із дотриманням визначеної законом процедури та за наявності достатніх фактичних і правових підстав для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу повинно здійснюватися в межах їх компетенції та у точній відповідності із законом.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна, умисна або необережна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, установлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» установлюється Правилами дорожнього руху України.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною четвертою статті 126 КУпАП.

Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 КУпАП, та прийняття у ній постанови належать до компетенції уповноважених працівників Національної поліції.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття такого рішення, однак вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган або посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язані з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною четвертою статті 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Об`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення полягає у фактичному керуванні транспортним засобом особою, яка на момент такого керування у встановленому законом порядку позбавлена права керування транспортними засобами.

Отже, для встановлення у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП, необхідно встановити дві взаємопов`язані обставини: факт керування особою транспортним засобом та факт перебування цієї особи на момент такого керування у статусі особи, позбавленої права керування транспортними засобами.

Відповідачем доведено як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, так і факт перебування його у цей час у статусі особи, позбавленої права керування транспортними засобами. Сукупність наведених обставин відповідає ознакам об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП.

Щодо доводів позивача про порушення процедури розгляду справи через нескладення протоколу про адміністративне правопорушення суд зазначає таке.

Відповідно до статті 258 КУпАП у передбачених законом випадках протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Зокрема, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких відповідно до закону віднесено до компетенції Національної поліції. У таких випадках уповноважена посадова особа виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання окремого протоколу.

Як уже зазначалося вище, відповідно до статті 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною четвертою статті 126 КУпАП, віднесені до компетенції органів Національної поліції.

Отже, нескладення працівником поліції окремого протоколу щодо ОСОБА_1 саме по собі не свідчить про порушення встановленого законом порядку притягнення до адміністративної відповідальності та не є безумовною підставою для скасування постанови.

Твердження позивача про те, що його незгода із вчиненням правопорушення зумовлювала обов`язковість складання протоколу, не ґрунтується на положеннях КУпАП, які визначають порядок провадження у зазначеній категорії справ.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що розгляд справи фактично не проводився, суд зазначає, що такі твердження спростовуються змістом досліджених відеозаписів.

З відеозаписів убачається послідовність дій працівників поліції після виявлення правопорушення, спілкування з ОСОБА_1 , встановлення його особи, перевірка відомостей щодо права керування транспортними засобами, повідомлення йому обставин виявленого правопорушення та подальше оформлення матеріалів.

Щодо доводів позивача про порушення його прав, передбачених статтею 268 КУпАП, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову у справі.

Зазначені права є процесуальними гарантіями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та спрямовані на забезпечення їй реальної можливості захиститися від адміністративного обвинувачення.

Разом із тим наявність порушення процесуальних прав повинна встановлюватися з урахуванням конкретних обставин справи, характеру такого порушення та його впливу на можливість особи реалізувати своє право на захист.

Судом досліджено відеозаписи взаємодії працівників поліції з ОСОБА_1 , з яких убачається зміст спілкування, повідомлення йому суті виявленого правопорушення, перебіг оформлення адміністративних матеріалів та поведінка самого позивача.

Матеріалами справи не підтверджено, що працівниками поліції ОСОБА_1 був фактично позбавлений можливості висловити свою позицію щодо виявленого правопорушення, надати пояснення чи заявити відповідні клопотання.

Позивачем також не зазначено, які саме докази чи пояснення, здатні вплинути на встановлення обставин адміністративного правопорушення, він мав намір надати, однак був позбавлений такої можливості діями працівника поліції.

При цьому основні юридично значимі обставини у справі - факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та чинне позбавлення його права керування - підтверджуються незалежними один від одного доказами, а саме відеозаписом події та судовим рішенням.

За таких обставин наведені позивачем доводи про порушення процедури не спростовують установлених судом фактичних обставин правопорушення.

Щодо доводів позивача про невідповідність указаного в постанові пункту Правил дорожнього руху диспозиції частини четвертої статті 126 КУпАП суд зазначає таке.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган або посадова особа виносить постанову у справі.

Постанова повинна містити найменування органу або посадової особи, яка винесла постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення, та прийняте у справі рішення.

Оскаржувана постанова серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року містить відомості про посадову особу, яка її винесла, дату розгляду справи, особу ОСОБА_1 , транспортний засіб «MITSUBISHI LANCER», державний номерний знак НОМЕР_1 , дату, час і місце події, опис установленого правопорушення, правову кваліфікацію за частиною четвертою статті 126 КУпАП та рішення про накладення адміністративного стягнення.

Із змісту постанови однозначно вбачається, що ОСОБА_1 поставлено у вину саме керування транспортним засобом у той час, коли він був позбавлений права керування транспортними засобами.

Тобто фактична суть адміністративного правопорушення у постанові викладена чітко та відповідає диспозиції частини четвертої статті 126 КУпАП.

За таких обставин посилання в постанові на конкретний підпункт Правил дорожнього руху повинно оцінюватися у сукупності з усім змістом постанови, а не ізольовано від опису самого діяння та його правової кваліфікації. Суд ураховує, що така обставина не призвела до зміни суті адміністративного обвинувачення, не спричинила притягнення позивача до відповідальності за інше правопорушення та не позбавила його можливості зрозуміти, яке саме діяння йому інкримінується. Це підтверджується і змістом самого адміністративного позову, оскільки ОСОБА_1 заперечує саме факт керування транспортним засобом у період позбавлення права керування, тобто зміст пред`явленого йому адміністративного обвинувачення був для нього зрозумілим.

Відтак суд не вбачає підстав вважати зазначену обставину такою, що сама по собі тягне скасування оскаржуваної постанови.

Суд також враховує, що відповідач, виконуючи покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування, надав не лише копію постанови, а й матеріали, які підтверджують фактичні підстави її винесення.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували факт керування ним транспортним засобом, чинність судового рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами або свідчили про те, що оскаржувана постанова стосується іншої особи, іншого транспортного засобу чи іншої події.

За результатами перевірки оскаржуваної постанови за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, суд доходить висновку, що постанова серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року прийнята уповноваженою посадовою особою, у межах наданих законом повноважень, за наявності належно встановлених фактичних обставин та правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 126 КУпАП.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу або посадової особи; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення у межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд доходить висновку, що постанова серії БАД №882392 від 25 серпня 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому позов ОСОБА_1 про її скасування та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 суд відмовляє повністю, понесені ним судові витрати у вигляді судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 7, 9-11, 33, 122, 222, 245, 251, 252, 278, 280 293, 294 КУпАП, ст.ст. 139, 143, 241, 246, 250-251, 255, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАД №882392 від 25.08.2026.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , житель АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління національної поліції в Івано-Франківській області, місцезнаходження: вулиця Сахарова,15, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108798.

Повний текст рішення складено 14.10.2026.

Суддя: