Вирок від 13 жовтня 2026 р. у справі №345/548/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/548/26

Провадження № 1-кп/345/344/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш матеріали кримінального провадження № 120260961700000003 з обвинувальним актом про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , з вищою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , розлученого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

законного представника ОСОБА_8 ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 умисно заподіяв легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров?я потерпілої.

Кримінальне правопорушення вчинене при наступних обставинах.

ОСОБА_3 17.01.2026 близько 17.20 год. перебував по вул. Малицькій в м. Калуші у автомобілі марки «Ford Focus», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_3 , яким керувала його дружина ОСОБА_10 , де на ґрунті раптово виниклих, особистих неприязних відносин, розпочав словесний конфлікт із останньою.

В ході словесної суперечки в ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_3 всупереч вимогам ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», діючи умисно, на ґрунті виниклих особистих неприязних відносин, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, наніс потерпілій ОСОБА_10 три удари кулаком правої руки в область обличчя з правої сторони, а саме: вуха, ока та щоки.

У результаті умисного нанесення ударів ОСОБА_3 , потерпілій ОСОБА_10 спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток носа без зміщення відламків, які згідно висновку судово-медичного експерта від 21.01.2026 відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

В судовому засіданні ОСОБА_11 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та пояснив, що 17.01.2026 у них з дружиною у автомобілі виник словесний конфлікт, під час дружина двічі вдарила його в губу, а він її у відповідь три рази вдарив рукою у голову. В цей момент він сидів на передньому пасажирському кріслі, а дружина була за кермом. Донька, яка сиділа позаду, нічого не бачила, оскільки гралася іграшкою. Кається у вчиненому.

В судовому засіданні досліджено оптичний носія інформації, на якому містяться відеозаписи, на яких зафіксовано допит малолітньої потерпілої ОСОБА_12 в порядку ст. 225 КПК України, під час якого ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що пам’ятає, як її тато сів у автомобіль та почав кричати. Мама перебувала за кермом. Тато вдарив маму руками три рази, зокрема, у вухо, око та ніс. Вона в цей момент сиділа позаду в автокріслі. В цей момент вона плакала та казала татові не бити маму. Після цього тато вийшов з автомобіля. Коли тато сів у автомобіль, то в ньому сиділи тільки вона і мама.

Крім того, вина обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні також доведена письмовими доказами, які були предметом дослідження в судовому засіданні, а саме:

- витягом з ЄРДР, кримінальне провадження № 120260961700000003 від 18.01.2026, в якому зазначено, що 17.01.2026 в чергову частину Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області надійшла заява від ОСОБА_10 про те, що 17.01.2026 близько 17:20 год. в м. Калуш по вул. Малицької її чоловік ОСОБА_3 наніс заявниці тілесні ушкодження (т. 1 а.п. 34), що підтверджується протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 17.01.2026 (т. 1 а.п. 35);

- висновком експерта №2 від 21.01.2026, згідно з яким у ОСОБА_10 виявлені тілесні ушкодження: закритий перелом кісток носа без зміщення відламків, синці та садно в ділянці голови, які утворились від дії тупих твердих предметів, могли утворитись як внаслідок нанесення ударів такими предметами (можливо кулаками, долонями, так і будь якими іншими тупими твердими предметами) у вказані вище ділянки тіла, так і при ударах вказаними вище ділянками тіла об такі предмети, можуть відповідати терміну вказаному у постанові. Закритий перелом кісток носа без зміщення відламків відноситься до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров’я, а решта описані вище тілесні ушкодження відносяться до легких (т. 1 а.п. 55-56).

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.01.2026 та фототаблицями до нього, які є додатком до протоколу, згідно з якими старший дізнавач СД Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_14 за участі потерпілої ОСОБА_10 у присутності понятих провела слідчий експеримент, під час якого було відтворено події, що мали місце 17.01.2026, під час яких ОСОБА_3 , перебуваючи в автомобілі марки «Ford Focus», сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_4 , яким керувала його дружина ОСОБА_10 , наніс потерпілій три удари кулаком правої руки в область обличчя з правої сторони, а саме: вуха, ока та щоки. Зокрема, потерпіла ОСОБА_10 , розташувала статиста ОСОБА_15 в положення, в якому вона перебувала під час поїздки із чоловіком ОСОБА_3 під час конфлікту та продемонструвала, як останній наніс їй удар кулаком правої руки в область правого вуха. ОСОБА_10 продемонструвала на статисту, як чоловік ОСОБА_3 наніс їй удар кулаком правої руки в область ока із правої сторони. ОСОБА_10 продемонструвала, як чоловік ОСОБА_3 наніс їй кулаком правої руки в область щоки. Крім того, ОСОБА_10 повідомила, що під вказаних подій донька ОСОБА_8 перебувала на задньому сидінні автомобіля (т. 1 а.п. 58-63);

- наказом служби у справах дітей Калуської міської ради № 20/01-07 від 23.01.2026, яким взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах малолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за підставою вчинення домашнього насильства психологічного характеру. Внесено в єдиний банк дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах малолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- листом Калуського міського центру соціальних служб від 22.06.2026 № 01-23/515, згідно з яким Калуський міський центр соціальних служб надає інформацію щодо здійсненої соціальної роботи з сім?єю ОСОБА_10 , яка виховує малолітніх дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . За час роботи було зроблено наступне: надано психологічну підтримку з метою подолання наслідків пережитих травматичних полій (домашнього насильства): представлення інтересів постраждалих у судових засіданнях; профілактика вчинення повторних випадків домашнього насильства в присутності дітей; покращено психоемоційний стан постраждалої та її дітей; мінімізовано складні життєві обставини;

- актом проведення оцінки рівня безпеки дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 23.01.2026, згідно з яким спеціаліст підтвердив факт вчинення психологічного насильства ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_8 . В дитини важкий психо-емоційний стан через те, що вона стала очевидцем фізичного насильства щодо її матері ОСОБА_10 ;

- актом оцінки потребі сім`ї/особи від 23.01.2026, в якому зазначено, що ОСОБА_3 в присутності доньки вчинив домашнє насильство фізичного характеру щодо матері ОСОБА_17 . Дитина отримала, психологічну травму, сильно налякана, тривожна;

- висновком оцінки потреб сім`ї ОСОБА_17 від 23.01.2026, яким встановлено, що основними ознаками та чинниками, що спричинили складні життєві ситуації є домашнє насильство фізичного характеру щодо ОСОБА_17 з боку її чоловіка ОСОБА_3 в присутності дитини ОСОБА_8 , у зв`язку з чим у останньої наявні ознаки психологічної травми.

Таким чином, даючи аналіз дослідженим в судовому засіданні доказам, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненому ним кримінальному правопорушенні доведена повністю поза розумним сумнівом, а її дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров?я.

Водночас, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

При цьому, судом встановлено, що малолітня ОСОБА_8 під час вчинення її батьком ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, пов`язаного з домашнім насильством, щодо матері перебувала в автомобілі та безпосередньо спостерігала за його діями, та відповідно стала очевидцем насильства, внаслідок чого зазнала психологічної травми, перебувала у важкому психоемоційному стані. Наведені обставини підтверджуються показаннями малолітньої, актом проведення оцінки рівня безпеки дитини, актом оцінки потреб сім`ї, висновком оцінки потреб сім`ї та показами самого обвинуваченого в частині присутності доньки під час події кримінального правопорушення. Отже, з огляду на встановлені обставини та положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», малолітня ОСОБА_8 є дитиною, яка постраждала від домашнього насильства, оскільки стала свідком (очевидцем) фізичного насильства, вчиненого її батьком щодо матері, зазнала негативного психологічного впливу таких дій та, відповідно, являється потерпілою особою в рамках даного кримінального провадження.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінального проступку, особу обвинуваченого, обставину, яка обтяжує покарання, позицію прокурора та потерпілої.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що згідно з довідками медичних закладів за допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра він не звертався, має зареєстроване місцем проживання, за яким скарги на нього не надходило, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, являється військовослужбовцем, раніше не судимий.

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

При цьому, захисник обвинуваченого просив врахувати наявність такої пом`якшуючої обставини, як щире каяття.

Водночас, встановлюючи таку пом`якшуючу обставину, як щире каяття, суд виходить зі системного тлумачення законодавства і судової практики, згідно з якими щире каяття означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

Такі правові висновки викладено у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі № 161/4501/19.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що в діях обвинуваченого відсутня така пом`якшуюча обставина, як щире каяття, оскільки ОСОБА_3 після вчинення кримінального правопорушення фактично не проявляв бажання залагодити свою провину перед потерпілими, в судовому засіданні, хоча і говорив, що він кається у вчиненому, однак, в сукупності з іншими його словами та поведінкою щирого каяття суд не встановив, оскільки зі сторони останнього були відсутні конкретні дії для цього в сторону потерпілих.

У судовому засіданні прокурор просила врахувати дані про особу обвинуваченого, обставини вчинення ним кримінального правопорушення і призначити йому покарання у виді штрафу в максимальному розмірі та застосувати обмежувальні заходи, передбачені ст. 91-1 КК України.

Потерпіла ОСОБА_10 подала до суду заяву, в якій просить здійснювати розгляд зазначеного кримінального провадження без її участі. Також просить проводити розгляд справи без участі малолітньої ОСОБА_8 , законним представником якої вона є (т. 2 а.п. 5).

Представник потерпілої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 та законний представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 підтримали думку прокурора.

Захисник обвинуваченого просив призначити мінімальний штраф.

Обвинувачений ОСОБА_3 погодився з покаранням у виді штрафу.

Таким чином, враховуючи поведінку особи під час та після вчинення неправомірних дій, беручи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є проступком, обставини, за яких обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючої та наявність обтяжуючої покарання обставини, позицію сторін, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе при застосуванні до нього покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в максимальному розмірі.

Саме таке покарання, на думку суду, буде відповідати тяжкості вчиненого, не буде становити особистий надмірний тягар для особи, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає меті, передбаченій ст. 50 КК України, а також справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Водночас, вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, суд ураховує, що застосування таких заходів є правом, а не безумовним обов`язком суду та має визначатися з огляду на конкретні обставини кримінального правопорушення, інтереси потерпілих і необхідність запобігання повторному домашньому насильству.

Як установлено судом, ОСОБА_3 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та фактично проживає за місцем її дислокації, що об`єктивно впливає на умови його повсякденного перебування та можливість безпосереднього контакту з потерпілими.

З огляду на зазначене, оцінюючи необхідність застосування передбачених ст. 91-1 КК України обмежувальних заходів, суд доходить висновку про недоцільність їх застосування до обвинуваченого за встановлених у цьому кримінальному провадженні обставин.

Цивільного позов заявлено не було.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374, 394-395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 (одну тисячу сімсот) гривень.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувати, запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні: довідку №195, два рентгензнімки із заключенням, які поміщено в паперовий конверт, що зберігаються у матеріалах кримінального провадження, - після вступу вироку в законну силу повернути ОСОБА_10 .

Роз`яснити потерпілим, що у відповідності до ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: