Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №345/5005/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/5005/26

Провадження № 2/345/3371/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

14.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Мигович О.М.,

з участю секретаря судового засідання Бабійчук Л.В.

розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в залі суду в місті Калуші справу за ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Романів Оксана Павлівна до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за несвоєчасну сплату аліментів,-

встановив:

представниця позивачки звернулася в суд з даним позовом, посилаючись на те, що Рішенням Калуського міськрайонного суду від 22.12.2025 року у справі № 345/5130/25 з відповідача ОСОБА_2 ухвалено стягувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн. щомісячно, але неменше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

Починаючи з 18.09.2025 Відповідач проводив часткову оплату нарахованих аліментів. Станом на 01.09.2026 за увесь період (з моменту присудження аліментів) наявна заборгованість по сплаті аліментів становить 104 150,07 грн. Підтвердженням даної обставини є розрахунки із сплати аліментів.

Розмір заборгованості за аліментами, визначений державним виконавцем, відповідачем в судовому порядку не оскаржено.

Відповідно до розрахунку із сплати аліментів згідно виконавчого листа № 345/5130/25 від 22.12.2025, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сума коштів, яка підлягала стягненню станом на 01.09.2026 становила 114 333,33 грн., сума коштів, сплачених боржником/стягнутих виконавцем станом на 01.09.2026 становить 10 183,26 грн., сума заборгованості – 104 150,07 грн. існує по день звернення до суду з цим позовом.

У зв`язку з невиплатою аліментів матеріальне становище позивачки значно погіршилося, вона не мала змоги самостійно утримувати та забезпечувати належний матеріальний стан синів.

Відповідач є здоровою, працездатною особою, в належному розмірі кошти на утримання дітей не надає, хоч фізично здоровий, отримує достойні доходи оскільки проживає та працює за кордоном, інших утриманців не має.

У зв`язку з наявністю даної суми заборгованості Позивачем розраховано суму пені за несвоєчасну сплату аліментів, які вона просить стягнути з Відповідача та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 10.09.2026 провадження у справі відкрито за правилами глави 10 розділу ІІІ ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

На підставі копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно копії Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.12.2025 року у справі № 345/5130/25 (провадження № 2/345/2323/25) позов задоволено частково. Ухвалено проводити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання:

- сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На виконання Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.12.2025 року, судом видано виконавчий лист № 345/5130/25.

Згідно з розрахунком державного виконавця станом на 01 вересня 2026 року ОСОБА_2 нараховано 114 333,33 грн аліментів, сплачено та стягнуто 10 183,26 грн, а непогашена заборгованість становить 104 150,07 грн.

За поданим позивачем розрахунком пеня без застосування законодавчого обмеження становить 113 800 грн. Після застосування обмеження у 100% до кожного простроченого місячного платежу розмір пені, що підлягає стягненню станом на 01 вересня 2026 року включно, становить 104 150,07 грн, яку позивачка просить стягнути з відповідача.

Положеннями ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, передбачена статтею 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Як вбачається із постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15ц (провадження № 14-37цс18), роз`яснено, що неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Суд також враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20 липня 2020 року по справі №362/4462/16-ц, відповідно до якого, оскільки відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Отже, з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов`язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

Таким чином, Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Судом встановлений факт неналежного виконання ОСОБА_2 аліментних зобов`язань, у зв`язку з чим станом на 01.09.2026 року розмір заборгованості по аліментах становить 104 150,07 гривень.

Відповідачем відсутність своєї вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів не доведено, оскільки обставини, які б давали підстави вважати, що аліменти не сплачуються з поважних причин, дослідженими у справі доказами, не встановлені.

Таким чином, на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що Відповідач є винним у виникненні вищевказаної заборгованості зі сплати аліментів, оскільки відповідно до вимог Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а також повнолітню дитину, яка продовжує навчання, а незалежних від Відповідача обставин, в результаті яких дана заборгованість виникла, судом не встановлено, тому наявні правові підстави для стягнення з Відповідача неустойки (пені), передбаченої статтею 196 Сімейного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження №14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів.

При розрахунку пені за заборгованістю за аліментами суд виходить із положень, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.

Відтак, суд розраховує суму пені за наступною формулою:

?р=(А1 х 1 % х Q1)+(A2 х 1 % х Q2)+………(An х l% х Qn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

У позовній заяві представником Позивача проведено розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів за виконавчим листом, правильність якої не спростовано.

Відтак, загальна сума пені за період з 18.09.2025 року по 01.09.2026 року за розрахунками Позивача становить 113 800,00 грн.

У частині першій статті 196 СК України максимальну межу для пені, передбачивши, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується.

Докази відсутності вини Відповідача у несвоєчасній сплаті аліментів протягом тривалого часу в матеріалах справи відсутні.

Заяв про зменшення розміру пені від Відповідача до суду не надходило.

Відтак, зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку, що стягненню з Відповідача підлягає пеня за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 104 150,07 грн. (тобто в розмірі суми заборгованості за аліментами).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, Суд дійшов висновку про те, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», зважаючи на те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні даного позову до суду, судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь держави.

З огляду на викладене, судові витрати у справі, які складаються із судового збору в розмірі 1331,20 грн мають бути покладені на Відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка уклала договір про надання правової допомоги 17.08.2026 та вартість послуг відповідно до додаткової угоди, акту прийому-передачі наданих послуг становить в загальній сумі 10000,00 грн., які вона сплатила згідно квитанції від 27.08.2026.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

В інших судових рішеннях Верховний Суд також формував правову позицію щодо самостійного зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 02 липня 2020 року по справі № 362/3912/18 і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц у додатковій постанові від 30 вересня 2020 року, самостійно зменшивши судові витрати на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв реальності та розумності вартості адвокатського гонорару. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

З врахуванням складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціни позову; незначного обсягу юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати за надання правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн. є явно неспівмірними, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (дійсності, необхідності) та розумності.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 5000,00 грн. витрат за надання правничої допомоги.

На підставі викладеного, ст.ст. 3, 27 Конвенції про права дитини,ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 180, 195, 196 Сімейного кодексу України, ст.ст.258,259,264,265,268,289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів станом на 01 вересня 2026 року в розмірі 104 150,07 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1331,20 гривень судового збору.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 5000 гривень понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя: