Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №341/1551/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1551/26

Номер провадження 2/341/1107/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

13 жовтня 2026 року м.Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого-судді Гаполяка Т.В., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача, відповідача.

Представник Романенко М.Е. в інтересах довірителя ТОВ «Діджи фінанс» звернувся в Галицький районний суд Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідачки заборгованість, яка виникла за кредитним договором №252274 від 28 лютого 2024 року у розмірі 32 209 гривень 80 копійок та судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 лютого 2024 року між ТОВ "Клай інвест" та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №252274, відповідно до умов якого відповідачці були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 7000 гривень.

23 грудня 2024 року між ТОВ "Клай інвест" та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ "Клай інвест" відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Кредитним договором №252274 від 28 лютого 2024 року, укладеним між ТОВ "Клай інвест" та ОСОБА_1 .

Через неналежне виконання боржником своїх зобов`язань у нього виникла заборгованість в розмірі 32 209 гривень 20 копійок, яка складається з: 7 000 гривень заборгованість за тілом кредиту; 9 459 гривень 80 копійок заборгованість за відсотками; 1 750 гривень комісія; 14 000 гривень заборгованість за пенею.

У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідачки на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився. На адресу суду представницею позивача скеровано заяву, в якій просила розглянути справу у відсутності представника товариства, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася. В силу пункту 1 частини 8 статті 128 ЦПК України така належним чином повідомлена про розгляд справи в спосіб скеровування судових повісток по місцю реєстрації. Відзиву на позовну заяву не подала.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без її участі, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, а тому суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

2.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу положень частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1статті 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина 1статті 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 дав судам роз`яснення, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіривши порушення прав та обов`язків позивача в межах заявлених ним вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

28 лютого 2024 року року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №252274 (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 7000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

За пунктом 1.2. Договору, кредит надається строком на 90 днів, тобто до 27 травня 2024 року. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання Сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Згідно пунктом 1.3. Договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки – фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту (пункт 1.4.Договору).

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом KL2633.

Відповідно до Витягу Додатку №1 до Договору про надання фінансового кредиту №23122024/1, сторони узгодили графік розрахунків та загальну вартість кредиту, відповідно до якого сума кредиту - 7 000,00 гривень, проценти за користування кредитом 9 459 гривень 80 копійок, 1 750 гривень заборгованість по комісії, 14 000 гривень заборгованість по пені, загальна вартість кредиту - 32 209 гривень 80 копійок.

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта, клієнту відправлено ідентифікатор унікальний ідентифікатор KL2633 на номер мобільного телефону НОМЕР_2 .

Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, підтверджується 28 лютого 2024 року факт перерахунку грошових коштів у сумі 7000 гривень на карту НОМЕР_1 , призначення платежу - видача кредиту №252274.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за договором №252274 від 28 лютого 2024 року, виданого ТОВ «Клай Інвест», ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала. При цьому, загальна сума заборгованості становить 32 209 гривень 20 копійок, яка складається з: 7 000 гривень заборгованість за тілом кредиту; 9 459 гривень 80 копійок заборгованість за відсотками; 1 750 гривень комісія; 14 000 гривень заборгованість за пенею.

23 грудня 2024 року між ТОВ "Клай інвест" та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого ТОВ "Клай інвест" відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за Кредитним договором №252274 від 28 лютого 2024 року, укладеним між ТОВ "Клай інвест" та ОСОБА_1

14 вересня 2023 року первісний кредитор змінив найменування із ТОВ «Займер» на ТОВ «Клай Інест».

Згідно даного Договору факторингу 23 грудня 2024 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №252274 від 28 лютого 2024 року на загальну суму заборгованості 32 209 гривень 80 копійок, із яких: 7 000 гривень заборгованість за тілом кредиту; 9 459 гривень 80 копійок заборгованість за відсотками; 1 750 гривень комісія; 14 000 гривень заборгованість за пенею.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» та відповідачкою ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

3.Норми матеріального права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до частини 3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, суд, з дотриманням положень частини 6 статті 259 ЦПК України та частини 5 статті 268 ЦПК України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання і на виконання вимог частини 4 статті 268 ЦПК України, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Так, статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 28 лютого 2024 року між ТОВ « Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №252274.

ОСОБА_1 вказаний договір у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позивачем та підписано одноразовим ідентифікатором.

Сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки, періоди здійснення обов`язкових платежів, а також суми платежів у них.

За вказаним договором позичальник отримав доступ до кредитних коштів в сумі 7000 гривень, які були перераховані на його картковий рахунок, що підтверджується відповідним підтвердженням про здійснення переказу.

Однак, відповідачка порушила погоджені умови Договору, внаслідок чого, як вбачається із наданого позивачем розрахунку, утворилась заборгованість, що в сукупному розмірі складає на загальну суму заборгованості 32 209 гривень 80 копійок, із яких: 7 000 гривень заборгованість за тілом кредиту; 9 459 гривень 80 копійок заборгованість за відсотками; 1 750 гривень комісія; 14 000 гривень заборгованість за пенею.

Наданий позивачем розрахунок підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником.

Разом з тим, відповідачем порушено погоджені умови Договору, внаслідок чого, як вбачається із наданого ТОВ «Клай Інвест» розрахунку у останнього перед позивачем утворилась заборгованість, що в сукупному розмірі складає 32 209 гривень 80 копійок, із яких: 7 000 гривень заборгованість за тілом кредиту; 9 459 гривень 80 копійок заборгованість за відсотками; 1 750 гривень комісія; 14 000 гривень заборгованість за пенею.

Наданий розрахунок підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний опис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових зазначеної заборгованості за кредитом.

При цьому, відповідачка ОСОБА_1 суду не надала контррозрахунок заборгованості чи підтверджень сплати ним утвореної заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим суд не погоджується з вимогами про стягнення з відповідачки заборгованості за договором в частині нарахованих процентів на підставі статті 625 ЦК України в сумі 14 000 гривень.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Воєнний стан діяв, триває і не припиняв свою дію в період укладення Договору та нарахування позикодавцем процентів як міри відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Тобто, в цьому випадку відповідач як позичальник звільнений від обов`язку сплати процентів на підставі статті 625 ЦК України, оскільки такі нараховані під час дії воєнного стану.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення процентів на підставі статті 625 ЦК України у сумі 14 000 грн задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

В укладеному сторонами Кредитному договорі не зазначено перелік послуг кредитодавця, які надаються відповідачу, за які розивачем встановлена комісія. Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору.

За наведених обставин, суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії у розмірі 1 750 гривень.

Підсумовуючи викладене, та враховуючи принципи змагальності і диспозитивності, та відсутність будь-яких доказів, які б спростовували обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 16 459 (шіснадцять тисяч чотириста пятдесят девять) гривень 80 копійок, з яких 7000 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 9 459 гривень 80 копійок - заборгованість за відсотками.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 6 000 гривень.

В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав копії таких документів: Договір про надання правничої допомоги, Додаткову угоду до Договір про надання правничої допомоги, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, враховуючи ціну позову, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, суд дійшов висновку про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 гривень.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1 505 гривень 19 копійок із розрахунку: 16 459,80*2662,4/32 209,80

Керуючись статтями 2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за кредитним Договором № 252274 від 28 лютого 2024 року у розмірі 16 459 (шіснадцять тисяч чотириста пятдесят девять) гривень 80 копійок з яких:

- 7000 (сім тисяч) гривень заборгованість за кредитом;

- 9 459 (девять тисяч чотириста пятдесят девять) гривень 80 копійок заборгованість за нарахованими процентами.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 в частині стягнення:

- 14 000(чотирнадцять тисяч) гривень – суми заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України;

- 1 750(одна тисяча сімсот пятдесят) гривень - суми прострочених платежів за комісією,

- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень 53 копійки судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» витрати понесені на правову допомогу в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування (ім`я) сторін, учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8;

відповідачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

СуддяТарас ГАПОЛЯК