Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №917/1517/26 — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 Справа № 917/1517/26

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Акціонерного товариства «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, ЄДРПОУ: 00131819)

до Полтавського обласного комунального підприємства «АЕРОПОРТ-ПОЛТАВА» (36028, Полтавська область, місто Полтава АЕРОПОРТ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ, ЄДРПОУ 31441217)

про стягнення 229139,03 грн.

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Полтавського обласного комунального підприємства «АЕРОПОРТ-ПОЛТАВА» про стягнення заборгованості за договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у розмірі 229139,03 грн, з яких: заборгованість за послугу з розподілу електричної енергії у розмірі 190 245,00 грн.; 4 020,77 грн. 3% річних за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії; 10 251,41 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії; 18 841,15 грн. інфляційні нарахування за неоплату рахунків на передплату за розподіл електричної енергії; 5 780,70 грн. 3% річних за неоплату рахунків на передплату за розподіл електричної енергії.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, запропоновано, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

21.08.2026 відповідач надав суду відзив, за мотивами якого повідомляє суд про часткове визнання позовних вимог, а саме, в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 190 245 грн. Водночас відповідач вказує, що не визнає вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, а також 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суми рахунків на передплату, тому у задоволенні позовних вимог у частині стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, які стосуються періоду та зобов`язань, врегульованих мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.06.2026, просить відмовити. Зокрема, відмовити у стягненні інфляційних втрат, нарахованих позивачем за період 16.01.2026– 31.01.2026, як таких, що охоплюються періодом, врегульованим мировою угодою, у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відмовити повністю.

04.09.26 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1517/26.

Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

22 грудня 2016 року між ПАТ «Полтаваобленерго» в особі Полтавської філії районних електромереж ПАТ «Полтаваобленерго» (нове найменування - Акціонерне товариство "Полтаваобленерго", далі - позивач ОСР) та ПОКП «Аеропорт-Полтава" укладений договір про постачання електричної енергії № 2322.

З 01.01.2019 ПАТ "Полтаваобленерго" є оператором системи розподілу згідно з ліцензією, виданою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 16.11.2018 №1442 та здійснює свою ліцензовану діяльність на ринку електричної енергії виключно з розподілу електричної енергії.

Взаємовідносини, що виникають між учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за №312 та іншими нормативно-правовими актами у сфері електроенергетики, які є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Пункт 4 ст.46 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначає, що оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

На виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанови НКРЕКП «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 року № 312, ПОКП «Аеропорт-Полтава» подало заяву-приєднання про приєднання з 01.01.2019 року до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії за особовим рахунком № 23102322.

У відповідності до абзаців 1, 2 п. 2.1.4. «Правил роздрібного ринку електричної енергії» договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою договору, що є додатком 3 до цих Правил та розміщений на головній сторінці веб-сайту АТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» за адресою: www.poe.pl.ua.

Відповідно до умов вказаного договору Оператор системи (АТ «Полтаваобленерго») надає Споживачу (КП ПОР «Полтававодоканал») послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу електричної енергії за об`єктом Споживача, який є додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи (п.2.1).

За умовами п. п. 2.1, 2.3 Договору Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу електричної енергії за об`єктом Споживача, який є додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи. Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього Договору та інші послуги Оператора системи згідно з Додатком 4 «Порядок розрахунків».

За умовами п. 3.4. Договору Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць.

За умовами п. п. 5.2, 5.3 Договору Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок Оператора системи. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 «Порядок розрахунків».

Умовами додатку 4 «Порядок розрахунків» визначено, що оплата вартості послуг з розподілу електричної енергії, здійснюється Споживачем, який згідно п.5.4 Договору оплачує послугу з розподілу безпосередньо Оператору системи, за формою попередньої оплати на наступний розрахунковий період на поточний рахунок Оператора системи, попередня оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем до 25 числа включно місяця, що передує розрахунковому, на підставі отриманого у Оператора системи рахунка, сума остаточної оплати за фактично відпущену електричну енергію в розрахунковому періоді визначається на основі фактично відпущених обсягів електричної енергії, відповідно до даних комерційного обліку або розрахунковим шляхом, у відповідності до Кодексу комерційного обліку та ПРРЕЕ, оплата послуг за фактичні обсяги розподіленої електричної енергії здійснюється Споживачем на підставі виставлених Оператором системи платіжних документів протягом 5 робочих днів від дня їх отримання., датою отримання платіжного документа є день, наступний за тим, коли закінчився строк надання Споживачем звіту про покази засобів обліку за розрахунковий період, якщо інше не узгоджено сторонами.

Пунктами 26, 27 Додатку № 4 до Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, Споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, у випадку несплати Споживачем у встановлені строки компенсаційних нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, Оператор системи, за умови отримання підтвердження від Споживача, має право здійснити зарахування грошових коштів, отриманих від Споживача, у першу чергу як сплату компенсаційних нарахувань, штрафу/пені, що виникли у зв`язку з порушенням умов цього Договору, незалежно від призначення платежу у банківських платіжних документах Споживача.

За умовами пп.8 п.6.2 Договору Споживач зобов`язується у разі здійснення оплати за послугу з розподілу безпосередньо Оператору системи здійснювати таку оплату у терміни передбачені додатком до цього Договору.

Відповідно до Правил п. 5.1.1. Оператор системи має право отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.

Згідно Розділу «Розрахунки за послуги з розподілу електричної енергії» п. 11.8.1. Кодексу систем розподілу затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 310 оператор систем розподілу має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з розподілу електричної енергії.

Відповідно до Додатку № 12 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії сторони домовились, про те, що при виконанні умов Договору можуть обмінюватись документами у паперовому та/або електронному вигляді відповідно до чинного законодавства. Електронний документообмін здійснюється за допомогою інтернет-сервісів електронного документообігу «Paperless», програмного забезпечення «M.E.Doc» чи інших ІТ-засобів.

Позивач при зверненні з позовом вказав, що:

- ним були сформовані та надіслані Відповідачу рахунки за послугу з розподілу електричної енергії згідно договору № 23102322 від 01.01.2019 року № ТК23102322 від 28.02.2026 року за період з 01.02.2026 по 28.02.2026 року на суму 38 986,97 грн., №ТК23102322 від 31.03.2026 року за період з 01.03.2026 по 31.03.2026 року на суму 47 809,92 грн., № ТК23102322 від 30.04.2026 року за період з 01.04.2026 по 30.04.2026 року на суму 40 051,12 грн., №ТК23102322 від 31.05.2026 року за період з 01.05.2026 по 31.05.2026 року на суму 33 015,17 грн., № ТК23102322 від 30.06.2026 року за період з 01.06.2026 по 30.06.2026 року на суму 30 382,12 грн;

- одночасно з рахунками за послугу з розподілу електричної енергії згідно договору № 23102322 від 01.01.2019 року (додаток 4 до Договору) Відповідачу надіслані та ним не оплачені рахунки на попередню оплату № ТК23102322 за розрахунковий період — квітень, травень, червень, липень, серпень 2026 року.

- відповідач не здійснив по цим рахункам жодної оплати сума заборгованості за період з 28.02.2026 року по 30.06.2026 року за послугу з розподілу електричної енергії, заборгованість становить: 190 245,00 грн.

- у зв`язку із несплатою виставлених Відповідачу зазначених вище рахунків та на підставі п. 27 Додатку 4 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії споживачу - ПОКП «Аеропорт -Полтава» були нараховані 3% річних за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії за періоди: з 01.11.2023 року по 16.05.2025 року та з 01.02.2026 року по 18.06.2026 року у розмірі 4 020,77 грн.; інфляційні нарахування за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії за період з 16.10.2023 року по 16.05.2016.05.2025 року та з 16.01.2026 року по 16.05.2026 року у розмірі 10 251,41 грн; інфляційні нарахування за неоплату рахунків на передплату за розподіл електричної енергії за період з 01.09.2024 року по 01.06.2026 року у розмірі 18 841,15 грн.; 3% річних за неоплату рахунків на передплату за розподіл електричної енергії за період з 01.09.2024 року по 01.07.2026 року у розмірі 5 780,70 грн.

Вказані розміри заборгованості позивач просить стягнути з відповідача.

У відзиві відповідач повідомив суд про часткове визнання позовних вимог, а саме в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 190 245 грн. Водночас ПОКП «АЕРОПОРТ-ПОЛТАВА» просив у задоволенні позовних вимог у частині стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат, які стосуються періоду та зобов`язань, врегульованих мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.06.2026, відмовити. Зокрема, відмовити у стягненні інфляційних втрат, нарахованих позивачем за період 16.01.2026– 31.01.2026, як таких, що охоплюються періодом, врегульованим мировою угодою, у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відмовити повністю.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Даючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, вбачається, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Суд звертає увагу, що ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконував зобов`язання за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії згідно договору № 23102322 від 01.01.2019 року.

Для оплати відповідачем наданих послуг позивач сформував та надіслав Відповідачу рахунки за послугу з розподілу електричної енергії згідно договору № 23102322 від 01.01.2019 року № ТК23102322 від 28.02.2026 року за період з 01.02.2026 по 28.02.2026 року на суму 38 986,97 грн., №ТК23102322 від 31.03.2026 року за період з 01.03.2026 по 31.03.2026 року на суму 47 809,92 грн., № ТК23102322 від 30.04.2026 року за період з 01.04.2026 по 30.04.2026 року на суму 40 051,12 грн., №ТК23102322 від 31.05.2026 року за період з 01.05.2026 по 31.05.2026 року на суму 33 015,17 грн., № ТК23102322 від 30.06.2026 року за період з 01.06.2026 по 30.06.2026 року на суму 30 382,12 грн. Одночасно з рахунками за послугу з розподілу електричної енергії згідно договору № 23102322 від 01.01.2019 року Позивач надіслав рахунки на попередню оплату № ТК23102322 за розрахунковий період — квітень, травень, червень, липень, серпень 2026 року.

Оскільки сторони у договорі обумовили строк оплати відповідачем за договором, то згідно ч.І ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання підлягає виконанню у цей строк (термін).

Твердження позивача, що станом на дату подачі позову, обов`язки щодо своєчасної оплати Відповідачем вартості наданих послуг не виконані, підтверджені матеріалами справи та відповідачем не спростовані.

При цьому, відповідач визнав позов у частині вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 190 245 грн.

Згідно ст.46 ГПК України, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу. Згідно ст.191 ГПК України, Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що визнання позову в цій справі не суперечить законодавству та не порушує будь-чиїх прав та інтересів, вчинено повноважною особою, тож приймає визнання позову відповідачем, що має наслідком ухвалення рішення про задоволення позову у частині вимог про стягнення основної заборгованості у розмірі 190 245 грн.

Крім суми основного боргу позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії за періоди: з 01.11.2023 року по 16.05.2025 року та з 01.02.2026 року по 18.06.2026 року у розмірі 4 020,77 грн.; інфляційні нарахування за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії за період з 16.10.2023 року по 16.05.2016.05.2025 року та з 16.01.2026 року по 16.05.2026 року у розмірі 10 251,41 грн.; інфляційні нарахування за неоплату рахунків на передплату за розподіл електричної енергії за період з 01.09.2024 року по 01.06.2026 року у розмірі 18 841,15 грн.; 3% річних за неоплату рахунків на передплату за розподіл електричної енергії за період з 01.09.2024 року по 01.07.2026 року у розмірі 5 780,70 грн. (детальні розрахунки надані позивачем у матеріали справи разом з позовом).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктами 26, 27 Додатку № 4 до Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, Споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми. Споживач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, у випадку несплати Споживачем у встановлені строки компенсаційних нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, Оператор системи, за умови отримання підтвердження від Споживача, має право здійснити зарахування грошових коштів, отриманих від Споживача, у першу чергу як сплату компенсаційних нарахувань, штрафу/пені, що виникли у зв`язку з порушенням умов цього Договору, незалежно від призначення платежу у банківських платіжних документах Споживача.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Як зазначено вище, внаслідок прострочення відповідачем своєчасної оплати рахунків за послугу з розподілу електричної енергії згідно договору позивач нарахував відповідачу позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії за періоди: з 01.11.2023 року по 16.05.2025 року та з 01.02.2026 року по 18.06.2026 року у розмірі 4 020,77 грн.; інфляційні нарахування за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії за період з 16.10.2023 року по 16.05.2016.05.2025 року та з 16.01.2026 року по 16.05.2026 року у розмірі 10 251,41 грн.; інфляційні нарахування за неоплату рахунків на передплату за розподіл електричної енергії за період з 01.09.2024 року по 01.06.2026 року у розмірі 18 841,15 грн.; 3% річних за неоплату рахунків на передплату за розподіл електричної енергії за період з 01.09.2024 року по 01.07.2026 року у розмірі 5 780,70 грн.

Відповідач у відзиві вказав, що не визнає вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат, а також 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суми рахунків на передплату, зокрема тому, що для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат необхідно встановити факт прострочення виконання саме грошового зобов`язання, його розмір, строк виконання та період прострочення. При цьому, контррозрахунку заявлених до стягнення нарахувань не надав, про зазначення позивачем у розрахунку неправильних даних щодо факту прострочення виконання саме грошового зобов`язання, його розміру, строку виконання та періоду прострочення при розгляді справи не повідомляв.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Суд зауважує, що з наданих разом із відзивом доказів не вбачається, що відповідач незгоден із правомірністю зазначення позивачем у розрахунку даних щодо факту прострочення виконання саме грошового зобов`язання, його розміру, строку виконання та періоду прострочення.

Разом з тим, відповідач, заперечуючи проти здійснених позивачем нарахувань заперечив проти 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суми рахунків на передплату, хоча будь-яких обгрунтувань таких заперечень не навів.

Дані заперечення суд відхиляє за їх необгрутованістю та у зв"язку із тим, що умовами додатку 4 “Порядок розрахунків” визначено, що оплата вартості послуг з розподілу електричної енергії, здійснюється за формою попередньої оплати на наступний розрахунковий період на поточний рахунок Оператора системи, попередня оплата послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем до 25 числа включно місяця, що передує розрахунковому, а за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, Споживач сплачує Оператору системи три проценти річних від простроченої суми та суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Також відповідач заперечив проти стягнення інфляційних втрат за період 16.01.2026 – 31.01.2026, оскільки 01.06.2026 року Господарським судом Полтавської області постановлено ухвалу про затвердження мирової угоди між сторонами та закриття провадження у відповідній справі (справа № 917/557/26), мирова угода вже охоплює період до 31.01.2026 включно. Тому, робить висновок відповідач, період 16.01.2026 – 31.01.2026 безпосередньо входить до періоду, щодо якого сторонами вже було досягнуто мирового врегулювання.

Дані заперечення суд відхиляє у зв"язку із тим, що відповідач, стверджуючи, що період 16.01.2026 – 31.01.2026 безпосередньо входить до періоду, щодо якого сторонами вже було досягнуто мирового врегулювання, не надає будь-яких доказів у підтвердження цього.

Зокрема, відповідач не надав розрахунку інфляційних втрат по справі № 917/557/26, з якого б вбачалося, що сторони вже досягли домовленості щодо інфляційних нарахувань, що здійснені за період 16.01.2026 – 31.01.2026 саме по заборгованості за аналогічний розрахунковий період виникнення основної заборгованості, що і в межах справи, що розглядається.

З тексту ухвали від 01.06.2026 року по справі № 917/557/26 про затвердження мирової угоди між сторонами та закриття провадження у відповідній справі (розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень) вбачається, що вимогами позовної заяви визначено стягнення 158 006,15грн. заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії, 553,87грн. - 3% річних за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії за період з 01.06.2025 року по 01.02.2026 року, 966,04грн. - інфляційні нарахування за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії за період з 01.06.2025 року по 01.02.2026 року. Детальні відомості щодо інфляційних нарахувань ухвала суду не містить.

При цьому, суд враховує, що договірні відносини між сторонами у межах договору тривають з 01.01.2019 року, у межах дії договору розподіл електричної енергії здійснювався у різні розрахункові періоди, що не виключає нарахування інфляційних, зокрема, за період 16.01.2026 – 31.01.2026 саме по заборгованості за інший розрахунковий період виникнення основної заборгованості.

Частина четверта статті 74 ГПК України прямо передбачає, що суд не може збирати докази, які стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім випадку витребування доказів судом, коли він має сумніви щодо добросовісного здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів. Отже, суд не повинен перебирати на себе процесуальні обов`язки сторін, самостійно шукати докази на підтвердження їхніх вимог чи заперечень або усувати недоліки доказування замість учасника справи.

За вказаного вище, дані заперечення суд відхиляє за їх необгрутованістю.

Щодо вимог за період 01.11.2023 – 16.05.2025, відповідач зверну увагу суду, що вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період 01.11.2023 – 16.05.2025 не були включені до мирової угоди, якою врегульовано період 01.06.2025– 31.01.2026, тому відповідач не стверджує, що такі вимоги автоматично є недопустимими виключно з тієї причини, що позивач не заявив їх у попередній справі.

Виходячи зі змісту вказаного твердження суд вважає, що обгрунтованих заперечень щодо вказаних нарахувань відповідач не має.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних від простроченої суми, а також розрахунок інфляційних втрат, і встановив, що обчислення виконано арифметично правильно, згідно з приписами законодавства, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

За приписами статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У даному разі позов подано про стягнення 229139,03 грн., з яких: заборгованість за послугу з розподілу електричної енергії у розмірі 190 245,00 грн.; 4 020,77 грн. 3% річних за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії; 10 251,41 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії; 18 841,15 грн. інфляційні нарахування за неоплату рахунків на передплату за розподіл електричної енергії; 5 780,70 грн. 3% річних за неоплату рахунків на передплату за розподіл електричної енергії.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1241039 від 29.07.2026 та судовий збір у розмірі 109,26 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1242617 від 31.07.2026. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стаття 130 Господарського процесуального кодексу України регламентує розподіл судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частини першої названої статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже, частина перша статті 130 ГПК України встановлює спеціальні правили, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються із частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір", де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України до питань, що суд вирішує при ухваленні судового рішення належать, зокрема питання розподілу судових витрат.

Системний аналіз положень частини першої статті 130, частини першої статті 129, пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.

При цьому, як відзначив Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі № 910/1157/24, з аналізу цих норм убачається, що відсутня умова повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, саме за заявою чи клопотанням учасника справи: як-то позивача чи відповідача.

Частина перша статті 130 цього Кодексу передбачає, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги у розмірі 190 245,00 грн., позивачу відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір у сумі 1426,84 грн , про що суд зазначає в судовому рішенні.

З урахуванням викладеного, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 2010,24 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства «АЕРОПОРТ-ПОЛТАВА» (36028, Полтавська область, місто Полтава АЕРОПОРТ ЦИВІЛЬНОЇ АВІАЦІЇ, ЄДРПОУ 31441217) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5 ЄДРПОУ: 00131819) в особі Полтавської об`єднаної філії AT «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» заборгованість за послугу з розподілу електричної енергії у розмірі 190 245,00 грн.; 4 020,77 грн. 3% річних за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії; 10 251,41 грн. інфляційних нарахувань за несвоєчасне проведення платежів за розподіл електричної енергії; 18 841,15 грн. інфляційні нарахування за неоплату рахунків на передплату за розподіл електричної енергії; 5 780,70 грн. 3% річних за неоплату рахунків на передплату за розподіл електричної енергії, 2010,24 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО» (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5 ЄДРПОУ: 00131819) судовий збір у розмірі 1426,84 грн., сплачений відповідно до платіжної інструкції №1241039 від 29.07.2026р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.10.26 р.

Суддя Киричук О.А.