Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №917/1565/26 — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 Справа № 917/1565/26

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Масляного Анатолія Миколайовича (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Відділу праці, соціального захисту населення та охорони здоров"я виконавчого комітету Пришибської сільської ради (адреса Полтавська область, Кременчуцький район, село Пришиб, вулиця Центральна, 29, 39750, ЄДРПОУ 40205736)

про стягнення 18061,62 грн.

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Масляний Анатолій Миколайович звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Відділу праці, соціального захисту населення та охорони здоров"я виконавчого комітету Пришибської сільської ради про стягнення заборгованості за договором підряду №42/25 від 01 серпня 2025 року про надання послуг у розмірі 18061грн. 62 коп.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

31.08.2026 від відповідача надійшов відзив, за мотивами якого вказує, що об`єктивно не мав можливості здійснити оплату в строки, визначені договором, оскільки на момент виникнення обов`язку щодо проведення розрахунків бюджетне фінансування було обмеженим, а необхідний обсяг коштів був відсутній. Водночас відповідач зазначив, що відсутність своєчасної оплати не являлася наслідком недобросовісної поведінки чи умисного ухилення Відповідача від виконання договірних зобов`язань, адже він вживав усіх можливих заходів щодо забезпечення фінансування видатків та здійснення розрахунків після надходження відповідних бюджетних коштів.

Інші заяви чи клопотання учасники справи до суду не подавали.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1565/26.

Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

01.08.2025 між ВІДДІЛОМ ПРАЦІ, СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВ"Я ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПРИШИБСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (Замовник) та ФОП Масляний Анатолій Миколайовичу (Виконавець) укладено договір №42/25 про надання послуг.

Відповідно до п. 2.1. договору Виконавець зобов"язується здійснювати послуги з технічного нагляду та роботи з утримання Служби Замовника за об"єктом: “Реконструкція майстерні під харчоблок для створення умов відновлення та реабілітації осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та соціального забезпечення (в т.ч. ВПО) по вулиці Шкільна, 21 в с. Дабинівка Кременчуцького району Полтавської області” -за ДК 021:2015:715200009 - “Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт”.

Згідно п.5.2. договору загальна вартість наданих послуг за цим договором складає 173 830, 00 гривень (сто сімдесят три тисячі вісімсот тридцять гривень 00 копійок), без ПДВ.

Відповідно до п.5.1. договору джерелом фінансування вартості послу гза цим договором є кошти місцевого бюджету.

Відповідно до п.5.4. Поточні розрахунки оплати наданих послуг виконуються згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:04.10.2003 №7/7-1010 протягом п"яти банківських днів після підписання Підрядником актів виконаних робіт за формою КБ-2в і довідки за формою КБ-3 та з дати підписання Акту приймання -передачі наданих послуг за відповідний період.

Пунктом 5.8. Договору визначено порядок розрахунків згідно ст. 49 БКУ Після оплата.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками обома сторонами та діє до 31.12.2025 року (п. 7.1. Договору).

Укладеною сторонами Додатковою угодою № 1 від 31 грудня 2025 сторони погодили продовжити строк дії Договору № 42/25 від 01.08.2025 до 31.12.2026 року.

02.03.2026 ТОВ "Фабрика Будинків (Підрядник) та ВІДДІЛОМ ПРАЦІ, СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВ"Я ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПРИШИБСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (Замовник) підписано акти виконаних робіт за формою КБ-2в і довідку за формою КБ-3.

Позивач вказує, що:

- ним виконано роботи та на виконання умов договору складено та подано Замовнику передбачені умовами договору документи(Акт№1 приймання виконаних робіт та наданих послуг),

- відповідач виконані роботи прийняв, проте, оплату виконаної роботи не здійснив, у зв"язку з чим виникла заборгованість у розмірі 18061 грн. 62 коп.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Як зазначає Позивач, він направив Відповідачу лист-претензію від 30.04.2026 вих. №3004/1 із вимогою оплатити заборгованість з оплати виконаної роботи по Договору. Відповідач вимоги позивача не задовольнив. Вказане стало підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У ст. 204 ЦК України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Даючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, вбачається, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Суд звертає увагу, що ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності.

Сторонами обумовлено, що Позивач як Виконавець зобов"язується здійснювати послуги з технічного нагляду та роботи з утримання Служби Замовника за об"єктом: “Реконструкція майстерні під харчоблок для створення умов відновлення та реабілітації осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та соціального забезпечення (в т.ч. ВПО) по вулиці Шкільна, 21 в с. Дабинівка Кременчуцького району Полтавської області” - за ДК 021:2015:715200009 - “Послуги з нагляду за виконанням будівельних робіт”. Поточні розрахунки оплати наданих послуг виконуються згідно ДСТУ Б Д.1.1-1:04.10.2003 №7/7-1010 протягом п"яти банківських днів після підписання Підрядником актів виконаних робіт за формою КБ-2в і довідки за формою КБ-3 та з дати підписання Акту приймання -передачі наданих послуг за відповідний період.

Матеріали справи містять докази підписання Підрядником акту виконаних робіт за формою КБ-2в і довідки за формою КБ-3, а саме: 02.03.2026 ТОВ "Фабрика Будинків (Підрядник) та ВІДДІЛОМ ПРАЦІ, СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ТА ОХОРОНИ ЗДОРОВ"Я ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПРИШИБСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ (Замовник) підписано акти виконаних робіт за формою КБ-2в і довідку за формою КБ-3.

З огляду на вказане відповідач зобов`язаний був оплатити вартість наданих позивачем послуг протягом п"яти банківських днів після підписання вказаних документів (02.03.2026).

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем обов"язку з оплати послуг у визначений строк. А отже, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання.

Щодо посилань відповідача на те, що він об`єктивно не мав можливості здійснити оплату в строки, визначені договором, оскільки на момент виникнення обов`язку щодо проведення розрахунків бюджетне фінансування було обмеженим, а необхідний обсяг коштів був відсутній, суд зауважує, що відсутність коштів на рахунках або відсутність відповідних бюджетних асигнувань не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання чи відповідальності.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду №42/25 від 01 серпня 2025 року про надання послуг у розмірі 18061грн. 62 коп. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2662,40 грн.

Крім того, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд враховує, що Позивач у позові навів розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, що, за його розрахунком, становить 7 662 грн. 40 коп., а саме: 2 662,40 грн. - у розмірі витрат зі сплати судового збору та 5 000 грн. у розмірі витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та адвокат Шевцова Л.В. уклали угоду № 1407189 від 29.05.26 про надання правничої допомоги у господарській справі. За умовами угоди сторони погодили розмір оплати: 5 000,00 грн. При цьому, позивачем надано розрахунок суми фіксованого гонорару у розмірі 5 000,00 грн., що підписаний позивачем та адвокатом. Оплата фіксованого гонорару у розмірі 5 000,00 грн підтверджена також квитанцією № 1 від 29.09.26.

Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв`язку з розглядом справи № 917/1565/26, і які підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у розмірі 5 000,00 грн.

Між тим в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19/

Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126,129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Такий обов`язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.

В пунктах 33- 34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Також відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці, як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У даному випадку суд враховує, що відповідач заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, вважаючи їх завищеними та неспівмірними зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи й часом, витраченим на її виконання. Посилаючись на статті 123, 126 Господарського процесуального кодексу України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2026 у справі № 372/6826/24, відповідач зазначає, що такі витрати мають відповідати критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності.

Відтак, дослідивши надані Фізичною особою-підприємцем Масляним Анатолієм Миколайовичем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, суд, при вирішенні питання щодо відшкодування витрат позивача на правничу допомогу за наслідком розгляду позову у даній справі в розмірі 5000,00 грн., керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати позивача на надані послуги за договором про надання правової (правничої) допомоги.

Вирішуючи питання щодо того, який розмір витрат позивача на правничу допомогу може вважатись обґрунтованим та пропорційним до предмета спору за позовом у цій справі, суд враховує, що дана справа не є складною, позов не потребув складної аналітичної діяльності адвоката, тому з урахуванням критеріїв обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що обґрунтованим розміром витрат на правову допомогу за наслідком розгляду позову у даній справі є саме 2 500,00 грн, що може вважатись розумним та співмірним у заявленому спорі. Наразі судом враховано, що матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час. Також суд зауважує, що спірні правовідносини регулюється нормами Цивільного кодексу України, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Таким чином, враховуючи те, що рішення суду за позовом відбулось на користь Фізичної особи-підприємця Масляного Анатолія Миколайовича, відповідно витрати на правову допомогу, понесені Фізичною особою-підприємцем Масляним Анатолієм Миколайовичем за наслідком розгляду позову у даній справі, підлягають відшкодуванню відповідачем згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України в розмірі 2 500,00 грн.

Суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини позивача з адвокатом за укладеним договором, позаяк обов`язок виконання прав і обов`язків за цим договором не змінюється і не припиняється у зв`язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на відповідача не в повній сумі, про яку домовились позивач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу праці, соціального захисту населення та охорони здоров"я виконавчого комітету Пришибської сільської ради (адреса Полтавська область, Кременчуцький район, село Пришиб, вулиця Центральна, 29, 39750, ЄДРПОУ 40205736) на користь Фізичної особи-підприємця Масляного Анатолія Миколайовича (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 18061,62 грн. заборгованості, а також суму судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Киричук О.А.