Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №917/1659/26 — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Справа № 917/1659/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., розглянувши матеріали справи №917/1659/26

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖЕР", вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36020

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОВО-47", вул. Буровиків, 6Б, м. Полтава, 36000

про стягнення 333 708,06 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

24.08.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖЕР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОВО-47" про стягнення заборгованості за договором №108-24/В-П перевезення вантажів автомобільним транспортом від 16.02.2024 року у розмірі 333 708,06 грн, з яких: 241 477,38 грн - основна заборгованість, 67 487,24 грн - пеня, 6 647,56 грн - 3% річних, 18 095,88 грн - інфляційні втрати (вх. № 1721/26).

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 917/1659/26 між суддями справу передано на розгляд судді Тимощенко О. М.

Ухвалою суду від 31.08.2026 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено процесуальні строки для подачі до суду заяв по суті.

08.09.2026 року від відповідача надійшла заява, в якій відповідач зазначив, що своєчасне здійснення розрахунків за надані послуги ускладнилося об`єктивними обставинами екстраординарного характеру, які не залежать від волі та дій Відповідача. Господарська діяльність підприємства в умовах триваючого воєнного стану в Україні супроводжується масштабними кризовими явищами, постійним тиском енергетичних викликів, складнощами у логістиці та нестабільністю фінансових надходжень від контрагентів. Вказані обставини спричинили істотне ускладнення фінансового стану підприємства та об`єктивно вплинули на можливість своєчасного та повного виконання грошових зобов`язань. У даному випадку розмір заявленої пені є неспівмірним наслідкам порушення зобов`язання, з огляду на наступне: порушення зобов`язання не було умисним та зумовлене об`єктивними обставинами ведення господарської діяльності в умовах воєнного стану та економічної нестабільності; Відповідач повністю визнає основний борг та не ухиляється від його погашення; Позивачем не наведено доказів завдання йому збитків у розмірі, співмірному із заявленою пенею; нарахована пеня фактично має каральний характер та створює надмірний фінансовий тягар для підприємства; стягнення пені у повному обсязі може заблокувати господарську діяльність Відповідача та унеможливити виконання інших соціальних зобов`язань. Відповідач просив суд зменшити розмір нарахованої Позивачем пені за Договором перевезення вантажів автомобільним транспортом № 108-24/В-П від 16.02.2024 до сумірного та розумного розміру.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Між ТОВ «ВАНТАЖЕР» (позивач, Перевізник) та ТОВ «СЛОВО-47» (відповідач, Відправник) було укладено Договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №108-24/В-П від 16.02.2024 (Договір, арк. справи 6-7).

За умовами Договору Відправник доручив, а Перевізник взяв на себе обов`язки від свого імені та за рахунок Відправника здійснювати перевезення вантажів автомобільним транспортом по території України.

Відповідно до п. 3.4 Договору Відправник зобов`язаний підписати акт наданих послуг або надати заперечення на нього протягом 5 днів з моменту направлення йому акта; у випадку відсутності заперечень відносно акта наданих послуг протягом вказаного строку послуги вважаються прийнятими Відправником у повному обсязі.

Згідно п. 3.5 Договору оплата Відправником послуг по перевезенню вантажу здійснюється у строк до 5 календарних днів з моменту доставлення вантажу.

Суд встановив, що на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення пшениці автомобільним транспортом, що підтверджується наступними актами надання послуг та рахунками на оплату (арк. справи 11-22):

— акт надання послуг № 1057 від 28.08.2025 на суму 63 390,00 грн (рахунок на оплату № 1057 від 28.08.2025);

— акт надання послуг № 1098 від 03.09.2025 на суму 31 800,00 грн (рахунок на оплату № 1098 від 03.09.2025);

— акт надання послуг № 1099 від 03.09.2025 на суму 14 811,50 грн (рахунок на оплату № 1099 від 03.09.2025);

— акт надання послуг № 1100 від 06.09.2025 на суму 29 122,50 грн (рахунок на оплату № 1100 від 06.09.2025);

— акт надання послуг № 1236 від 12.09.2025 на суму 31 092,00 грн (рахунок на оплату № 1236 від 12.09.2025);

— акт надання послуг № 1237 від 17.09.2025 на суму 28 902,29 грн (рахунок на оплату № 1237 від 17.09.2025);

— акт надання послуг № 1238 від 23.09.2025 на суму 36 742,79 грн (рахунок на оплату № 1238 від 23.09.2025);

— акт надання послуг № 1388 від 11.10.2025 на суму 35 909,80 грн (рахунок на оплату № 1388 від 11.10.2025).

За даними Позивача, загальна вартість наданих та не оплачених у повному обсязі послуг склала 271 770,88 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звертався до Відповідача з претензіями № 30102025 від 30.10.2025, № 04112025 від 04.11.2025 та № 19122025 від 19.12.2025 з вимогою погасити заборгованість (арк. справи 23-26).

Після направлення претензії від 19.12.2025 Відповідач частково погасив заборгованість на загальну суму 50 000,00 грн, погасивши заборгованість за актом надання послуг № 1058 від 26.08.2025 та частково — за актом надання послуг № 1057 від 28.08.2025.

У листах № 101 від 05.11.2025 та № 115 від 26.12.2025 Відповідач підтвердив наявність заборгованості та запропонував графіки її погашення, однак не дотримався вказаних графіків (арк. справи 27-28).

В обґрунтування позову Позивач вказував, що станом на дату подання позовної заяви заборгованість Відповідача перед Позивачем за надані послуги перевезення становить 241 477,38 грн, а саме: за актом № 1057 від 28.08.2025 — 33 096,50 грн; за актом № 1098 від 03.09.2025 — 31 800,00 грн; за актом № 1099 від 03.09.2025 — 14 811,50 грн; за актом № 1100 від 06.09.2025 — 29 122,50 грн; за актом № 1236 від 12.09.2025 — 31 092,00 грн; за актом № 1237 від 17.09.2025 — 28 902,29 грн; за актом № 1238 від 23.09.2025 — 36 742,79 грн; за актом № 1388 від 11.10.2025 — 35 909,80 грн.

Крім суми основного боргу, Позивач нарахував та заявив до стягнення з Відповідача 67 487,24 грн пені, 6 647,56 грн - 3% річних, 18 095,88 грн - інфляційні втрати.

Відповідач заперечень проти позову не надав, у своїй заяві просив суд зменшити нараховані штрафні санкції.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 3.4 Договору Відправник зобов`язаний підписати акт наданих послуг або надати заперечення на нього протягом 5 днів з моменту направлення йому акта; у випадку відсутності заперечень відносно акта наданих послуг протягом вказаного строку послуги вважаються прийнятими Відправником у повному обсязі.

В матеріалах справи відсутні докази заперечень Відповідача щодо підписаних сторонами актів.

Згідно п. 3.5 Договору оплата Відправником послуг по перевезенню вантажу здійснюється у строк до 5 календарних днів з моменту доставлення вантажу.

Обсяг та вартість наданих послуг, а також розмір заборгованості Відповідач визнав у двосторонньому Акті звірки взаємних розрахунків станом на 05.11.2025, підписаному директорами обох Сторін та скріпленому печатками, а також у листах № 101 від 05.11.2025 та № 115 від 26.12.2025, згідно яких Відповідач підтвердив наявність заборгованості та запропонував графіки її погашення (арк. справи 8-10, 27-28).

Матеріалами справи підтверджується виконання зобов`язання позивачем з надання послуг з перевезення за актами, залученими до матеріалів справи, які підписані Відповідачем без зауважень. Докази повної оплати отриманих послуг в матеріалах справи відсутні. Будь-які докази чи заперечення в спростування означеного суду не надано.

У своїй заяві Відповідач визнав суму основного боргу.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 241 477,38 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Стаття 625 ЦК України визначає обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Оскільки договором встановлені чіткі строки виконання зобов`язань, не виконавши ці зобов`язання у встановлений строк, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання.

У зв`язку з несплатою відповідачем суми боргу за отримані послуги з перевезення вантажу позивачем правомірно заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідно до п. 4.7 Договору за недотримання строків оплати, зазначених п. 3.5 Договору, Відправник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення.

За розрахунком позивача інфляційні втрати становлять 18 095,88 грн, 3% річних становлять 6 647,56 грн., розмір пені становить 67 487,24 грн.

Розрахунок зроблено Позивачем у позовній заяві по кожному Акту здачі-прийняття робіт окремо з урахуванням строку настання обов`язку з оплати та вартості наданих послуг.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 67 487,24 грн пені, 6 647,56 грн 3% річних, 18 095,88 грн інфляційні втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд не вбачає підстав для зменшення пені за клопотанням відповідача, оскільки обставини, на які посилається відповідач, зокрема військовий стан, діють і на позивача. Договір укладено сторонами вже під час дії правового режиму воєнного стану на території України, сторони були обізнані про ризики, що можуть виникнути внаслідок збройної агресій проти України. Жодних доказів на підтвердження матеріального стану відповідач не надав, обставини, на які посилається відповідач, не є підставою для зменшення пені, розмір якої не є значним. При цьому суд враховує, що прострочення виникло з вини відповідача, який не виконав взяті на себе зобов`язання.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про визнання ним суми основного боргу (241 477,38 грн).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно зі ст. 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Отже в зв`язку з частковим визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті позивачеві підлягає поверненню із Державного бюджету України сума судового збору в розмірі 1 448,87 грн, сплаченого при поданні позову, а решта в сумі 2 555,63 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Також позивачем заявлено судові витрати на правничу допомогу в сумі 40 000 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач зазначає, що ним було отримано професійну правничу допомогу вартістю 40 000,00 грн.

Судом встановлено, що 20.08.2026 ТОВ "ВАНТАЖЕР" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Партнери" (Адвокатське об`єднання) укладено договір №20260820/1 про надання професійної правничої допомоги (далі - договір №20260820/1, арк. справи 29, 30).

Відповідно до п. 1.2. договір №20260820/1, адвокатське об`єднання відповідно до узгоджених сторонами доручень:

- надає послугу з професійної правничої допомоги щодо захисту та представництва інтересів клієнта у справі за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОВО-47" (код ЄДРПОУ 44337695) про стягнення заборгованості за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом №108-24/В-П від 16.02.2024, а саме: надає консультації та роз`яснення з цього питання, здійснює претензійно-правову роботу на основі матеріалів, що надані клієнтом, виходячи з даних бухгалтерського обліку і статистичної звітності, інших документів фінансово-господарської діяльності, здійснює підготовку необхідних процесуальних документів, які подаються до відповідного суду, в інтересах клієнта (від імені клієнта), в тому числі готує та пред`являє позовну заяву та здійснює всі інші необхідні процесуальні дії, передбачені чинним законодавством;

- представляє інтереси клієнта з усіма правами, які надано законному позивачу, відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову , подання заяв та скарг, укладення мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішень, постанов і ухвал суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; з правом підписувати та подавати документи , зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочні рішення, тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта.

Безпосереднє надання правничої допомоги за цим договором адвокатське об`єднання доручає адвокату Януш Анні Іванівні (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2426 від 27.02.2025, видане Радою адвокатів Полтавської області). Адвокатське об`єднання має право залучати до виконання доручень клієнта інших адвокатів адвокатського об`єднання (п. 1.3 договору №20260820/1).

Гонорар є формою винагороди адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги клієнту (п. 4.1 договору №20260820/1).

За правничу допомогу, передбачену в п. 1.2 договору, клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар). Клієнт оплачує адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 40 000,00 грн, сума якого є фіксованою та не залежить від обсягу виконаних робіт і витраченого часу в межах даної справи (п. 4.2 договору №20260820/1).

Матеріали справи містять рахунок-фактуру №20/08/26 від 20.08.2026 р. на суму 40 000,00 грн, платіжну інструкцію №206 від 21.08.2026 на суму 40 000,00 грн та ордер Серія ВІ №1422959 від 21.08.2026 р. (арк. справи 31 - 33).

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем професійної правничої допомоги вартістю 40 000,00 грн, яка підлягає оплаті відповідно до умов договору №20260820/1.

Заперечень щодо співмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу відповідач не заявляв.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оскільки позовні вимоги задоволені судом повністю, то витрати на правову допомогу на підставі ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача повністю у розмірі 40 000,00 грн.

Керуючись статтями 126, 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОВО-47" (вул. Буровиків, 6Б, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 44337695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖЕР" (вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 44592090) 241 477,38 грн основного боргу, 67 487,24 грн пені, 6 647,56 грн 3% річних, 18 095,88 грн інфляційних нарахувань, 2 555,53 грн витрат по сплаті судового збору та 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВАНТАЖЕР" (вул. Конституції, 13, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 44592090) з державного бюджету України судовий збір у сумі 1 448,87 грн, який сплачено платіжною інструкцією №208 від 21.08.2026 року.

Рішення складено та підписано 13.10.2026 р.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко