Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №917/872/26 — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 Справа № 917/872/26

Суддя Семчук О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Комунального закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради", вул. Садова, 1, с. Зелена Долина, Кам`янський район, Дніпропетровська область, 52323

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп", шлях Київ-Харків, корпус 134 км., с. Малютинці, Пирятинський район, Полтавська область, 37043

про стягнення коштів,

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

Комунальний заклад "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (далі – Відповідач) про стягнення 29 273,40 грн заборгованості за Договором № 06 від 21.02.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 06 від 21.02.2024 щодо фактичного відпуску пального через мережу АЗС за попередньо оплаченими Позивачем скретч-картками. Позивач зазначає, що з січня 2025 року продаж пального за талонами бренду «Авіас» було припинено, внаслідок чого Позивач був позбавлений можливості отримати товар (дизельне паливо) в кількості 585 літрів на суму 29 273,40 грн. Враховуючи, що товар оплачений у повному обсязі, Позивач на підставі ст.ст. 670, 693 ЦК України просить стягнути з Відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 917/872/26 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Вказаною ухвалою Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов – протягом 15 днів з дня вручення ухвали.

22.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Відповідач зазначає, що належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, оскільки факт передачі товару (скретч-карток) підтверджується видатковою накладною № Рн240222/001 від 22.02.2024 на суму 250 200,00 грн, підписаною обома сторонами без зауважень, з моменту підписання якої до Позивача перейшло право власності на товар. Крім того, Відповідач вказує на те, що надані Позивачем копії скретч-карток не містять доказів їх отримання саме від Відповідача за Договором № 06 від 21.02.2024, оскільки Позивач також здійснював закупівлю аналогічних талонів бренду «Авіас» у іншого контрагента – ТОВ «Інкам Фінанс» за договором № СК7/97 від 11.06.2024. Також Відповідач звертає увагу на недоведеність факту відмови АЗС у відпуску пального та наголошує, що умовами договору передбачена оплата товару після його поставки, що виключає застосування норм про попередню оплату.

27.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від Позивача надійшла відповідь на відзив, у якій Позивач відхиляє аргументи Відповідача. Позивач наголошує, що підписання видаткової накладної підтверджує лише факт передачі скретч-карток як матеріальних носіїв, що надають право на отримання пального у майбутньому, а не факт поставки самого палива. Частина придбаного товару у вигляді дизельного пального в кількості 585 літрів фактично перебуває у Відповідача та не була відпущена на АЗС, які припинили свою роботу. Позивач вказує, що скетч-картки можна ідентифікувати за їхніми штрих-кодами та серійними номерами, а інформація про предмет закупівлі співпадає із зазначеною у видатковій накладній та Звіті про виконання договору.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи не надходило, суд, зважаючи на достатність письмових доказів, наявних у матеріалах справи, розглядає справу за наявними матеріалами і встановив наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, 21.02.2024 між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 06 про закупівлю товарів, за умовами якого Відповідач зобов`язався передати Позивачу товар (бензин А-95 у кількості 3500 л та дизельне паливо у кількості 1500 л), а Позивач – прийняти і оплатити товар на загальну суму 250 200,00 грн з ПДВ (а.с. 14).

На виконання умов Договору Відповідач передав Позивачу скретч-картки на пальне, що підтверджується видатковою накладною № Рн240222/001 від 22.02.2024 на суму 250 200,00 грн. (а.с. 18). Позивач, у свою чергу, здійснив повну оплату за Договором згідно з платіжною інструкцією № 47 від 27.02.2024 (а.с. 17).

Оцінюючи умови Договору № 06 від 21.02.2024, суд враховує наступне. Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Замовнику у власність товар (нафта і дистиляти, паливно-мастильні матеріали/талони), а Замовник зобов`язується прийняти і оплатити вказаний товар (а.с. 14). Пунктом 1.3 Договору визначено, що відпуск товару здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (а.с. 14). Відповідно до пункту 5.3.1 Договору передача товару Замовнику здійснюється Постачальником шляхом отримання Замовником скретч-карток на паливо; подальше фактичне отримання палива здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки транспортних засобів Замовника при пред`явленні довіреними особами Замовника скретч-карт. Пунктом 5.4 Договору передбачено зобов`язання Замовника отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу. При цьому, згідно з пунктами 5.8 та 5.9 Договору, факт приймання-передачі товару засвідчується підписанням видаткової накладної, і саме з моменту її підписання до Замовника переходить право власності на поставлений товар (а.с. 14 зворотній бік).

Аналіз наведених умов Договору у їх сукупності свідчить про те, що сторони чітко розмежували етап документального оформлення передачі права вимоги на товар (шляхом вручення скретч-карток за видатковою накладною) та етап фактичного виконання зобов`язання з передачі товару (шляхом фізичного відпуску пального в баки транспортних засобів на АЗС). Як обґрунтовано зазначено Позивачем у досудовій претензії, скретч-картки лише надають право отримати на АЗС фіксовану кількість нафтопродукту певного найменування і марки. Сама по собі скретч-карта є одноразовою платіжною карткою, яка містить певний обсяг пального, що можна використати на АЗС.

Суд звертає увагу, що предметом закупівлі за Договором № 06 є товар за кодом ДК 021:2015 09130000-9 «Нафта і дистиляти» (паливно-мастильні матеріали), а не пластикова чи поліграфічна продукція. Відтак, наявність у Споживача талонів, за якими не були фактично отримані нафтопродукти, не вказує на те, що Споживач здійснив саме закупівлю пального. Факт підписання сторонами видаткової накладної підтверджує виключно факт передачі Відповідачем інструментів доступу до товару (скретч-карток), які надавали Позивачу право на отримання відповідної кількості товару в майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором. Передача скретч-карток не звільняє Відповідача від його головного обов`язку – передати Позивачу придбаний ним згідно з Договором товар (пальне). Вказаним повністю спростовуються доводи Відповідача про те, що підписання видаткової накладної та оприлюднення в ЕСЗ звіту про виконання договору свідчить про повне та належне виконання ним зобов`язань за Договором.

Позивач стверджує, що починаючи з січня 2025 року продаж пального за скретч-картками на АЗС бренду «Авіас» було припинено, внаслідок чого залишок невикористаних скретч-карток склав 585 літрів дизельного пального на суму 29 273,40 грн.

Відповідач у відзиві не надав доказів на спростування факту відсутності пального на АЗС «Авіас» та неможливості отоварити скретч-картки.

Суд, в цьому випадку, застосовує положення частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), оскільки обставини неробочого стану АЗС мережі «АВІАС» є загальновідомими та не потребують доказування.

У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Щодо долучених Відповідачем копії договору № СК7/97 від 11.06.2024 з ТОВ «Інкам Фінанс» (а.с. 60) та звіту про його виконання, суд зазначає наступне. Наявність у Позивача правовідносин з іншими постачальниками щодо закупівлі паливних карток не спростовує факту наявності у нього залишку карток саме за Договором № 06. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підприємства зобов`язані вести суцільний і безперервний облік усіх господарських операцій. Наданий Позивачем Акт перевірки залишку скретч карток (талонів) бренду АВІАС від 01.12.2025 чітко ідентифікує нестачу 585 літрів саме в прив`язці до Договору № 06 з Відповідачем. Відповідач, у свою чергу, не надав доказів того, що зазначені в акті Позивача залишки карток були фактично отоварені на АЗС або стосуються іншого контрагента. Застосовуючи закріплений у статті 79 ГПК України стандарт «вірогідності доказів», суд доходить висновку, що офіційні первинні та облікові документи Позивача як бюджетної установи є більш вірогідним доказом приналежності спірних карток до Договору № 06, аніж припущення Відповідача про можливе змішування залишків карток.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оцінюючи доводи Відповідача про належне виконання Договору № 06 від 21.02.2024, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.8 та п. 5.9 Договору підписання видаткової накладної засвідчує факт приймання-передачі товару, з моменту якого до Замовника (Позивача) переходить право власності. Водночас пунктами 1.3 та 5.3.1 Договору визначено, що відпуск та фактичне отримання палива здійснюється виключно на АЗС Постачальника шляхом заправки транспортних засобів при пред`явленні скретч-карток.

Умови Договору чітко розмежовують момент набуття права власності на товар (надання скретч-карток) та момент його фактичної (фізичної) передачі Замовнику.

Підписання видаткової накладної № Рн240222/001 від 22.02.2024 та проведення оплати підтверджує перехід права власності на товар, однак не є тотожним фактичному виконанню обов`язку продавця з передачі товару в розумінні статті 662 ЦК України. Належне виконання зобов`язання з поставки вимагає забезпечення реальної можливості одержати товар на АЗС у погодженому обсязі.

Наявність у Позивача невикористаних скретч-карток на 585 літрів дизельного пального та вищезазначена ситуація стосовно АЗС "АВІАС" підтверджує факт неможливості їх отоварення та відсутності фактичної передачі товару Відповідачем.

Набуття Позивачем права власності на товар без забезпечення Відповідачем можливості його фактичного отримання свідчить про неналежне виконання останнім зобов`язання з поставки. Внаслідок непередачі товару в натурі у Позивача виникло право вимагати повернення сплачених коштів за невідпущений обсяг.

Також, суд не приймає до уваги посилання Відповідача на порушення Позивачем пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, при направленні претензії, оскільки відповідний пункт в означених Правилах в новій редакції відсутній. Відтак, суд вважає надані Позивачем докази та заявлені у позові вимоги належними.

Щодо правової кваліфікації заявлених вимог, суд зазначає, що позиція Позивача про визначення спірних коштів як попередньої оплати в розумінні статті 693 ЦК України є хибною.

Оплата здійснювалась Позивачем на підставі видаткової накладної, якою оформлювалася передача талонів та, відповідно до умов Договору, фіксувався перехід права власності на товар. За таких обставин, здійснений Позивачем платіж 27.02.2024 після підписання видаткової накладної від 22.02.2024 за своєю правовою природою є розрахунком за прийнятий за документами товар, а не попередньою оплатою.

Разом з тим, помилкова кваліфікація Позивача не є підставою для відмови у позові. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 та від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15), суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує у вирішенні спору відповідні норми матеріального і процесуального права, незалежно від того, чи посилалися на них сторони.

Оскільки судом встановлено факт невиконання Відповідачем обов`язку з фактичної (фізичної) передачі товару в натурі, наявні правові підстави для застосування частини 1 статті 670 ЦК України, яка надає покупцю право вимагати повернення сплаченої грошової суми за непередану кількість товару.

Отже, Відповідачем не спростовано кількість невикористаних Позивачем скретч-карток та не надано доказів повернення грошових коштів чи відпуску товару.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач ці вимоги не виконав.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок (585 л х 50,04 грн/л = 29 273,40 грн), суд визнає його арифметично правильним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Комунального закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради про стягнення з Відповідача 29 273,40 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 129 ГПК України, згідно з якою судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 127, 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (шлях Київ-Харків, корпус 134 км., с. Малютинці, Пирятинський район, Полтавська область, 37043; ідентифікаційний код 25392923) на користь Комунального закладу "Криничанський психоневрологічний інтернат" Дніпропетровської обласної ради" (вул. Садова, 1, с. Зелена Долина, Кам`янський район, Дніпропетровська область, 52323; ідентифікаційний код 24448811) 29 273 (двадцять дев`ять тисяч двісті сімдесят три) грн 40 коп. заборгованості та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. Рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (статті 256, 257 ГПК України).

Суддя Олена СЕМЧУК