Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №490/551/26 — Миколаївський апеляційний суд

13.10.26

22-ц/812/2016/26

Провадження №22-ц/812/2016/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Повертайленко Ю.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників цивільну справу №490/551/26 за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області на рішення, яке ухвалив Центральний районний суд міста Миколаєва під головуванням судді Шолох Людмили Миколаївни у приміщенні цього суду 07 липня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсії,

у с т а н о в и в :

У січні 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - ГУ ПФУ у Миколаївській області, Головне Управління) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених сум пенсії.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримував пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1058), що призначена за заявою відповідача від 17 травня 2024 року. До заяви було надано, зокрема, виписку з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 517855, виданою 01 травня 2024 року терміном по 01 травня 2025 року. ОСОБА_1 було призначено пенсію по інвалідності з 01 травня 2024 року по 30 квітня 2025 року на підставі рішення про призначення пенсії від 10 червня 2024 року №143250019771, яка складала 23610 грн. Рішенням від 16 квітня 2025 року №143250019771 ОСОБА_1 було подовжено пенсію по інвалідності на період дії воєнного стану на період з 01 травня 2025 року по 09 листопада 2025 року. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року №2022 права та обов`язки ЦОФСО покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Зазначеним наказом затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи. Згідно норм статті 27 Закону №2262 державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» передано інформацію про скасування рішень медикосоціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО.

Згідно із витягом від 16 липня 2025 року №ЦО-18125 рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідача не визнано інвалідом з 24 квітня 2024 року, у зв`язку із чим ОСОБА_1 припинено виплату пенсії по інвалідності у зв`язку із скасуванням рішення медико-соціальної експертної комісії щодо встановлення інвалідності за результатами перевірки обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, у зв`язку з чим утворилася переплата надміру виплаченої пенсії по інвалідності за період з 17 травня 2024 року по 31 липня 2025 року у сумі 341964 грн 19 коп. Листом від 15 серпня 2025 року №1400-0403-8/69917 відповідача було повідомлено про необхідність повернути на розрахунковий рахунок Головного управління надміру виплачену суму пенсії в розмірі 341964 грн 19 коп., чого відповідач в добровільному порядку не зробив.

Посилаючись на викладене, ГУ ПФУ в Миколаївській області просило суд стягнути з ОСОБА_1 надміру виплачену пенсію за період з 17 травня 2024 року по 31 липня 2025 року у сумі 341964 грн 19 коп.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову, який вважає необґрунтованими та безпідставними, а також вказує про те, що не згоден із рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 07 липня 2025 року № ЦО-18125, відповідно до якого його не визнано особою з інвалідністю з 24 квітня 2024 року, вважає таке тішення незаконним та оскаржує його в суді (справа № 400/8960/25).

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що доказів, які б свідчили про рахункову помилку з боку Управління ПФУ, чи надання відповідачем завідомо неправдивих даних або підроблених документів, які стали підставою для переплати пенсії, а також зловживань з боку відповідача при отриманні пенсії, позивачем не надано. Так, при зверненні із заявою про призначення пенсії відповідач подав необхідний перелік документів, серед яких - документ про встановлення другої групи інвалідності. Натомість позивач не надав документів щодо підстав скасування групи інвалідності, зокрема відсутні докази, що відповідач подав до органу МСЕК завідомо неправдиві дані або підроблені документи, не зазначив і про зловживання з боку відповідача при отриманні пенсії. За такого суд вважав, що позивач не довів факт недобросовісного набуття відповідачем коштів, які є пенсійною виплатою, призначеною управлінням Пенсійного фонду України.

В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Миколаївській області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 16 липня 2025 р. № ЦО-18125 ОСОБА_1 не визнано особою з інвалідністю з 24 квітня 2024 року. Оскільки, експертною командою ЦОФСО відповідача не визнано особою з інвалідністю, тому підстава виплати Відповідачу пенсії по інвалідності з моменту скасування статусу особи з інвалідністю відсутня. Таким чином, Головним управлінням надміру виплачено пенсію відповідачу за період з 17 травня 2024 р. по 31 липня 2025 р. у сумі 341964 грн 19 коп.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, про день, час та місце судового засідання були повідомлені відповідно до положень статей 128, 130 ЦПК України, від представника позивача надійшла заява, в якій повідомляється про неможливість явки представника в судове засідання через введений в Україні воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації та викликані цим загрози для життя і здоров`я і просить про розгляд справи без участі представника Пенсійного фонду України. Відповідач також подав заяву засобами поштового зв`язку про те, що з`явитися до суду не може, просить розглянути справу за його відсутності.

Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України, взявши до увагу заяви представника позивача та відповідача, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи, які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає таким вимогам закону.

Як установи суд першої інстанції і таке убачається з матеріалів справи, на підставі заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії від 17 травня 2024 року відповідачу на підставі виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії 12 ААГ № 517855 була призначена пенсія по інвалідності (ІІ група) з 24 квітня 2024 року, яка встановлена до 30 квітня 2025 р.

Після закінчення встановленого терміну продовження виплати пенсії проводилося на підставі пункту 14-6.1. Розділу XV Закону № 1058 з 01 жовтня 2024 року на період дії воєнного стану, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 16 квітня 2025 року №143250019771.

На підставі виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 517855, виданої 07 травня 2024 року терміном по 01 травня 2025 року, з 01 травня 2025 року здійснено перерахунок пенсії відповідача, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 16 квітня 2025 року №143250019771, після чого розмір пенсії відповідача склав 23610 грн.

Згідно із витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України, від 16 липня 2025 року № ЦО-18125 відповідача не визнано особою з інвалідністю з 24 квітня 2024 року.

Відповідно до довідки про переплату по п/с №143250019771, складеної начальником відділу з питань відрахувань управління з питань виплат Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області розмір надміру виплаченої відповідачу пенсії по інвалідності за період з 17 травня 2024 року по 31 липня 2025 року становить 341964 грн 19 коп.

Листом від 15 серпня 2025 року відповідачу було повідомлено про необхідність повернути на розрахунковий рахунок Головного управління надміру виплачену суму пенсії в розмірі 341964 грн 19 коп.

У зв`язку із невиконанням вимоги про повернення виплаченої суми пенсії, позивач звернувся із позовом, пославшись як на підставу своїх вимог на положення статті

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів зловживань з боку відповідача, які б доводили його недобросовісність при нарахуванні пенсії та її отриманні за період з 17 травня 2024 року по 31 липня 2025 року, а також доказів рахункової помилки позивача при нарахуванні спірної суми пенсії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 30 Закону №1058 передбачено, що пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 1058 пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Згідно частини 1 статті 50 Закону № 1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення (далі – Порядок), затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року.

Відповідно до пункту 4 вказаного порядку у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Згідно пункту 3 цього Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки загального правила про заборону повернення безпідставно отриманих коштів пенсії: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17.

Згідно із частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц, постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц.

З 01 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338). Вказаною постановою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності. Відповідно до пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених Постановою № 1338. Пунктом 6 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи передбачено, що оцінювання проводиться: Центром оцінювання функціонального стану особи (далі - ЦОФСО); експертними командами, сформованими на базі закладів охорони здоров`я.

Згідно пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи права та обов`язки ЦОФСО за рішенням МОЗ покладаються на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ, та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності цієї постанови переглядаються ЦОФСО з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03 грудня 2024 року № 2022 права та обов`язки ЦОФСО покладено на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України». Зазначеним наказом затверджено Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи. Згідно норм статті 35 Закону № 1058 державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» передано інформацію про скасування рішень медикосоціальних експертних комісій за результатами перевірки обґрунтованості рішень експертними командами ЦОФСО.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи, призначену відповідно до Закону № 1058 на підставі його заяви від 17 травня 2024 року, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №517855, виданою 07 травня 2024 року терміном по 01 травня 2025 року.

Відповідно до акту огляду медико-соціальною комісії серії 12 ААГ №517855, виданого 07 травня 2024 року терміном до 01 травня 2025 року, ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 16 липня 2025 року № ЦО-18125 відповідача не визнано особою з інвалідністю з 24 квітня 2024 року.

Отже, з урахуванням підстав та змісту позову позивач не навів належних та допустимих доказів щодо подання ОСОБА_1 свідомо підроблених (фальшивих) документів, документів із неправильними відомостями або приховування достовірних даних про свій стан здоров`я та інші обставини, що впливають на встановлення права особи з інвалідністю на пенсію по інвалідності. Також у справі, яка переглядається, відсутні докази, що позивач будь-яким чином вплинув на рішення медико-соціальної комісії щодо встановлення йому ІІ групи інвалідності.

Суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, із урахуванням зазначених норм матеріального права, при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтовано виходив із того, що позивач (платник грошових коштів) не довів недобросовісності та зловживання у діях відповідача (набувача пенсії), а тому немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення надмірно отриманих коштів у вигляді нарахованої та виплаченої пенсії за період з 17 травня 2024 року по 31 липня 2025 року у розмірі 341964 грн 19 коп.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Rysovskyy v. Ukraine» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» від 05 січня 2000 року, «Oneryildiz v. Turkey» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com SRL v. Moldova» від 08 квітня 2008 року, «Moskal v. Poland» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Lelas v. Croatia» від 20 травня 2010 року і «Toscuta and Others v. Romania» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Oneryildiz v. Turkey» від 18 червня 2002 року та «Beyeler v. Italy» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку дійшов правильного висновку про те, що вказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а фактично зводяться до обґрунтувань апеляційної скарги тими ж обставинами, що і у позовній заяві, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду, яким надана належна правова оцінка судом першої та апеляційної інстанцій.

Крім того, судом перевірено та підтверджено, що згідно долученої до заяви ОСОБА_1 від 22 вересня 2026 року постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року, ухваленої за його ж апеляційною скаргою на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення від 07 травня 2025 р. №ЦО-18125, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою вказаний позов задоволено: визнано протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 07 травня 2025 року №ЦО-18125.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 07 липня 2026 року - залишити без змін.

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається крім іншого, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовлено, то підстави для розподілу судового збору відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 07 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

_____________________________________________

Повне судове рішення складено 14 жовтня 2026 року.