Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №127/20715/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/20715/26

Провадження № 33/801/1032/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.

Доповідач: Оніщук В. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Оніщук В. В., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

У постанові суду зазначено, що 09 червня 2026 року о 23 год 22 хв в м. Вінниця, по вул. Юрія Клена, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу «Драгер», результат огляду 1,98‰, під час безперервної фіксації на портативні відеореєстратори, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 доведена належними та допустимими доказами.

Не погодившись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність постанови суду першої інстанції, просить її скасувати, провадження у справі закрити.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що під час спілкування з поліцейськими, як після зупинки ТЗ, так і під час подальшого спілкування, йому не було належним чином забезпечено право на реальну допомогу адвоката, що є істотним процесуальним порушенням його конституційного права на правовий захист.

В порушення статті 266 КУпАП матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передачі керування іншій уповноваженій особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії, що також беззаперечно вказує на незаконність дій поліцейських при оформленні матеріалів.

Відсторонення від керування не було, як і не надано інструкцію та свідоцтво до приладу «Драгер».

На місці проходження огляду працівниками поліції не було роз`яснення щодо можливості проходження огляду у медичному закладі та пропозицій щодо цього не було. Протягом усього часу інспектори жодного разу не повідомили ОСОБА_1 ознак сп`яніння, а лише стверджували, що він у стані сп`яніння.

У матеріалах справи міститься паперовий конверт у якому знаходиться CD-диск з відеозаписами. Проте, прийняти, як належний доказ відеозапис з нагрудних камер поліцейських неможливо, оскільки він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, не містить зафіксованого моменту щодо зупинки транспортного засобу, а лише містить процесуальну послідовність дій поліцейських та складення адміністративного матеріалу.

Також, в протоколі відсутнє посилання на таке відео: не вказано ні назву, ні модель, ні серійний номер пристрою, який застосовувався для відео зйомки, не зазначено номер та серію диску, а також інші відомості та обставини для складання самого протоколу про адміністративне правопорушення, що є явно недостатнім для повного і об`єктивного встановлення винуватості у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відеофайл був записаний на невідомий пристрій, інформацію про який не зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, та в інших матеріалах справи.

Відповідні відеофайли не було підписано ЕЦП, тому відео надане до суду поліцейськими як доказ порушення водієм правил дорожнього руху (п. 2.5 ПДР), є неналежним. Оскільки такі докази мають бути засвідчено електронним цифровим підписом (ЕЦП) особи, яка здійснювала запис (фото), чи особи, яка робила їх копію.

Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

У судове засідання ОСОБА_1 тричі не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, при цьому ним двічі подавалися клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на причини, які не підтверджені належними доказами, а тому суд з урахуванням положень ст. ст. 268, 294 КУпАП вважає за можливе розглянути справу у відсутність скаржника, також суд звертає увагу на необхідність дотримання визначених законом строків апеляційного перегляду справи.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Положеннями частини сьомої статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до положень п. п. 1.1, 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно із пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема – пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до змісту статті 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться:

- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);

- лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Положеннями п. 7 Розділу І Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За ч. 2 статті 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У результаті дослідження матеріалів справи в ході апеляційного розгляду встановлено такі обставини.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 10 червня 2026 року ЕПР1 № 688677, 09 червня 2026 року о 23 год 22 хв в м. Вінниця, по вул. Юрія Клена, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Фольксваген, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою приладу «Драгер», результат огляду 1,98‰, під час безперервної фіксації на портативні відеореєстратори, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. с. 2).

Як видно із чеку приладу «Драгер Алкотест 6820» № (прилад № 0031, тест № 3811 від 09 червня 2026 року) результат огляду ОСОБА_1 1,98 ‰ (а. с. 4).

Відповідно до акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 проводився за допомогою приладу № 0031. Результат огляду – 1,98 проміл (а. с. 5).

Також до матеріалів справи долучено відеозаписи із нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано як о 23 год 35 хв працівники поліції прибувають на виклик на місце ДТП, встановлюють особи водіїв.

ОСОБА_1 повідомляє, що визнає свою вину у вчиненні ДТП, передає поліцейським посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль.

О 23 год 37 хв поліцейський запитує у ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої, той відповідає, що вживав.

Поліцейський пропонує пройти огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 відмовляється. Поліцейський роз`яснює йому наслідки відмови від проходження огляду, о 23 год 39 хв роз`яснює ОСОБА_1 його права, просить шукати тверезого водія, складає адміністративні матеріали за ст. 124 КУпАП.

О 23 год 45 хв ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на стан сп`яніння.

О 23 год 59 хв ОСОБА_1 продуває алкотестер, результат 1,98 проміле.

Поліцейський просить знайти тверезого водія, інакше авто буде поміщене на арешт майданчик.

Після цього поліцейські складають адміністративні матеріали за ст. 130 КУпАП та о 00 год 19 хв ознайомлюють ОСОБА_1 із ними.

З огляду на встановлені обставини справи апеляційний суд виснує, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на уникнення відповідальності та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди із ними.

ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, із результатами огляду погодився, факт вживання алкоголю підтвердив.

ОСОБА_1 було роз`яснено його права, зокрема, й право на правничу допомогу адвоката, а тому доводи апеляційної скарги про незабезпечення йому права на захист є безпідставними.

Також необґрунтованими є доводи скаржника про те, що його не було відсторонено від керування транспортним засобом, адже на відеозаписі зафіксовано неодноразову вимогу працівників поліції знайти тверезого водія та роз`яснення, що у іншому разі авто заберуть на арешт майданчик.

На а. с. 28 міститься свідоцтво про повірку газоаналізатора «Alcotest 6820», № ARHK-0031, чинне до 21 листопада 2026 року, за допомогою якого був проведений огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння, відтак підстав сумніватися у достовірності встановленого результату у суду немає.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не назвали ОСОБА_1 виявлені у нього ознаки сп`яніння, адже ані Інструкція, ані КУпАП не містять норми, яка б зобов`язувала працівників поліції оголошувати водієві виявлені у нього ознаки сп`яніння. Окрім того на відеозаписі зафіксовано, як о 23 год 44 хв поліцейський повідомляв ОСОБА_1 виявлені ознаки: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови.

Як видно із протоколу, у п. 10 зазначено номери технічних засобів відеозапису, на які здійснювалася відеофіксація подій, – 472298, 473720, які відповідають вказаним на відеозаписам id реєстраторів.

При цьому вони є повними і безперервними. Зміст відеозаписів є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи про відсутність на відеофайлах, які знаходяться у матеріалах справи, електронного цифрового підпису є надуманими.

Так, як зазначалося, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Чинне законодавство у справах про адміністративне правопорушення не встановлює окремих вимог до відеозапису як доказу, а тому долучені до матеріалів відеозаписи з нагрудних камер поліцейського є належними та допустимими.

Решта доводів апеляційної скарги факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння не спростовують.

У рішенні по справі «О’ Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 09 червня 2026 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведено повністю та поза розумним сумнівом, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про притягнення його до адміністративної відповідальності. Твердження скаржника про відсутність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є надуманими та безпідставними.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП та відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення.

Строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст. 38 КУпАП, не пропущені.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 08 вересня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду В. В. Оніщук