Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №133/3001/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 133/3001/26

Провадження № 33/801/1107/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дурач О. А.

Доповідач: Ковальчук О. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

13 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі судді Ковальчука О. В., ознайомившись із апеляційною скаргою адвоката Александрова Дмитра Олександровича, поданою в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 жовтня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

23 вересня 2026 року постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у даній справі задоволено клопотання захисника Александрова Д. О. про призначення судово-токсилогічної експертизи та призначено у справі судово-медичну токсилогічну експертизу контрольних біологічних зразків (крові). Витрати за проведення вказаної експертизи покладено на ОСОБА_1

01 жовтня 2026 року адвокатом Александровим Д. О. подано клопотання про зміну фінансування експертизи в даній справі, мотивоване тим, що сторона захисту, звертаючись із клопотанням про призначення експертизи, не просила покладати витрати за її проведення на ОСОБА_1 , оскільки такі витрати мають виділятися із Державного бюджету у відповідності до ст. 15 Закону України «Про судову експертизу».

02 жовтня 2026 року постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області у задоволенні вказаного вище клопотання відмовлено.

06 жовтня 2026 року не погодившись із постановленою судом першої інстанції постановою, адвокат Александров Д. О. через підсистему "Електронний суд" в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржувану постанову та постановити нову, якою задовольнити клопотання та змінити порядок фінансування судово-медичної токсикологічної експертизи, визначивши, що її проведення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, без покладення будь- яких витрат на ОСОБА_1 .

Ознайомившись із матеріалами цієї справи про адміністративне правопорушення та апеляційною скаргою, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід повернути з таких підстав.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до положень ст. 287 КУпАП постанова про накладання адміністративного стягнення підлягає оскарженню в порядку, визначеному КУпАП.

За правилами ст. 284 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Частиною 2 ст. 94 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Отже, із системного аналізу зазначених вище норм убачається, що оскарженню у апеляційному порядку підлягають лише постанови, якими закінчується розгляд справи по суті.

Викладене узгоджується із рішенням Конституційного Суду України від 31 березня 2015 року № 2-рп/2015 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозв`язку з положеннями пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України.

Конституційний суд України вирішив, що положення ч. 2 ст. 294 КУпАП необхідно розуміти так, що у апеляційному порядку може бути оскаржена лише та постанова судді у справі про адміністративне правопорушення, ухвалення якої передбачене частиною першою статті 284 цього кодексу, а саме: про накладення адміністративного стягнення, про застосування заходів впливу, встановлених у статті 24-1 цього кодексу, про закриття справи.

Інші постанови судді, окрім зазначених у ч. 1 ст. 284 КУпАП, оскарженню у апеляційному порядку не підлягають.

Рішення Конституційного суду України є обов`язковим до виконання на території України.

Із матеріалів справи про адміністративне правопорушення слідує, що адвокатом Александровим О. Д. оскаржується постанова про відмову в задоволенні клопотання про зміну фінансування експертизи, тобто постанова, яка не входить до переліку, визначеного ст. 294 КУпАП.

Таким чином, апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, а тому вона підлягає поверненню особі, яка її подала.

Разом із тим, заперечення на таку постанову можуть бути включені адвокатом до апеляційної скарги на судове рішення, яким завершується розгляд справи по суті.

Керуючись ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Александрова Дмитра Олександровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 02 жовтня 2026 року повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ковальчук