Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №127/14447/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/14447/26

Провадження № 22-ц/801/2275/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Борисюк І. Е.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуСправа № 127/14447/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Оніщука В. В. (суддя-доповідач),

суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Коцурак Тетяни Юріївни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2026 року, ухвалене у складі судді Борисюк І. Е. у залі суду,

встановив:

Короткий зміст вимог

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 березня 2017 року сторони зареєстрували шлюб, який рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2021 року було розірвано.

Під час перебування сторін у шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син – ОСОБА_3 .

26 жовтня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка – ОСОБА_5 .

Відповідно до договору оренди від 05 листопада 2025 року позивач орендує квартиру АДРЕСА_1 , строк дії договору з 10 листопада 2025 року до 10 листопада 2026 року, орендна плата становить 11 000 грн на місяць.

Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2026 року у справі №127/8222/26 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на сина у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 09 квітня 2026 року дохід ОСОБА_6 становить 36 778,52 грн.

Позивач зазначає, що при винесенні наказу судом не було враховано, що він перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі та у нього є ще одна дитина.

Окрім того погіршився майновий стан позивача: дохід становить біля 36 800 грн щомісячно, позивач винаймає квартиру та несе витрати на оплату оренди в розмірі 11 000 грн щомісячно, також несе витрати на оплату комунальних послуг щомісячно в середньому 3 000 грн; на утриманні позивача знаходиться дружина, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення дочкою трирічного віку, а також дочка ОСОБА_7 . Також позивач згідно ч. 1 ст. 202 СК України надає матеріальну допомогу батькові ОСОБА_8 , який відповідно до довідки від 28 серпня 2018 року до акта огляду МСЕК потребує часткового стороннього догляду.

Крім того, позивач просить врахувати, що справа №127/8222/26 розглянута в порядку наказного провадження.

Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просив суд зменшити розмір аліментів на дитину, встановлений судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2026 року, з 1/4 частки від його заробітку (доходу) щомісячно на 1/8 частку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2026 року позов було задоволено частково та вирішено:

- змінити розмір аліментів, які стягуються за судовим наказом, виданим 17 березня 2026 року Вінницьким міським судом Вінницької області по справі № 127/8222/26 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, на 1/6 частку заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з часу набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття;

- у задоволенні решти позовних вимог – відмовити;

- стягнення за судовим наказом, виданим 17 березня 2026 року Вінницьким міським судом Вінницької області по справі № 127/8222/26, припинити станом на день набрання законної сили даним судовим рішенням та повернути виконавчий документ до суду після завершення виконання (погашення заборгованості по аліментах);

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665, 60 гривень.

При ухваленні рішення місцевий суд взяв до уваги сімейний стан позивача, а також те, що аліменти на дитину необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для її життя. Розмір аліментів, зокрема, обумовлюється фінансовими можливостями обох батьків, які в рівній мірі зобов`язані утримувати дитину, забезпечувати її потреби необхідні для її віку, розвитку тощо. При цьому, чинне сімейне законодавство передбачає достатнім розмір аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки від доходу платника аліментів, а на двох – 1/3 частки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із таким рішенням, представник відповідачки подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 03 серпня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя – Оніщук В. В., судді: Панасюк О. С., Береговий О. Ю.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалами Вінницького апеляційного суду від 20 серпня 2026 року строк розгляду справи продовжено на п`ятнадцять днів, справу призначено до розгляду на 08 жовтня 2026 року о 10 год 40 хв.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

У апеляційній скарзі представник відповідачки зазначає, що як підставу для зменшення розміру аліментів суд першої інстанції зазначає наявність на утриманні позивача доньки від другого шлюбу – ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак дана обставина існувала і на час винесення рішення суду про стягнення аліментів, тобто змін у сімейному стані позивача не відбулось.

Позивач має достатній рівень доходу, що дає змогу забезпечувати у рівних частинах обох дітей.

Позивач на підтвердження своїх доводів не надає жодних доказів погіршення свого матеріального становища, розміру витрат на доньку ОСОБА_7 , що унеможливлює сплату аліментів на сина ОСОБА_10 , а саме у розмір 1/4 частки від доходу.

Наявність дитини від другого шлюбу не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів без доведення погіршення майнового становища, що зовсім не було враховано судом першої інстанції під час ухвалення рішення.

Суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав жодної оцінки тому факту, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану, який би обґрунтовував необхідність визначення аліментів на утримання старшого сина у меншому розмірі, ніж визначено судовим наказом, а також суд першої інстанції не урахувавши рівність дітей у праві на утримання з боку батька.

Оскаржуваним судовим рішенням суд першої інстанції поставив дітей позивача у нерівне становище, а саме старшого сина позивача ОСОБА_10 , стягнувши на його утримання 1/6 доходу позивача, що погіршує його матеріальне становище у порівнянні із донькою ОСОБА_7 , яка проживає із батьком та отримує більше уваги, любові та фінансового забезпечення.

Судом першої інстанції не вірно застосовану норму матеріального права, а саме те, що чинне сімейне законодавство передбачає достатнім розмір аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки від доходу платника аліментів, а на двох – 1/3 частки, а тому суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_10 до 1/6 доходу. Дана норма, а саме п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України та ч. 5 ст. 183 СК України стосується випадків, коли може бути виданий судовий наказ на двох дітей та немає жодного відношення до даного предмету спору, оскільки діти у позивача народженні від різних шлюбів.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені у ній підстави.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

17 березня 2017 року сторони зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2021 року у справі № 127/24406/21 (а. с. 8).

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 7).

Відповідно до довідки КК «Набережний-1» № 164 від 10 березня 2026 року дитина проживає з матір`ю за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 53).

26 жовтня 2024 року ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а. с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_12 народилась донька – ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а. с. 10).

Відповідно до договору оренди від 05 листопада 2025 року позивач орендує квартиру АДРЕСА_1 , строк дії договору з 10 листопада 2025 року до 10 листопада 2026 року, орендна плата становить 11 000 грн на місяць (а. с. 11).

Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 17 березня 2026 року у справі №127/8222/26 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 13 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 13-14).

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 № 130 від 13 квітня 2026 року майор ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у вказаній частині з 05 вересня 2018 року (а. с. 16).

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 № 131 від 13 квітня 2026 року на утриманні майора ОСОБА_1 перебуває дружина – ОСОБА_12 , 1998 року народження, син – ОСОБА_3 2020 року народження, донька – ОСОБА_5 , 2025 року народження (а. с. 16).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_8 (а. с. 17).

Відповідно до довідки до акта МСЕК серії АВ №0951397 ОСОБА_8 є особою з інвалідністю першої групи Б, частково потребує стороннього догляду, допомоги (а. с. 18).

На а. с. 20-22 квитанції на оплату комунальних послуг за адресою АДРЕСА_3 .

На а. с. 54-56 квитанції на оплату комунальних послуг за адресою АДРЕСА_2 .

На а. с. 23-28 квитанції про оплату комплексних вакцинацій у ТОВ «МЦ «Салютем».

Згідно із відповідями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи позивача та відповідачки за період з 1 кварталу 2026 року по 4 квартал 2026 року, дохід ОСОБА_1 за січень-травень 2026 року становить 307 160, 04 грн, дохід ОСОБА_2 за січень-травень 2026 року становить 391 263, 20 гривень (а. с. 63-64).

Позиція суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не у повній мірі.

Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7 та 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, при цьому даний обов`язок є особистим, індивідуальним обов`язком як матері, так і батька.

Згідно з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення тими повноліття, незалежно від того проживають вони разом чи окремо. Кожен із батьків несе обов`язок утримання своїх дітей, способи виконання якого можуть визначатися за домовленістю між ними або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення для справи.

При цьому згідно з положеннями ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частинами 1-2 ст. 160 визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Заявляючи вимогу про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що він уклав новий шлюб, у якому народилася донька, відтак на його утриманні перебувають дружина та дитина 2025 року народження, а окрім того батько, який є особою з інвалідністю.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, обов`язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на нього.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справ доказів здійснення ОСОБА_1 утримання та догляду за батьком.

Водночас апеляційний суд не погоджується із висновками місцевого суду про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Так, у рішенні суд зазначив, що розмір аліментів обумовлюється, зокрема, фінансовими можливостями обох батьків, які в рівній мірі зобов`язані утримувати дитину, забезпечувати її потреби необхідні для її віку, розвитку тощо. При цьому, чинне сімейне законодавство передбачає достатнім розмір аліментів на утримання однієї неповнолітньої дитини в розмірі 1/4 частки від доходу платника аліментів, а на двох – 1/3 частки.

Проте відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Щодо фінансових можливостей платника аліментів, то апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 отримує стабільне грошове забезпечення, розмір його доходів від основного виду діяльності у січні 2026 року становив 54 316,43 грн, у лютому 2026 року – 74 677,20 грн, у березні 2026 року – 72 829,02 грн, у квітні 2026 року – 48 951,27 грн, у травні 2026 року – 54 758,60 грн.

При цьому, як встановлено судом, розмір доходів відповідачки не є меншим за розмір доходів позивача.

Таким чином стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/4 частки від заробітку забезпечуватиме малолітньому сину сторін такий рівень утримання, який він мав би за умови проживання батьків однією сім`єю.

Колегія суддів зауважує на тому, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку – матір.

Тому враховуючи принцип диспозитивності та змагальності сторін у судовому процесі, колегія суддів вважає, що позивач не довів, що він не має змоги сплачувати аліменти у визначеному судовим наказом розмірі, така сплата аліментів ставить його у складне матеріальне становище, а його дохід після сплати аліментів є недостатнім для власного утримання.

До того ж створення нової сім`ї та народження у ній дитини є власним вибором ОСОБА_1 , при обранні якого він мав би враховувати уже наявні у нього обов`язки із виховання, догляду та матеріального забезпечення сина.

Окрім того матеріали справи не містять доказів того, що нинішня дружина позивача перебуває у відпустці по догляду за дитиною, не отримує доходів та перебуває на його утриманні.

З огляду на викладене, колегія суддів виснує, що під час розгляду справи позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обставин, на які він посилався у позовній заяві, а тому суд першої інстанції дійшов хибного висновку про задоволення вимог про зменшення розміру аліментів.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та відмову у задоволенні позовних вимог, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути 1 996,80 грн сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги, а судові витрати, понесені ОСОБА_1 , залишити за ним.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Коцурак Тетяни Юріївни в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2026 року скасувати та ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на дитину.

Судові витрати, понесені ОСОБА_1 у суді першої інстанції, залишити за ним.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 996,80 грн понесених нею витрат зі сплати судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повна постанова складена 13 жовтня 2026 року.

Головуючий В. В. Оніщук

Судді О. Ю. Береговий

О. С. Панасюк