Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №128/1369/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 128/1369/26

Провадження № 22-ц/801/2170/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Медяна Ю. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа № 128/1369/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Медяної Ю. В. від 16 липня 2026 року,

встановив:

У березні 2026 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі АТ «А-Банк») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 53 389 грн 16 к. заборгованості за кредитним договором, яка складається з:

-42 146 грн 89 к. – заборгованість за тілом кредиту;

-11 242 грн 27 к. – заборгованість за процентами за користування кредитом.

На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Свої зобов`язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 30 березня 2026 року утворилася заборгованість у зазначеному розмірі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» 18 085 грн 81 к. заборгованості за кредитним договором від 19 квітня 2019 року, а також 1 142 грн 47 к. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт укладення кредитного договору через підписання анкети-заяви від 31 жовтня 2017 року та користування кредитними коштами є доведеним. Водночас суд першої інстанції відмовив у стягненні процентів у розмірі 11 242 грн 27 к., тому що наданий банком витяг з Умов і Правил надання банківських послуг не був підписаний відповідачкою, а підписаний паспорт споживчого кредиту не фіксує волю сторін на укладення договору та його умов. Оскільки нарахування процентів визнано неправомірним, суд врахував, що раніше з рахунку відповідачки було списано 24 061 грн 08 к. в якості погашення процентів, тому ці кошти суд зарахував у погашення тіла кредиту (42 146 грн 89 к. – 24 061 грн 08 к.). Судовий збір суд стягнув пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1 142 грн 47 к.

В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2026 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка в анкеті-заяві підтвердила під розпис ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язалася регулярно ознайомлюватися зі змінами на сайті. Оскільки ОСОБА_1 користувалася кредитом, вона фактично прийняла оферту (акцептувала пропозицію) відповідно до статей 638, 642 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Банк наголошував, що на відміну від справи № 342/180/17 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року), на яку послався суд першої інстанції, у цій справі до матеріалів додано підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором Паспорт споживчого кредиту, де чітко зазначені всі умови, строки та процентна ставка.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою – третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 31 жовтня 2017 року підписала анкету-заяву б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

19 квітня 2019 року ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 30 березня 2026 року становить 53 389 грн 16 к., яка складається з: 42 146 грн 89 к. – заборгованості за тілом кредиту; 11 242 грн 27 к. – заборгованості за процентами за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Отже підписавши анкету-заяву ОСОБА_1 погодилася на отримання кредиту відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

Як видно з матеріалів справи, зокрема з анкети-заяви позичальниці від 31 жовтня 2017 року, в ній відсутні умови щодо строку дії, процентної ставки та порядку погашення заборгованості.

Звертаючись до суду АТ «А-Банк» на обґрунтування позовних вимог, зокрема щодо нарахування процентів посилалося на укладення між сторонами кредитного договору шляхом приєднання – підписання анкети-заяви, умови якого визначені Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» та Тарифами Банку.

Відмовляючи у стягненні заборгованості по процентах за користування кредитом суд першої інстанції виходив із того, що банк не надав доказів того, які саме умови кредитування мали на увазі сторони при укладенні договору.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Отже вважати, що сторони обумовили проценти за користування кредитом, не можна.

Паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, також не може свідчити про погодження всіх істотних умов договору, укладеного з відповідачем, тому що анкета-заява не містить жодних відомостей про сам паспорт, як складову цього договору.

Зі змісту даного Паспорту вбачається, що він підписаний ОСОБА_1 19 квітня 2019 року, а і інформація зазначена у ньому зберігає чинність та актуальна станом на 01 січня 2019 року.

Крім того відповідно до пункту 7 Паспорту умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, яка діяла станом на час підписання відповідачкою паспорту споживчого кредиту) до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, у тому числі, з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Виходячи з аналізу наведених вимог закону, підписання паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування щодо різних типів кредитних продуктів, є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і цей документ не є складовою укладеного договору.

Отже факт підписання ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту 19 квітня 2019 року не може свідчити, що між сторонами погоджено істотні умови договору про розмір процентів за анкетою-заявою від 31 жовтня 2017 року.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ «А-Банк» дотримало вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та повідомило споживача про умови кредитування, узгодило зі споживачем саме ті умови, які вважає узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності і уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданого тягара з`ясування змісту кредитного договору.

Як видно з виписки по картковому рахунку у період з 19 квітня 2019 року по 30 березня 2026 року з рахунку ОСОБА_1 списано кошти у сумі 24 061 грн 08 к., які були зараховані банком на погашення процентів.

Оскільки нарахування процентів визнано неправомірним через недоведеність узгодження сторонами умов кредитування в цій частині, сплачена відповідачкою сума процентів у розмірі 24 061 грн 08 к. підлягає обов`язковому зарахуванню в погашення заборгованості за тілом кредиту, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20.

З огляду на це суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про зменшення заборгованості за тілом кредиту з 42 146 грн 89 к. на 24 061 грн 08 к. та правомірно стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» 18 085 грн 81 к. заборгованості за кредитом.

Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення відповідно до норм матеріального права і з додержанням норм процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 липня 2026 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. Б. Сало