Постанова від 07 жовтня 2026 р. у справі №130/685/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 130/685/25

Провадження № 22-ц/801/2089/2026

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Заярний А. М.

Доповідач:Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2026 рокуСправа № 130/685/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Берегового О.Ю. (судді – доповідача),

суддів: Ковальчука О.В., Панасюка О.С.,

за участю секретаря судового засідання: Канахівської М.О.,

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , СФГ «Валентин», Державний реєстратор Турбівської селищної ради Вінницької області Луценко Євгеній Васильович,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ФГ «Антей-Агро»,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , СФГ «Валентин», Державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницької області Луценка Євгенія Васильовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ФГ «Антей-Агро» про визнання недійним договору оренди та скасування рішення державного реєстратора,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Заколоцької Вікторії Дживанівни на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року, яке ухвалив суддя Заярний А.М.,

в с т а н о в и в:

В березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , СФГ «Валентин», Державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницької області Луценка Є.В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ФГ «Антей-Агро» про визнання недійним договору оренди та скасування рішення державного реєстратора, мотивуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 . Після смерті батька відкрилася спадщина на нерухоме та рухоме майно, яку прийняла ОСОБА_1 .

В ході оформлення спадщини їй стало відомо, що 23 березня 2017 року між її батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі площею 2,4691 га, за кадастровим номером - 0521085800:03:002:0002, яке знаходиться на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, строком на сорок дев`ять років, до 23 березня 2066 року. Даний договір було зареєстровано 23 березня 2017 року.

Пункт 39 договору регламентує, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для змін умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи – орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців (п.40 Договору).

03 вересня 2020 року батько позивача - ОСОБА_3 уклав договір суборенди зазначеної земельної ділянки з ФГ «Антей-Агро», строком на 10 років до 03 вересня 2030 року, який 04 вересня 2020 року був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В січні 2025 року представником ФГ «Антей-Агро» Дєчевій М.С., як спадкоємиці орендаря, було повідомлено, що речове право суборенди земельної ділянки припинено, оскільки на адресу ФГ «Антей-Агро» відповідачкою ОСОБА_2 направлено лист від 16 грудня 2024 року про те, що вона є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0002, а укладений 23 березня 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір оренди земельної ділянки припинив свою дію в зв`язку зі смертю ОСОБА_3

21 січня 2025 року державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценком Є.В. внесено відомості до державного реєстру речових прав про припинення речового права, а саме: права оренди та суборенди земельної ділянки кадастровий номер 0521085800:03:002:0002. Підставою такого припинення вказано «інший тип договору, витяг про смерть, серія та номер: 00048504038, виданий 17 грудня 2024 року, видавник: ДРАЦ; інший тип договору, лист повідомлення, серія та номер: б/н, виданий 16 грудня 2024 року, видавник: ОСОБА_2 .

Другою підставою припинення речового права зазначено лист повідомлення б/н від 16 грудня 2024 року.

Звертає увагу суду на те, що текст і зміст п.40 договору оренди землі від 23 березня 2017 року не відповідає змісту наведеного відповідачкою ОСОБА_2 у її ж листі від 16 грудня 2024 року. Крім того, ні договір оренди землі від 23 березня 2017 року, ні договір суборенди тієї ж земельної ділянки не містять п.63, на який посилається ОСОБА_2 у своєму листі до ФГ «Антей-Агро».

Вважає, що відповідачка ОСОБА_2 умисно спотворюючи обставини та умови вказаних вище належним чином зареєстрованих договорів оренди та суборенди, ігноруючи правонаступництво орендаря за договором оренди від 23 березня 2017 року вчинила протиправні дії щодо укладення іншого договору оренди з іншим орендарем, чим допустила подвійну оренду однієї і тієї ж земельної ділянки.

ОСОБА_2 взаємної згоди орендаря (спадкоємиці) ОСОБА_1 на розірвання договору не отримувала, ФГ «Антей-Агро» як (суборендар) належним чином виконує свої обов`язки передбачені цим договором, земельна ділянка обробляється, використовується за цільовим призначенням.

Зважаючи на зазначене ОСОБА_2 уклала договір оренди з новим орендарем СФГ «Валентин», незважаючи на чинний договір оренди землі з первісним орендарем.

При цьому, державний реєстратор Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Є.В. нехтуючи своїми посадовими обов`язками, зловживаючи своїм посадовим становищем не перевірив умови та підстави припинення договору оренди від 23 березня 2017 року, не надав їм належної правової оцінки, що призвело до порушення прав та інтересів позивача.

Враховуючи вищевикладене позивач просила суд визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі б/н від 20 січня 2025 року між ОСОБА_2 та СФГ «Валентин». Скасувати рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Є.В. №767849006 від 24 січня 2025 року про державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства «Валентин» на земельну ділянку площею 2,4691 га, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області. Скасувати рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Є.В. від 24 січня 2025 року, індексний номер: 76784672 про припинення іншого речового права (номер запису про інше речове право: 19602986), права оренди на земельну ділянку площею 2,4691 га, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області. Скасувати рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Є.В. від 24 січня 2025 року, індексний номер: 76784672 про припинення іншого речового права (номер запису про інше речове право: 38048022), права суборенди на земельну ділянку площею 2,4691 га, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради, Жмеринського району, Вінницької області. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди землі б/н від 20 січня 2025 року між ОСОБА_2 та СФГ «Валентин».

Скасовано рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Є.В. №767849006 від 24 січня 2025 року про державну реєстрацію права оренди Фермерського господарства «Валентин» на земельну ділянку площею 2,4691 га, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Скасовано рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Є.В. від 24 січня 2025 року, індексний номер: 76784672 про припинення іншого речового права (номер запису про інше речове право: 19602986), права оренди на земельну ділянку площею 2,4691 га, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Скасовано рішення державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Є.В. від 24 січня 2025 року, індексний номер: 76784672 про припинення іншого речового права (номер запису про інше речове право: 38048022), права суборенди на земельну ділянку площею 2,4691 га, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області

Стягнуто з ОСОБА_2 , СФГ «Валентин», Державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницької області Луценка Є.В. на користь ОСОБА_1 судовий збір в загальному розмірі 4844,80 грн, по 1614,94 грн з кожного.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_2 не отримувала взаємної згоди орендаря (спадкоємиці) ОСОБА_1 на розірвання договору оренди земельної ділянки від 23 березня 2017 року, а розірвання в односторонньому порядку ОСОБА_2 цього договору, суперечить умовам договору (пункти 38 – 40). При цьому, суборендар ФГ «Антей-Агро» належним чином виконує свої обов`язки передбачені договором, земельна ділянка обробляється та використовується за цільовим призначенням. За таких обставин, зважаючи на чинність первісного договору оренди землі, відповідач ОСОБА_2 не мала правових підстав для укладення 21 січня 2025 року договору оренди щодо цієї ж земельної ділянки з новим орендарем — СФГ «Валентин».

Водночас суд першої інстанції вважав, що дії державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценка Є.В. щодо державної реєстрації договору оренди землі від 20 січня 2025 року, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «Валентин», а також припинення дії договору оренди землі від 23 березня 2017 року та договору суборенди земельної ділянки від 03 вересня 2020 року, є незаконними.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 – адвокат Заколоцька В.Д. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним і необґрунтованим, ухваленим із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а також вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі посилається на те, що позивач не набула у встановленому законом порядку речового права оренди земельної ділянки, а тому не є належним позивачем у справі, її права не порушені. Вказує, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що спірний договір укладений на строк 49 років на умовах, які фактично позбавляють орендодавця права володіння та користування земельною ділянкою, а також належного отримання орендної плати. Такий характер правовідносин грубо порушує принципи добросовісності та непорушності права власності відповідача.

Водночас, судом першої інстанції залишено без належної оцінки доведене відповідачем ОСОБА_2 систематичне невнесення орендної плати.

Також посилається на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині помилково послався на розписку ОСОБА_2 від 22 березня 2017 року про отримання від ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 2500 доларів США. Апелянт наголошує, що вказаний документ є виключно свідченням про наміри сторін та не створює жодних цивільно-правових наслідків щодо оренди землі, а тому не мав братися судом до уваги як доказ.

Суд першої інстанції не врахував, що ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 червня 2024 року (справа № 130/2366/24) (постановленою в межах кримінального провадження № 12024020130000308) на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 0521085800:03:002:0002 накладено арешт, у зв`язку з розслідуванням обставин вирощування на ній рослин снодійного маку, що може свідчити про неналежне виконання орендарем своїх договірних обов`язків щодо використання та охорони земельної ділянки.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що резолютивна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції прямо суперечить закону, оскільки в ній відсутнє чітке визначення правових наслідків скасування кожного з трьох оспорюваних рішень державного реєстратора для стану записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Нестерук М.І. вказала, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини та докази справи, судом вірно застосовано як норми процесуального, так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Також, у відзиві на апеляційну скаргу ФГ «Антей-Агро» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , який є батьком позивача ОСОБА_1 .

Позивач після смерті батька прийняла спадщину шляхом подачі заяви до Жмеринської районної державної нотаріальної контори, що підтверджується довідкою Другої жмеринської державної нотаріальної контори від 12 травня 2022 року №86/01-16 (т.1 а.с.24).

23 березня 2017 року між ОСОБА_3 (за життя) та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, площею 2,4691 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 1196726805210, за кадастровим номером - 0521085800:03:002:0002, яке знаходиться на території Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області (т.1 а.с.26 – 29).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 59956,17 грн (п.5 Договору).

Сторони по вказаному договору дійшли згоди, що даний договір укладено на сорок дев`ять років, до 23 березня 2066 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі зняття мораторію на відчуження земельної ділянки вказаної категорії, до сплину строку даного договору, земельна ділянка передається у власність орендареві (п.8 договору).

Згідно з п.9 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі за весь період оренди земельної ділянки не меншому ніж 3% від грошової оцінки земельної ділянки, що становить у грошовому еквіваленті 1798,70 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься у день підписання договору. Сторони домовилися, що розмір орендної плати не переглядається (п.10, 11, 13 договору).

Згідно п.20 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється у день підписання договору за актом її приймання –передачі.

Пунктом 29 договору встановлено обов`язки орендодавця, серед яких: передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; не вчиняти дії, які перешкоджали б орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; у разі зняття мораторію на відчуження земельної ділянки вказаної категорії, до сплину строку даного договору, орендодавець зобов`язаний безоплатно укласти договір купівлі-продажу з орендарем наданої в оренду земельної ділянки.

Пунктом 30 договору сторонами визначено права орендаря, серед яких: самостійно господарювати на землі; виконувати умови договору; вимагати від орендодавця виконання умов договору; передавати дану земельну ділянку у суборенду без погодження з орендодавцем.

Серед обов`язків орендаря, встановлених п.31 договору: приступити до використання земельної ділянки після підписання даного договору; використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Зміну умов договору та припинення його дії сторони визначили у пунктах 36-40 Договору.

Так, згідно з цим договором зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п.36 договору).

Згідно з п.37 договору, дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; переходу земельної ділянки у власність орендаря; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом.

У відповідності до п.38 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Пункт 39 договору регламентує, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Відповідно до п.40 договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для змін умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи – орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців.

Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини (п.42 договору).

Згідно з п.50 Договору, цей договір набирає чинності з дати його державної реєстрації, яку повинно провести в місячний термін після підписання договору оренди.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки підлягають державній реєстрації.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даний договір було зареєстровано 23 березня 2017 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34422243 від 23 березня 2017 року (т.1 а.с.36).

03 вересня 2020 року в межах договірних умов, а саме: керуючись п.30 договору оренди від 23 березня 2017 року, ОСОБА_3 (за життя) уклав договір суборенди зазначеної вище земельної ділянки з ФГ «Антей-Агро», строком дії на 10 років до 03 вересня 2030 року. Договір суборенди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 вересня 2020 року (т.1 а.с.31 – 33, 35).

Зміна умов договору суборенди і припинення його дії визначено п.п.30-34 договору суборенди.

Як вбачається з листа ОСОБА_2 від 16 грудня 2024 року адресованого ФГ «Антей-Агро» вказано, що вона є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0002. 23 березня 2017 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір оренди, проте ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а відповідно до п.40 договору підставою припинення договору є смерть орендаря. Відповідно подано до державного реєстратора заяву про припинення оренди на вказану земельну ділянку. Також в листі вказано, що відповідно до п.8 Закону України «Про оренду землі» умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Відповідно до п.63 договору встановлено, що строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється (а.с.142).

Крім того, з листа ОСОБА_2 від 16 грудня 2024 року адресованого державному реєстратору вбачається, що вона є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0002. 23 березня 2017 року між нею та ОСОБА_3 було укладено договір оренди, проте ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а відповідно до п.40 договору підставою припинення договору є смерть орендаря. З моменту смерті в 2021 року орендаря, вона не отримує орендної плати, тому просила припинити право оренди на вказану земельну ділянку, так як у зв`язку із наявним записом права оренди вона не може реалізувати своє право вільного користування та розпорядження своїм майном (т.1 а.с.145).

Як вбачається із відповіді Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області (до якої додано документи витребувані за ухвалою суду), 21 січня 2025 року державним реєстратором Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценком Є.В. внесено відомості до державного реєстру речових прав про припинення речового права, а саме: права оренди та суборенди земельної ділянки кадастровий номер 0521085800:03:002:0002. Підставою для таких дій стали документи: договір оренди землі від 23 березня 2017 року; Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права; Договір суборенди земельної ділянки №б/н від 03 вересня 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ФГ «Антей-Агро» на 10 років; лист ФГ «Антей-Агро» від ОСОБА_2 ; лист державному реєстратору від 16 грудня 2024 року; договір оренди землі від 20 січня 2025 року укладений між ОСОБА_2 та СФГ «Валентин» (т.1 а.с.119 – 154).

Відповідно до заповіту від 21 березня 2017 року ОСОБА_2 заповіла ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 2,4691 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002 (т.1 а.с.237 оригінал заповіту).

З завіреної секретарем виконкому Станіславчицької сільської ради Жмеринського району Вінницької області Штопко Є.В. розписки від 22 березня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 2500 доларів США в рахунок майбутнього укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,4691 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 0521085800:03:002:0002 (т.1 а.с.238 оригінал розписки).

Відносини щодо оренди земельної ділянки врегульовані ЦК України, ЗК України та Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам ЗК України та цього Закону.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Пункт 39 договору регламентує, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для змін умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи – орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців (п.40 Договору).

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 , яка є донькою орендаря набула право оренди спірної земельної ділянки в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.126 ЗК України).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 цього Закону України «Про оренду землі» в редакції на час укладення договору від 23 березня 2017 року).

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Частинами 3-4 ст.31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Тобто, для можливості розірвання договору в односторонньому порядку дане має бути чітко передбачено договором.

Крім того, згідно ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Розірвання договору передбачено також нормами статті 651 ЦК України.

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Положенням частини третьої статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналізуючи зміст зазначених вище норм матеріального права, можна зробити висновок, що якщо укладеним між сторонами договором передбачено розірвання договору в односторонньому порядку і зацікавлена сторона дотримала порядок його розірвання, він, відповідно, є розірваним у порядку, визначеному договором.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів погоджується з правильними висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази взаємної згоди на розірвання договору оренди землі від 23 березня 2017 року. Позивач ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею орендаря ОСОБА_3 такої згоди не надавала. При цьому, ФГ «Антей-Агро», як суборендар належним чином виконує свої обов`язки, передбачені цим договором, земельна ділянка обробляється, використовується за цільовим призначенням.

Апеляційний суд виснує, що розірвання в односторонньому порядку ОСОБА_2 договору оренди землі від 23 березня 2017 року, суперечить умовам договору, а саме пунктам 8, 38 – 40.

Доказів розірвання договору оренди від 23 березня 2017 року в судовому порядку ОСОБА_2 до суду не надано.

Зважаючи на чинність первісного договору оренди землі від 23 березня 2017 року, відповідач ОСОБА_2 не мала правових підстав для укладення 21 січня 2025 року договору оренди щодо цієї ж земельної ділянки з новим орендарем — СФГ «Валентин».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірний договір порушує право ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею ОСОБА_3 як орендаря вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 0521085800:03:002:0002, та правильно визнав договір оренди б/н від 20 січня 2025 року недійсним, керуючись статтями 203, 215 ЦК України.

Подібні висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 376/2045/17-ц (провадження № 61-11619св18) і від 17 жовтня 2018 року у справі № 535/681/16-ц (провадження № 61-5775св18).

Щодо доводів апеляційної скарги в частині скасування рішення державного реєстратора.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».

З 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 11 лютого 2010 року №1878-VI, яким із тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» – статті 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі. Натомість закон передбачає проведення державної реєстрації права оренди, зокрема, на підставі укладеного в установленому порядку договору оренди землі.

Як зазначила ВП ВС у Постанові ВП ВС від 06 березня 2024 року у справі №902/1207/22, слід розмежовувати момент укладення договору оренди землі (це момент досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов та підписання – для договорів із 01 січня 2013 року), з якого у його сторін виникають права та обов`язки в зобов`язальних правовідносинах, і момент виникнення на підставі вказаного правочину речового права, який пов`язаний з моментом державної реєстрації такого права (третє речення ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час підписання договору).

Якщо момент укладення договору оренди землі (виникнення у його сторін прав та обов`язків у зобов`язальних правовідносинах) і реєстрація на підставі цього правочину права оренди землі (виникнення в орендаря речового права) не збігаються в часі, то в проміжку між укладенням договору й набуттям орендарем земельної ділянки шляхом реєстрації відповідного речового права договір діє, а у сторін є право захищати свої порушені договірні права зобов`язального характеру зобов`язально-правовими способами.

ВП ВС зазначила, що умови договору, щодо яких має бути досягнута згода, не повинні суперечити законодавчо визначеним умовам, за яких такий договір може бути укладений (ст.6 ЦК України). Інакше правочин (його окремі умови), що не відповідає закону, не створює правових наслідків, на які він спрямовувався, оскільки застосування імперативної норми закону не може залежати від волі приватних осіб.

Відповідно до п.3.ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: - встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; - перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій.

Стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката та інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Тобто, під час розгляду заяв про припинення права оренди землі державний реєстратор, серед іншого, оцінює документи, подані для державної реєстрації, на наявність підстав припинення такого речового права.

Також під час розгляду заяви стосовно припинення права оренди внаслідок розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку важливе значення має оцінка умов договору оренди землі щодо наявності права на одностороннє розірвання договору та порядок його реалізації. Зокрема, державний реєстратор мав встановити наявність в договорі права на таку односторонню відмову та механізм його здійснення, аби з`ясувати, чи подані для державної реєстрації документи дають змогу встановити припинення речового права на нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що державний реєстратор Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Є.В. не перевірив умови та підстави припинення договору оренди від 23 березня 2017 року, не надав їм належної правової оцінки, що призвело до порушення законних цивільних прав та інтересів позивача відповідачами.

Відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі №48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц).

Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (див. пункт 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17).

Якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, зареєструвала її право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то укладення наступного договору оренди того ж майна під час дії первинного договору оренди може грубо порушувати відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, та право останнього також зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до вказаного реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем в позасудовому порядку.

У такому випадку суд може захистити право первинного орендаря (спадкоємицю) тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе відновити своє право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, означену можливість первинний орендар матиме тільки тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, тим більше, коли строк оренди земельної ділянки за первинним договором оренди триває на час розгляду даної справи.

Апеляційний суд констатує, що державний реєстратор Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Луценко Є.В. 21 січня 2025 року незаконно здійснив державну реєстрацію договору оренди землі від 20 січня 2025 року, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «Валентин», та незаконно припинив дію договору оренди землі від 23 березня 2017 року, в також договору суборенди земельної ділянки від 03 вересня 2020 року, тому суд першої інстанції прийшов правильного висновку про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 76784906 від 24 січня 2025 року (номер запису про інше речове право 58146898); індексний номер 76784672 від 24 січня 2025 року (номер запису про інше речове право 38048022); індексний номер 76784672 від 24 січня 2025 року (номер запису про інше речове право 19602986).

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, оскільки скасування рішення державного реєстратора є ефективним способом захисту, що дозволить позивачу відновити своє порушене майнове право без необхідності повторного звернення до суду.

Апелянт також помилково ототожнює момент виникнення права на спадщину з моментом його державної реєстрації. Відсутність свідоцтва про право на спадщину та державної реєстрації права оренди за позивачем на момент звернення до суду не позбавляє спадкоємця, який прийняв спадщину, прав володіння та користування спадковим майном, а також права на захист цих прав від порушень з боку третіх осіб.

Право на судовий захист гарантоване ст.55 Конституції України та чт.4 ЦПК України. Порушене право оренди, яке належить позивачу в силу закону (ч.5 ст.1268 ЦК України) підлягає захисту в судовому порядку на загальних підставах. Наявність чи відсутність свідоцтва про право на спадщину є лише формою підтвердження права, що вже виникло, а не умовою для його захисту.

Схожі правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 та у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №463/2629/21-ц.

Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи стосовно тривалого строку оренди (49 років), начебто несправедливості умов договору, неотримання орендної плати, оцінки розписки від 22 березня 2017 року, а також наявності арешту на спірну земельну ділянку в межах кримінального провадження є безпідставними.

Предметом розгляду у цій справі є позовні вимоги, пред`явлені з абсолютно інших правових підстав. Зокрема, у даному випадку позивачем ставиться питання про оскарження (визнання недійсним) зовсім іншого договору оренди землі від 20 січня 2025 року, укладеного щодо спірної земельної ділянки між ОСОБА_2 та СФГ «Валентин».

Питання щодо незаконності (протиправності) договору оренди від 23 березня 2017 року не порушується, тому є безпідставними аргументи апелянта щодо невиконання умов цього договору, систематичної несплати орендної плати чи оцінки наявної розписки ОСОБА_2 .

Наявність ухвали про арешт земельної ділянки у кримінальному провадженні жодним чином не спростовує підстав недійсності оспорюваного договору оренди від 20 січня 2025 року укладеного між ОСОБА_2 та СФГ «Валентин» і не впливає на правомірність вимог позивача щодо відновлення її порушеного права.

З урахуванням вищевикладеного доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, що є підставами для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Заколоцької Вікторії Дживанівни залишити без задоволення.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Береговий

Судді О. В. Ковальчук

О. С. Панасюк