Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №137/642/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 137/642/26

Провадження № 22-ц/801/2420/2026

Категорія: 41

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.

Доповідач:Голота Л. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 рокуСправа № 137/642/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя – доповідач),

суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,

розглянув у порядку письмового провадження справу № 137/642/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21.07.2026, ухвалене у складі судді Гопкіна П.В. в приміщенні суду в м. Літин, -

в с т а н о в и в :

29.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 5109446 від 9.11.2019 у розмірі 52121,90 грн., з яких : 14999 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 28123,50 грн прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1499,90 грн прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 7499,50 грн заборгованість по штрафах/пені; стягнути із відповідача на користь позивача 2422,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 8000,00 грн у відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 9.11.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5109446, згідно з умовами якого відповідач отримав 14999,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

31.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 46-МЛ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 5109446 від 9.11.2019 перейшло до позивача.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 5109446 від 9.11.2019 становить 52121,90 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 14999,00 грн, заборгованості за відсотками 28123,50 грн, заборгованості за комісією за видачу кредиту 1499,90 грн, заборгованість по штрафах/пені становить 7499,50 грн.

Відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів, з метою захисту порушеного права й охоронюваних законом інтересів, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 21.07.2026 позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5109446 від 9.11.2019 в сумі 43122,5 грн, 2202,60 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 6618,40 грн у відшкодування витрат за надання професійної правничої допомоги. Підстав для стягнення простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в сумі 1 499, 90 грн та заборгованості по штрафу/пені в сумі 7 499, 50 грн суд не вбачав.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представником ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх. № 10965/26-вх від 20.08.2026), в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове; стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги.

Основними доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач просить стягнути з відповідача 28123,50 грн відсотків у той час, як основна сума боргу складає 14999 грн, що є несправедливою умовою для відповідача та є непропорційно великою сумою, а тому порушує істотний баланс між правами та обов`язками відповідача. Розмір процентів за користування кредитом становлять 5624,63 грн (за період з 9.11.2019 по 24.11.2019), а не 28123,50 грн; враховуючи категорію та складність справи, яка відноситься до малозначних, а також те, що розмір витрат не є співмірним відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, сума витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6618,40 грн при заборгованості по тілу кредиту 14999 грн є завищеною та не відповідає критеріям розумності. Обґрунтованим є розмір витрат на правничу допомогу пропорційний до розміру заборгованості 14999 грн.

У строк встановлений судом відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Щодо розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Представником ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21.07.2026 у справі з ціною позову (52121,90 грн), що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (99840 грн).

Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.

У справі встановлено наступні обставини.

9.11.2019 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5109446, згідно з умовами якого відповідач отримав 14 999,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором /а. с. 7-9/. Кредитний договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора S12930 /а. с. 10/.

31.01.2020 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений договір відступлення прав вимоги № 46-МЛ, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 5109446 від 9.11.2019 перейшло до позивача /а. с. 13 зворотна сторона – 18/.

На аркуші справи 22 міститься копія акта приймання-передачі Реєстру Боржників від 31.01.2020 до договору відступлення прав вимоги № 46-МЛ від 31.01.2020.

Відповідно до платіжної інструкції 17508 від 31.01.2020 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» оплату компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги згідно п.7.1 договору відступлення права вимоги № 46-МЛ від 31.01.2020.

На аркуші справи 23 міститься копія витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 46-МЛ від 31.01.2020, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги за кредитним договором 5109446 від 9.11.2019.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 5109446 від 9.11.2019 становить 52121,90 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 14999,00 грн., заборгованості за відсотками 28123,50 грн, заборгованості за комісією за видачу кредиту 1499,90 грн., заборгованість по штрафах/пені становить 7499,50 грн /а. с. 12/.

На аркушах справи 46-47 міститься виписка з рахунку приватного клієнта № 669474-2026/0518 за період з 11.11.2019 по 15.11.2019, відповідно до якої на рахунок ОСОБА_1 було зараховано 9.11.2019 кошти в сумі 14999 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що доведеними є позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 43122,50 грн, з них : за тілом кредиту 14999,00 грн., за відсотками 28123,50 грн.

Відмовляючи в задоволенні іншої частини вимог про стягнення суми простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту 1499,90 грн., заборгованість по штрафах/пені 7499,50 грн, суд першої інстанції виходив з того, що зазначені вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Висновок суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

В апеляційній скарзі не оспорюється факт укладення між сторонами кредитного договору № 5109446 від 9.11.2019 та отримання кредитних коштів.

Щодо доведеності розміру заборгованості за кредитним договором № 5109446 від 9.11.2019 по тілу кредиту та процентам, апеляційний суд зазначає наступне.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 9.01.2020 у справі № 643/5521/19 зазначено, що: «в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до кредитного договору № 5109446 від 9.11.2019, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , між сторонами погоджено наступні умови :

-позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п.1.1);

-сума кредиту становить 14999,00 грн у валюті : Українська гривня (п.1.2);

-кредит надається строком на 15 днів з 9.11.2019 (п.1.3);

-термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 24.11.2019 (п.1.4);

-проценти за користування кредитом: 5624,63 грн, які нараховуються за ставкою 2.5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п.1.5.2);

-стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2.5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього договору (п.1.6);

-нарахування позичальником процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п.2.2.2);

-проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним п.1.4 продовжують нараховуватись за базовою процентною ставкою згідно п. 1.6 договору протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено Товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення Товариством в односторонньому порядку нарахування процентів Товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням Товариства.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості /а. с. 12/, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 5109446 від 9.11.2019 становить за тілом кредиту 14999,00 грн., заборгованості за відсотками 28123,50 грн (за період з 10.11.2019 по 23.01.2020 (75 днів)).

У постанові ВС від 30.09.2020 по справі № 559/1605/18 зазначено, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування, а також передбачили право кредитора нарахувати проценти у визначеному договором розмірі.

Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач просив стягнути з відповідача 28123,50 грн відсотків у той час, як основна сума боргу складає 14999 грн, що є несправедливою умовою для відповідача та є непропорційно великою сумою, а тому порушує істотний баланс між правами та обов`язками відповідача, колегія суддів вважає необгрунтваними, оскільки проценти нараховано позивачем відповідно до погоджених з відповідачем умов кредитного договору. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 7.09.2026 по справі № 552/672/23 оспорюваність умов чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що враховуючи категорію та складність справи, яка відноситься до малозначних, а також те, що розмір витрат не є співмірним відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України, сума витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 6618,40 грн при заборгованості по тілу кредиту 14999 грн є завищеною та не відповідає критеріям розумності, а обґрунтованим є розмір витрат на правничу допомогу пропорційний до розміру заборгованості 14999 грн, апеляційний суд відхиляє, оскільки розподіл витрат на правничу допомогу здійснено судом першої інстанції за правилами частини пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (43122,5 х 100 : 52121.9 = 82,73 %; 8000 х 82,73 % = 6618,40).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції (в оскаржуваній частині).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційній скарзі аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 21.07.2026 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя Л. О. Голота

Судді: С. Г. Копаничук

В. В. Оніщук