Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №915/319/26 — Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року Справа № 915/319/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» № 30-09 від 30.09.2026 (вх. № 14499/26 від 30.09.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Агро-Нова», вул. Нікольська, 25, м. Миколаїв, 54001, адреса для листування: Центральна, 14, с. Синюхін Брід, Первомайський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 41219949

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест», вул. Центральна, 1, с. Калинівка, Березанська ТГ, Миколаївський р-н, Миколаївська обл., код ЄДРПОУ 41107067

про: про захист ділової репутації, припинення порушення права та відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Агро-Нова» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 13.03.2026 (вх. № 3933/26 від 23.03.2026), в якій, з урахуванням заяви № 020826 від 02.08.2026 (вх. № 11242/26 від 03.08.2026) про уточнення позовних вимог, просило суд:

1. Визнати недостовірною та такою, що порушує ділову репутацію товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «АгроНова» інформацію, поширену товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» у скарзі до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 06.02.2026 року, а саме: «У відповідь на наполегливі рекомендації, керівництво ТОВ ВК «Агро-Нова» отримало відмову, на що ними було заявлено, що вони тоді самостійно «ВИРІШАТЬ» дане питання з КДКА Тернопільської області.

Під «ВИРІШЕННЯМ» даного питання малось на увазі задіяння своїх КОРУПЦІЙНИХ ЗВ`ЯЗКІВ задля збереження можливості адвокату Єщенко О.В. продовжувати діяти в інтересах ТОВ ВК «Агро-Нова».

Зважаючи на зміст і мотивацію оскаржуваного рішення, вважаю, що ТОВ ВК «Агро-Нова» вдалось дотриматись своєї обіцянки і «ВИРІШИТИ ПИТАННЯ» не притягнення адвоката Єщенко О.В. до дисциплінарної відповідальності».

2. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» протягом 5 календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом направлення офіційного листа на адресу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із зазначенням резолютивної частини судового рішення у справі № 915/319/26.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (ЄДРПОУ 41107067) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Агро-Нова» (рахунок в АТ «Державний ощадний банк України» НОМЕР_1 , МФО 326461) шкоду у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (ЄДРПОУ 41107067) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробнича компанія «Агро-Нова» (рахунок в АТ «Державний ощадний банк України» НОМЕР_1 , МФО 326461) судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.04.2026 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/319/26 за правилами загального позовного провадження.

За результатами розгляду справи рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2026 у справі № 915/319/26 у задоволенні позову було відмовлено.

30.09.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява № 30-09 від 30.09.2026 (вх. № 14499/26 від 30.09.2026), в якій відповідач просить суд ухвали додаткове рішення у справі №915/319/26 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича Компанія «Агро-Нова» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» витрат на правову допомогу у розмірі 52500,00 грн.

05.10.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Агро-Нова» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» клопотання № 02102026 від 02.10.2026 (вх. № 14630/26 від 05.10.2026) та № 02102026 від 02.10.2026 (вх. № 14663/26 від 05.10.2026) про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, в якому позивач просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Агро-Нова», до 5 116,60 грн.

Суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне вирішити питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» № 30-09 від 30.09.2026 (вх. № 14499/26 від 30.09.2026) про ухвалення додаткового рішення у справі № 915/319/26, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Так, відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Згідно зі ст. 28 Правил адвокатської етики, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Суд також зауважує, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Суд бере до уваги, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» при поданні відзиву було зазначено про те, що орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 40 500,00 грн.

Крім того, при поданні додаткових пояснень № 10-05 від 10.06 (вх. № 8603/26 від 10.06.2026) відповідачем повідомлено орієнтовний розрахунок витрат відповідача на послуги нового (іншого) адвоката у справі у розмірі 10 000,00 грн.

За результатами розгляду справи відповідач просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 52 500,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, правничу допомогу відповідачу у справі № 915/319/26 надавали адвокат Ряснянська Інна Сергіївна, якою підписувалися процесуальні документи у справі (зокрема, відзив та заперечення на відповідь на відзив) та адвокат Брагар Артем Андрійович, яким підписувалися додаткові пояснення та забезпечувалась участь в судових засіданнях у справі.

На підтвердження повноважень адвоката Ряснянської Інни Сергіївни відповідачем до матеріалів справи долучено копії Договору № АБ-16/12 від 16.12.2025 про надання правничої допомоги, укладеного між Адвокатським об`єднанням «ЛЕГАЛЛІТІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» та ордеру (серія АЕ № 1496563 від 21.04.2026) на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» у Господарському суді Миколаївської області адвокатом Ряснянською Інною Сергіївною, виданого Адвокатським об`єднанням «ЛЕГАЛЛІТІС», а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП № 4097 від 08.01.2019, посвідчення адвоката № 1791 від 08.01.2019, Витягу з Єдиного реєстру адвокатів України серії ІІ № 1068463 від 25.09.2026.

На підтвердження повноважень адвоката Брагара Артема Андрійовича відповідачем до матеріалів справи долучено копії ордеру (серія АІ № 2153089 від 03.02.2026) на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» у Господарському суді Миколаївської області адвокатом Брагаром Артемом Андрійовичем, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально, ордеру (серія АІ № 2224608 від 20.05.2026) на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» у Господарському суді Миколаївської області адвокатом Брагаром Артемом Андрійовичем, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані до матеріалів справи докази на понесення витрат на правову допомогу надану відповідачеві адвокатом Брагаром Артемом Андрійовичем, суд зауважує таке.

За приписами статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, хоча надані представником відповідача ордери серія АІ № 2153089 від 03.02.2026 та серія АІ № 2224608 від 20.05.2026 і містять посилання на те, що правова допомога надавалась відповідачу на підставі договорів про надання правової допомоги № 02/02 від 03.02.2026 та № 26/05 від 26.05.2026, однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» витрат на правову допомогу (щодо адвоката Брагара А.А.) не було надано суду копій договорів про надання правової допомоги.

При цьому, за приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, докази, на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, суд констатує, що для вирішення питання про розподіл витрат відповідача на правову допомогу (щодо адвоката Брагара А.А.) Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» не було надано такого ключового доказу як договір про надання правової допомоги, за змістом якого сторонами мало бути погоджено порядок обчислення та сплати гонорару адвоката. Крім того, відсутність договору фактично унеможливлює надання належної правової оцінки Акту наданих послуг від 20.07.2026, який, сам по собі, не може бути належним та достатнім доказом обґрунтованості та розумності заявлених до відшкодування витрат.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20 відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, враховуючи те, що відповідачем не надано суду договору про надання правової допомоги (його копії), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу адвоката (щодо адвоката Брагара А.А.) у розмірі 12 000,00 грн.

Оцінюючи надані до матеріалів справи докази на понесення витрат на правову допомогу надану відповідачеві адвокатом Ряснянською Інною Сергіївною, суд зауважує таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 16.12.2025 між Адвокатським об`єднанням «ЛЕГАЛЛІТІС» (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (Клієнт) було укладено Договір № АБ-16/12 про надання правничої допомоги (далі – Договір), відповідно до предмету якого Клієнт доручає, в Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правничу (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Даним Договором. За умовами п. 2.6 Договору передбачено, що для надання правової допомоги Клієнту Адвокатське об`єднання призначає: адвоката зі складу учасників, працівників, або залучає на підставі ч. 6 ст. 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Умовами п.п. 4.1 Договору передбачено, що вартість послуги з надання правничої (юридичної) допомоги за одну годину становить 3000,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору правничу допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Адвокатського об`єднання. Підставою для здійснення оплати є підписаний Клієнтом акт приймання-передачі наданих послуг.

За змістом п. 4.4 Договору передбачено за результатами надання правничої допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін.

Згідно з п. 4.5 Договору в акті зазначається найменування правничої послуги, її обсяг (кількісні показники), вартість.

Відповідно до п. 7.1 Договір є чинним з дати його підписання та діє до 31.12.2026.

Відповідачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу (щодо адвоката Ряснянської І.С.) надано суду такі докази:

1. Акт № 17/04-1 від 17.04.2026 прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № АБ-16/12 від 16.12.2025, підписаний між Адвокатським об`єднанням «ЛЕГАЛЛІТІС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» про те, що сторони погодили надання та оплату таких юридичних послуг:

- найменування послуг: Консультація клієнта, вивчення та правовий аналіз позовної ТОВ ВК «АГРО-НОВА» у судовій справі № 915/319/26, дослідження документів доданих до позовної заяви; орієнтовні затрати часу, год: 1,5; ставка гонорару за 1 год, грн: 3 000; фактичні затрати часу, год: 2; розмір гонорару за надані послуги, грн: 4 500;

- найменування послуг: Підготовка та направлення відзиву на позовну заяву до суду та іншим учасникам справи у судовій справі № 915/319/26; орієнтовні затрати часу, год: 8; ставка гонорару за 1 год, грн: 3 000; фактичні затрати часу, год: 8; розмір гонорару за надані послуги, грн: 24 000;

- найменування послуг: Підготовка та направлення заперечень до суду та іншим учасникам справи у судовій справі № 915/319/26; орієнтовні затрати часу, год: 4; ставка гонорару за 1 год, грн: 3 000; фактичні затрати часу, год: 4; розмір гонорару за надані послуги, грн: 12 000;

- найменування послуг: Участь у судових засіданнях; орієнтовні затрати часу, год: -; ставка гонорару за 1 год, грн: -; фактичні затрати часу, год: -; розмір гонорару за надані послуги, грн: -.

Разом 40 500 грн.

Підписаний обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень акт містить також посилання на те, що відповідно до основного Договору про надання правничої допомоги № АБ-16/12 від 16.12.2025 роботу виконано (надано послуги) повністю, жодних претензій та зауважень щодо надання правничої допомоги у сторін немає. Крім того, за змістом акту сторони підтверджують, що зазначена вище сума гонорару Адвокатського об`єднання є співмірною із складністю правничої допомоги, яка надається Адвокатським об`єднанням, її обсягом і витраченим на неї часом.

2. Платіжну інструкцію № 2794 від 21.04.2026 на суму 40 500,00 грн (платник: ТОВ «ПІВДЕНЬ АГРО ІНВЕСТ»; отримувач: Легаллітіс Адвокатське об`єднання; призначення платежу: «Оплата за послуги згідно Договору про надання правничої допомоги № АБ-16/12 від 16.12.25 Без ПДВ».

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів ст.ст. 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо (п.п. 8.39-8.41 постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

При цьому, у додатковій постанові Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 904/64/18 зроблено висновок про те, що виходячи зі змісту положень ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Подібний за змістом висновок зроблено Верховним Судом у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, в якій зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Вказаної позиції також дотримується Верховний Суд у додатковій постанові від 26.06.2019 у справі № 910/9241/18, в якій судом зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Позивач у клопотанні про зменшення судових витрат зазначає про те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу адвоката є надмірним, очевидно неспівмірним із ціною позову, складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, а тому він підлягає істотному зменшенню.

Позивач, зокрема, вказує на те, що представником відповідача Ряснянською І.С. до матеріалів справи надано акт № 17/04-1 прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № АБ-16/12 від 16.12.2025, з яким позивач не погоджується та вважає його значно завищеним. Заперечення, яке було подано представником відповідача Ряснянською І.С. від 05.05.2026 позивач вважає ідентичний із відзивом на позовну заяву, із цього позивач виснує, що представник відповідача значно завищив надані послуги. Підготовка відзиву, на переконання позивача, також значно завищена, як і консультація. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Агро-Нова» також зазначає про те, що дана справа не належить до категорій особливої складності, судова практика є сталою, а розгляд справи обмежився лише двома судовими засіданнями, тому,на переконання позивача, заявлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є явно завищеним, неспівмірним із предметом спору та не відповідає критеріям розумності.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 (заява №58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 року у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 року у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 року у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18).

Крім того, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд зазначає, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на послуги адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу щодо понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи докази на підтвердження наданої відповідачу правової допомоги (щодо адвоката Ряснянської І.С.) вартістю 40 500,00 грн, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх пов`язаності з розглядом справи, необхідності та неминучості для розгляду даної справи та досягнення бажаного відповідачем результату її розгляду, з урахуванням наданого відповідачем акту № 17/04-1 від 17.04.2026 прийому-передачі наданих послуг, суд, частково погоджуючись із доводами позивача, викладеними у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу, вважає за необхідне зауважити таке:

- такі види здійснених робіт (наданих послуг) для надання правової допомоги як Консультація клієнта, вивчення та правовий аналіз позовної ТОВ ВК «АГРО-НОВА» у судовій справі № 915/319/26, дослідження документів доданих до позовної заяви (п. 1 акту) є складовою послуги та включається у надання такої послуги як Підготовка та направлення відзиву на позовну заяву до суду та іншим учасникам справи у судовій справі № 915/319/26 (п. 2 акту). Суд наголошує, що обов`язок ознайомлення із позовною заявою та доданими до неї документами, здійснення їх правового аналізу є невід`ємною частиною складання відзиву, а тому виділення таких стандартних дій в окремі пункти акта приймання-передачі наданих послуг свідчить про штучне дроблення єдиного процесу підготовки процесуального документа, що фактично призводить до подвійного стягнення коштів за одну й ту саму роботу та покладення на іншу сторону необґрунтованих, непропорційних і штучно завищених витрат. З урахування наведеного, суд не вбачає підстав для покладання на позивача витрат відповідача на правову допомогу у відповідній частині;

- такі види здійснених робіт (наданих послуг) для надання правової допомоги як Підготовка та направлення заперечень до суду та іншим учасникам справи у судовій справі № 915/319/26 (п. 3 акту), також оцінюються судом критично у межах їх відображення за змістом Акту № 17/04-1 від 17.04.2026 прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № АБ-16/12 від 16.12.2025. Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідний акт, оформлений та підписаний сторонами 17.04.2026 містить посилання на те, що відображені у ньому види робіт (послуг) виконано (надано) повністю, а зазначена сума гонорару є співмірною, зокрема, із витраченим часом. Разом із тим, станом на 17.04.2026 (дата підписання відповідного акту) Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» було подано до суду лише відзив на позовну заяву. Станом на вказану дату жодних заперечень відповідачем до матеріалів справи не подавалося. Тому, на переконання суду, включення до акту № 17/04-1 від 17.04.2026 відомостей про послуги, які фактично ще не надавалися станом на дату його підписання, свідчить про передчасність включення таких сум до судових витрат. При цьому, подальше складання та подання товариством заперечень на відповідь на відзив (у травні 2026 року) також не може братися судом до уваги у контексті відшкодування витрат, оскільки сама лише наявність процесуального документа в матеріалах справи не є безумовним доказом понесення витрат на його складання за відсутності належного документального підтвердження фактичного реального надання таких послуг. З урахування наведеного, суд не вбачає підстав для покладання на позивача витрат відповідача на правову допомогу у відповідній частині.

Таким чином, на переконання суду, такими що відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи є витрати на такі види наданої відповідачу правової допомоги як: Підготовка та направлення відзиву на позовну заяву до суду та іншим учасникам справи у судовій справі № 915/319/26 (п. 2 акту).

При цьому, оцінюючи обсяг витраченого часу та вартість таких витрат (8 год. – 24 000,00 грн), суд не погоджується з доводами позивача про те, що вони є явно завищеним чи неспівмірними із предметом спору. Натомість, суд зауважує, що справа, яка розглядалася, не відноситься до категорії малозначних справ чи справ незначної складності, а правовідносини, що склалися між сторонами є специфічними (дифамаційний спір). Предмет такого спору за своєю природою зумовлює необхідність здійснення глибокого правового аналізу та доказування низки юридично значущих обставин, що об`єктивно зумовлює необхідність залучення кваліфікованої правової допомоги та витрачений на це час.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд – це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

З урахуванням наведеного, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи із критеріїв реальності, справедливості, добросовісності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги представника відповідача та стягнення на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 24 000,00 грн. Зазначений розмір, на переконання суду, є співмірним із складністю справи і в той же час не є надмірним тягарем для позивача.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 127, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» № 30-09 від 30.09.2026 (вх. № 14499/26 від 30.09.2026) про ухвалення додаткового рішення задовольнити та ухвалити у справі № 915/319/26 додаткове рішення, в якому вирішити питання про судові витрати.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія «Агро-Нова» (Україна, 54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Нікольська, будинок 25; код ЄДРПОУ 41219949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Агро Інвест» (Україна, 57440, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, село Калинівка, Березанська ТГ, вул.Центральна, будинок 1; код ЄДРПОУ 41107067) витрати на правову допомогу в розмірі 24 000,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 13.10.2026, з урахуванням періоду перебування головуючої у даній справі судді Семенчук Н.О. у відрядженні.

Суддя Н.О. Семенчук