Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №127/9537/26 — Вінницький апеляційний суд

Суд: Вінницький апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №127/9537/26

Суддя: Копаничук С. Г.

Справа № 127/9537/26

Провадження № 22-ц/801/2391/2026

Категорія: 70

Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 рокуСправа № 127/9537/26м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

позивач: ОСОБА_1

відповідач : ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини. Вказала, що перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , що зареєстрований 12.07.2022 Київським ВДРАЦС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якому народилось двоє дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти є малолітніми знаходяться проживають з нею і знаходяться на її утриманні . Батько - ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дітей не надає і вона самостійно утримує та виховує їх і не може повністю забезпечити та задовольнити їх потреби в одязі, продуктах харчування, ліках, засобах гігієни, не має змоги оплатити, у разі потреби, лікування, відвідування необхідних гуртків, оздоровлення тощо. Таким чином вона має значне фінансове навантаження, а доходу який вона отримує недостатньо для матеріального утримання її та двох дітей, що ставить її у вкрай скрутне матеріальне становище. Відповідач має є працездатним , має постійне місце роботи, є військовослужбовцем та має постійний стабільний високий дохід, інших осіб на утримані не має, стан здоров`я дозволяє працювати. Враховуючи викладене , просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) боржника на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого для кожної дитини відповідного віку ,а також аліменти на утримання її, як дружини в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , віку трьох років, а також стягнути понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 15 000 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 23.03.2026 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини в розмірі 1/6 частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, починаючи стягнення з 23.03.2026. У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн та судовий збір 1 331, 20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить вказане рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 грошові кошти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також ОСОБА_1 до досягнення молодшою дитиною трирічного віку, у загальній сумі 15 000 грн щомісячно. Вказав, що суд проігнорував подану відповідачем заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з проходженням ним військової служби та неможливістю належно підготуватися до справи після укладення договору з адвокатом, позбавивши його можливості подати пояснення та докази. Окрім того, твердження позивачки щодо самостійного утримання дітей та неможливості забезпечення їх базових потреб не відповідають дійсності, оскільки відповідач як під час розгляду справи, так і до її подання систематично надавав матеріальну допомогу, а відповідно до довідки форми ОК-5 від 29 липня 2026 року його середньомісячний заробіток становить 72 855 грн, у зв`язку з чим відповідач вважає, що визначений судом розмір аліментів не враховує обов`язку обох батьків щодо утримання дітей та їх матеріального становища.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважає рішення законним та обгрунтованим, а доводи скарги безпідставними.

Перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2026 року вищезазначеним вимогам відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, доказів розірвання шлюбу суду не надано, та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а. с. 6, 7).

Відповідно до витягів з Реєстру територіальної громади позивачка ОСОБА_1 , разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16-18).

ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 від 30.11.2023 та військові нарогоди (а.с.27).

Відповідно довідки про доходи, виданій ОСОБА_2 , про те, що він дійсно працює в військовій частині НОМЕР_2 , займає посаду водія та загальна сума доходу за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 860 009, 92 грн (а. с. 26).

Судом також досліджені, надані позивачем електронні докази: скріншоти переказів, здійснених ОСОБА_5 10.04.2026, 13.05.2026 на суму 10 000 грн кожен, 22.05.2026 на суму 5 000 грн, в коментарі від відправника зазначено: на утримання дітей (а. с. 39-41).

Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_3 від 19.10.2016, ОСОБА_2 перебуває на військовій службі в складі Збройних Сил України у військовій частині НОМЕР_2 (а.с.45-50). Аналогічна інформація вказана в листі від 19.06.2026 вих. №182/3578 (а. с. 59).

Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив із того, що оскільки сторони є батьками двох малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із позивачкою, а відповідач є працездатним, військовослужбовцем та має можливість надавати матеріальне утримання на дітей і дружину , доказів наявності в нього інших осіб на утриманні чи обставин, що перешкоджають сплаті аліментів, не встановлено , він має змогу і обов`язок утримувати неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів доходу ,а дружину до досягнення меншою донькою віку 3 років – у розмірі 1/6 частини доходу .При цьому суд врахував недоведеність позивачкою інших обставин, що обґрунтовували б можливість стягнення з нього розміру аліментів, що перевищував би встановлене законодавством обмеження відрахувань більш ніж 50 % доходу.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, оцінивши докази відповідно до ст. 89 ЦПК, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права ,внаслідок чого дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, що передбачено ч. 3 ст. 181 СК України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Згідно із ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини 2, 4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд проігнорував подану відповідачем заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з проходженням військової служби та неможливістю належно підготуватися до справи після укладення договору з адвокатом, позбавивши його можливості подати пояснення та докази, не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи Ухвала Вінницького міського суду від 20.04.2026 разом із копією позовної заяви з додатками, судовою повісткою судом направлялась відповідачу ОСОБА_2 за зареєстрованим місцем проживання та одержана ним 14.05.2026, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу (а. с. 35).

10.06.2026 на електрону адресу суду від імені відповідача ОСОБА_2 надійшла заява (без КЕП) про відкладення розгляду справи, в якій він зазначає, що є військовослужбовцем Збройних Сил України та несе службу у Донецькій області, про позов він дізнався від своєї матері, яка отримала повітку замість нього, але не могла його повідомити про розгляд справи через тривалу відсутність у нього зв`язку, тому він не мав можливості ознайомитися із позовом та скористатися правничою допомогою, також надає копію військового квитка (а.с.44-50). Судове засідання, яке було призначено на 12 год. 00 хв. 10.06.2026 за клопотанням відповідача було відкладено до 09 год. 10 хв. 24.06.2026.

24.06.2026 на адресу суду надійшла заява від відповідача про відкладення розгляду справи, в якій зазначено, що він продовжує перебувати в зоні бойових дій, зазначену заяву роздрукували, привезли йому на підпис та відправили на адресу суду «Новою поштою» його побратими. Можливості укласти договір з адвокатом, а тим більше ознайомитися з матеріалами справи він не мав, в зв`язку з цим просить відкласти розгляд справи на інший день. В додатках до заяви надано лист за вих. №182/3578 від 19.06.2026, підписаний тимчасово виконуючим обов`язки командира В/Ч НОМЕР_2 майором ОСОБА_6 , в якому зазначено, що ОСОБА_2 не може бути відряджений для участі у судовому засіданні у зв`язку з тим, що він є діючим військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 і з 15.06.2026 знаходиться в районі ведення активних бойових дій, де приймає безпосередню участь у виконанні бойових завдань.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи та отримав копію позовної заяви, проте двічі заявляв клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з проходженням військової служби, суд, з огляду на характер спору щодо утримання малолітніх дітей та необхідність своєчасного вирішення питання про їх матеріальне забезпечення, обґрунтовано не знайшов підстав для повторного відкладення розгляду справи та розглянув її за відсутності відповідача, тому ці доводи скарги є безпідставними та не є підставою для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що твердження позивачки про самостійне утримання дітей та неможливість забезпечення їхніх базових потреб не відповідають дійсності, оскільки відповідач систематично надавав матеріальну допомогу на їх утримання. Апелянт також посилається на своє матеріальне становище, зокрема середньомісячний заробіток у розмірі 72 855 грн, та вважає, що визначений судом розмір аліментів не відповідає обов`язку обох батьків утримувати дітей та не враховує їхнього матеріального становища.

Посилання апелянта на те, що він систематично надавав матеріальну допомогу на утримання дітей, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки надані відповідачем кошти були враховані судом при визначенні розміру аліментів. Зокрема, судом досліджено докази здійснення ОСОБА_2 переказів на утримання дітей у квітні-травні 2026 року на загальну суму 25 000 грн. Сам по собі факт надання відповідачем окремих грошових коштів не звільняє його від обов`язку регулярно та належним чином утримувати дітей відповідно до вимог статей 180, 141 СК України. При цьому , визначаючи розмір аліментів, суд врахував матеріальне становище сторін, надані відповідачем кошти на утримання дітей, а також відсутність доказів наявності в нього інших осіб на утриманні чи обставин, які перешкоджають сплаті аліментів у встановленому судом розмірі .

Посилання ОСОБА_2 на розмір середньомісячного заробітку у 72 855 грн також не свідчить про неправильність визначеного судом розміру аліментів, оскільки суд визначив розмір аліментів саме у частці від його доходу у розмірі встановленого законом обмеження відрахувань не більше ніж 50 % всіх видів доходу . При цьому відповідно до статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Щодо аліментів на утримання дружини, то відповідно до статей 75, 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною трьох років, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Врахувавши матеріальне становище сторін та можливість відповідача надавати матеріальну допомогу ,оскільки на двох дітей стягнено аліменти у розмірі 1/3 частини доходів ,а тому ,з урахуванням обмежень відрахувань у 50 % його доходів, суд вірно визначив розмір аліментів на дружину у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу).

Отже, посилання апелянта на його матеріальне становище та обов`язок обох батьків утримувати дітей ,не свідчать про неможливість їх сплати і безпідставність визначеного судом розміру аліментів як на дітей, так і на дружину, оскільки судом першої інстанції належним чином враховано всі обставини, що мають істотне значення для вирішення спору. Доводи апеляційної скарги в цій частині правильності висновків суду не спростовують і не дають підстав для зміни оскаржуваного рішення.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги є безпідставними, у зв`язку із чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки останнє постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 ч 1.ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення , судові витрати в суді апеляційної інстанції, необхідно залишити за апелянтом.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384, ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua