Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №914/2899/25 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026 Справа № 914/2899/25

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова

до відповідача-1: Львівської міської ради

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла Погулянка»

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_1

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_2

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_3

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_4

за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_5

за участю третьої особи-6, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_6

за участю третьої особи-7, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2: ОСОБА_7

про: визнання недійсним договору оренди землі, зобов`язання вчинити дії,

представники:

позивача: Машталяр Ю.А,

відповідача-1: Ковела М.В.,

відповідача-2: Харчук В.М.,

третьої особи-1: Боровська Г.С.,

третьої особи-2: не з`явився,

третьої особи-3: не з`явився,

третьої особи-4: не з`явився,

третьої особи-5: не з`явився,

третьої особи-6: не з`явився,

третьої особи-7: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

17.09.2025р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Заступника керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова до відповідача-1: Львівської міської ради до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла Погулянка» про визнання недійсним договору оренди землі, зобов`язання вчинити дії.

У позовні заяві в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача зазначено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

22.09.2025р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 15.10.2025р.; залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

08.10.2025р. на адресу суду від третьої особи-1 надійшла заява про залучення третіх осіб (вх.№4251/25), а саме: Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради.

08.10.2025р. на адресу суду від третьої особи-4 надійшла заява про залучення третіх осіб (вх.№4253/25), а саме: Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради.

08.10.2025р. на адресу суду від третьої особи-3 надійшла заява про залучення третіх осіб (вх.№4252/25), а саме: Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради.

08.10.2025р. на адресу суду від третьої особи-7 надійшла заява про залучення третіх осіб (вх.№4266/25), а саме: Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради.

15.10.2025р. на адресу суду від третьої особи-1 надійшла заява про залучення третіх осіб (вх.№4351/25), а саме, як зазначено заявником, представників Львівської філії Газмережі.

15.10.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№27240/25).

31.10.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№28918/25).

31.10.2025р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло письмове пояснення у справі (вх.№29021/25).

03.12.2025р. суд протокольно ухвалив відмовити в задоволенні клопотань про залучення третіх осіб.

Заважаючи на предмет та підстави позову, суд прийшов до висновку, що відсутні обґрунтовані підстави вважати, що рішення суду у цій справі може вплинути на права та обов`язки зазначених осіб, а тому суд відмовив у залученні їх третіми особами.

24.12.2025р. через систему «Електронний суд» від прокурора надійшло письмове пояснення у справі (вх.№34414/25).

24.12.2025р. через систему «Електронний суд» від прокурора надійшло письмове пояснення у справі (вх.№34412/25).

21.01.2026р. через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла заява про зміну підстав позову, шляхом їх доповнення (вх.№286/26).

16.02.2026р. через систему «Електронний суд» від прокурора надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№4228/26).

16.02.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшло заперечення щодо поданої прокурором заяви про зміну підстав позову (вх.№4320/26).

18.02.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№4485/26).

18.02.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло заперечення щодо поданої прокурором заяви про зміну підстав позову (вх.№4611/26).

18.02.2026р. суд протокольно ухвалив прийняти до розгляду заяву прокурора про зміну підстав позову, встановити строк на подання доказів у зв`язку із зміною підстав позову до наступного підготовчого засідання; визнати причини пропуску строку на подання доказів поважними, поновити строк і долучити докази до матеріалів справи.

18.03.2026р. на адресу суду від третьої особи-7 надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№7854/26).

18.03.2026р. суд протокольно ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 22.04.2026р.

28.05.2026р. на адресу суду від третьої особи-1 надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№15273/26).

11.06.2026р. суд протокольно ухвалив визнати причини пропуску строку на подання доказів поважними, поновити строк і долучити докази до матеріалів справи.

13.08.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача-2 надійшло клопотання про призначення експертизи (вх.№3745/26).

03.09.2026р. на адресу суду від третьої особи-3 надійшло письмове пояснення (вх.№24959/26), в якому викладено твердження щодо підтримання позовних вимог.

03.09.2026р. на адресу суду від третьої особи-2 надійшло письмове пояснення (вх.№24960/26), в якому викладено твердження щодо підтримання позовних вимог.

03.09.2026р. на адресу суду від третьої особи-4 надійшло письмове пояснення (вх.№24961/26), в якому викладено твердження щодо підтримання позовних вимог.

08.09.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№2534/26).

09.09.2026р. через систему «Електронний суд» від прокурора надійшло письмове заперечення на клопотання про призначення експертизи (вх.№25481/26).

23.09.2026р. через систему «Електронний суд» від відповідача-1 надійшло письмове заперечення на клопотання про призначення експертизи (вх.№26947/26).

23.09.2026р. суд протокольно ухвалив відмовити в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання клопотання, залишити клопотання про призначення експертизи без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 207 ГПК України, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи викладене, оскільки подання відповідачем-2 клопотання про призначення експертизи здійснено на стадії розгляду справи по суті та клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку не знайшло свого підтвердження щодо поважності, суд дійшов висновку залишити відповідне клопотання про призначення експертизи без розгляду.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Обґрунтовуючи позовну заяву, прокурор стверджує, що ухвала Львівської міської ради №1492 від 07.10.2021р. «Про надання ТзОВ «Вілла Погулянка» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Погулянці, 43» та ухвала №4670 від 28.03.2024р. «Про затвердження ТзОВ «Вілла Погулянка» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. Погулянці, 43» прийняті, всупереч вимогам закону, а також, як наслідок договір оренди земельної ділянки, площею 0,1113 га з кадастровим номером 4610137200:04:004:0101 за адресою: м. Львів, вул. Погулянка, 43, укладений 17.06.2024р. між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілла Погулянка», суперечать приписам чинного законодавства та висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду, в силу чого, договір підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка поверненню громаді.

Львівська міська рада проти позову заперечила, вказуючи, зокрема, на те, що, приймаючи ухвали від 07.10.2021р. року №1492 та від 28.03.2024р. №4670, Львівська міська рада діяла у відповідності до норми визначеної в ст.42 ЗК України.

Відтак, стверджено про те, що у Львівської міської ради, як уповноваженого органу, не було правових підстав, щоб не укладати з ТзОВ «Вілла Погулянка» договору оренди землі від 17.06.2024 року №Л-3152 після прийняття ухвал Львівської міської ради від 07.10.2021 року №1492 та від 28.03.2024 року №4670.

В цілому, вважає доводи прокурора щодо відсутності підстав для передачі спірної земельної ділянки в оренду без проведення аукціону помилковими.

ТзОВ «Вілла Погулянка» заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що розташування на спірній земельній ділянці, належного ТзОВ «Вілла Погулянка» нерухомого майна, зумовлює, за твердженням відповідача-2, застосування щодо процедури надання земельної ділянки в оренду виняткового застереження, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, та, як наслідок, виключає можливість застосування суб`єктом права комунальної власності на землю конкурентних засад (земельних торгів) при передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Треті особи: 2, 3,4 підтримали позовні вимоги.

Треті особи:1,5,6,7 письмових пояснень щодо суті спору не подали.

Підстави представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у 2 випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту. Конституція України та Закон України «Про прокуратуру» надають прокурору повноваження з представництва не тільки загальнодержавних інтересів, але й локальних інтересів держави (див. пункти 33, 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі № 469/1044/17). Зважаючи на вказане, прокурор вправі звертатися з позовною заявою про захист інтересів територіальної громади частини Українського народу.

За змістом позову, порушення інтересів держави, в цьому випадку, полягає у набутті в оренду земельної ділянки без наявності визначених законом підстав, що позбавляє територіальну громаду міста Львова правомочностей володільця землі, а відсутність належного владного контролю створює умови для незаконного вибуття об`єктів з комунальної власності.

Первинним суб`єктом місцевого самоврядування та суб`єктом права комунальної власності є територіальна громада. З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття Львівською міською радаю рішення та укладення договору, прокурор правомірно звернувся до суду, як самостійний позивач, визначивши Львівську міську раду відповідачем. Адже, Господарський процесуальний кодекс України не передбачає можливості поєднання сторін судового процесу (позивача та відповідача) в одній особі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі № 469/1044/17 та від 07.09.2020р. у справі № 917/468/19.

Суд звертає увагу на постанову від 11.06.2024р. № 925/1133/18, в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави, шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку, органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача.

При цьому, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який належить до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (див. пункт 7.23 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019р. у справі № 915/20/18).

Зважаючи на відсутність іншого уповноваженого органу, прокурор є єдиним суб`єктом, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави у цих правовідносинах.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», попередньо до звернення до суду прокурор повинен повідомити про це особу, яку представлятиме у суді (позивача).

Проте, визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання, шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого, як до відповідача, буде звернений позов (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024р. у справі № 925/1133/18).

Оскільки у цій справі позивачем є сам прокурор, такий обов`язок (попереднього повідомлення органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах) не може стосуватися Львівської міської ради, яка є відповідачем у цій справі.

Таким чином, суд встановив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень учасників справи, суд встановив наступне:

Львівською міською радою, розглянувши звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла Погулянка» від 18.05.2021р., керуючись ст.144 Конституції України, пп. 34 п. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 12, 93, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, прийнято ухвалу №1492 від 07.10.2021р. «Про надання ТзОВ «Вілла Погулянка» дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Погулянці, 43», орієнтовною площею 0,0750 га на вул. Погулянці, 43 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування, з подальшим їх переведенням до земель житлової та громадської забудови.

12.10.2021р. року Львівський міський голова виклав свої зауваження щодо ухвали в листі №4-2901-37725 від 12.10.2021 року.

Однак, під час формування порядку денного пленарного засідання 04.11.2021 року, за результатами засідання Колегії ради, міський голова озвучив та поставив на голосування пропозицію вилучити з порядку денного пакетом із іншими питаннями і питання №13. За результатами голосування питання №13 було вилучено з порядку денного (за – 48 голосів).

Вилучення вказаного питання із порядку денного було зумовлене тим, що міський голова підписав ухвалу №1492 прийняту радою 07.10.2021 року. А відтак, міський голова відкликав раніше подані ним зауваження до ухвали, чим фактично відмовився від реалізації права зупинення рішення ради, що у сукупності свідчить про відсутність подальших правових підстав для повторного розгляду ухвали радою та процедури подолання вето.

Ухвалу Львівської міської ради №1492 від 07.10.2021 року було опубліковано на офіційному веб-порталі Львівської міської ради 04.11.2021р. року. А відтак, вказана ухвала набрала чинності з дня її офіційного оприлюднення.

В подальшому, Львівською міською радою прийнято ухвалу №4670 від 28.03.2024р. «Про затвердження ТзОВ «Вілла Погулянка» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. Погулянці, 43». Даною ухвалою міська рада ухвалила затвердити ТзОВ «Вілла Погулянка» (код ЄДРПОУ 42645872) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку, площею 0,0750 га (кадастровий номер 4610137200:04:004:0101) на вул. Погулянці, 43 в оренду, терміном на 10 років, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03 – для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування.

Відповідно до п. 2.1 вищевказаної ухвали, зобов`язано ТзОВ «Вілла Погулянка» у шестимісячний термін з дати оприлюднення цієї ухвали, укласти з Львівською міською радою договір оренди землі. Пунктами 2.4 та 2.5 зазначено використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Будівництво та реконструкцію здійснювати за умови дотримання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також, у п. 4.1.2. ухвали зазначено, спільно з департаментом гуманітарної політики, департаментом розвитку та іншими виконавчими органами міської ради визначити пріоритетні заходи для запобігання негативним наслідкам від нового багатоквартирного житлового будівництва, передбаченого цією ухвалою, та подати відповідні пропозиції заступнику міського голови з містобудування не пізніше розгляду уповноваженим органом містобудування та архітектури питання затвердження містобудівних умов та обмежень на проектування об`єкта будівництва.

Проте, виконавчий комітет Львівської міської ради висловив зауваження до проекту ухвали «Про затвердження ТзОВ «Вілла Погулянка» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул.Погулянці, 43» від 10.10.2023р., та зазначив, що проектом ухвали пропонується затвердити ТзОВ «Вілла Погулянка» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати земельну ділянку площею 0,0750 га (кадастровий номер 4610137200:04:004:0101) на вул. Погулянці, 43 в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Відповідно до п.5 пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначено: категорія земель: землі житлової та громадської забудови. У п. 6. вказано цільове призначення запропонованої земельної ділянки (згідно з класифікацією видів цільового призначення земель): - на момент складання проекту землеустрою: 02.11 - земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); - запропоноване проектом землеустрою: 02.03 – для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Вид використання земельної ділянки в межах категорії земель - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (п. 7 записки).

Згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №32-13-0.37- 2713/169-20 від 27.04.2020р., дана земельна ділянка відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування.

Земельна ділянка, яка відноситься до категорії земель 16.00 землі запасу, що відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010р. «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» (чинного станом на час прийняття рішення) є земельними ділянками кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам.

Земельна ділянка, що пропонується до передачі в оренду, площею 0,0750 га межує (згідно кадастрового плану): Б - В - землекористування гр. ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (кад. № не визначено).

Разом з тим, зазначено, що на земельній ділянці, запропонованій до відведення, розташовані будівлі, а саме: нежитлова будівля (сарай), що належить ТзОВ «Вілла Погулянка» на підставі актів приймання-передачі майна у результаті внесення його до статутного капіталу ТзОВ «Вілла Погулянка»; гараж, що належить ТзОВ «Вілла Погулянка» на підставі акту приймання-передачі майна у результаті внесення його до статутного капіталу.

17.06.2024р. між Львівською міською радою та ТзОВ «Вілла Погулянка» укладено договір оренди землі, де зазначено, що орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03 - для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку) з кадастровим номером 4610137200:04:004:0101, яка розташована у АДРЕСА_1 (п. 1 Договору).

Згідно з п.3 Договору зазначено, що на земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна: кам`яні нежитлові будівлі.

Договір укладено строком на 10 років (п. 8 Договору).

У п.16 Договору зазначено категорія земельної ділянки згідно ст. 19 Земельного кодексу України - землі житлової та громадської забудови.

Пунктом 17 Договору встановлено заборону самовільної забудови земельної ділянки.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказано, що нежитлова будівля (сарай літ. «Б-1»), загальною площею 17,2 кв м, 30.07.2019р. зареєстрована на праві приватної власності за ТзОВ «Вілла Погулянка» на підставі рішення, серія та номер: 5, виданого 03.07.2019р., видавник: учасник ТзОВ «Вілла Погулянка»; Акт приймання-передачі майна у результаті внесення його до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла Погулянка», серія та номер: б/н, виданий 03.07.2019р., видавник: ОСОБА_6 /Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілла Погулянка»; Акт приймання-передачі майна у результаті внесення його до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла Погулянка», серія та номер: б/н, виданий 03.07.2019р., видавник: ОСОБА_7 /Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілла Погулянка» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1837206246101).

Також, гараж, загальною площею 15,5 кв м, 30.07.2019р. зареєстрований на праві приватної власності за ТзОВ «Вілла погулянка» на підставі рішення, серія та номер: 5, виданий 03.07.2019р., видавник: учасник ТзОВ «Вілла Погулянка»; Акт приймання-передачі майна у результаті внесення його до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла Погулянка», серія та номер: б/н, виданий 03.07.2019р., видавник: ОСОБА_5 /ТзОВ «Вілла Погулянка».

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 18.06.2024р. та 11.08.2025р. встановлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137200:04:004:0101, 24.11.2021р. зареєстрована у Державному земельному кадастрі за цільовим призначенням 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, категорія земель – землі житлової та громадської забудови, державним кадастровим реєстратором відділу № 1 управління у Ізюмському районі (на даний час відділу №3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) Корчмою Юрієм Олександровичем на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого ФОП ОСОБА_11 .

25.06.2024р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про державну реєстрацію права комунальної власності Львівської міської ради на вищевказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2962636246101, номер відомостей про речове право: 55654423).

Окрім цього, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 25.06.2024р. проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4610137200:04:004:0101, площею 0,075 га за ТзОВ «Вілла Погулянка». Номер запису про інше речове право: 55654915.

Документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: Л-3152, виданий 17.06.2024р., видавник: Львівська міська рада, ТзОВ «Вілла Погулянка». Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

В даному випадку, прокурор оспорює законність укладення договору оренди землі №Л-3152 від 17.06.2024 року між Львівською міською радою та ТзОВ «Вілла Погулянка» (щодо земельної ділянки на вул. Погулянці, 43 у м. Львові) з підстав порушення процедури надання земельної ділянки, адже, на переконання прокурора, вказану земельну ділянку, попри наявність на ній об`єктів нерухомого майна, Львівська міська рада могла надати в оренду виключно на конкурентних засадах за результатами проведення земельних торгів та у порядку визначеному ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 134 ЗК України.

Як встановлено судом, оспорюваний договір оренди землі №Л-3152 від 17.06.2024 року укладений на підставі та на виконання ухвали Львівської міської ради №4670 від 28.03.2024 року «Про затвердження ТзОВ «Вілла Погулянка» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки в оренду на вул. Погулянці, 43».

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України.

Частиною другою статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Стаття 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч. 1). Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 2).

Відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Згідно зі ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об`єкта до набувача такого об`єкта.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

За приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України, земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1). Не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб (ч. 2).

Виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 і абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання.

Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно, як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.08.2021р. у справі № 922/443/20.

Відтак, ТзОВ «Вілла Погулянка» мало право звернутися до Ради з метою формування та отримання в користування без проведення земельних торгів земельної ділянки, виключно для обслуговування та експлуатації належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна, розташованих на такій земельній ділянці.

Натомість, із встановленого слідує, що ТзОВ «Вілла Погулянка», будучи власником нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі (сараю літ. «Б-1»), загальною площею 17,2 кв м та гаража, загальною площею 15,5 кв м, незаконно отримало на підставі ухвали Львівської міської ради № 4670 від 28.03.2024р. не на конкурентних засадах в оренду на 10 років земельну ділянку територіальної громади міста Львова.

Тобто, фактично земельну ділянку, площею 0,0750 га (кадастровий номер 4610137200:04:004:0101) на вул. Погулянка, 43 надано поза конкурсом в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку (код КВЦПЗ 02.03 – для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку) за рахунок земель житлової та громадської забудови, перевівши їх із земель, що не надані у власність або користування, з огляду на розміщення на ній об`єктів нерухомого майна, площею 17,2 кв м та 15,5 кв м, що перебувають у власності вказаної юридичної особи, а не для обслуговування цього нерухомого майна.

Суд зауважує, що на позаконкурентних засадах ТзОВ «Вілла Погулянка» мало право отримати таку ділянку в користування саме з метою, пов`язаною із розташуванням належних йому на праві власності об`єктів нерухомого майна.

Разом з тим, рішенням Ради вирішено передати ТзОВ «Вілла Погулянка» земельну ділянку, площею 0,0750 га. Тобто, фактично Радою було передано ТзОВ «Вілла Погулянка» земельну ділянку, яка у 22 рази перевищує площу майна, яке перебувало у власності останнього.

Таким чином, підтверджується невідповідність площі отриманої ТзОВ «Вілла Погулянка» в оренду спірної земельної ділянки, меті, яка може бути пов`язана з розташуванням на ній належних відповідачу на праві власності будівель, та відповідно площі земельної ділянки, яка могла перейти до нього.

Між тим, в перебігу розгляду справи, відповідачем не доведено суду того, що на спірній земельній ділянці перебувають будь-які інші об`єкти нерухомого майна, які б належали відповідачу на праві власності, а також того, що саме вказаний розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування та експлуатації нерухомого майна належного йому на праві власності, розташованого на спірній земельній ділянці.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в силу частини 2 статті 124, частити 1 статті 134 Земельного кодексу України, спірна земельна ділянка підлягала виключно продажу на земельних торгах.

Отже, за висновком суду рішення Ради прийняті з порушенням вимог статей 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, що вказує на незаконність прийнятих Радою рішень.

Відповідач-2 зазначає, що земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Погулянка, 43, кадастровий номер №4610137200:04:004:0101 не могла бути реалізована на земельних торгах, оскільки на ній знаходяться об`єкти нерухомого майна гараж та сарай, які перебувають у власності ТзОВ «Вілла Погулянка», та посилається на норми абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.

Судом перевірено заперечення відповідачів щодо того, що надання земельної ділянки у користування не вимагало проведення земельних торгів, а також, щодо відсутності обмежень щодо площі та розміру відповідної земельної ділянки порівняно з нерухомістю, яка розташована на земельній ділянці та відхиляє їх, оскільки такі не спростовують наведених вище висновків суду.

Щодо розміру земельної ділянки, Відповідач – 2 зазначає, що проектом землеустрою, технічною документацією землеустрою відведено ділянку для користування (оренди) та в силу специфіки місцевості, площа земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду в від 20.07.2022р. у справі №910/5201/19, зазначено, що розмір земельної ділянки повинен обумовлюватися наявною у нового власника необхідністю використання такого майна за призначенням, з урахуванням нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, чинних на момент виникнення спірних відносин. У Постанові зазначено, що отримання в оренду земельної ділянки в розмірах, що значно перевищують площу, належної відповідачу будівлі, для нового будівництва, передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134,135 ЗК України (п. 69).

Технічна документація із землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її в користування (оренду) не містить даних, що площа земельної ділянки, яка надана ТзОВ «Вілла Погулянка» під об`єктами нерухомого майна, визначена саме з урахуванням зазначених державних будівельних та санітарних норм.

Відтак, Львівська міська рада повинна була передати в оренду лише ту частину ділянки, яка була необхідна для обслуговування нежитлових приміщень, а іншу частину реалізувати на аукціоні.

Також, Відповідач – 2 зазначає, що цільове призначення код КВЦПЗ 02.03 – для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку є законним, оскільки відповідає містобудівній документації.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 18.06.2024р. та 11.08.2025р. встановлено, що земельна ділянка за адресою: м.Львів, вул. Погулянка, 43, кадастровий номер 4610137200:04:004:0101, 24.11.2021р. зареєстрована у Державному земельному кадастрі за цільовим призначенням 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, категорія земель – землі житлової та громадської забудови, державним кадастровим реєстратором відділу № 1 управління у Ізюмському районі (на даний час відділу №3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Харківській області) Корчмою Юрієм Олександровичем на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, виготовленого ФОП Мотько Олександром Володимировичем.

25.06.2024р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про державну реєстрацію права комунальної власності Львівської міської ради на вищевказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2962636246101, номер відомостей про речове право: 55654423).

Окрім цього, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25.06.2024 проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:04:004:0101 площею 0,075 га за ТзОВ «Вілла Погулянка». Номер запису про інше речове право: 55654915.

Відтак, як слідує з вищенаведеного, на земельній ділянці розташовані лише об`єкти нерухомого майна нежитлові приміщення.

Докази будівництва багатоквартирного будинку не подано суду, а цільове призначення земельної ділянки визначене Львівської міською радою з 2021 року для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, а не для обслуговування об`єктів нежитлової нерухомості.

Відтак, цільове призначення земельної ділянки не відповідає його фактичному використанню.

Відповідач-2 зазначає, що прокурор порушив принцип юридичної визначеності, остаточності судового рішення та верховенства права, оскільки судом розглядалась справа №914/1966/24 у якій наявне судове рішення, яке набрало законної сили.

Проте, даний спір відрізняється за своїм предметом, від справи №914/1966/24.

Позов прокурором заявлявся з підстав визначення земельної ділянки, як землі історико-культурного призначення, порушення вимог ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ст.ст. 19, 20, 21, 53, 54, 123 Земельного Кодексу України, проте вказане не знайшло свого підтвердження.

Отже, Львівська міська рада, як орган, який наділений правом розпоряджатися власністю територіальної громади м. Львова, шляхом прийняття ухвали про затвердження проекту замлеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул.Погулянці, 43 у м. Львові та надання її в оренду, розпорядилась землею комунальної власності, внаслідок чого між міською радою та ТзОВ «Вілла Погулянка» виникли договірні відносин, згідно з якими ТзОВ «Вілла Погулянка» стало орендарем та фактичним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 4610137200:04:004:0101, орієнтовною площею 0,0750 га на вул. Погулянці, 43 у м.Львові.

Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За приписами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що договір оренди землі укладено всупереч вимогам ст. 134 Земельного кодексу України на підставі незаконного рішення ради, яке прийнято з порушенням норм закону та суперечить інтересам держави та територіальної громади, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання договору оренди землі недійсним на підставі ч. 1 та ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині та, відповідно, і в частині про зобов`язання ТзОВ «Вілла Погулянка» повернути територіальній громаді міста Львова спірну земельну ділянку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, ТзОВ «Вілла Погулянка» згідно з вимогами ст. ст. 16, 216 ЦК України,

ст.34 Закону України «Про оренду землі», зобов`язане повернути отриману ним

земельну ділянку, кадастровий номер 4610137200:04:004:0101 територіальній громаді

міста Львова в особі Львівської міської ради.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, оскільки у даному випадку, право оренди на спірну земельну ділянку, загальною площею 0,0750 га з кадастровим номером: 4610137200:04:004:0101, яка 24.11.2021р. зареєстрована у Державному земельному кадастрі за цільовим призначенням 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, категорія земель – землі житлової та громадської забудови, не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права, визначеного приписами ст. 120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України до ТзОВ «Вілла Погулянка», адже земельна ділянка, яка відводилася за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, не відноситься до земель, які згідно із частиною другою статті 134 Земельного кодексу України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах. Відповідно, зазначена земельна ділянка може передаватись в оренду не інакше, як із земельного аукціону.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням.

Разом з тим, твердження прокурора про те, що дія ухвали №1492 від 07.10.2021 року була зупинена Львівським міським головою, шляхом накладення права вето та не винесена на повторний розгляд ради, у зв`язку з чим остання не набрала чинності, а також, твердження про те, що будь-які рішення органу місцевого самоврядування, прийняті на її підставі, є незаконними та свідчать про протиправність надання Львівською міською радою ТзОВ «Вілла Погулянка» спірної земельної ділянки в оренду не знаходять свого доказового підтвердження в силу встановленого судом.

Згідно із положеннями статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. правовий висновок, викладений у постановах від 05.06.2018р. у справі №338/180/17, від 11.09.2018р. у справі №905/1926/16, від 30.01.2019р. у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019р. у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.2020р. у справі № 145/2047/16-ц).

Застосований спосіб захисту є достатнім, об`єктивно виправданим та обґрунтованим і виключатиме в подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права. Вказане, відповідає змісту та характеру правопорушення, цілям судочинства, не суперечить принципу верховенства права, приведе до повного відновлення порушеного права, а судове рішення буде виконуваним і відповідатиме принципу процесуальної економії.

Отже, вимоги про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути земельну

ділянку, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який

саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Такий спосіб захисту порушеного

права є ефективним, оскільки забезпечує його поновлення.

Відтак, Львівська міська рада діяла всупереч інтересам територіальної громади міста, що є неприпустимим у розумінні положень статей 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Територіальна громада міста Львова відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, а передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати у разі продажу права оренди на земельних торгах, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом.

Усі інші доводи, обгрунтування, мотивування учасників спору судом враховані, проте не є такими, що впливають на висновки суду у даній справі.

При цьому, суд бере до уваги висновки, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Сплачена прокурором сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №2310 від 08.09.2025р. на суму 4 844,80 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати недійсним договір оренди землі №Л-3152 від 17.06.2024р., укладений між Львівською міською радою (адреса: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, пл.Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вілла Погулянка» (адреса: Україна, 79012, м.Львів, вул. Героїв Майдану, 40, ідентифікаційний код 42645872) щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:04:004:0101, площею 0,0750 га на вул. Погулянці, 43.

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілла Погулянка» (адреса: Україна, 79012, м.Львів, вул. Героїв Майдану, 40, ідентифікаційний код 42645872) повернути територіальній громаді міста Львова земельну ділянку 4610137200:04:004:0101, площею 0,0750 га.

4.Стягнути з Львівської міської ради (адреса: Україна, 79008, Львівська обл., місто Львів, пл.Ринок, будинок 1; ідентифікаційний код 04055896) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: Україна, 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код – 02910031; отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, UA138201720343140001000000774) судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілла Погулянка» (адреса: Україна, 79012, м.Львів, вул. Героїв Майдану, 40, ідентифікаційний код 42645872) на користь Львівської обласної прокуратури (адреса: Україна, 79005, Львівська обл., місто Львів, проспект Шевченка, будинок 17/19; ідентифікаційний код – 02910031; отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, банк платника Державна казначейська служба України, м. Київ, UA138201720343140001000000774) судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

У зв`язку із перебуванням судді Король М.Р. на навчанні в Національній школі суддів України з 05.10.2026р. до 09.10.2026р., повне рішення складено 13.10.2026р.

Суддя Король М.Р.