Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №914/2666/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 Справа № 914/2666/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Н.Є. Березяк, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/2666/26

за позовом: Фізичної особи-підприємця Ткаченка Андрія Анатолійовича, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛОГІСТИКА», Львівська область, Шептицький район, с. Оглядів

про: стягнення 91 778,82 грн заборгованості за договором перевезення вантажу

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Ткаченка Андрія Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛОГІСТИКА» про стягнення 91 778,82 грн заборгованості за договором перевезення вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1410/24 від 14.10.2024, на виконання якого сторонами погоджено заявку на перевезення вантажу № 122 від 05.11.2024.

Ухвалою суду від 26.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Копія ухвали суду 26.08.2026 надіслана відповідачу 28.08.2026 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Як вбачається з інформації про відстеження поштового відправлення (трекінгу) RO 67267209410, відповідач отримав поштове відправлення, яке містило ухвалу про відкриття провадження у справі, 16.09.2026.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.2024 між Фізичною особою – підприємцем Ткаченком Андрієм Анатолійовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОЛОГІСТИКА» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг та перевезення вантажів автомобільним транспортом № 1410/24.

Відповідно до п. 1.1. договору експедитор доручає експедитору-виконавцю перевезти вантаж у міжнародному та/або внутрішньоукраїнському сполученні та оплачує перевезення, а експедитор-виконавець надає транспортні засоби для перевезення вантажу та доставляє вантаж у пункт призначення вантажоодержувачу, вказаному у супровідних документах, в обумовлений сторонами термін.

Згідно з п. 1.2. договору експедитор-виконавець здійснює перевезення вантажу власним або найманим автомобільним транспортом і несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу. У разі залучення третіх осіб до виконання своїх зобов`язань експедитор-виконавець залишається відповідальним перед експедитором за дії чи бездіяльність таких осіб.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що експедитор-виконавець організовує перевезення вантажів на підставі заявок експедитора. Конкретні умови щодо кожного замовлення погоджуються сторонами та зазначаються у заявці, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2. договору заявка вважається прийнятою до виконання, якщо вона підтверджена підписами уповноважених осіб та скріплена печатками сторін. Договором також передбачено можливість подання заявки за допомогою факсимільного зв`язку або іншим зафіксованим способом.

Згідно з п. 3.1. договору вартість перевезення погоджується сторонами щодо кожного рейсу в заявці.

Відповідно до п. 3.2. договору розрахунки за надані послуги здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування коштів експедитором на розрахунковий рахунок експедитора-виконавця.

Пунктом 3.3. договору визначено, що підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної (ТТН, CMR) з відмітками відправника вантажу, перевізника, виконавця, одержувача вантажу або інший документ, що підтверджує отримання вантажу вантажоодержувачем.

У п. 3.4. договору сторони погодили, що експедитор оплачує замовлені послуги протягом десяти днів з моменту отримання всього переліку документів, зазначеного у заявці.

05.11.2024 сторонами підписано заявку № 122 на перевезення вантажу, відповідно до якої погоджено маршрут перевезення: Україна – Польща – Чехія – Австрія. Відповідно до Заявки було узгоджено наступні умови перевезення: Маршрут: Україна - Польща - Чехія – Австрія. Завантаження: с.Любимівка, Дніпропетровська обл. Дата і час завантаження - 06.11.2024. Вивантаження: Mautncr Markhof Feinkost GmbH Mautncr Markhof - Gasse 39-41 1110 Wien Osterreih. Термін доставки – 11.11.2024. Назва і характер вантажу: Гірчиця в біг-бегах на палетах. Вага – 23 тонн. Вартість послуг - 2100 Євро по курсу НБУ на день розвантаження. Форма оплати: б/г 7 днів по оригіналам.

Вартість послуг за заявкою становила 2 100 євро за курсом Національного банку України на день розвантаження. Формою оплати визначено безготівковий розрахунок протягом семи днів після отримання оригіналів документів.

Факт виконання перевезення позивач обґрунтовує міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 07112024-1 та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-078 від 13.12.2024.

Як зазначає позивач, акт підписано логістом ТОВ «АГРОЛОГІСТИКА» Масляком Мирославом Михайловичем на підставі довіреності № 10Д/24 від 15.01.2024.

На підтвердження направлення оригіналів документів відповідачу позивач долучив експрес-накладну ТОВ «Нова пошта» № 59001301802081 від 15.01.2025.

За твердженням позивача, незважаючи на виконання перевезення та направлення необхідних документів, відповідач оплату за надані послуги не здійснив, унаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 91 778,82 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України в частині норм, чинних на момент виникнення відповідних правовідносин, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність», а також умовами укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною першою ст. 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що транспортно-експедиторська діяльність є підприємницькою діяльністю з надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» істотними умовами договору транспортного експедирування є, зокрема, відомості про сторони договору, вид послуги експедитора, вид та найменування вантажу, права, обов`язки сторін, відповідальність сторін, розмір плати експедитору та порядок розрахунків.

Відповідно до положень зазначеного Закону факт надання транспортно-експедиторських послуг підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення.

Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено обов`язок клієнта відшкодувати експедитору витрати, понесені ним в інтересах клієнта для виконання договору транспортного експедирування, та сплатити належну плату за надані послуги.

З огляду на наведені положення законодавства сторона, яка замовила послуги з перевезення або транспортного експедирування, зобов`язана оплатити такі послуги у розмірі та порядку, погоджених договором, за умови належного виконання виконавцем прийнятих на себе зобов`язань.

Суд зазначає, що укладений між сторонами договір № 1410/24 від 14.10.2024 визначає загальні умови співпраці, тоді як конкретні умови окремого перевезення погоджуються у заявці, яка є невід`ємною частиною договору.

Зі змісту заявки № 122 від 05.11.2024 вбачається, що сторони погодили маршрут перевезення, місце завантаження та розвантаження, строк доставки, найменування вантажу, його вагу, вартість послуг та порядок оплати.

Вартість послуг за заявкою становила 2 100 євро за курсом Національного банку України на день розвантаження. Формою оплати визначено безготівковий розрахунок протягом семи днів після отримання оригіналів документів.

За змістом частини другої статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заявкою № 122 від 05.11.2024 вартість перевезення погоджено у розмірі 2 100 євро за курсом Національного банку України на день розвантаження, що еквівалентно 91 778,82 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивачем доведено надання відповідачу послуг з перевезення на суму 2100 євро за заявкою № 122 від 05.11.2024. Вказане підтверджується міжнародною товарно-транспортну накладною CMR № 07112024-1, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-078 від 13.12.2024 та рахунком-фактурою № СФ-078 від 13.12.2024.

Таким чином, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт існування у відповідача заборгованості за договором 1410/24 від 14.10.2024 на суму 91 778,82 грн.

Відповідачем доказів, які б спростовували факт виникнення заборгованості, її розмір або підтверджували її погашення, суду не подано.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з 91 778,82 грн заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відтак, беручи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі у сумі 2662,4 грн

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЛОГІСТИКА» (80256, Львівська область, Шептицький район, с. Оглядів, вул. Каштанова, буд. 6, код ЄДРПОУ 37976972) на користь Фізичної особи – підприємця Ткаченка Андрія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 91 778,82 грн та судовий збір в розмірі 2662,4 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Березяк Н.Є.