Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №914/2413/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.10.2026 Справа № 914/2413/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І. розглянувши матеріали

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Немиринецький харчовий комбінат» (вх.№4445/26 від 29.09.2026)

про ухвалення додаткового рішення у справі №914/2413/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Немиринецький харчовий комбінат”, с. Немиринці Житомирської обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Альянс Маркет”, м. Львів

про стягнення 38 726,95 грн

встановив:

23.09.2026 Господарським судом Львівської області (у складі судді О.Д.Запотічняк) винесено рішення у справі №914/2413/26, відповідно до якого в позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Немиринецький харчовий комбінат» 38726,95 грн основного боргу та 2662,40 грн судового збору.

29.09.2026 від позивача до суду надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2026, вказану заяву у справі №914/2413/26 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 01.10.2026 прийнято до розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення. Розгляд заяви ухвалено здійснювати без призначення судового засідання та виклику сторін.

05.10.2026 від відповідача до суду надійшли заперечення на заяву.

Розглянувши подану заяву та матеріали справи, судом встановлено, що в позовній заяві ТОВ «Немиринецький харчовий комбінат» зазначало про суму сплаченого судового збору, а також, що позивач залишає за собою право заявити до відшкодування витрати понесені на професійну правничу допомогу в порядку встановленому процесуальним законом.

До Господарського суду Львівської області надійшла заява, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 12000,00грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги заявником надано: копію договору про надання правничої допомоги №28 від 27.08.2026; копію акту надання правової допомоги від 24.09.2026; копію рахунку № 25 від 25.09.2026; копію довіреності від 09.09.2026, виданого на ім`я адвоката А.Р.Карповича.

Відповідач заперечив проти поданої заяви, зазначивши, що позивач у позовній заяві вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи становить 3328,00 грн. Відтак, будь-які інші види судових витрат, крім судового збору не підлягають стягненню із відповідача. 23.09.2026 Господарським судом Львівської області ухвалено рішення у справі №914/2413/26, згідно з яким стягнено зокрема судовий збір. Однак в порушення статей 124, 129 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) позивачем не були дотримані відповідні вимоги, у встановлений строк не була зроблена заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також заява про ухвалення додаткового рішення із доказами на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу подані 29.09.2026 – пізніше ніж п`ять днів після ухвалення рішення суду. За твердженням відповідача, оскільки докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу подані із пропуском встановленого строку, що відповідно абзацу 3 ч. 8 ст. 129 ГПК України. Відтак, відповідач вважає, що наявні підстави для залишення без розгляду відповідної заяви.

Разом з тим, відповідач заперечив проти розміру заявлених витрат, у зв`язку із їх завищенням та неспівмірністю. Як зазначив відповідач, справа не є складною, вартість послуг є завищеною, обсяг наданої правничої допомоги не відповідає вартості послуг, у справі немає публічного інтересу. Відтак, відповідач просить зменшити розмір судових витрат.

При прийнятті рішення суд виходив із такого.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 ГПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).

За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Подаючи позов, ТОВ “Немиринецький харчовий комбінат” зазначало про право заявити до відшкодування витрати понесені на професійну правничу допомогу в порядку встановленому процесуальним законом.

Як встановлено судом між ТОВ “Немиринецький харчовий комбінат” та адвокатом А.Р.Карповичем укладено договір №28 про надання правової допомоги від 27.07.2026 (надалі – договір від 27.07.2026). Згідно з умовами договору, адвокат зобов`язався надавати клієнту професійну правничу (правову) допомогу та здійснити представникцтво клієнта в судах усіх інстанцій щодо стягнення з ТОВ «Альянс Маркет» на користь клієнта суми боргу, штрафних санкцій, іншого відшкодування, в тому числі завданих збитків, у зв`язку з порушенням умов договору поставки №ТА0028/21 від 24.02.2021, а клієнт зобов`язався оплатити надання правничої допомоги та понесені фактичні витрати адвоката, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п.4.3 договору від 27.07.2026, сторони погодили, що порядок обчислення розміру гонорару, зокрема:

4.3.1.За ознайомлення з ситуацією та документами, що стосуються справи, напрацювання правової позиції на захист прав та інтересів клієнта по справі та підготовку позовну заяву та матеріалів справи для звернення до суду, винагорода адвоката становить 10 000,00 грн (без ПДВ).

4.2.3.Наступний розмір винагороди визначається в залежності від складності справи та витраченого адвокатом часу із розрахунку, що вартість 1 години роботи адвоката становить 2000,00 грн (без ПДВ).

Відповідно до акту надання правової допомоги від 24.09.2026 адвокат у справі №914/2413/26 надав позивачу такі послуги: ознайомлення з позовом та матеріалами по справі, підготовка позову та матеріалів для звернення до суду - фіксована оплата в сумі 10000,00грн; підготовка інших процесуальних документів, збір доказів, напрацювання правової позиції, враховуючи складність справи, а також представництво у судових засіданнях (витрачений час - 1 година) – в сумі 2000,00грн.

Відповідач заперечив проти заявленої суми витрат на правову допомогу, просив залишити її без розгляду, а в разі прийняття рішення про задоволення заяви позивача, просить розглянути клопотання про зменшення розміру судових витрат.

Щодо залишення без розгляду поданої заяви слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, відшкодування судових витрат здійснюється у разі подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

Верховний Суд, вирішуючи питання про витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, послідовно та логічно зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 додаткової постанови Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19);

- у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/9024/21, від 11.01.2024 у справі №924/423/23). З огляду на викладене, відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Вказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 13.06.2023 у справі №923/515/21, від 08.02.2024 у справі №295/3068/20);

- застосування відповідних положень статті 124 ГПК України вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин кожної справи (постанови Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №295/3068/20, від 18.01.2024 у справі №927/885/17);

- додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинства згідно з частиною першою статті 221 ГПК України (пункт 7.24 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21);

- щодо заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та/чи подання доказів, то процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21);

- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №620/2936/20);

- частина дев`ята статті 129 ГПК України наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо покладання на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, однак за умови, що відповідний висновок суду має бути належним чином обґрунтованим. Наведена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною (постанова Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №911/813/21, від 02.04.2020 у справі №912/2171/18, від 25.03.2021 у справі №905/717/20, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 25.11.2021 у справі №904/5929/19, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 15.09.2022 у справі №910/10159/21 та в додаткових постановах Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №916/376/19, від 12.07.2022 у справі №910/18970/19).

Господарський суд зауважує, що дана справа була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі № 922/376/20, оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні, а в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до приписів ГПК України в суді першої інстанції є позовна заява, а докази понесення таких витрат при розгляді справи у спрощеному провадженні до винесення рішення або протягом п`яти днів після ухвалення постанови.

Враховуючи викладені вимоги Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні.

Отже, в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення у цій справі прийнято 23.09.2026, повний текст рішення складено 25.09.2026.

Заява позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сформована в системі «Електронний суд» 28.09.2026.

Таким чином, суд доходить висновку, що докази, які підтверджують витрати на професійну правничу допомогу позивача надані в межах строків встановлених Господарським процесуальним кодексом України, тому доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Стосовно суми понесених судових витрат суд зазначає таке.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Великою Палатою Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).

Зважаючи на заперечення відповідача та враховуючи неспівмірність визначеної оплати зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі (заявлено до стягнення лише основний борг), кількістю підготовлених процесуальних документів, Господарський суд Львівської області вважає заявлену суму компенсації витрат в розмірі 12000,00грн (включає: ознайомлення з позовом та матеріалами по справі, підготовка позову та матеріалів для звернення до суду - фіксована оплата в сумі 10000,00грн; підготовка інших процесуальних документів, збір доказів, напрацювання правової позиції, враховуючи складність справи, а також представництво у судових засіданнях (витрачений час - 1 година) – в сумі 2000,00грн.) надмірною, тому присуджує її частково у розмірі 5000,00 грн. В задоволенні решти вимог слід відмовити.

Керуючись 126, 129, 130, 221, 231, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Заяву позивача задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Маркет» (79040, Львівська область, місто Львів, вулиця Городоцька, буд. 359; ідентифікаційний код 38316777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Немиринецький харчовий комбінат» (13643, Житомирська область, Ружинський район, село Немиринці, вулиця Центральна, буд. 42; ідентифікаційний код 38085913) 5000,00грн витрат на професійну (правничу) допомогу.

3.У задоволенні решти вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 14.10.2026.

Суддя Уляна ДІЛАЙ