Рішення від 08 жовтня 2026 р. у справі №742/2276/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/1915/26

Єдиний унікальний № 742/2276/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Правовідносини сторін.

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість у загальній сумі 15164,47 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 31.08.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3942953 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на суму 2000 грн строком 360 днів (31.08.2023 – 25.08.2024), з періодичністю сплати процентів кожні 30 днів. Кредит надано безготівково на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Станом на 24.05.2024 загальна заборгованість споживчого кредиту становить 11452,84 грн (тіло кредиту, з урахуванням часткового його погашення в сумі 4,60 грн., становить 1 995,40 грн, проценти нараховані первісним кредитором 9457,44 грн.

24.05.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило права заборгованості на ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (пізніше перейменоване на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») за Договором факторингу №24/05/2024.

У межах строку Договору (25.05.2024–25.08.2024, 93 днів) нараховано додаткові проценти 3711,63 грн (1995,40 грн * 2% * 93 днів), таким чином загальна заборгованість становить 15164,47 грн (тіло 1995,40 грн, проценти первісного кредитора 9457,44 грн, проценти нараховані Позивачем 3711,63 грн.).

Отже, до Позивача відповідно перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором на загальну суму 15164,47 грн, яку Позивач просить стягнути разом із витратами на сплату судового збору та витратами на правничу допомогу.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 07 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Згідно з ч.1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Відтак, суд 09.10.2026 перейшов до стадії ухвалення рішення.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Представник Позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просить про розгляд справи без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, у встановлений строк відзив на позовну заяву не надала.

Судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі сформовано запит до Єдиного демографічного реєстру, і з відповіді вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, за цією адресою Відповідачу рекомендованим повідомленням направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, з викликом його в судове засідання.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч. 8ст. 178 ЦПК України.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, з огляду на вказані приписи ЦПК, а також приймаючи до уваги позицію позивача, який не заперечував проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення суду, судом прийнято рішення про проведення заочного розгляду справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом.

31.08.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3942953 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на суму 2000 грн строком 360 днів (31.08.2023 – 25.08.2024), з періодичністю сплати процентів кожні 30 днів, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором –В662. Кредит надано безготівково на платіжну картку № НОМЕР_1 (п.2.1) (а.с. 74-78), що також підтверджується копією паспорту споживчого кредиту, підписаного одноразовим ідентифікатором, в якому вказаний передбачений порядок та умови погашення кредиту, строк дії договору розмір процентної ставки, порядок погашення заборгованості за кредитом, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків та інших витрат, де ОСОБА_1 власним підписом підтвердила, що ознайомлена з фінансовими умовами вказаного кредитного договору(а.п.57-59).

Станом на 24.05.2024 загальна заборгованість споживчого кредиту становить 11452,84 грн (тіло кредиту, з урахуванням часткового його погашення в сумі 4,60 грн., становить 1 995,40 грн, проценти нараховані первісним кредитором 9457,44 грн. (а.с.62-64).

24.05.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило права заборгованості на ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (пізніше перейменоване на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») за Договором факторингу №24/05/2024(а.с.47-52).

У межах строку Договору (25.05.2024–25.08.2024, 93 днів) позивачем нараховано додаткові проценти 3711,63 грн (1995,40 грн * 2% * 93 днів)(а.с.65-66).

Таким чином загальна заборгованість становить 15164,47 грн (тіло 1995,40 грн, проценти первісного кредитора 9457,44 грн, проценти нараховані Позивачем 3711,63 грн.).

V. Норми права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем та первісними кредиторами не було б укладено.

Згідно з ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається. Ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).

Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування — спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі № 904/1017/20).

VI. Оцінка суду.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронними підписами кредитора підтверджує волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останнього, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, а також, що позичальник ОСОБА_1 всі умови договору цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та кредитором не було б укладено.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відтак, 31.08.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 виникли договірні зобов`язання на підставі Договору №3942953, що підтверджуються листом платіжного провайдера ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ»(а.с.69), а також інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк», згідно з якою 31.08.2023 на картковий рахунок позичальника було успішно перераховано кошти у сумі 2 000 грн.

Згідно з умовами договору строк кредиту – 360 днів, ставка – 2% в день, орієнтовна загальна вартість кредиту – 16400 грн.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

До доказів укладення договорів факторингу і переходу до позивача права вимоги за кредитним договором укладеним первісним кредитором з ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

24.05.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило права заборгованості на ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (пізніше перейменоване на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») за Договором факторингу №24/05/2024.

Як зазначалося судом вище, з огляду на положення законодавства щодо факторингу заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Вказаний Договір факторингу не визнаний недійсним (доказів протилежного суду не надано), згідно з ст. 204 ЦК України договори є дійсними і враховуються судом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач взятих на себе за договором обов`язків не виконав, має заборгованість за кредитним договором, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що Позивач довів існування між ним та Відповідачем кредитних зобов`язань, невиконання цих зобов`язань Відповідачем та розмір заборгованості, що утворився внаслідок невиконання Відповідачем зобов`язань за договором.

Водночас суд зазначає, що дата укладення договору факторингу – 24.05.2024, тобто раніше строку завершення дії кредитного договору. Натомість відповідно до п. 1.2 договору факторингу позивач набув права вимоги за договором факторингу, за якими існує заборгованість. Розділом 2 договору не передбачено права фактора нараховувати відсотки після передачі права вимоги за договором. Відтак, строк нарахування відсотків за договором слід рахувати з 01.09.2023 по 24.05.2024.

Нарахування новим кредитором процентів за користування кредитом після відступлення права вимоги не допускається, оскільки таке право належить лише первісному кредитодавцю. Після пред`явлення вимоги про повернення кредиту договірні проценти не підлягають нарахуванню, що прямо випливає з положень статей 1048, 1050 та 625 Цивільного кодексу України.

Новий кредитор, отримавши право вимоги за договором факторингу, може вимагати лише ту суму заборгованості, яка існувала на момент відступлення права вимоги і була погоджена сторонами, але не має права на подальше нарахування процентів.

Таким чином, уклавши з позивачем договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, відповідач вчасно не повернула кошти, одержані за кредитним договором, чим порушила зобов`язання, що призвело до виникнення заборгованості і до стягнення підлягає заборгованість у загальному розмірі 11452,84 грн (тіло кредиту, з урахуванням часткового погашення тіла кредиту в сумі 4,60 грн, заборгованість за тілом становить 1995,40 грн, проценти нараховані первісним кредитором 9457,44 грн.). Вказаний розмір заборгованості є узгодженим сторонами при укладенні кредитного договору №3942953 та відповідає вимогам цивільного законодавства.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у справі, що розглядається, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову частково, то з Відповідача на користь Позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 11452,84 / 15164,47*2662,40 = 2010,75 грн.

VІІІ. Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення витрат на правову у розмірі 10 000 грн.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу є складовою судових витрат та підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Розмір таких витрат визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та має бути підтверджений належними доказами щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує критерії реальності, необхідності та розумності таких витрат, а також їх співмірність зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт та значенням справи для сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, враховуючи характер спірних правовідносин, категорію справи, її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг фактично виконаної адвокатом роботи, а також те, що справа не потребувала значного обсягу юридичного аналізу, суд вважає заявлений розмір витрат у сумі 10 000,00 грн неспівмірним зі складністю справи.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню частково, у розмірі 2 000,00 грн, який відповідає обсягу наданих послуг та обставинам цієї справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 77-82,141,259,263-265,268,280,284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором № 3942953 від 31.08.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту загальною сумою 11452 (одинадцять тисяч чотириста п`ятдесят дві) гривень 84 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2010 (дві тисячі десять) грн 75 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» 2000 (дві тисячі) грн. витрат на правову допомогу.

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення до суду апеляційної інстанції лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Через неявку всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України), а датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», адреса: Україна, 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2, ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 12.10.2026

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК