Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №914/2375/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 Справа № 914/2375/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс", м. Чернівці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Н. Сервіс", с. Гірне Стрийського району Львівської області

про: стягнення грошових коштів в розмірі 156 681,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Чайковський І.А. – адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії ВХ № 1125796 від 06.05.2026; в режимі відеоконференції

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Н. Сервіс" про стягнення грошових коштів в розмірі 156 681,22 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026, справу № 914/2375/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 01.09.2026.

17.08.2026 представником позивача подано на адресу суду клопотання про долучення доказів з додатками за вх. № 23092/26.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.09.2026, розгляд справи по суті призначено на 07.10.2026.

Протокольною ухвалою суду від 01.09.2026 вирішено задоволити усну заяву представника позивача про участь в судовому засіданні 07.10.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні, призначеному на 07.10.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

07.10.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

07.10.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 03.08.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 82468, Львівська область, Стрийський район, с. Гірне, вул. Привокзальна, буд. 5, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду і міститься в матеріалах справи.

Поштові конверти, які направлялися на адресу відповідача повернуті на адресу суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020 у справі №910/16409/15, "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/2375/26 Господарським судом Львівської області.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі №914/2375/26.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовано неповною оплатою відповідачем поставленого товару за договором № UEEX-10579-10 купівлі-продажу необробленої деревини від 27.02.2025. За твердженням позивача, відповідач отримав 47,4910 куб. м деревини вартістю 204 859,64 грн, а в рахунок оплати зараховано 72 687,85 грн, у тому числі: 4 687,85 грн гарантійного внеску та 68 000,00 грн. шляхом внесення платежів. Неоплачений залишок заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 132 171,79 грн., внаслідок неналежного виконання умов Договору із сторони відповідача у справі.

Позивач зазначає, що поставка здійснювалася на умовах FCA з проміжного складу, а передачу товару підтверджують підписи водіїв у товарно-транспортних накладних. Відсутність підпису в графі «Деревину одержав» у примірнику продавця пояснює порядком оформлення ТТН-ліс. Перевищення погодженого обсягу деревини обґрунтовує передбаченим пунктом 4.2 договору толерансом ±10% та обов`язком оплатити додатково прийнятий товар.

Позивач просить стягнути з відповідача 156 681,22 грн заборгованості, з них: 132 171,79 грн основного боргу, 20 655,01 грн пені, 1 998,87 грн 3% річних та 1 855,55 грн інфляційних втрат. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн., що включає в себе витрати на професійну правничу допомогу (копії підтверджуючих документів буде надано в суді).

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не забезпечив явки свого представника, вимог ухвали суду від 03.08.2026 не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно повідомлявся про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 82468, Львівська область, Стрийський район, с. Гірне, вул. Привокзальна, буд. 5, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду і міститься в матеріалах справи.

Поштові конверти, які направлялися на адресу відповідача повернуті на адресу суду.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України, як відповідач у справі.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Подільський лісовий офіс», як продавцем (позивач у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Н. СЕРВІС», як покупцем (відповідач у справі), укладено Договір № UEEX-10579-10 купівлі-продажу необробленої деревини, датований 27.02.2025 (надалі Договір). Підставою його укладення є біржове (аукціонне) свідоцтво № 10579/270225/39822513/1 від 27.02.2025 за результатами торгів на ТОВ «Українська енергетична біржа».

Згідно з п. 1.1 Договору, продавець зобов`язався передати покупцю у власність необроблену деревину, а покупець прийняти та оплатити її. Предметом договору є круглі лісоматеріали породи модрина загальним обсягом 44,000 куб. м. Таблицею цього пункту визначено лоти № 8, 9, 10, 11, 12, характеристики деревини та окремі ціни за 1 куб. м залежно від класу якості й діаметра. Загальна вартість товару, відповідно до пункту 4.1 договору, становить 174 518,40 грн з ПДВ.

Пунктом 3.1 Договору встановлено строк поставки з 01.04.2025 до 30.06.2025 включно. Поставка окремими партіями здійснюється на умовах FCA або EXW відповідно до графіку поставки (пункт 3.2 Договору).

Пунктами 1.2, 1.3 та 5.3 Договору передбачено застосування правил Інкотермс 2020, перехід права власності з моменту виконання умов поставки та визначення дати передачі товару відповідно до погоджених сторонами умов.

Відповідно до п. 10.1, Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами в електронній торговій системі біржі. У позові зазначено, що підписання завершено 04.03.2025, чим пояснюється зазначення цієї дати договору у ТТН-ліс. Строк дії договору встановлено до 30.06.2025.

Згідно п. 10.3 Договору, закінчення строку даного Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.

Пунктами 3.4 та 3.6 Договору передбачено повідомлення покупця про готовність партії товару й направлення рахунків на офіційну електронну адресу або через електронну торгову систему біржі.

Згідно з п. 4.5 Договору, покупець повинен протягом п`яти робочих днів після отримання рахунку здійснити 100% передоплату з урахуванням гарантійного внеску. Пункт 4.7 Договору допускає оплату після поставки протягом не більше десяти робочих днів лише за додатковою угодою сторін.

Пунктом 4.2 Договору погоджено толеранс поставки за обсягом у межах ±10%. При поставці з толерансом сторони протягом трьох робочих днів з дати поставки коригують розрахунки: покупець доплачує або продавець повертає різницю між оплаченою та фактично поставленою партією. Таке відхилення не є порушенням обов`язку продавця щодо обсягу поставки.

Позивач направив повідомлення № 3303/38-3-1-2025 від 28.03.2025 про готовність товару та запрошення до відвантаження. 10.04.2025 позивач направив електронною поштою рахунок № 153-11-000-000000333 від 10.04.2025 і повідомлення № 3816/38-3-1-2025 від 10.04.2025.

Листом від 11.04.2025 відповідач просив відтермінувати відвантаження через хворобу водія та гарантував оплату рахунку до 30.04.2025. Листом від 30.04.2025 відповідач просив перенести відвантаження до 15.05.2025, посилаючись на тривалу хворобу водія та складність його заміни під час воєнного стану.

29.05.2025 позивач направив на адресу відповідача рахунок № 153-11-168-000000204 від 28.05.2025 на суму 174 518,40 грн в т.ч. ПДВ і повідомлення № 5427/38-3-1-2025 від 29.05.2025.

Відповідно до п. 4.4. Договору № UEEX-10579-10, рахунок на оплату кожної партії Товару направляється Продавцем Покупцю у строк та в порядку, що визначені пп. 3.5.1, 3.5.2, 3.5.3 та п. 3.6. даного Договору, з урахуванням підписаного Сторонами Графіку поставки.

Згідно п. 4.5. Договору № UEEX-10579-10, Покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання рахунку на оплату партії Товару здійснити оплату (на умовах 100 % передоплати) вартості кожної партії Товару виключно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця у розмірі, визначеному Продавцем в рахунку з урахуванням умов, встановлених п. 4.3. Договору, якщо інше не обумовлено Сторонами згідно п. 4.7. Договору.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується наступними товарно-транспортними накладними (ЛІС): за ТТН-ліс серії ЛАБ № И90443 від 25.06.2025 передано відповідачу 24,4150 куб. м деревини вартістю 105 560,32 грн з ПДВ; за ТТН-ліс серії ЛАБ № И90459 від 28.06.2025 передано відповідачу 23,0760 куб. м вартістю 99 299,32 грн з ПДВ. Загальний обсяг становить 47,4910 куб. м, на загальну суму 204 859,64 грн.

На підтвердження податкового відображення операцій позивач посилається на зареєстровані податкові накладні № 4172 від 13.03.2025 на 4 687,85 грн, № 3971 від 13.06.2025 на 28 000,00 грн, № 8847 від 25.06.2025 на 72 872,47 грн та № 9799 від 28.06.2025 на 99 299,32 грн. Загальна сума цих накладних становить 204 859,64 грн.

Відповідач здійснив оплату за поставлений товар частково в розмірі 28 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 73324720 від 13.06.2025 та 40 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 73435979 від 25.06.2025. Крім того, ТОВ «Український кліринговий дім» перерахувало позивачу 4 687,85 грн за платіжною інструкцією № 1824273457582 від 13.03.2025, як суму гарантійного внеску (п. 4.3 Договору).

Відповідно до пункту 4.3 Договору гарантійний внесок зараховується як часткова оплата товару. Загалом у рахунок виконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем зараховано 72 687,85 грн. (28 000,00+40 000,00+4 687,85).

Відтак, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 132 171,79 грн. (204 859,64 – 72 687,85= 132 171,79).

Пунктом 7.4 Договору передбачено пеню за несвоєчасну або неповну оплату товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи наведене, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним Договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 156 681,22 грн, з яких: 132 171,79 грн - основна сума заборгованості, 20 655,01 грн. пеня за період з 15.07.2025 по 14.01.2026, 1 855,55 грн. – інфляційні втрати, 1 998,87 грн. - 3 % річних, а також судові витрати, що включають в себе суму судового збору та витрати на правничу (правову) допомогу адвоката.

Оцінка суду.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали Договір № UEEX-10579-10 купівлі-продажу необробленої деревини, у зв`язку з чим набули взаємних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.4. Договору № UEEX-10579-10, рахунок на оплату кожної партії Товару направляється Продавцем Покупцю у строк та в порядку, що визначені пп. 3.5.1, 3.5.2, 3.5.3 та п. 3.6. даного Договору, з урахуванням підписаного Сторонами Графіку поставки.

Згідно п. 4.5. Договору № UEEX-10579-10, Покупець зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання рахунку на оплату партії Товару здійснити оплату (на умовах 100 % передоплати) вартості кожної партії Товару виключно у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця у розмірі, визначеному Продавцем в рахунку з урахуванням умов, встановлених п. 4.3. Договору, якщо інше не обумовлено Сторонами згідно п. 4.7. Договору.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується наступними товарно-транспортними накладними (ЛІС): за ТТН-ліс серії ЛАБ № И90443 від 25.06.2025 передано відповідачу 24,4150 куб. м деревини вартістю 105 560,32 грн з ПДВ; за ТТН-ліс серії ЛАБ № И90459 від 28.06.2025 передано відповідачу 23,0760 куб. м вартістю 99 299,32 грн з ПДВ. Загальний обсяг становить 47,4910 куб. м, на загальну суму 204 859,64 грн.

Відповідач здійснив оплату за поставлений товар частково в розмірі 28 000,00 грн за платіжною інструкцією № 73324720 від 13.06.2025 та 40 000,00 грн за платіжною інструкцією № 73435979 від 25.06.2025. Крім того, ТОВ «Український кліринговий дім» перерахувало 4 687,85 грн за платіжною інструкцією № 1824273457582 від 13.03.2025 згідно п. 4.3 Договору.

Відповідно до пункту 4.3 Договору гарантійний внесок зараховується як часткова оплата товару. Загалом у рахунок виконання грошового зобов`язання відповідача перед позивачем зараховано 72 687,85 грн. (28 000,00+40 000,00+4 687,85).

Відтак, розмір основної заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 132 171,79 грн. (204 859,64 – 72 687,85= 132 171,79) на час ухвалення рішення судом.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати зазначеної вище заборгованості, відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі є непогашеною відповідачем та становить 132 171,79 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.

Стосовно нарахованих позивачем 1 998,87 грн. – 3% річних та 1 855,55 грн втрат від інфляції за період з 15.07.2025 по 14.01.2026, суд зазначає наступне.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції, здійснений позивачем, з урахуванням прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме: 1 998,87 грн. – 3% річних та 1 855,55 грн втрат від інфляції, відповідно, за визначений позивачем період.

Щодо стягнення з відповідача 20 655,01 грн. пені за період з 15.07.2025 по 14.01.2026, суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог Цивільного Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. За неналежне виконання зобов`язань сторона повинна нести господарсько-правову відповідальність за наявності її вини, а у випадку нанесення збитків вони повинні бути відшкодовані в повному обсязі.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної або неповної оплати партії Товару, зокрема і у випадку здійснення оплати партії Товару Покупцем на умовах відтермінування платежу згідно п. 4.7 цього Договору, Покупець сплачує Продавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 20 655,01 грн. пені за визначений позивачем період.

У суду відсутні докази про те, що на час ухвалення судом рішення у справі, Договір № UEEX-10579-10 купівлі-продажу необробленої деревини з додатками визнавались судом недійсними чи неукладеними, договірними сторонами Договір розірваний чи змінений не був.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 132 171,79 грн. основної заборгованості, 20 655,01 грн. пені, 1 998,87 грн. – 3% річних та 1 855,55 втрат від інфляції за вказаний позивачем період, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Судовий збір в розмірі 2 662,40 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача, так як спір виник з його вини і не погашено суму заборгованості на час ухвалення рішення у справі.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1 ст. 202, п. 1 ч. 3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Н. Сервіс" (82468, Львівська область, Стрийський район, с. Гірне, вул. Привокзальна, буд. 5; код ЄДРПОУ 39822513) на користь позивача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" (58009, м. Чернівці, вул. Руська, буд. 203А; код ЄДРПОУ 45495765) 132 171,79 грн. - основної заборгованості, 20 655,01 грн. - пені, 1 998,87 грн. – 3% річних, 1 855,55 грн. - втрат від інфляції та 2 662,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 13.10.2026.

Суддя Долінська О.З.