Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №695/1894/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/2411/26

Єдиний унікальний № 695/1894/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся до суду з заявою в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №30.11.2023-100000006 від 30.11.2023 року у сумі 25 740 гривень.

Свої вимоги аргументує тим, що 30.11.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №30.11.2023-100000006 відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 13000 гривень, зі сплатою процентів на строк 42 дні.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору кредиту утворилася заборгованість у розмірі 25 740 гривень, яку відповідач в добровільному порядку не повертає.

29.09.2026 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», відповідно до якого відповідач посилається на проходження військової служби та наявність у нього права на пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема щодо звільнення від сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій та пені.

У зв`язку з цим 06.10.2026 року представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що надані відповідачем документи не є достатніми для належного підтвердження його права на відповідні пільги, оскільки не дають можливості встановити вид військової служби, дату її початку та період проходження, а також з`ясувати, чи проходив відповідач військову службу протягом строку дії кредитного договору.

Крім того, у відповіді на відзив наведено відповідні положення чинного законодавства України та правові висновки Верховного Суду щодо необхідності документального підтвердження обставин, які є підставою для застосування передбачених законом пільг.

З огляду на викладене, позивач просить суд позовні вимоги задовільнити повністю.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Коваленка А.В. від 17 червня 2026 року призначено справу до розгляду в спрощеному провадженні на 09 год. 40 хв. 15 вересня 2026 року.

15 вересня 2026 року судове засідання відкладено до 08 год. 30 хв. 13 жовтня 2026 року у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

ІІІ.Позиції сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

30.11.2023 року ОСОБА_1 надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 30.11.2023 року за посиланням https://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно з ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору №30.11.2023-100000006 від 30.11.2023 відповідачу надано кредит у сумі 13000 грн зі сплатою відсотків на строк 42 дні з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту – 10.01.2024 року.

Згідно з п.3.1. Договору, Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти.

Пунктом 3.2. Договору, встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача

Пунктом 4.4. Договору визначено, що Сторони встановлюють, що Проценти нараховуються з дня надання Кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення.

Кредитний договір підписано одноразовим ідентифікатором «М757» з телефону НОМЕР_1 .

01 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та АТ КБ «Приват Банк» підписано договір про надання послуг з переказу коштів №4507.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується платіжною квитанцією №2397653021 від 30.11.2023 року, призначення: видача за договором №30.11.2023-100000006, сума: 13000 грн, картка/рахунок: НОМЕР_2 .

Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором про стан заборгованості за кредитним договором №30.11.2023-100000006 від 30.11.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 , становить 25 740 грн. 00 коп., яка складається: основний борг – 13000 грн.; заборгованості по процентам- 12740 грн. 00 коп.

Згідно з військового квитка серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , 11.03.2022 року на підставі указу Призедента України від 24.02.2022 року №69 призваний у ЗС України.

Відповідно до довідки Міністрества оборони України за №693 від 18.09.2026 року солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 30.04.2024 року по теперішній час.

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ст.626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами(з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526-527 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 30.11.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №30.11.2023-100000006 відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 13000 гривень, зі сплатою процентів на строк 42 дні.

Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором про стан заборгованості за кредитним договором №30.11.2023-100000006 від 30.11.2023 року, заборгованість ОСОБА_1 , становить 25 740 грн. 00 коп., яка складається: основний борг – 13000 грн.; заборгованості по процентам - 12740 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, заборгованість за основною сумою кредиту залишається непогашеною.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 13 000 гривень.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Як убачається з матеріалів справи, згідно з військовим квитком серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 11.03.2022 року був призваний до Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69. Водночас відповідно до довідки Міністерства оборони України №693 від 18.09.2026 року відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 з 30.04.2024 року по теперішній час.

Отже, надані відповідачем документи підтверджують проходження ним військової служби з 11.03.2022 року, а також перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 30.04.2024 року.

Суд ураховує, що кредитний договір між сторонами укладено 30.11.2023 року строком на 42 дні, а датою повернення кредиту визначено 10.01.2024 року. Таким чином, договірні відносини виникли після призову відповідача на військову службу, а строк повернення кредиту припадає на період його проходження.

При цьому сам по собі факт проходження військової служби не звільняє відповідача від обов`язку повернути отриману суму кредиту, однак за наявності передбачених пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону підстав є підставою для незастосування нарахування процентів за користування кредитом протягом відповідного періоду.

Оскільки надані матеріали підтверджують призов відповідача на військову службу під час мобілізації, а кредитний договір укладено для задоволення потреб, не пов`язаних із придбанням житла чи автомобіля, суд доходить висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 12 740 гривень задоволенню не підлягають, оскільки їх нарахування суперечить установленим законом гарантіям соціального і правового захисту військовослужбовців.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задоволено частково, а саме в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 13 000 гривень, що становить 50,51 % від загальної суми позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 344 гривень 61 копійок.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,280-281,354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місто Київ, вул.Саксаганського, 133-А, заборгованість за кредитним договором №30.11.2023-100000006 від 30.11.2023 року у сумі 13000 (тринадцять тисяч) гривень – заборгованості за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місто Київ, вул.Саксаганського, 133-А, 1344 (одну тисячу триста сорок чотири) гривні в рахунок відшкодування витрат понесених на сплату судового збору при подачі позовної заяви до суду.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місто Київ, вул.Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .