Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №914/1044/26 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 Справа № 914/1044/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, при секретарі судового засідання Зоряні Мельничук, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

до відповідача Фізичної особи – підприємця Мачеуса Василя Васильовича

про стягнення 1 147 497,17 грн інфляційних втрат та 225 455,26 грн 3% річних

представники сторін:

від позивача: Чижович І.З. (в залі суду);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Фізичної особи–підприємця Мачеуса Василя Васильовича про стягнення 1 147 497,17 грн інфляційних втрат та 225 455,26 грн 3% річних.

Хід розгляду справи відображено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

01.10.2026 о 14:00 год в підготовче засідання з`явився представник позивача. Відповідачем 01.10.2026 о 13:40 год перед початком судового засідання через канцелярію суду наручно подано клопотання за вх.№ 27766/26 про видачу повістки на засідання, зміст якого наступний: « 19 вересня 2026 року Мельник Роман Йосифович вихваляється в присутності працівників досудових органів, як він за сто доларів США створив справу № 914/1044/26, про скоєні злочини за ст. 115 КК України в 2014, 2015, 2016 роках та про суддю Білоус Б.О., в якого був помічник по кличці «Імператор». Суд зазначає, що вказане клопотання не стосується обставин справи та не має значення для вирішення спору по суті. Явку у судове засідання Відповідач не забезпечив.

Крім того, поведінка Відповідача призвела до затягування розгляду справи. Вказана поведінка проявлялась, зокрема, у поданні необґрунтованих заяв і клопотань, мали місце випадки нетактовного ставлення Відповідача до учасників судового процесу, зокрема, перебивання учасників судового процесу, висловлення безпідставних звинувачень, ігнорування зауважень головуючої судді в судовому засіданні, а також невиконання вимог ухвал суду.

01.10.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та розпочав розгляд справи № 914/1044/26 по суті.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Відповідач не виконав грошових зобов`язань, встановлених рішеннями Господарського суду Львівської області у справах № 914/4156/15, №914/1199/17, №914/1763/19, які набрали законної сили відповідно 07.02.2017, 03.12.2018 та 12.03.2020. У зв`язку з цим, посилаючись на ст. 625 ЦК України, Позивач просить стягнути з Відповідача 3 % річних та інфляційні втрати, нарахованих на відповідні суми заборгованості.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, позовних вимог не спростував, контррозрахунку позовних вимог не надав, хоча належним чином повідомлений про розгляд справи.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ З МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ

Фізична особа-підприємець Мачеус Василь Васильович (далі - Відповідач) має заборгованість перед Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі – Позивач).

Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/4156/15, яке набрало законної сили 07.02.2017, із Відповідача стягнуто заборгованість у сумі 259 015,13 грн та 6321,23 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.12.2017 у справі № 914/1199/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 та постановою Верховного Суду від 03.12.2018 з Відповідача стягнуто 178 867,11 грн заборгованості з орендної плати та 71 334,30 грн неустойки.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.02.2020 у справі № 914/1763/19, яке набрало законної сили 12.03.2020, з Відповідача стягнуто 538 261,29 грн. неустойки.

Стягувачем за вищезазначеними рішеннями суду є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради.

Позивач зазначає, що зобов`язання за даними судовими рішеннями не виконано, заборгованість не сплачено.

Таким чином, невиконання Фізичною особою-підприємцем Мачеусом Василем Васильовичем судових рішень у справах № 914/4156/15, № 914/1199/17 та № 914/1763/19 про стягнення грошових коштів, є підставою для стягнення в судовому порядку інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на відповідні суми заборгованості, розрахунок яких додано до позовної заяви.

Інфляційні втрати, нараховані Позивачем, за період 18.02.2017 - 28.02.2026 за невиконання судового рішення у справі № 914/4156/15 становлять 399 834,25 грн; за період 18.07.2018 - 28.02.2026 за невиконання судового рішення у справі № 914/1199/17 становлять 266 837,94 грн; за період 13.03.2020 - 28.02.2026 за невиконання рішення суду у справі № 914/1763/19 становлять 480 824,98 грн.

Загальна сума інфляційних втрат, нарахованих Позивачем, у зв`язку із невиконанням Відповідачем судових рішень у справах № 914/4156/15, № 914/1199/17 та № 914/1763/19 становить 1 147 497,17 грн.

Позивачем нараховано 3 % річних за період 18.02.2017 - 28.02.2026 за невиконання судового рішення у справі № 914/4156/15, що становить 71 902,62 грн; за період 18.07.2018 - 28.02.2026 за невиконання судового рішення у справі № 914/1199/17 нараховано 57 197,92 грн; за період 13.03.2020 - 28.02.2026 за невиконання судового рішення у справі № 914/1763/19 нараховано 96 354,72 грн.

Отже, загальна сума 3% річних у зв`язку із невиконанням Відповідачем рішень судів у справах № 914/4156/15, № 914/1199/17 та № 914/1763/19 становить 225 455,26 грн.

У зв`язку із наведеним Позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати в розмірі 1 147 497,17 грн та 3% річних в розмірі 225 455,26 грн.

ОЦІНКА СУДУ

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено, рішенням Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі № 914/4156/15, яке набрало законної сили 07.02.2017, із Відповідача стягнуто заборгованість у сумі 259 015,13 грн та 6321,23 грн судового збору. Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.12.2017 у справі № 914/1199/17, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 та постановою Верховного Суду від 03.12.2018 з Відповідача стягнуто 178 867,11 грн заборгованості з орендної плати та 71 334,30 грн неустойки. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.02.2020 у справі № 914/1763/19, яке набрало законної сили 12.03.2020, з Відповідача стягнуто 538 261,29 грн. неустойки.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.

Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання, відповідні правові висновки викладені у постанові (Вищого господарського суду України у справах № 908/1157/16.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що невиконання Фізичною особою - підприємцем Мачеусом Василем Васильовичем судових рішень у справах № 914/4156/15, № 914/1199/17 та № 914/1763/19 про стягнення грошових коштів, є підставою для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на відповідні суми заборгованості.

Матеріали справи не містять доказів виконання Відповідачем своїх зобов`язань. Факт наявності боргу та невиконання грошових зобов`язань підтверджений належними й допустимими доказами та не спростований Відповідачем.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню частково, а саме з Відповідача на користь Позивача слід стягнути 1 118 802,69 грн інфляційних втрат та 225 391,19 грн 3% річних.

При зверненні до суду із позовною заявою Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 16 476,40 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 27.03.2026 № 53 та від 09.04.2026 № 58.

Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з Відповідача на користь Позивача 16 130,33 грн судового збору, оскільки позов у даній справі підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мачеуса Василя Васильовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, Львівська обл., м. Львів, пл. Галицька, буд. 15, код ЄДРПОУ 25558625) інфляційні втрати в сумі 1 118 802,69 грн, 3% річних в сумі 225 391,19 грн та 16 130,33 грн судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256,257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.10.2026 у зв`язку з перебуванням судді на навчанні в Національній школі суддів України з 05.10.2026 по 09.10.2026.

Суддя Горецька З.В.