Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №742/4520/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/934/26

Єдиний унікальний № 742/4520/26

Постанова

іменем України

12 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Харченко Л.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,

за ч.7 ст. 121, ч.5 ст. 126 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

05 серпня 2026 року о 12 год. 20 хв. в м. Прилуки Чернігівської області по вул. Київська, ОСОБА_1 , повторно протягом року, керував мопедом, який був не зареєстрований в установленому законом порядку, чим порушив п.30.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.7 ст. 121 КУпАП.

Крім того, 05 серпня 2026 року о 12 год. 20 хв. в м. Прилуки Чернігівської області по вул. Київська, ОСОБА_1 , повторно протягом року, керував мопедом «Дефіанс», не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.п. «а» п.2.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 повторно не з`явився, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином.

Крім того, про судові засідання ОСОБА_1 повідомлявся на сайті судової влади України.

У відповідності до ч.1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року, в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції. У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до положень статті 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачені ч.7 ст. 121, ч.5 ст. 126 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Приймаючи до уваги, що судом вжито необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 .

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч.7 ст. 121, ч.5 ст. 126 КУпАП з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).

Згідно пункту 30.1 ПДР України власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.

Відповідно до ч.6 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною шостою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого (ч.7 ст. 121 КУпАП).

З огляду на матеріали справи, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №842108 від 05 серпня 2026 року вбачається, що 05 серпня 2026 року о 12 год. 20 хв. в м. Прилуки Чернігівської області по вул. Київська, ОСОБА_1 , повторно протягом року, керував мопедом, який був не зареєстрований в установленому законом порядку, чим порушив п.30.1 ПДР України

Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 від його підпису та надання пояснень, відмовився.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.

Відповідно до п.п. «а» п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно диспозиції ч.2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого (ч.5 ст.126 КУпАП).

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №842107 від 05.08.2026, вбачається, що 05 серпня 2026 року о 12 год. 20 хв. в м. Прилуки Чернігівської області по вул. Київська, ОСОБА_1 , повторно протягом року, керував мопедом «Дефіанс», не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п.п. «а» п.2.1 ПДР України

Згідно даного протоколу, ОСОБА_1 від його підпису та надання пояснень, відмовився.

Отже, вище зазначений протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.

Обставини, викладені у протоколах про адміністративні правопорушення, також підтверджуються й оглянутим відео, наданим працівниками поліції.

Відповідно до довідки начальника САП ВВГ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області №98695-2026 від 06.08.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно бази МВС «НАІС» посвідчення водія отримував НОМЕР_1 від 04.10.2011 року.

Відповідно до довідки начальника САП ВВГ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області №98693-2026 від 06.08.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , притягувався протягом року до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП (постанова ББА №626279 від 29.10.2025 за ч.2 ст.126 КУпАП).

Відомостей про оскарження та скасування постанови у встановленому законом порядку суду не надано.

Відповідно до довідки начальника САП ВВГ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області №98696-2026 від 06.08.2026, згідно бази МВС «НАІС» транспортний засіб Дефіанс без номерного знаку на території України не зареєстрований.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Оцінені судом докази доводять винуватість правопорушника ОСОБА_1 "поза розумним сумнівом", тобто достовірно і достатньо підтверджують вчинення ним порушень вимог п.п. «а» п.2.1, п.30.1 ПДР України, а саме, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортними засобами, повторно протягом року та керування транспортним засобом, не зареєстрованим в Україні в установленому порядку, повторно протягом року.

За встановлених обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що передбачені диспозицією ч.7 ст. 121, ч.5 ст. 126 КУпАП відповідно, оскільки вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи і були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Згідно ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Вирішуючи питання по міру стягнення, суд враховує таке.

Згідно ч.2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

У ч.2 ст. 33 КУпАП зазначено, що при накладенні стягнення має враховуватись характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов`язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі, так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.

Каральна мета такого додаткового покарання досягається як безпосередньою забороною керувати транспортними засобами (позбавлення суб`єктивного права), так і покладенням на особу у зв`язку з цим уповноваженим органом з питань пробації певних обов`язків, а також роз`яснення особі наслідків невиконання покладених обов`язків та ухилення від відбування додаткового покарання.

Враховуючи викладене суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції, передбаченої за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення буде найкращим превентивним заходом.

Приймаючи до уваги, що згідно бази МВС «НАІС» транспортний засіб Дефіанс без номерного знаку на території України не зареєстрований, тому суд вважає за необхідне призначити адміністративне стягнення без оплатного вилучення транспортного засобу.

Згідно ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Зокрема, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 126, 130, 221, 283-285, 294, 321 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Об`єднати адміністративні провадження №3/742/934/26 (єдиний унікальний №742/4520/26) відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП та №3/742/935/26 (єдиний унікальний №742/4522/26) відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.7 ст. 121 КУпАП в одне провадження та присвоїти спільний номер провадження №3/742/934/26 (єдиний унікальний №742/4520/26).

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.7 ст. 121, ч.5 ст. 126, КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неооподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. на користь держави з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 грн. 60 коп.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно ст. 307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно ч.1 ст. 308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА