Вирок від 11 жовтня 2026 р. у справі №742/334/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/328/26

Єдиний унікальний № 742/334/26

ВИРОК

Іменем України

12 жовтня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025275420000270 від 29.08.2025 по обвинуваченню :

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки с. Гурбинці, Срібнянського району, Чернігівської області, зареєстрована та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , вдова, пенсіонерка, раніше не судима ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України,

за участі сторін кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , ОСОБА_5 обвинувачена: ОСОБА_3 , захисник – ОСОБА_6 ,законний представник потерпілого ОСОБА_7 ,представник потерпілого ОСОБА_8 , психолог – ОСОБА_9 , -

ВСТАНОВИВ:

1.Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним.

28.08.2025, близько 11 години 40 хвилин, ОСОБА_3 , перебуваючи на території земельної ділянки за координатами 50,50480° Пн, 32,57882° Сх в селищі Ладан Прилуцького району Чернігівської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень та бажаючи заподіяння шкоди здоров`ю малолітньому потерпілому ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , схопила останнього своєю правою рукою за його ліву руку та стиснула з прикладанням сили, чим спричинила останньому тілесні ушкодження у вигляді синців лівого передпліччя, синця та подряпини лівого плеча, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 175 від 03.09.2025 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я.

Дії ОСОБА_3 кваліфікуються як умисне легке тілесне ушкодження малолітньому ОСОБА_10 , передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

2. Позиція обвинуваченої.

Обвинувачена в судовому засіданні вину в інкримінованому їй діянні не визнала та показала, що. ОСОБА_3 неприязні відносини з родиною ОСОБА_11 виникли ще у 2023 році. Рой ОСОБА_12 – мати потерпілого претендує на земельну ділянку та постійно звертається до неї щоб вона підписала погодження та здійснює відео зйомку . 28 серпня 2025 року вона знаходилася на належній їй земельній ділянці і в цей час до неї підійшла ОСОБА_13 та її син та почали знімати її на телефон. В цей час вона розвернулася та закрила двома пальцями телефон, який був в сина ОСОБА_14 , що той не здійснював її фото фіксації. Рой ОСОБА_12 почала кричати , що вона б`є її сина . Відразу ж син ОСОБА_14 побіг із городу. Через деякий час прийшов поліцейський, та повідомили, що вона нібито побила дитину. Рой ОСОБА_12 показала руку дитини на руці був якийсь давній синець та загоєна рана. Руками до ОСОБА_15 вона не торкалася.

3. Досліджені в судовому засіданні докази.

Потерпілий ОСОБА_16 в судовому засіданні показав, що його мама попросила його зняти відео, де пані ОСОБА_17 відмовляється підписувати документи. Він разом з мамою пішли на поле де знаходилася ОСОБА_3 та мама попросила її підписати документи. В цей час він знімав усе на відео на телефон. ОСОБА_18 підійшла до нього та почала хватати його за руки. ОСОБА_19 говорила, щоб вона припинила. Коли ОСОБА_17 припинила свої дії, він пішов додому та помітив, що на його руці були синці і царапини. Після цього вони викликали поліції.

Законний представник потерпілого ОСОБА_16 - ОСОБА_7 показала, що 28.08.2025 вона із сином ОСОБА_20 пішли до сусідки ОСОБА_3 для підписання акта. ЇЇ син здійснював відео зйомку на мобільний телефон. Обвинувачена повідомила, що не буде підписувати акт. Коли обвинувачена побачила, що її син здійснює відеозйомку, вона підійшла до нього, намагалася забрати телефон та схопила його за руку. На руці сина, в ділянці ліктя, були синці. Після цього вона викликала поліцію та показала поліцейським руку сина.

Свідок ОСОБА_21 , показав , що він проходить службу в поліції та перебував у складі групи, яка виїжджала на виклик щодо побиття дитини. На місці події перебували мати та хлопчик, які вказали на особу, яка, за їхніми словами, могла спричинити дитині тілесні ушкодження. Мати повідомила, що жінка намагалася забрати у її сина мобільний телефон. Хлопчик злякався, після чого на його руці були виявлені тілесні ушкодження. Поліцейський пояснив, що обставин отримання ушкоджень не пам`ятає, однак пам`ятає, що на руці була червона пляма.

Свідок ОСОБА_22 , вказав, що він є брат обвинуваченої, 28.08.2025 року обвинувачена зателефонувала йому та попросила підійти на город. Коли він прибув, на місці вже перебував працівник поліції. Обвинувачена повідомила, що хлопець знімав її на мобільний телефон. На місці також перебував хлопець, який показував ліву руку та мовчав. Свіжих плям на лівій руці свідок не помітив. Обвинувачена пояснила, що хлопець здійснював її відеозйомку, у зв`язку з чим вона закрила рукою телефон. Свідок також зазначив, що мати хлопця повідомляла про те, що ОСОБА_23 , на її думку, спричинила її сину тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_24 , показала, що вона є учителем початкових класів, та повідомила, що про зазначену подію їй відомо зі слів інших осіб. У 2025 році вона була класним керівником потерпілого. Охарактеризувала його як відповідального учня, лідера серед однокласників. Зауважень щодо його поведінки не мала. Потерпілий навчався добре. Після зазначеної події змін у поведінці учня свідок не помітила.

Свідок ОСОБА_25 , показав, що він є селищний головою селища Ладан, та повідомив , що про зазначені події йому відомо зі слів ОСОБА_14 , орієнтовно з 28.08.2005 року. Між сторонами існував конфлікт, пов`язаний із земельними питаннями. Також свідок зазначив, що від інших сусідів надходили скарги на ОСОБА_26 , які стосувалися земельних питань. За словами свідка, ОСОБА_3 була непоступливою у вирішенні конфлікту.

Свідок ОСОБА_27 , показав, що він є поліцейським Прилуцького РВП у Чернігівській області та , що він в складі групи здійснював виїзд на виклик. При прибутті на місце події жінка повідомила, що між нею та її сусідкою виник конфлікт, у ході якого сусідка завдала дитині тілесних ушкоджень. Дитина показала йому ліву руку, на якій вище ліктя було видно червону пляму. Він повідомив їм про необхідність звернення для проведення відповідної експертизи.

Експерт ОСОБА_28 , в судовому засіданні підтвердила висновки експертизи та пояснила, що особисто оглядала дитину, під час огляду безпосередньо виявила на її руці синці та подряпини, за результатами чого зробила відповідні висновки щодо характеру та можливих обставин виникнення зазначених тілесних ушкоджень. У вступній частині висновку допущена описка, щодо дати експертного висновку, а саме 03 червня 2025 року, хоча дійсно експертиза закінчена 03.09.2025 року.

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025275420000270 від 29.08.2025, в якому вказано, що 28.08.2025 до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області надійшла заява від ОСОБА_7 , що 28.08.2025 близько 11 : 30, ОСОБА_3 нанесла тілесні ушкодження її неповнолітньому сину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( том 1 а.п.98)

Протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.08.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_7 28.08.2025 звернулась до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області з заявою, в якій просить прийняти міри та притягнути до відповідальності громадянку ОСОБА_3 за напад на її дитину гр. ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: яка хапала його за руки, за шию та вирвала телефон(том 1 а.п.37-39).

Висновком експерта Прилуцького міжрайонного відділення судово-медичної експертизи «Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи» №175 від 03 червня 2025 року, з яким встановлено , що у ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мали місце наступні тілесні ушкодження синці лівого передпліччя, синець та подряпина лівого плеча.

Дані тілесні ушкодження виникли не менше ніж від чотирьох травматичних дій тупих предметів синці за механізмом тиснення, подряпини за механізмом тертя, по давності можуть відповідати 28.08.2025, як у своїй сукупності так і кожне ушкодження окремо, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я.

Враховуючи характер даних тілесних ушкоджень вважає, що останні виникли від дії тупих предметів, в сукупності не могли виникнути при падінні на площині, та могли виникнути, в тому числі за обставин вказаних в описовій частині даної постанови(том 1 а.п.40-42).

Протоколом огляду відео від 17.09.2025, з якого вбачається, що за результатами огляду відеозаписів на оптичному диску DVD-R, що надала ОСОБА_7 , на якому збережено : ОСОБА_30 здійснює фотозйомку на якій відображено, що вона іде по земельній ділянці, а попереду їде її син ОСОБА_20 ; Файл 2- ОСОБА_31 підходить до жінки та запитує чи буде вона підписувати акт. Жінка побачивши, що її знімають вказала, що знімати її непотрібно і різко, з витягнутими в перед руками, наблизилася до особи, яка здійснювала відеозапис, після чого запис припинився( том 1 а.п.45-49).

Фототаблиці на яких зафіксовано та руці потерпілого ОСОБА_16 на зап`ясті та передпліччі сліди схожі на синці( том 1 а.с.51-53).

Протокол проведення слідчого екперименту від 28.11.2025, за участю малолітнього потерпілого ОСОБА_16 , в ході якого останній показав , що він разом з мамою прийшов на вказане поле, щоб поспілкуватися з тіткою ОСОБА_17 для фіксації на відеозапис факту відмови підписання документів на земельну ділянку. Після чого ОСОБА_16 вказав статисту на місце де знаходилася тітка ОСОБА_17 та почав її знімати на відеозапис на свій мобільний телефон, коли його мама запитувала тітку ОСОБА_17 чи вона буде підписувати документи, на що остання відмовилася. Мама запитала його чи він зняв це на відео, і він відповів «да». Після чого ОСОБА_16 показав як саме тітка ОСОБА_17 схватила його за руки, а саме: схватила його правою рукою за його ліву руку та коли він почав вириватися, то ОСОБА_17 перехоплювала його руку вище від чого ОСОБА_16 відчув сильний біль від здавлювання пальцями(том 1 а.п.56-59).

Протоколом слідчого експерименту від 28.11.2025, за участю представника потерпілого ОСОБА_7 , в ході якого вона повідомила, що 28.08.2025 об 11 год 30 хв, вона разом з сином ОСОБА_16 вийшли з дому і пішли у бік земельної ділянки для того щоб ОСОБА_3 поставила підпис під актом розмежування земельних ділянок. Вона прийшла на вказану земельну ділянку, на якій знаходилась пані ОСОБА_17 ,і запитала у неї, чи буде підписувати акт, на що та відповіла «ні». Син ОСОБА_7 стояв позаду. Вона запитала у нього «Ти зняв це на відео?». Коли ОСОБА_17 почула, що це знімалося на відео, вона підійшла до ОСОБА_20 і схопила його правою рукою за ліву руку в якій він тримав телефон і відводив руку у бік, але ОСОБА_17 продовжувала хватати його за ліву руку. Після чого вона сказала ОСОБА_17 «Відпусти мого сина», після чого ОСОБА_17 відпустила його. Потім вона разом з сином пішли додому, по дорозі ОСОБА_16 поскаржився їй на сильний біль в руці, коли вона побачила на руці сина синці, то викликала поліцію(том 1 а.п.60-64).

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 25 листопада 2015, ОСОБА_16 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_32 та ОСОБА_7 ( том 1 а.с.87).

4. Оцінка Суду.

Відповідно до статті 91 КПК України, доказуванню у кримінальному провадженні підлягають подія кримінального правопорушення (час, місце,спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення ), винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Частина друга статті 17 КПК України передбачає, що сторона обвинувачення має довести ці обставини поза розумним сумнівом.

Відповідно до статті 94 КПК України, оцінка суду має ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у тому числі на оцінці кожного доказу, наданого сторонами кримінального провадження. Суд не може ігнорувати надані суду докази лише з тієї причини, що вони ставлять під сумнів версію, запропоновану стороною обвинувачення.

Згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

4.1.Оцінка доказів з точки зору належності та допустимості , кожного окремо в з точки зору їх достовірності та сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності .

Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно ч.2 цієї статті КПК України, недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У ч.1 ст.89 КПК України визначено, що суд вирішує питання про допустимість доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Захисник обвинуваченої заявив клопотання про визнання протоколів слідчих експериментів від 28.11.2025 року за участі потерпілого та законного представника недопустимими доказами, виходячи з того, що дані слідчі експерименти були проведені на земельній ділянці, яка належить обвинуваченій без її дозволу . На підтвердження вказаних доводів надав договір оренди від 22.05.2023 року відповідно до якого у користуванні ОСОБА_3 знаходиться земельна ділянка кадастровий номер 7424155400:01:003:0428.

Відповідно до вимог частини 5.ст.240 КПУК України слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

З досліджених протоколів проведення слідчого експерименту від 28.11.2025 року неможливо встановити, що дані слідчі експерименти проводилися на земельній ділянці кадастровий номер 7424155400:01:003:0428, яка належить обвинуваченій, а доказів протилежного сторона захисту не надала, а отже і доводи сторони захисту про недопустимість вказаних вище протоколів слідчого експерименту є безпідставними.

Надаючи оцінку показанням потерпілого ОСОБА_29 , суд констатує, що його показання, щодо обставин отримання тілесних ушкоджень є належними, оскільки безпосередньо стосуються обставин інкримінованої події, особи, яка, за твердженням потерпілого, вчинила відповідні дії, механізму їх вчинення та наслідків у вигляді тілесних ушкоджень. Оцінюючи достовірність показань потерпілого, суд врахувати, що він описав конкретну послідовність подій: прибуття на земельну ділянку, здійснення відеозапису, наближення обвинуваченої, фізичний контакт із його рукою та подальше виявлення тілесних ушкоджень.

Показань законного представника потерпілого ОСОБА_7 є належними, оскільки стосуються обставин події, характеру фізичного контакту між обвинуваченою та потерпілим, реакції матері на відповідні дії та подальшого звернення до правоохоронних органів. Під час оцінки достовірності суд враховує, що законний представник потерпілого перебувала на місці події, а тому її показання щодо безпосередньо сприйнятих обставин мають доказове значення.

ОСОБА_7 безпосередньо спостерігала момент захоплення руки, а тому дані відомості підтверджують факт фізичного контакту.

Показання свідка працівника поліції ОСОБА_21 є належними в частині встановлення обставин прибуття поліції, стану потерпілого на момент огляду та змісту повідомлення, яке надійшло від матері. Вони не є безпосереднім доказом самого моменту заподіяння тілесних ушкоджень, оскільки свідок не був очевидцем конфлікту. Натомість, у частині опису почервоніння на руці показання ОСОБА_21 підтверджують наявність зовнішні ознаки ушкодження невдовзі після події.

Показання свідка працівника поліції ОСОБА_27 є належними щодо обставин прибуття поліції та зовнішнього стану руки потерпілого на момент реагування. Відомості про те, що тілесні ушкодження були спричинені саме ОСОБА_3 , у частині переказу слів матері не є безпосереднім спостереженням свідка. Водночас його власні спостереження щодо почервоніння на руці підтверджують наявність зовнішні ознаки ушкодження невдовзі після події.

Показання ОСОБА_27 за змістом узгоджуються з показаннями ОСОБА_21 у частині того, що після повідомлення про конфлікт поліцейські побачили зовнішню ознаку ушкодження на руці дитини.

Показань свідка ОСОБА_22 , який є братом обвинуваченої є належними щодо обставин прибуття свідка на місце, того, що він особисто спостерігав після події, та пояснень, які він почув від обвинуваченої. Однак він не був очевидцем самого конфлікту, а тому не може безпосередньо підтвердити або спростувати факт захоплення руки потерпілого.

Показань свідка ОСОБА_24 є належними в частині характеристики особистості потерпілого та відомостей про поведінку дитини в навчальному середовищі. Водночас вони не підтверджують і не спростовують безпосередньо факту заподіяння тілесних ушкоджень, оскільки свідок не була очевидцем події та не повідомила про особисте спостереження за моментом її вчинення. Відсутність помітних змін у поведінці потерпілого після події сама по собі не свідчить про відсутність фізичного болю або тілесних ушкоджень.

Показання свідка ОСОБА_25 є належними для з`ясування контексту відносин між сторонами, однак у частині безпосереднього спричинення тілесних ушкоджень мають обмежене значення, оскільки свідок не був очевидцем події.

Тому суд враховує ці показання лише в межах встановлення фактичного контексту конфлікту, не надаючи їм самостійного вирішального значення для висновку про винуватість.

Висновк судово-медичної експертизи № 175 від 03.09.2025 року , яким встановлено наявність у ОСОБА_29 синців лівого передпліччя, синця та подряпини лівого плеча. Зазначені ушкодження віднесені до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я. Експерт указав, що вони утворилися внаслідок дії тупих предметів, синці — за механізмом тиснення, подряпини — за механізмом тертя, а за давністю могли відповідати 28 серпня 2025 року. У висновку також зазначено, що сукупність ушкоджень не могла виникнути внаслідок падіння на площині.

Даний висновок експерта є належним доказом, оскільки містить відомості про характер, локалізацію, механізм та можливу давність тілесних ушкоджень, які мають істотне значення для встановлення об`єктивної сторони інкримінованого діяння.

Оцінюючи достовірність висновку, суд враховує, що експерт ОСОБА_28 була допитана в судовому засіданні, підтвердила висновки дослідження та пояснила, що особисто оглядала дитину й безпосередньо виявила відповідні ушкодження.

У цьому провадженні експертний висновок підтверджує об`єктивне існування тілесних ушкоджень, їхню локалізацію та характер. Вказівка на можливу давність, яка відповідає даті інкримінованої події, узгоджується з показаннями потерпілого та його матері про виникнення конфлікту того дня.

Отже, висновок експерта підтверджує наявність легких тілесних ушкоджень і містить відомості, сумісні з описаним потерпілим механізмом захоплення руки.

Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025275420000270 від 29 серпня 2025 року є належним у частині підтвердження факту внесення відомостей до ЄРДР, дати реєстрації відповідних відомостей та змісту первинного повідомлення про кримінальне правопорушення.

Водночас витяг з ЄРДР не є самостійним підтвердженням істинності викладених у ньому відомостей про обставини події, а тому суд враховує цей документ виключно в межах його доказового призначення та не використовує сам факт реєстрації кримінального провадження як аргумент на підтвердження винуватості ОСОБА_3 .

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28 серпня 2025 року є належним для встановлення змісту первинного звернення до правоохоронних органів, часу повідомлення про подію та обставин, про які заявниця повідомила на початку кримінального провадження.

Протоколу огляду відеозаписів від 17 вересня 2025 року на оптичному диску DVD-R, наданому ОСОБА_7 , є належним, оскільки стосується обстановки перед інкримінованою подією, взаємодії між учасниками конфлікту та поведінки особи, яка потрапила на відеозапис.

Оцінюючи зміст запису, суд виходить з того, що відео відображає конфлікт, пов`язаний із відмовою підписати документ та запереченням проти знімання , а також агресивну поведінку обвинуваченої, яка з простягнутими до потерпілого руками різко почала наближатися до нього.

Протоколу слідчого експерименту за участю малолітнього потерпілого від 28 листопада 2025 року є належним у частині фіксації перебігу та результатів слідчого експерименту, оскільки містить відомості про відтворення потерпілим механізму події, місця розташування учасників та характеру дій, про які він повідомив. Оцінюючи достовірність результатів слідчого експерименту, суд має враховувати, що потерпілий не лише словесно описав подію, а й продемонстрував механізм захоплення руки.

Протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 від 28 листопада 2025 року є належним у частині фіксації відтворення законним представником потерпілого обставин, які вона, за її словами, спостерігала особисто.

Відомості, зафіксовані в протоколі, за змістом узгоджуються з показаннями ОСОБА_7 у суді в частині захоплення лівої руки потерпілого, реакції матері та припинення фізичного контакту.

Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 25 листопада 2015 року підтверджує, що ОСОБА_16 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а його батьками є ОСОБА_32 та ОСОБА_7 , є належним і допустимим доказом віку потерпілого та родинного зв`язку між ним і законним представником.

Свідоцтво не підтверджує безпосередньо факту спричинення тілесних ушкоджень, однак має значення для встановлення віку потерпілого на момент події та перевірки обставин, які підлягають доказуванню в межах пред`явленого обвинувачення.

Надаючи , оцінку зазначеним вище доказам в їх сукупності, суд визнає достовірними показання потерпілого ОСОБА_16 , щодо обставин та механізму отримання тілесних ушкоджень, оскільки вони повністю узгоджуються з показаннями його законного представника ОСОБА_7 , яка була очевидцем події, також з показаннями працівників поліцїї ОСОБА_21 , ОСОБА_27 , які хоч і не були очевидцями події, але підтвердили наявність на руці у ОСОБА_16 почервонінь після незначного часу після вказаної потерпілим події, фотознімками на яких зафіксовані на руці потерпілого сліди схожі на синці, а також відеозаписом з місця події на якому зафіксована агресивна поведінка обвинуваченої та наближення її до потерпілого з метою припинення відео зйомки, протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення , який підтверджують виклик поліції безпосередньо після події та обставини отримання потерпілим тілесних ушкоджень, які узгоджується з вище вказаними доказами.

Крім того, достовірність показань потерпілого повністю узгоджується з протоколами слідчих експериментів за його участі та участі законного представника , які підтверджують механізм нанесення тілесних ушкоджень, та який в свою чергу узгоджується з висновком експерта № 175 та показами експерта наданими в судовому засіданні.

Суд критично ставиться до показань обвинуваченої щодо того, що вона лише закривала телефон потерпілого не чіпаючи його за руки і розцінює їх як захисну версію, оскільки дані твердження спростовані дослідженими в судовому засіданні доказами, аналіз яким надано вище.

Щодо доводів сторони захисту про відсутність у потерпілої умислу на заподіяння тілесних ушкоджень , суд констатує, що дані доводи є безпідставними, оскільки сам факт направлення умислу обвинуваченої на закриття екрану телефону для припинення відео зйомки з подальшим нанесенням тілесних ушкоджень свідчить про наявність умислу на їх заподіяння.

Посилання сторони захисту на невідповідність в заявах та повідомленнях про вчинення кримінального правопорушення, а також показаннях потерпілого та його законної представниці в тому, що обвинувачена хватала потерпілого за ліву та праву руку, а також за шию, а в обвинувальному акті мається лише посилання про наявність ушкоджень на лівій руці, суд не приймає до уваги, оскільки обвинувачення ґрунтується лише на встановлених під час досудового розслідування доказах, а виклад обргунтування обвинувачення є обов`язком сторони обвинувачення, яким сторона обвинувачення і скористалася направляючи обвинувальний акт до суду.

Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_22 , який є братом обвинуваченої, та який вказав, що після прибуття на місце, де були вже працівники поліції він не бачив ніяких пошкоджень на руці потерпілого, оскільки такі його твердження спростовуються показаннями працівників поліції ОСОБА_27 та ОСОБА_21 , які вказали, що бачили почервоніння на руці потерпілого.

Доводи сторони захисту про те, що працівники поліції ОСОБА_27 та ОСОБА_21 давали не чіткі пояснення, суд не приймає до уваги, оскільки зі спливом часу свідок міг не в повній мірі відтворити обставини, але наявність червоних п`ятен на руці потерпілого дані свідки підтвердили.

Не обґрунтованими є доводи сторони захисту, що висновок експерта не відповідає вимогам статті 101 і 102 КПК України, оскільки висновок містить всі необхідні відомості для встановлення наявності тілесних ушкоджень потерпілого, крім того, даний висновок підтвердила експерт допитана в судовому засіданні, яка засвідчила, що особисто оглядала потерпілого і відомості про огляд вказала у висновку експерта.

Таким чином, оцінюючи докази в їх сукупності так з точки зору достатності, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено «поза розумним сумнівом» винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінальному правопорушенні.

Враховуючи викладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 , за ч.1 ст.125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.

5. Призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 судом обставин , які пом`якшують покарання не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченій, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітнього.

При цьому суд враховує характер і ступінь скоєного кримінального правопорушення, особу винної, яка не притягувалася до кримінальної відповідальності, є пенсіонером, інвалідом, позитивну характеристику з місця проживання, на обліку в психоневрологічному та наркологічному відділеннях не знаходиться.

Беручи до уваги вище викладені обставини, суд вважає, що її виправлення та перевиховання можливо при застосуванні до неї покарання в межах санкцій ч.1 ст.125 КК України у вигляді штрафу .

Cаме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

6. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.56 КПК України, протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно ст.129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 ст.1167 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Законним представником потерпілого- ОСОБА_7 заявлено цивільний позов до ОСОБА_3 , в якому остання просить стягнути з ОСОБА_3 на її корить в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 10000 гривень. Свої вимоги аргументує тим, що спричинивши її сину тілесні ушкодження від яких він зазнав сильного фізичного болю, та психологічні страждання .

Так, оцінюючи вимоги ОСОБА_7 щодо заявленого відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_3 та шкодою, яка заподіяна здоров`ю потерпілого у виді легких тілесних ушкоджень, в результаті яких потерпілій завдано моральних та душевних страждань, суд, враховуючи вимоги розумності, справедливості та співмірності завданої моральної шкоди потерпілому та приймаючи до уваги, що здоров`ю потерпілого ОСОБА_16 було заподіяно шкоду, він зазнав фізичного болю та страждань, вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди у сумі 5 000 гривень, який відповідає принципу моральності, співмірності та достатності.

Відповідно п. 1 ст. 118 КПК України витрати на правову допомогу враховано до складу процесуальних витрат.

Частина 2 ст. 120 КПК України відносить витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого до витрат на правову допомогу.

У разі ухвалення обвинувального вироку суд, згідно ч. 1 ст. 124 КПК України, стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

З долучених до матеріалів справи договорів про надання правничої допомоги від 17 вересня 2025 року та 27.10.2025 року правничу допомогу потерпілому ОСОБА_16 під час досудового розслідування надавали відповідно адвокати ОСОБА_33 та ОСОБА_34 .

Відповідно до акту здачі-прийняття послуг з надання правничої допомоги від 20.10.2025 року вартість наданих послуг адвокатом ОСОБА_33 становить 5000 гривень та згідно акту здачі-прийняття послуг з надання правничої допомоги від 10.01.2026 року вартість наданих послуг адвокатом ОСОБА_35 становить 5000 гривень.

Враховуючи, що стороною захисту не спростовані доводи про не співмірність судових витрат та з урахуванням , що досудове слідство даного кримінального провадження тривало понад 4 місяці, то на переконання суду витрати на правничу допомогу, які понесені потерпілим є співмірними і підлягають стягненню з обвинуваченої.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбачених частиною 1 статті 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу розміром 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 ( вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 5000 (п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної її сину ОСОБА_16 та 10000 (десять тисяч) гривень в рахунок витрат понесених на правничу допомогу.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд протягом 30 (тридцяти) діб з моменту проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченій та прокурору після його проголошення.

Суддя ОСОБА_36