Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №729/1193/26 — Бобровицький районний суд Чернігівської області

Справа № 729/1193/26 2/729/1042/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

14 жовтня 2026 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді - Булиги Н. О.

секретаря Романченко С .С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Бобровиця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 2809844 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 09.01.2026 року у розмірі 135 999 грн 98 коп., а також понесені судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.01.2026 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір № 2809844 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort», відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 50 000 грн. строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів визначена кожні 30 днів, а конкретні дати повернення кредиту та сплати процентів передбачені графіком платежів, який є додатком № 1 до кредитного договору.

Відповідно до умов договору стандартна процентна ставка становить 1 % за один день користування кредитом та застосовується у межах установленого договором строку кредитування. Знижена процентна ставка становить 0,7 % за один день користування кредитом та застосовується у разі виконання позичальником передбачених договором умов програми лояльності, зокрема сплати першого платежу 08.02.2026 року або протягом наступного календарного дня чи дострокового повернення кредиту. У разі невиконання умов для отримання знижки застосовується стандартна процентна ставка у розмірі 1 % на день.

Кредитний договір було укладено в електронній формі. Відповідач заповнив заявку на отримання кредиту на сайті товариства, після чого йому було направлено пропозицію укласти електронний договір, розміщену в особистому кабінеті. ОСОБА_1 погодився з умовами договору та підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором A029, направленим на номер мобільного телефону НОМЕР_1 . Відповідно до даних договору його підписано відповідачем 09.01.2026 року о 10 год. 07 хв. 51 сек.

Позивач зазначає, що після укладення кредитного договору кредитні кошти у розмірі 50 000 грн. були надані відповідачу у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу НОМЕР_2 . Факт переказу кредитних коштів підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «ПЕЙТЕК» від 02.07.2026 року, відповідно до якого платіж здійснено на виконання фінансових зобов`язань за договором № 2809844 від 09.01.2026 року. Таким чином, ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином та у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у загальному розмірі 135 999 грн 98 коп., яка складається з: 49 999 грн 98 коп. - заборгованості за тілом кредиту; 61 000 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом; 25 000 грн. - заборгованості за штрафними санкціями.

Позивач вказує, що відповідно до пункту 6.4 кредитного договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом передбачено сплату штрафу у розмірі 1 500 грн. на третій день такого невиконання та по 300 грн. починаючи з четвертого дня за кожний день невиконання або неналежного виконання зобов`язань, при цьому, граничний розмір сукупної суми неустойки обмежується відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування».

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, позивач просить стягнути з нього заборгованість за договором № 2809844 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 09.01.2026 року у загальному розмірі 135 999 грн 98 коп., а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Ухвалою суду від 05.08.2026 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено її до розгляду з повідомленням сторін.

07 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Пузіним Денисом Миколайовичем подано процесуальний документ, названий «Відповідь на відзив», який за своїм змістом є відзивом на позовну заяву.

У відзиві представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив у їх задоволенні відмовити повністю. В обґрунтування заперечень зазначив, зокрема, про недоведеність позивачем належного укладення електронного кредитного договору саме відповідачем, належності ОСОБА_1 платіжного засобу, на який було перераховано кредитні кошти, а також факту отримання відповідачем досудової вимоги про дострокове повернення кредиту.

Представник відповідача також посилався на те, що відповідно до умов кредитного договору строк кредитування становить 360 днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 04 січня 2027 року, тоді як позов подано до закінчення погодженого сторонами строку кредитування. На думку сторони відповідача, дострокове стягнення всієї суми кредиту можливе лише за умови дотримання кредитодавцем порядку, передбаченого частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» та пунктом 5.4 кредитного договору, зокрема належного направлення та отримання позичальником відповідної вимоги.

Крім того, представник відповідача заперечував належність і достатність наданих позивачем доказів перерахування кредитних коштів, зазначаючи, що лист ТОВ «ПЕЙТЕК» від 02 липня 2026 року підтверджує здійснення платіжної операції, однак сам по собі не підтверджує належність банківської картки № НОМЕР_2 відповідачу. Також представник відповідача ставив під сумнів правильність нарахування процентів і штрафних санкцій та відповідність поданих позивачем копій документів їх оригіналам.

Одночасно з відзивом представником відповідача заявлено клопотання про витребування оригіналів письмових доказів та первинних електронних доказів, на які позивач посилається на підтвердження заявлених позовних вимог.

11 вересня 2026 року представник відповідача Пузін Д.М. подав заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву. В обґрунтування заяви зазначив, що ухвалу суду від 05 серпня 2026 року про відкриття провадження відповідач не отримував, а його представник отримав її в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 26 серпня 2026 року о 02 год. 19 хв., у зв`язку з чим вважав відзив від 07 вересня 2026 року поданим у межах строку, обчисленого з моменту отримання ухвали. Також просив вважати поданий 07 вересня 2026 року процесуальний документ, помилково названий «Відповідь на відзив», відзивом на позовну заяву.

11 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - Малиш Тетяною Олександрівною подано відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів сторони відповідача, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними у справі доказами.

Так у відповіді на відзив зазначено, що ОСОБА_1 є постійним клієнтом товариства, який 23 листопада 2021 року зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі позивача та раніше уклав десять кредитних договорів, зобов`язання за якими виконав у повному обсязі. На думку позивача, це підтверджує обізнаність відповідача з умовами кредитування та порядком укладення електронних договорів. Спірний кредитний договір № 2809844 від 09 січня 2026 року укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується анкетою клієнта, лог-файлом укладення договору та іншими електронними доказами.

Щодо факту надання кредитних коштів представник позивача зазначила, що банківська картка № НОМЕР_2 раніше використовувалася відповідачем для отримання кредитів, а перерахування на неї 50 000 грн. підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 02 липня 2026 року. Крім того, відповідач здійснював часткове погашення заборгованості, що, на думку позивача, свідчить про фактичне виконання ним умов кредитного договору. Заперечуючи доводи щодо неправильності розрахунку заборгованості, позивач зазначив, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до погоджених сторонами умов договору, а штрафних санкцій - згідно з пунктом 6.4 договору та з урахуванням обмежень, установлених Законом України «Про споживче кредитування». При цьому позивач вважає, що звільнення від відповідальності за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період воєнного стану не поширюється на спірний договір, укладений 09 січня 2026 року.

Стосовно доводів відповідача про передчасність звернення до суду представник позивача зазначила, що пунктом 5.4 кредитного договору передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту в разі порушення позичальником зобов`язань. Позивач повідомив, що 29 травня 2026 року відповідачу направлено SMS-повідомлення, а 15 липня 2026 року - рекомендованим листом досудову вимогу про дострокове повернення кредиту, яка повернулася за закінченням встановленого строку зберігання. На думку позивача, зазначені обставини підтверджують дотримання порядку пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту, а її фактичне неотримання відповідачем не позбавляє кредитодавця права на звернення до суду. Посилаючись на викладене, представник позивача просила відхилити заперечення відповідача та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2026 року за клопотанням сторони відповідача витребувано у ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» оригінал листа ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20260702-141 від 02 липня 2026 року; оригінал договору про надання платіжних послуг № 01042024-2 від 01 квітня 2024 року в частині, на яку посилається позивач; оригінал розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2809844; оригінал досудової вимоги від 09 липня 2026 року та оригінали документів про її направлення та вручення; оригінали письмових виписок, довідок та інших документів, копії яких використані позивачем для обґрунтування позовних вимог, а також платіжну інструкцію, оформлену відповідно до вимог Національного банку України, яка безпосередньо підтверджує здійснення 09 січня 2026 року операції з перерахування 50 000 грн. за договором № 2809844 із реквізитами, що дають змогу ідентифікувати платника, отримувача, суму, дату, призначення та статус виконання операції.

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_2 та інформацію про рух коштів на рахунках відповідача за визначений судом період.

17 вересня 2026 року представником ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на виконання ухвали суду від 10 вересня 2026 року подано письмові пояснення та документи. Позивач повідомив про неможливість надання суду оригіналів витребуваних документів, посилаючись на введення в Україні воєнного стану, необхідність забезпечення безпеки життя і здоров`я працівників товариства та значну відстань між місцезнаходженням товариства і місцем розгляду справи.

При цьому, на виконання ухвали суду позивачем надано копії листа ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20260702-141 від 02 липня 2026 року, договору про надання платіжних послуг № 01042024-2 від 01 квітня 2024 року, укладеного між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2809844, досудової вимоги від 09 липня 2026 року та документів щодо її направлення.

Щодо витребуваних судом письмових виписок, довідок, платіжної інструкції та інших первинних платіжних документів ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» зазначило, що не має можливості їх надати, оскільки не є банком, а є фінансовою установою. Позивач послався на те, що з метою підтвердження належності платіжного засобу відповідачу та факту отримання ним кредитних коштів звернувся до суду із клопотанням про витребування відповідної інформації безпосередньо у банку-емітента платіжної картки.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з`явилися. Від адвоката надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі відповідача. У заяві адвокат просив відмовити у позові з підстав викладених у відзиві на позов.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 09 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 2809844 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort».

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору, Товариство зобов`язалося надати споживачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з умовами договору сума кредиту становить 50 000 грн., строк кредитування - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів визначена кожні 30 днів, а строки повернення кредиту та сплати процентів встановлені графіком платежів, який є додатком № 1 до договору. Кінцевою датою повернення кредиту згідно з графіком платежів визначено 04 січня 2027 року.

Пунктом 1.5 договору передбачено стандартну процентну ставку в розмірі 1 % за один день користування кредитом та знижену процентну ставку в розмірі 0,7 % за один день користування кредитом, яка застосовується у разі виконання споживачем визначених договором умов програми лояльності. У разі невиконання таких умов проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 , зазначеного під час укладення договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що проценти є платою за користування кредитом та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожний день користування кредитом протягом строку кредитування.

Відповідно до пункту 5.1 договору повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, у тому числі кількість платежів, їх розмір та періодичність внесення, здійснюються відповідно до графіка платежів (а.с.27-34).

У п.5.4 договору закріплено, що у разі затримання Споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу Споживача, зазначену в Договорі (або окремо надану Споживачем Товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані Споживача, вказані в цьому Договорі (або окремо повідомлені Споживачем), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо). Моментом отримання Споживачем повідомлення є момент отримання Товариством електронного підтвердження про таке направлення.

Кредитний договір укладений в електронній формі. З наданих позивачем матеріалів убачається, що під час оформлення кредиту було ідентифіковано ОСОБА_1 , встановлено його персональні дані, номер мобільного телефону (а.с.24). Також було сформовано Анкету клієнта із зазначенням персональних даних ОСОБА_1 .

Згідно з даними, відображеними у кредитному договорі, для його підписання на зазначений при оформленні кредиту номер мобільного телефону НОМЕР_1 було направлено одноразовий ідентифікатор А029, який використано для підписання договору 09 січня 2026 року о 10 год. 07 хв. 51 сек.(а.с.19).

Представник відповідача у відзиві заперечує належне укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 , посилаючись, зокрема, на ненадання позивачем первинних електронних доказів, які б підтверджували відповідні дії відповідача.

Оцінюючи зазначені заперечення, суд враховує не лише відомості про використання одноразового ідентифікатора при укладенні договору, а й подальшу поведінку сторін та наявні у матеріалах справи докази виконання договору.

Зокрема, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що після укладення договору за ним здійснювалися платежі. Так, 08 лютого 2026 року позивачем враховано сплату 10 500 грн. процентів та 0,01 грн. у рахунок погашення тіла кредиту, а загальна сума врахованих позивачем платежів за договором становить 24 000,02 грн.

Наведені обставини підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні питання про те, чи виникли між сторонами кредитні правовідносини та чи здійснювалося фактичне виконання кредитного договору.

Щодо факту надання кредитних коштів судом встановлено таке.

На підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 50 000 грн. позивачем надано лист ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20260702-141 від 02 липня 2026 року, відповідно до якого на виконання фінансових зобов`язань за договором № 2809844 від 09 січня 2026 року здійснено переказ коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с.36).

Також позивачем надано договір про надання платіжних послуг № 01042024-2 від 01 квітня 2024 року, укладений між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», на підтвердження правових підстав здійснення ТОВ «ПЕЙТЕК» переказів коштів за дорученням позивача (а.с.9-15).

Разом із тим, представник відповідача у відзиві заперечив належність платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та зазначив, що сам по собі лист ТОВ «ПЕЙТЕК» підтверджує здійснення платіжної операції на певний платіжний засіб, однак не підтверджує належність такого платіжного засобу відповідачу.

У зв`язку з наведеними запереченнями та з метою повного і всебічного встановлення обставин справи ухвалою суду від 14 вересня 2026 року було витребувано безпосередньо в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо належності платіжної картки № НОМЕР_2 відповідачу, а також інформацію про рух коштів за відповідним рахунком за визначений судом період.

24 вересня 2026 року на виконання ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2026 року, до суду надійшла відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» щодо витребуваної судом інформації.

З наданої банком інформації вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , є клієнтом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». На його ім`я банком емітовано банківську картку № НОМЕР_4 та відкрито відповідний банківський рахунок.

АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» також повідомило, що у період з 07 січня 2026 року по 13 січня 2026 року на рахунок ОСОБА_1 надходили грошові кошти у розмірі 50 000 грн. Зокрема, 09 січня 2026 року о 10 год. 09 хв. на банківську картку № НОМЕР_4 було зараховано 50 000 грн. від «Selfie Credit».

На підтвердження зазначених обставин банком також надано інформацію про рух грошових коштів по рахунку, відкритому до вказаної платіжної картки, за період з 07 січня 2026 року по 13 січня 2026 року.

Таким чином, доводи представника відповідача про те, що позивачем не доведено належність платіжної картки № НОМЕР_2 ОСОБА_1 та факт отримання ним кредитних коштів, спростовуються дослідженими судом доказами.

Відомості, надані безпосередньо банком-емітентом, узгоджуються з листом ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20260702-141 від 02 липня 2026 року, відповідно до якого на виконання фінансових зобов`язань за договором № 2809844 від 09 січня 2026 року було здійснено переказ кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Крім того, відповідно до даних кредитного договору його підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А029 09 січня 2026 року о 10 год. 07 хв. 51 сек., а згідно з інформацією АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» вже о 10 год. 09 хв. цього ж дня на належну ОСОБА_1 банківську картку було зараховано кредитні кошти у розмірі 50 000 грн. від «Selfie Credit».

Зазначені докази у їх сукупності та взаємному зв`язку підтверджують факт перерахування ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» кредитних коштів у розмірі 50 000 грн. на банківську картку, емітовану на ім`я відповідача, та фактичне отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

При цьому суд враховує і подальше часткове виконання зобов`язань за кредитним договором. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що після отримання кредитних коштів за договором здійснювалися платежі в рахунок погашення заборгованості, загальна сума яких становить 24 000 грн 02 коп., у тому числі платежі в рахунок сплати процентів та часткового погашення основної суми кредиту.

Отже, надані сторонами та витребувані судом докази у своїй сукупності підтверджують виникнення між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 правовідносин за договором № 2809844 від 09 січня 2026 року, надання позивачем відповідачу кредитних коштів у розмірі 50 000 грн. та часткове виконання відповідачем зобов`язань за цим договором.

Як видно із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2809844 від 09 січня 2026 року, станом на 10.07.2026, заборгованість за тілом кредиту становить 49 999 грн 98 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 61 000 грн. При цьому, відсотки нараховано до 07.07.2026. (а.с.55-57).

Разом з тим, судом встановлено, що 08.02.2026 відповідачем було сплачено 10500 грн. у рахунок погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом та 0,01 грн. - тіло кредиту; 07.03.2026 було сплачено 13500 грн. у рахунок погашення заборгованості по відсотках за користування кредитом та 0,01 грн. - тіло кредиту. У подальшому відповідач припинив виконувати свої обов`язки щодо внесення чергових платежів у рахунок повернення кредиту, у зв`язку з чим з 07.04.2026 статус кредиту переведено у прострочений.

Таким чином, часткова сплата відповідачем сум кредиту свідчить про його обізнаність із умовами кредитування, викладеними у Кредитному договорі, на що неодноразово вказував у своїх правових позиціях Верховний Суд.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому особливості укладення договорів в електронній формі врегульовані Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному законом.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного в установленому законом порядку; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором або аналога власноручного підпису у випадках, передбачених законом.

Отже, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у передбаченому законом порядку, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відносини, що виникли між сторонами, регулюються також Законом України «Про споживче кредитування», оскільки кредитні кошти були надані відповідачу як споживачу на підставі договору про споживчий кредит.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» споживач зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування ним та інші платежі, передбачені договором про споживчий кредит, у строки, встановлені договором.

У разі якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення кредиту здійснюються споживачем у порядку та строки, встановлені статтею 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» встановлюються особливості відповідальності споживача за порушення зобов`язань за договором про споживчий кредит, у тому числі обмеження щодо застосування неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин першої, другої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, крім електронних документів, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено ЦПК України.

При цьому, відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України, якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до статті 100 ЦПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи, вебсайти, текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі.

Таким чином, вирішуючи спір, суд виходить із умов укладеного сторонами кредитного договору, установлених обставин його укладення та виконання, строків виконання грошових зобов`язань, а також оцінює кожну складову заявленої до стягнення заборгованості окремо з урахуванням доказів, наданих сторонами та витребуваних судом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами підтверджено факт укладення між сторонами кредитного договору № 2809844 від 09 січня 2026 року, надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 50 000 грн., часткове виконання відповідачем зобов`язань за договором та наявність заборгованості за тілом кредиту і процентами за користування кредитними коштами.

Разом з тим, позивач набув право дострокового стягнення суми кредиту з відповідача, оскільки таке сторони погодили у п.5.4 договору, згідно якого, у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.

При цьому, відповідачем не надано доказів на спростування вимог позивача.

Враховуючи, що відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, доказів повного погашення заборгованості суду не надав, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 49 999 грн 98 коп. та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 61 000 грн.

Разом з тим вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 25 000 грн. задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території України введено воєнний стан.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, виходячи з аналізу наведених положень законодавства, позичальника на період дії воєнного стану звільнено від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 та від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23, щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до кредитних правовідносин. Верховний Суд також наголосив на спеціальному характері зазначеної норми в постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24.

Оскільки кредитний договір № 2809844 укладено 09 січня 2026 року, а заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції у розмірі 25 000 грн. нараховані за невиконання та/або неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за цим договором у період дії воєнного стану, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для їх стягнення з відповідача, а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, суд враховує, що виключення пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не скасовує дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким установлено звільнення позичальників за кредитними договорами від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, позов ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 2809844 від 09 січня 2026 року у загальному розмірі 110 999 грн 98 коп., яка складається із: 49 999 грн 98 коп. - заборгованості за тілом кредиту та 61 000 грн. - заборгованості за процентами за користування кредитом. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 25 000 грн. штрафних санкцій слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 110 999 грн. 98 коп., що становить 81,62 % від загального розміру заявлених позовних вимог у сумі 135 999 грн 98 коп., то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 2 172 грн 99 коп. (2 662,40 грн ? 81,62 %).

Керуючись статтями 11, 16, 207, 526, 527, 530, 599, 629, 638, 1050, 1048, 1054, 1056 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.ст.4, 12, 13, 76- 81,89, 95, 141, 258,259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» заборгованість за договором № 2809844 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 09.01.2026 року у сумі 110 999 (сто десять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» у рахунок відшкодування судового збору 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) гривні 99 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Бобровицький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», місцезнаходження: 04070, м. Київ, Андріївський узвіз, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 43979069.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Бобровицького районного суду Н.О. Булига