Рішення від 11 жовтня 2026 р. у справі №910/1981/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.10.2026Справа № 910/1981/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіалайт»

до 1. Фізичної особи-підприємця Андрусишиної Людмили Миколаївни

2. ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_2

про визнання недійсним договору та стягнення 6 284 490, 00 грн.

За участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 12.10.2026.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Медіалайт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Андрусишиної Людмили Миколаївни, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та стягнення 6 284 490, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що виходячи з положень статті 232 ЦК України, Договір оренди обладнання від 11.01.2021 № 110121 було вчинено внаслідок зловмисної домовленості колишнього директора ТОВ «Медіалайт» - ОСОБА_1 з ФОП Андрусишиною Л.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 позовну заяву залишено без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено на 25.05.2026.

06.05.2026 від відповідача один до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач один просив залишити поз без задоволення у повному обсязі.

08.05.2026 від відповідача два до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач два просив позов залишити позов без задоволення.

11.05.2026 від позивача до суду надійшли відповіді на відзиви відповідачів, в яких позивач заперечує проти доводів викладених у відзивах на позовну заяву та просить їх врахувати при розгляді справи.

14.05.2026 від другого відповідача до суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву, в яких другий відповідач просив врахувати доводи наведені у даних заперечення під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі. Розгляд справи відкладено на 15.06.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2026 розгляд справи відкладено на 06.07.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача один - ОСОБА_2 . Витребувано у відповідача один для огляду оригінали документів, що вказані в даній ухвалі суду. В задоволені клопотання позивача про витребування у відповідача два доказів відмовлено. Відкладено розгляд справи на 20.07.2026.

09.07.2026 від третьої особи до суду надійшли пояснення щодо позову/відзиву, в яких третя особа просила в задоволені позову відмовити у повному обсязі та просила розгляд справи здійснювати без участі ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2026 розгляд справи відкладено на 14.09.2026.

У судовому засіданні 14.09.2026 Господарським судом міста Києва відмовлено в задоволені клопотання позивача про призначення експертизи, задоволено клопотання відповідача один про долучення доказів та закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті на 28.09.2026.

23.09.2026 від позивач до суду надійшла заява про виправлення технічної помилки, в якій позивач зазначає, що при підготовці до розгляду справи позивачем було виявлено технічну помилку у тексті позовної заяви та її прохальній частині щодо реквізитів оспорюваного договору. Так, позивач зазначає, що замість правильних реквізитів оспорюваного договору - «Договір оренди обладнання № 110121 від 11.01.2021» - у позовній заяві помилково зазначено «Договір оренди обладнання № 010121-О від 01.01.2021».

Водночас зазначена помилка в реквізитах є очевидною та має виключно технічний характер, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, разом із позовною заявою позивачем було подано розрахунок ціни позову, у якому оспорюваний договір зазначено з правильними реквізитами - № 110121 від 11.01.2021.

Крім того, надані позивачем банківські виписки містять посилання на договір оренди обладнання саме № 110121 від 11.01.2021. У свою чергу, відповідачем один до матеріалів справи долучено копію саме оспорюваного Договору оренди обладнання № 110121 від 11.01.2021, укладеного з позивачем, а також додатки до нього, акти приймання передачі та повернення орендованого майна, акти про використання орендованого майна, складені на виконання саме цього договору.

Таким чином, з матеріалів справи однозначно вбачається, що предметом спору є саме Договір оренди обладнання № 110121 від 11.01.2021, а зазначення у тексті позовної заяви реквізитів № 010121-О від 01.01.2021 є технічною помилкою, допущеною під час підготовки позовної заяви.

З урахуванням зазначеного позивач просить суд при розгляді справи № 910/1981/26 вважати правильними реквізитами оспорюваного договору по тексту позовної заяви та в її прохальній частині, в інших заявах та клопотаннях позивача - «Договір оренди обладнання № 110121 від 11.01.2021» замість помилково зазначених - «Договір оренди обладнання № 010121-О від 01.01.2021».

Судове засідання 28.09.2026 не відбулося, у зв`язку з оголошенням «Повітряна тривога» у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2026 розгляд справи призначено на 12.10.2026 о 10:00 год.

Господарським судом міста Києва заяву позивача щодо виправлення технічної помилки в тексті позовної заяви та в її прохальній частині прийнята судом до розгляду та взята до уваги.

Представник позивача в судовому засіданні 12.10.2026 надав пояснення суду та підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання 12.10.2026 не з`явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи. Протокольною ухвалою суду від 12.10.2026 в задоволенні клопотань відповідачів про відкладення розгляду справи відмовлено.

В судовому засіданні 12.10.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджується, що 23.01.2012 проведено державну реєстрацію юридичної особи (номер запису: 10671020000017490) - ТОВ «Медіалайт». Розмір статутного капіталу - 10 000, 00 грн. Видами діяльності Товариства зокрема є: 90.02 Діяльність із підтримки театральних і концертних заходів (основний), 77.29 Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 36340632 від 18.11.2025 ОСОБА_1 (Відповідач два) з 15.01.2013 займала посаду директора (керівника) ТОВ «Медіалайт».

Станом на 18.11.2025 до складу учасників входили: ОСОБА_2 (третя особа) із часткою у статному капіталі - 9 900, 00 грн та Андрусишина Л.М. із часткою у статному капіталі - 100, 00 грн.

Андрусишина Л.М. з 20.05.2014 набула статус (проведено державну реєстрацію) фізичної особи-підприємця (номер запису: 20670000000155958), що вбачається з довідки ЄДРПОУ від 02.12.2025 № 36430925 долученої позивачем разом з позовною заявою.

Крім цього, Андрусишина Л.М. займала посаду виконавчого продюсера ТОВ «Медіалайт», з якої була звільнена на підставі поданої 11.09.2025 заяви про звільнення на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

Відповідно до відомостей з розділу «Інформація про членів сім`ї суб`єкта декларування», відображеними в щорічних деклараціях ОСОБА_2 , як особою, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (https://public.nazk.gov.ua/documents/cfa03fba-c6d9-42d2-a369-c82db07e432b, https://public.nazk.gov.ua/documents/576863af-e2af-4692-b719-211cfd8d11fa), Андрусишина Л.М. є дружиною ОСОБА_2 .

В подальшому склад учасників ТОВ «Медіалайт» змінився: ОСОБА_2 із часткою у статному капіталі 4000, 00 грн, ОСОБА_4 - 3000, 00 грн, ОСОБА_5 - 3000, 00 грн.

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Медіалайт», оформленого протоколом № 15/09-2025 від 15.09.2025, ОСОБА_1 було відсторонено з посади директора ТОВ «Медіалайт» на підставі ч. 13 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Медіалайт», оформленого протоколом № 20/12-2025 від 20.12.2025, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ «Медіалайт» на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України з 20.12.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що між директором ТОВ «Медіалайт» (Орендар) ОСОБА_1 та ФОП Андрусишиною Л.М. (Орендодавець) підписано та скріплено печатками Договір оренди обладнання № 110121 від 11.01.2021, за яким в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендодавець зобов`язується надати в оренду Орендареві світлове обладнання та сценічні конструкції, а Орендар зобов`язується прийняти у Орендодавця в строкове платне користування обладнання, яке визначено у Додатках до цього Договору, надалі іменується «Орендоване майно», та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, метою оренди є використання Орендованого майна у відповідності до його цільового призначення, а саме, надання освітлювальних послуг для технічного забезпечення різноманітних культурно-розважальних заходів та під час зйомок телевізійних передач.

Згідно п. 2.2. Договору, сторони домовились, що Орендоване майно буде використовуватись Орендарем для надання послуг з технічного забезпечення різноманітних культурно-розважальних заходів та під час зйомок телевізійних передач. Строк (кількість днів) оренди, перелік та кількість використаного обладнання, інші істотні умови, будуть визначатися в Додатках до цього Договору, які після підписання є невід`ємною частиною цього Договору.

Передання Орендованого майна від однієї сторони до другої сторони здійснюється кваліфікованими фахівцями сторін і оформлюється Актом прийому-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін (п. 3.1. Договору). Обчислення строку оренди починається з моменту підписання сторонами відповідного Акта прийому-передачі обладнання (п. 3.2. Договору).

Розмір орендної плати за користування орендованим майном, впродовж дії Договору та за відповідний період визначається в Додатках до цього Договору (п. 4.1. Договору).

Сторони підписують Акти про використання орендованого майна на суми, згідно Додатків до цього Договору, де зазначається фактична вартість орендної плати за використане обладнання (п. 4.2. Договору).

Орендар оплачує вартість послуг, визначену пунктом 4.1 цього Договору за послуги Орендодавця протягом 30 днів після підписання відповідного Акту про використання Орендованого майна, попередня оплата допускається (п. 4.3. Договору).

Після закінчення строку оренди Орендар зобов`язаний протягом 2 (двох) календарних днів повернути орендоване майно Орендодавцю за Актом прийому-передачі (п. 8.1. Договору). Повернення Орендованого майна здійснюється на складі Орендаря за адресою: м. Київ, вул. Сім`ї Хохлових, 11/2. Поверненням може вважатись доставка Орендарем Орендованого майна в інше, вказане Орендодавцем, місце в межах міста Києва. (п. 8.2. Договору).

Згідно з Додатками № 1401.1 від 14.01.2021, № 1801.1 від 18.01.2021, № 1801.2 від 18.01.2021, № 2101.1 від 21.01.2021, № 2201.1 від 22.01.2021, № 2701.1 від 27.01.2021, № 0103.1 від 01.03.2021, № 0103.2 від 01.03.2021, № 0103.3 від 01.03.2021, № 0303.1 від 03.03.2021, № 0803.1 від 08.03.2021, № 0106.1 від 01.06.2021, № 0106.2 від 01.06.2021, № 0106.3 від 01.06.2021, № 0306.1 від 03.06.2021, № 1106.1 від 11.06.2021, № 1106.2 від 11.06.2021, № 1106.3 від 11.06.2021, № 1606.1 від 16.06.2021, № 0307.1 від 03.07.2021, № 0307.2 від 03.07.2021, № 0307.3 від 03.07.2021, № 0507.1 від 05.07.2021, № 1607.1 від 16.07.2021, № 1607.2 від 16.07.2021, № 2107.1 від 21.07.2021, № 2307.1 від 23.07.2021, № 3007.1 від 30.07.2021, № 2008.2 від 20.08.2021, № 2508.1 від 25.08.2021, Актами приймання-передачі орендованого майна, Актами повернення орендованого майна, а також Актами про використання орендованого майна ФОП Андрусишина Л.М. та ТОВ «Медіалайт» узгодили перелік переданого у користування обладнання, орендна плата якого в загальному складає 6 284 490, 00 грн.

Вищезазначені додатки та акти підписані директором ТОВ «Медіалайт» ОСОБА_1 та ФОП Андрусишиною Л.М., а також скріплені печатками вказаних сторін без жодних претензій та/або зауважень на загальну суму 6 284 490, 00 грн.

ТОВ «Медіалайт» було перераховано на користь ФОП Андрусишиної Л.М. 6 284 490, 00 грн, що підтверджується банківськими виписками за рахунками позивача, а саме: 16.04.2021 - 389 000, 00 грн, 19.04.2021 - 70 000, 00 грн, 18.05.2021 - 50 000, 00 грн, 29.07.2021 - 423 000, 00 грн, 25.08.2021 - 70 950, 00 грн, 25.08.2021 - 345 000, 00 грн, 02.09.2021 - 420 000, 00 грн, 15.09.2021 - 30 230, 00 грн, 15.09.2021 - 450 000, 00 грн, 28.09.2021 - 200 000, 00 грн, 28.09.2021 - 204 750, 00 грн, 05.10.2021 - 60 000, 00 грн, 11.10.2021 - 420 000, 00 грн, 27.10.2021 - 400 000, 00 грн, 08.11.2021 - 430 000, 00 грн, 15.11.2021 - 400 000, 00 грн, 17.11.2021 - 100 000, 00 грн, 07.12.2021 - 510 000, 00 грн, 26.01.2022 - 90 000, 00 грн, 31.01.2022 - 100 000, 00 грн, 03.03.2022 - 200 000, 00 грн, 29.09.2022 - 100 000, 00 грн, 30.11.2022 - 60 000, 00 грн, 27.12.2022 - 50 230, 00 грн, 27.12.2022 - 52 000, 00 грн, 09.10.2024 - 2 330, 00 грн, 10.04.2025 - 500, 00 грн, 08.05.2025 - 327 500, 00 грн, 24.07.2025 - 219 000, 00 грн та 08.09.2025 - 110 000, 00 грн. Призначення платежів вказано: «Орендна плата за корист. обладнанням зг. Дог. № 110121 від 11.01.2021».

У зв`язку з тим, що Договір оренди обладнання № 110121 від 11.01.2021 було вчинено у результаті зловмисної домовленості колишнього директора позивача ( ОСОБА_1 , відповідач два) з другою стороною (ФОП Андрусишиною Л.М., відповідач один), ТОВ «Медіалайт» звернулося з даним позовом до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним вказаного договору та солідарного стягнення понесених товариством збитків.

Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України є визнання правочину недійсним.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частин першої - третьої, п`ятої, шостої статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім цього, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Згідно з приписами частин 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тлумачення ст. 215 ЦК України свідчить, що підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину (постанова Верховного Суду від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц).

Правовою підставою, що зумовлює визнання недійсним Договору оренди обладнання № 110121 від 11.01.2021 позивачем визначено статтю 232 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявності домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя (п. 6.9. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17).

У постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 522/15095/15-ц зазначено, що тлумачення статті 232 ЦК України свідчить, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання.

Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

У постанові від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Для задоволення позовних вимог за статтею 232 ЦК України необхідно на підставі певних доказів встановити, що представник за правочином вступив у зловмисну домовленість із другою стороною і діє при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину. Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя (постанова Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 638/2324/14).

Щодо питання про застосування ч. 1 ст. 232 ЦК України у вирішенні позовів про визнання правочину, вчиненого керівником юридичної особи, як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 дійшла висновку про можливість застосування вказаної норми у подібних правовідносинах з огляду на таке.

Правочини (договори) юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України є підставою виникнення правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Таким чином, орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом, та діяти у власних інтересах та/або всупереч інтересам особи довірителя.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.

За твердженнями позивача, ФОП Андрусишина не є власником обладнання, яке виступало предметом оренди за оспорюваним договором, а тому не могла передавати майно в найм за оспорюваним договором.

Господарським судом міста Києва встановлено, що у матеріалах справи наявна копія оспорюваного Договору оренди обладнання від 11.01.2021 № 110121, який підписано директором ТОВ «Медіалайт» ОСОБА_1 та ФОП Андрусишиною Л.М. та відповідно до якого Орендодавець (ФОП Андрусишина Л.М.) зобов`язується надати в оренду Орендареві (ТОВ «Медіалайт») світлове обладнання та сценічні конструкції, а Орендар зобов`язується прийняти у Орендодавця в строкове платне користування обладнання, яке визначено у Додатках до цього Договору, надалі іменується «Орендоване майно», та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

З наведеної норми вбачається, що наймодавцем (орендодавцем) може бути або власник речі, або особа, якій належать майнові права, або особа, уповноважена на укладення договору найму.

Виходячи з положень пунктів 3.1., 4.2., 4.3. оспорюваного Договору, перелік переданого в найм обладнання та вартість за його користування зазначається в Додатках до Договору, Актах прийому-передачі та Актах про використання орендованого майна.

Господарським судом міста Києва встановлено, що згідно з Додатками до спірного договору № 1401.1 від 14.01.2021, № 1801.1 від 18.01.2021, № 1801.2 від 18.01.2021, № 2101.1 від 21.01.2021, № 2201.1 від 22.01.2021, № 2701.1 від 27.01.2021, № 0103.1 від 01.03.2021, № 0103.2 від 01.03.2021, № 0103.3 від 01.03.2021, № 0303.1 від 03.03.2021, № 0803.1 від 08.03.2021, № 0106.1 від 01.06.2021, № 0106.2 від 01.06.2021, № 0106.3 від 01.06.2021, № 0306.1 від 03.06.2021, № 1106.1 від 11.06.2021, № 1106.2 від 11.06.2021, № 1106.3 від 11.06.2021, № 1606.1 від 16.06.2021, № 0307.1 від 03.07.2021, № 0307.2 від 03.07.2021, № 0307.3 від 03.07.2021, № 0507.1 від 05.07.2021, № 1607.1 від 16.07.2021, № 1607.2 від 16.07.2021, № 2107.1 від 21.07.2021, № 2307.1 від 23.07.2021, № 3007.1 від 30.07.2021, № 2008.2 від 20.08.2021, № 2508.1 від 25.08.2021, Актами приймання-передачі орендованого майна, Актами повернення орендованого майна, Актами про використання орендованого майна долученими до матеріалів справи відповідачем один, ФОП Андрусишина Л.М. та ТОВ «Медіалайт» узгодили перелік переданого у користування за спірним договором світлового обладнання та сценічних конструкції на загальну суму 6 284 490, 00 грн (т. 1 а.с. 168 - 253, т. 3 а.с. 87 зворот а.с. 87).

Наведені додатки до спірного договору та акти підписані без зауважень директором ТОВ «Медіалайт» ОСОБА_1 і ФОП Андрусишиною Л.М. та скріплені печатками.

Господарським судом міста Києва не встановлено, а ФОП Андрусишина Л.М. не надала доказів, що є власником переданого в оренду за умовами договору світлового обладнання та сценічних конструкцій, чи є особою, якій належать майнові права на обладнання, або уповноваженою особою на укладення оспорюваного договору найму,

З урахуванням викладеного, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що ФОП Андрусишина Л.М. не могла бути наймодавцем (орендодавцем) майна за Договором оренди обладнання від 11.01.2021 № 110121.

Однак у період, коли посаду директора ТОВ «Медіалайт» займала ОСОБА_1, на виконання оспорюваного правочину ТОВ «Медіалайт» було перераховано на користь ФОП Андрусишиної Л.М. 6 284 490, 00 грн, що підтверджується банківськими виписками (т. 1 а.с. 42 - 115)

Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов`язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов`язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників).

Відповідно до ч. 4 названої статті, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Згідно ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

В матеріалах справи відсутні докази, щодо схвалення ТОВ «Медіалайт» спірного договору та його додатків після звільнення директора товариства ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

На переконання суду, особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.

Наведеними вище положеннями ст. 92 ЦК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Отже, між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як директор ТОВ «Медіалайт» перед укладенням оспорюваного договору, мала б пересвідчитися щодо можливості ФОП Андрусишиної Л.М. бути орендодавцем (наймодавцем) світлового обладнання та сценічних конструкцій за договором.

Отже, укладення договору оренди з особою, яка не може бути наймодавцем (орендодавцем), свідчить про те, що такий правочин суперечать волі довірителя - ТОВ «Медіалайт», а виникнення заборгованості та перерахування коштів на її погашення, є неприйнятними та негативними наслідками для Товариства.

Також, як було раніше встановлено Господарським судом міста Києва та випливає з наявних у матеріалах справи доказів, у період вчинення оспорюваного правочину та підписання додатків та актів до договору, ОСОБА_1 займала посаду керівника (директора) ТОВ «Медіалайт», а Андрусишина Л.М. , маючи статус фізичної особи-підприємця, займала посаду виконавчого продюсера ТОВ «Медіалайт» (т. 1 а.с. 41, зворот а.с. 41).

Після подання Андрусишиною Л.М. заяви від 11.09.2025 про звільнення з посади виконавчого директора ТОВ «Медіалайт», 03.10.2025 була проведена державна реєстрація ТОВ «Алайт Україна» (Ідентифікаційний код юридичної особи 46116705), єдиним учасником, якого стала Андрусишина Л.М .

На призначені 15.09.2025 Загальні збори учасників ТОВ «Медіалайт», до порядку денного яких входило питання звітування директора про результати фінансово-господарської діяльності товариства, ОСОБА_1 не з`явилася.

Крім цього, після відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків директора ТОВ «Медіалайт» згідно рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «Медіалайт», оформленого протоколом № 15/09-2025 від 15.09.2025, ОСОБА_1 було призначено директором (керівником) новоствореної юридичної особи - ТОВ «Алайт Україна» (Ідентифікаційний код юридичної особи 46116705), прямий вирішальний вплив в якому має Андрусишина Л.М .

Отже, перерахування директором ТОВ «Медіалайт» за спірним договором оренди коштів суб`єкту підприємницької діяльності (ФОП Андрусишиної Л.М. ), яка займала посаду виконавчого продюсера у вказаній юридичній особі, та подальше отримання аналогічної посади директора в юридичній особі, єдиним учасником та в якій Андрусишина Л.М. має прямий вирішальний вплив, свідчить про наявність умисної змови (домовленості) представника ТОВ «Медіалайт» - ОСОБА_1 з другою стороною - ФОП Андрусишиною Л.М.

З урахуванням викладеного, Господарський суд міста Києва, дійшов висновку що Договір оренди обладнання від 11.01.2021 № 110121 було вчинено внаслідок зловмисної домовленості директора ТОВ «Медіалайт» - ОСОБА_1 з другою стороною - ФОП Андрусишиною Л.М., а тому визнається судом недійсним.

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України, за якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ст. 232 ЦК У країни Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв`язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Як вже зазначалося та встановлено судом, у період, коли посаду директора ТОВ «Медіалайт» займала ОСОБА_1 , на виконання Договору оренди обладнання від 11.01.2021 № 110121 ТОВ «Медіалайт» було перераховано на користь ФОП Андрусишиної Л.М. 6 284 490, 00 грн, що підтверджується банківськими виписками (т. а.с. 42 - 115, зворот а.с. 115).

Враховуючи, що на підставі недійсного договору ТОВ «Медіалайт» було завдано збитків у розмірі 6 284 490, 00 грн, вказані кошти на підставі ч. 2 ст. 232 ЦК України, як особливий правовий наслідок правочину, який вчинено у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, підлягають солідарному стягненню з ОСОБА_1 та ФОП Андрусишиної Л.М.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Викладені у відзивах відповідачів на позов аргументи та пояснення третьої особи щодо позову не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки не спростовують доводів позивача та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідачів в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним Договір оренди обладнання № 110121 від 11.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медіалайт» (02232, місто Київ, вул. Закревського Миколи, будинок 22; ідентифікаційний код: 38013409) та Фізичною особою-підприємцем Андрусишиною Людмилою Миколаївною ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ).

3. Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця Андрусишиної Людмили Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіалайт» (02232, місто Київ, вул. Закревського Миколи, будинок 22; ідентифікаційний код: 38013409) збитків у розмірі 6 284 490 (шість мільйонів двісті вісімдесят чотири тисячі чотириста дев`яносто) грн 00 коп.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Андрусишиної Людмили Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіалайт» (02232, місто Київ, вул. Закревського Миколи, будинок 22; ідентифікаційний код: 38013409) витрати зі сплати судового збору у розмірі 39 038 (тридцять дев`ять тисяч тридцять вісім) грн 14 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіалайт» (02232, місто Київ, вул. Закревського Миколи, будинок 22; ідентифікаційний код: 38013409) витрати зі сплати судового збору у розмірі 39 038 (тридцять дев`ять тисяч тридцять вісім) грн 14 коп.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 14.10.2026

Суддя І.В. Алєєва