Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №910/5997/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2026Справа № 910/5997/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства «Експортно-Кредитний Банк Туреччини» (ТУРК ЕКСІМБАНК)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПОЛЬТРАНС»

про стягнення 38 430,05 євро,

Представники сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача : не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного Товариства «Експортно-Кредитний Банк Туреччини» (ТУРК ЕКСІМБАНК) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПОЛЬТРАНС» про стягнення 38 430,05 євро.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

27.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5997/26, підготовче засідання призначено на 24.06.2026. Встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

В підготовче засідання 24.06.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про доставлення процесуального документа (ухвали від 01.06.2026 про відкриття провадження у справі) до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПОЛЬТРАНС».

Враховуючи неявку представника відповідача, суд на місці постановив відкласти підготовче засідання на 12.08.2026, продовживши строк підготовчого провадження на 30 днів відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України.

Відповідача про дату, час та місце наступного підготовчого засідання повідомлено ухвалою від 24.06.2026, яка була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПОЛЬТРАНС», втім, письмового відзиву на позовну заяву та будь-яких заяв/клопотань від останнього до суду не надходило.

В підготовче засідання 12.08.2026 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду на 23.09.2026.

В судове засідання 23.09.2026 представники сторін не з`явилися. Водночас, представником позивача повідомлено суд про неможливість прибуття у судове засідання із розгляду справи по суті та подано до суду відповідну заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи наявну в матеріалах справи заяву представника позивача про розгляд справи без його участі та відсутність заяв/клопотань відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового засідання не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Отже, в судовому засіданні 23.09.2026 судом ухвалено рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва установив таке.

08.11.2021 між Компанією SABNET DIS TICARET LTD (Туреччина), як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПОЛЬТРАНС» (Україна), як покупцем, укладено Контракт № 1/08/2021 (надалі - Контракт), згідно з пунктами 1.1.-1.3. якого продавець продає, а покупець купує техніку, супутнє обладнання та комплектуючі (далі - продукція) в кількості, за цінами і на умовах, викладених в Додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною цього Контракту. Загальна сума Контракту становить сума всіх інвойсів. Валютою цього Контракту є ЄВРО.

Згідно пунктів 2.1.-2.2 Контракту продавець поставляє продукцію на умовах ЕХW м. Конія (Туреччина), що вказується в Специфікаціях та рахунках відповідно до Інкотермс - 2010. Продавець здійснює поставку продукції протягом 90 календарних днів з моменту надходження 100% попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. Контракту оплата продукції здійснюється протягом 60 днів після дати формування інвойсу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Всі платежі за цим Контрактом здійснюються в ЄВРО.

Згідно Інвойсу (комерційного рахунку-фактури) № SBN2021000000446 від 09.11.2021 та митної декларації від 10.11.2021 № 21341300EX894573 продавець поставив покупцю (відповідачу) партію продукції загальною вартістю 38 430,05 євро.

Інвойсом (комерційним рахунком-фактурою) № SBN2021000000446 від 09.11.2021 визначені наступні умови оплати: протягом 60 днів, умови поставки: FСА м. Стамбул.

17.07.2020 між Компанією SABNET DIS TICARET LTD, як застрахованою особою, та АТ «Експортно-кредитний банк Туреччини» (надалі також - Позивач, Банк), як страховиком, укладено Поліс страхування короткострокового експортного кредиту № 31457-KVIKSTAB-2 (надалі - Поліс), за умовами якого на період з 17.08.2020 по 31.12.2020 Банком застраховано комерційні та політичні ризики Компанії SABNET DIS TICARET LTD, зокрема, несплату або неможливість сплати загальної суми рахунка-фактури за товари, які відвантажені покупцю та прийняті покупцем, страхувальнику/продавцю, протягом 4 місяців з дати оплати.

Відповідно до ст. 8.2. Загальних умов Полісу, якщо інше не зазначено в дозволі на ліміт покупця, який буде видано Турк Ексімбанк, рівень покриття, передбачений цим Полісом, становить 90%.

Відповідно до ст. 9.2.3. Загальних умов Полісу компенсаційні виплати будуть здійснені в турецьких лірах. Якщо схвалення ліміту покупця видається в іншій валюті, ніж турецька ліра, курс купівлі іноземної валюти Центрального банку Турецької Республіки, дійсний на день виплати компенсації, береться як основа для конвертації розрахованої суми збитку та відсотків у турецькі ліри.

Відповідно до ст. 16 Загальних умов Полісу договір страхування залишається дійсним до моменту його розірвання сторонами.

Відповідно до Загальної додаткової угоди термін дії Полісу визначено до 31.12.2021.

Відтак, Поліс, підписаний між Компанією SABNET DIS TICARET LTD та Банком у 2020 році, був чинним на момент здійснення поставок вказаною Компанією на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПОЛЬТРАНС» у 2021 році, а тому відповідні поставки підпали під страхове покриття.

Як вбачається з матеріалів справи, Банк здійснив виплату страхового відшкодування на користь Компанії SABNET DIS TICARET LTD по курсу Центрального банку Республіки Туреччина в розмірі 625 762,74 турецьких лір, що становить 90% від несплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПОЛЬТРАНС» суми за здійсненою йому поставкою. Вказане підтверджується відповідною квитанцією KAS-BOX від 13.06.2022.

Відповідно до статей 9.1. та 9.1.3. Полісу до того як Банк здійснить виплату компенсації, страхувальник та/або продавець повинні передати Банку усі права, що виникають із договору продажу та відповідні гарантії, для забезпечення виплати відшкодування, а також надати письмове повідомлення покупцю щодо цієї передачі.

Так, 27.05.2022 Компанією SABNET DIS TICARET LTD видано документ про уступку прав, за змістом якого заявлено, що частина заборгованості за відвантаження, здійснене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПОЛЬТРАНС», яка покривалася Полісом, підписаним з Банком, була компенсована Банком, а решта суми не була відчужена раніше жодній фізичній чи юридичній особі частково чи повністю в країні чи закордоном, не є предметом арешту, і цю суму у розмірі 38 430,05 євро за рахунком-фактурою від 09.11.2021 № SBN2021000000446 Компанія SABNET DIS TICARET LTD передає та відчужує на користь Банку. Також зазначено, що про передачу прав вимоги на вказану заборгованість буде повідомлено боржника, а у випадку отримання будь-яких платежів по зазначеному боргу, Компанією SABNET DIS TICARET LTD негайно буде здійснено переказ відповідної суми отриманого платежу на користь Банку.

Відповідно до листа від 01.06.2022, який направлений Компанією SABNET DIS TICARET LTD на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПОЛЬТРАНС» та отриманий останнім 20.07.2022, Компанія зазначила, що оскільки нею не було отримано оплати за відвантаження у розмірі 38 430,05 євро, Турк Ексімбанк відшкодував Компанії збитки, відповідно, всі права щодо вимоги платежу передані Турк Ексімбанку.

У зв`язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПОЛЬТРАНС» не було виконано своїх зобов`язань із оплати наявної заборгованості у розмірі 38 430,05 євро, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Предметом позову у даній справі є стягнення АТ «Експортно-Кредитний Банк Туреччини» (ТУРК ЕКСІМБАНК) з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПОЛЬТРАНС» за Контрактом боргу за поставлений товар у розмірі 38 430,05 євро, у зв`язку зі здійсненням позивачем виплати страхового відшкодування на користь Компанії SABNET DIS TICARET LTD за невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, та передачею вказаною Компанією позивачеві прав вимоги на зазначену суму заборгованості.

Визначаючи законодавство, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, враховуючи положення 4, 5, 48, 49 Закону України «Про міжнародне приватне право», оскільки здійснення страхової виплати відбулося на підставі договору страхування, укладеного між двома резидентами Турецької Республіки на території відповідної країни, правове регулювання таких правовідносин здійснюється відповідно до законодавства Турецької Республіки. Так само цим законодавством регламентовано порядок і межі реалізації страховиком права на відшкодування.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 918/1048/23, від 19.02.2025 у справі № 910/3942/24.

Отже, вимога Банку про стягнення суми, сплаченої у межах страхового відшкодування на виконання умов страхового договору, підлягає розгляду за законодавством Турецької Республіки.

Згідно зі статтею 1472 Кодексу Туреччини Про боргові зобов`язання, затвердженого Законом №6102, зареєстрованого 13.01.2011 року та опублікованого в Офіційній газеті № 27846 від 14 лютого 2011 року, коли страховик сплачує страхове відшкодування, він юридично замінює застрахованого по Закону. Якщо застрахована особа має право вжити заходів щодо осіб, відповідальних за завдані збитки, це право передаватиметься страховикові до тих пір, поки вона їх не компенсує. Якщо проти відповідальної особи було порушено позов або судову справу, страховик, без схвалення суду або іншої сторони, є застрахованим відповідно до правила суброгації, процедури або подальші дії можуть бути відновлені.

Згідно з частиною 5 (Зміна сторін у боргових зобов`язаннях) розділу І (Передання боргових зобов`язань) Кодексу Туреччини Про боргові зобов`язання, затвердженого Законом № 6098, зареєстрованого 11.01.2011 року та опубліковано в Офіційній газеті № 27836 від 04.02.2011 року:

А. Умови

І. Добровільне передання

1. Загальні положення

Стаття 183 - За умови відсутності перешкод з боку законодавства, угоди або особливостей роботи, кредитор має право передати свої права на отримання боргу третім особам без отримання згоди боржника.

2. Форма

Стаття 184 - Для того, щоб процедура передання права на отримання боргу набула чинності, вона має бути оформлена у письмовій формі. Передання права в усній формі вважається недійсним.

ІІ. Передання права по закону або за рішенням суду

Стаття 185 - У разі передання права на отримання боргу по закону або за рішенням суду процедура здійснюється на користь третіх осіб без отримання згоди боржника та без необхідності оформлення у письмовій формі.

Зважаючи на вищевказане, у повній відповідності до законодавства Турецької Республіки в даних правовідносинах відбулося передання права на отримання боргу по Закону (внаслідок сплати страхового відшкодування без отримання згоди боржника та без необхідності оформлення у письмовій формі) та «Добровільне передання» оформлене у письмовій формі у відповідності з умовами страхування (на підставі Документа про уступку прав, без отримання згоди боржника) на загальну суму 38 430,05 євро, що і становить предмет позову у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, зобов`язання за Контрактом № 1/08/2021 продавцем було виконано в повному обсязі, однак оплати за поставлений товар не було здійснено.

При цьому, суд, враховуючи висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 19.02.2025 у справі № 910/3942/24, зазначає, що якщо до заявленої до стягнення суми включено нарахування, що не пов`язані з виконанням страхового договору, а випливають з інших правовідносин, зокрема передання права вимоги, їх правове регулювання повинно здійснюватися з урахуванням законодавства України та відповідних положень Контракту.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою.

Положеннями ст. 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами Контракту, укладеного між Компанією SABNET DIS TICARET LTD та відповідачем, не було встановлено обмежень щодо заміни кредитора у зобов`язанні. При цьому, судом враховано, що положення п. 9.2. Контракту стосуються лише заборони передачі зобов`язань без згоди іншої сторони, будь-які заборони щодо передачі прав вимоги у цьому Контракті відсутні.

Відтак, до позивача, як нового кредитора, перейшло право первісного кредитора вимагати від відповідача сплатити борг у розмірі 38 430,05 євро за Контрактом.

Дослідивши умови Контракту, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вже зазначалось, п. 3.1. Контракту передбачено, що оплата за поставлену продукцію має бути здійснена протягом 60 днів після дати формування інвойсу, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Матеріали справи не місять доказів сплати відповідачем заборгованості ні на рахунок Компанії SABNET DIS TICARET LTD (продавця), ні на рахунок позивача.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність заявлених позовних вимог, які підтверджуються матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 576,45 доларів США, витрат на правничу допомогу у розмірі 2340 доларів США та витрат на переклад документів у розмірі 33 030,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання нерезидентами позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті, судовий збір може сплачуватися нерезидентами в іноземній валюті з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Суд встановив, що позивачем за звернення із даним позовом до Господарського суду міста Києва сплачено судовий збір у розмірі 576,45 доларів США, що підтверджується листом Державної казначейської служби України від 29.04.2026 № 14-06-2-06/11500 та роздруківкою SWIFT-переказу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Водночас, суд зазначає, що з урахуванням приписів ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», ціни даного позову, яка в перерахунку до гривні станом на 22.04.2026 складала 1 994 953,85 грн (38 430,05 євро * 51,9113 офіційного курсу гривні до євро, встановленого НБУ), а також положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 23 939,45 грн, що в євро складає 461,16 або ж 542,64 доларів США.

З урахуванням зазначеного та враховуючи валюту, у якій позивачем було сплачено судовий збір за звернення із даним позовом, суд зазначає, що з відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 542,64 долари США.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача понесені витрати на послуги перекладу документів, сума яких склала 33 030,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивач на підтвердження понесених ним витрат на переклад документів у розмірі 33 030,00 грн долучив до матеріалів справи копії: рахунку-фактури від 24.03.2026 № СФ-0000324, Акту надання послуг від 06.04.2026 № СФ-0000324, платіжної інструкції від 31.03.2026 № 41 на суму 33 030,00 грн, Форму трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 02.07.2016 та Наказ № 10-п від 02.07.2016 Про прийняття на посаду Алієвої С.Р., Форму трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 01.08.2024 та Наказ № 12-п від 01.08.2024 Про прийняття на посаду Ільясової С.

Враховуючи наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, суд дійшов висновку що витрати на переклад документів у сумі 33 030,00 грн покладаються на відповідача.

Докази щодо понесених витрат на правничу допомогу в матеріалах справи відсутні, отже, судові витрати в цій частині судом не розглядаються.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПОЛЬТРАНС» (вул. Гната Юри, буд. 9, кімната 414, м. Київ, 03148; ідентифікаційний код 35551257) на користь Акціонерного товариства «Експортно-Кредитний Банк Туреччини» (ТУРК ЕКСІМБАНК) (TURKIYE IHRACAТ KREDI BANKASI ANONIM SIRKETI (TURK EXIMBANK) (КВАРТАЛ ІНКИЛАП, ВУЛ.ДР.АДНАН БЮЮКДЕНІЗ, №7В, ПРИМІЩЕННЯ № 1, УМРАНІЄ СТАМБУЛ, ТУРЕЦЬКА РЕСПУБЛІКА, реєстраційний номер 845859-0) (INKILAP MAH. DR. ADNAN BUYUKDENIZ CAD. NO: 7B IC KAPI NO: 1 UMRANIYE ISTANBUL), registration number 845859-0) борг у розмірі 38 430,05 євро, витрати по сплаті судового збору у розмірі 542,64 долари США та витрати на послуги перекладу у розмірі 33 030,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14.10.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко