Рішення від 13 жовтня 2026 р. у справі №909/393/26 — Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.10.2026м. Івано-ФранківськСправа № 909/393/26

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД-КАМО"

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 770 400, 61 грн

за участю представників сторін:

прокурор: Гоголь В.В.;

від позивача: Бойко В.З.;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Калуської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Калуської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД-КАМО" про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ТД-КАМО", будучи власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, у період з 10.01.2024 по 31.12.2025 користувалося земельною ділянкою без оформлення речового права на неї та без внесення плати за її користування, у зв`язку з чим, за розрахунком Управління земельних відносин Калуської міської ради, зберегло за рахунок власника земельної ділянки кошти в сумі 770 400,61 грн. Прокурор просить стягнути з ТОВ "ТД-КАМО" на користь Калуської міської ради 770 400,61 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:19:004:0030.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, будь-яких інших заяв по суті справи не подав, повноважного представника у судове засідання не направив.

Водночас про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується приєднаним до матеріалів справи повідомленням про вручення ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 09.09.2026 у справі № 909/393/26.

За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин першої, третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов`язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Як вбачається із частини четвертої ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

При цьому судом взято до уваги частину дев`яту ст. 165, частину другу ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши та об`єктивно оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Фактичні обставини у справі вказують на те, що 13.05.2015 між ПАТ "Калуський молокозавод" та ТОВ "ТД-КАМО" укладено договір купівлі-продажу частки виробничих приміщень, відповідно до якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність та сплатив вартість 8998/1000 частки виробничих приміщень, а саме: літ. "А" - головний корпус загальною площею 4 165,2 кв.м, літ. "Ж", "Ж1" – котельня загальною площею 413,3 кв.м, літ. "К" - бомбосховище загальною площею 161,2 кв.м, літ. "Л" - незавершене будівництво готовністю 50 %, огорожа загальною площею 969,4 кв.м та ворота загальною площею 114,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Калуш, вул. Писарська, 36, Івано-Франківська область.

13.05.2015 за № 9644955 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію за ТОВ "ТД-КАМО" права власності на об`єкт нерухомого майна – виробничі приміщення за адресою: м. Калуш, вул. Писарська, 36. Підставою для державної реєстрації зазначено договір купівлі-продажу частки виробничих приміщень № 768 від 13.05.2015.

26.04.2017 між ТОВ "ТД-КАМО", ТОВ "НВП Нормалізація", ПП "Калуш-Транс-Сервіс" укладено договір про поділ майна, що є у спільній частковій власності. За результатами поділу у власності ТОВ "ТД-КАМО" залишилися зазначені виробничі приміщення, що становить 8285/10000 частки виробничих приміщень.

З моменту набуття права власності на зазначені об`єкти нерухомого майна, тобто з 13.05.2015, ТОВ "ТД-КАМО" користувалося земельною ділянкою, на якій вони розташовані, однак право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку не оформило.

10.01.2024 до Державного земельного кадастру внесено відомості про державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,0188 га, кадастровий номер 2610400000:19:004:0030, розташованої за адресою: м. Калуш, вул. Писарська, 36, Івано-Франківська область. Земельна ділянка належить до категорії земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, її цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002235602025 від 05.11.2025).

12.03.2024 до Калуської міської ради надійшла заява директора ТОВ "ТД-КАМО" від 08.03.2024 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 1,0188 га, кадастровий номер 2610400000:19:004:0030.

Рішенням Калуської міської ради від 25.04.2024 № 3172 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності площею 1,0992 га, кадастровий номер 2610400000:19:004:0027, розташованої по вул. Писарська, 36 у м. Калуші, без зміни цільового призначення на земельні ділянки площею 0,0804 га, кадастровий номер 2610400000:19:004:0029, та площею 1,0188 га, кадастровий номер 2610400000:19:004:0030.

У зв`язку з перебуванням майна, розташованого на земельній ділянці, у власності ТОВ "ТД-КАМО" Калуською міською радою запропоновано товариству укласти договір оренди земельної ділянки площею 1,0188 га, кадастровий номер 2610400000:19:004:0030, розташованої по вул. Писарська, 36 у м. Калуші.

16.05.2024 Калуською міською радою ТОВ "ТД-КАМО" направлено лист щодо необхідності оформлення права оренди земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості відповідача, а також проєкт договору оренди землі.

Відповіді на зазначений лист ТОВ "ТД-КАМО" не надало, договір оренди земельної ділянки сторонами не укладено, а право користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку відповідачем не оформлено.

При цьому ТОВ "ТД-КАМО" фактично використовувало земельну ділянку з моменту набуття права власності на розташовані на ній об`єкти нерухомого майна - з 13.05.2015.

Після формування земельної ділянки та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру 10.01.2024 відповідач продовжував користуватися земельною ділянкою без оформлення права користування та без сплати орендної плати.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ "ТД-КАМО" речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 2610400000:19:004:0030 не зареєстровані.

Відповідно до листів Калуської міської ради від 11.11.2025, 08.12.2025 та 04.02.2026 ТОВ "ТД-КАМО" використовує зазначену земельну ділянку без правовстановлюючих документів, договори оренди чи купівлі-продажу земельної ділянки між Калуською міською радою та товариством не укладалися.

Дані витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.05.2024 свідчать про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:19:004:0030 на 2024 рік становить 10 500 016,65 грн.

Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки від 29.10.2025 її нормативна грошова оцінка на 2025 рік становить 11 755 281,79 грн.

Рішенням Калуської міської ради від 29.06.2023 № 2274 "Про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Калуської міської територіальної громади" з 01.01.2024 встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Калуської міської територіальної громади. Для земель промисловості з цільовим призначенням 11.02 ставка орендної плати становить 3,5 %.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області у листі від 19.12.2025 зазначило, що ТОВ "ТД-КАМО" за земельні ділянки, що знаходяться на території Калуської міської ради, декларування та сплату за землю не проводить, податковий борг відсутній.

Листом Фінансового управління Калуської міської ради від 02.02.2026 № 04-12/62 повідомлено, що за період з 10.01.2024 по 31.12.2025 кошти зі сплати орендної плати від ТОВ "ТД-КАМО" до бюджету Калуської міської ради не надходили.

Відповідно до розрахунку, проведеного Управлінням земельних відносин Калуської міської ради, сума коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:19:004:0030 за період з 10.01.2024 по 31.12.2025 становить 770 400,61 грн.

Таким чином, ТОВ "ТД-КАМО", будучи власником об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці комунальної власності площею 1,0188 га з кадастровим номером 2610400000:19:004:0030, у період з 10.01.2024 по 31.12.2025 користувалося цією земельною ділянкою без належним чином оформленого права користування та без сплати коштів за її використання.

Унаслідок цього, ТОВ "ТД-КАМО" безпідставно зберегло кошти у розмірі орендної плати за рахунок Калуської міської ради, а до бюджету територіальної громади не надійшли кошти в сумі 770 400,61 грн.

Калуською міською радою до відповідача вживалися заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою, однак договір оренди землі укладений не був.

11.11.2025 до Калуської окружної прокуратури надійшов лист начальника Управління земельних відносин Калуської міської ради № 01-19/825, у якому повідомлено про використання ТОВ "ТД-КАМО" земельної ділянки комунальної власності без оформлення правовстановлюючих документів.

Калуською окружною прокуратурою 12.11.2025 та 27.01.2026 направлялися листи до Калуської міської ради щодо вирішення питання про представництво інтересів держави в суді та витребування документів, які підтверджують порушення вимог земельного законодавства.

За твердженням прокурора, Калуська міська рада самостійно до суду із позовом про стягнення безпідставно збережених коштів не звернулася, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Калуської міської ради.

Предметом позову є стягнення з ТОВ "ТД-КАМО" на користь Калуської міської ради 770 400,61 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:19:004:0030 за період з 10.01.2024 по 31.12.2025.

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України врегульовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Приписами статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Частиною першою, другою статті 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

За змістом статей 122,123,124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Перехід прав на земельну ділянку, повязаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України в редакції, що діяла на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу в редакції, що діяла на момент набуття відповідачем права власності на нерухоме майно).

Із належних доказів, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що відповідач є власником об`єкту нерухомого майна - виробничих приміщень, а саме: літ. "А" - головний корпус загальною площею 4 165,2 кв.м, літ. "Ж", "Ж1" – котельня загальною площею 413,3 кв.м, літ. "К" - бомбосховище загальною площею 161,2 кв.м, літ. "Л" - незавершене будівництво готовністю 50 %, огорожа загальною площею 969,4 кв.м та ворота загальною площею 114,9 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Калуш, вул. Писарська, 36, Івано-Франківська область на земельній ділянці комунальної форми власності площею 1,0188 га, кадастровий номер 2610400000:19:004:0030.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту в) частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташоване. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 915/1775/23, від 11.06.2024 у справі № 904/2143/23.

У спірному випадку відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Частиною першою статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. При цьому орендна плата справляється у грошовій формі.

Згідно з пунктом 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України унормовано, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

За приписами пункту 287.1. статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Положеннями пункту 287.3. статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5 статті 288 ПК України).

Судом встановлено, що відповідач з 13.05.2015 є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці з кадастровим номером 2610400000:19:004:0030, яка перебуває у комунальній власності, а тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок сплачувати кошти за користування земельною ділянкою у формі орендної плати.

З врахуванням положень пункту 287.3 статті 287 ПК України таке зобов`язання повинно було виконуватись відповідачем щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем поточного місяця.

Оскільки договір оренди земельної ділянки між сторонами укладений не був, відповідач за рахунок позивача зберіг у себе кошти, які мав щомісячно сплачувати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а також застосування передбачених законом способів захисту прав.

Частинами першою та другою статті 1212 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Зазначений правовий висновок відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах: від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 та висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 201/2956/19.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України.

Тобто в такому разі суд виходить з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 925/230/17).

Згідно з частинами першою-четвертою, дев`ятою статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

За встановлених судом обставин, земельна ділянка площею 1,0188 га, кадастровий номер 2610400000:19:004:0030, що знаходиться по вул. Писарська, 36 у м. Калуші, Калуський район, Івано-Франківська область сформована як об`єкт цивільних прав 10.01.2024.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Частиною другою статті 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково (пункт 2 частини першої статті 13 цього Закону).

Нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.

Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.

Технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.

Отже, обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. Подібним за правовим змістом висновку дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункт 71).

Частиною другою статті 20 та частиною третьою статті 23 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями частини п?ятої статті 5, частини першої статті 13 Закону України "Про оренду земель", для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Відповідно до відомостей, зазначених у витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:19:004:0030, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 2024 рік складає 10 500 016,65 грн та на 2025 рік - 11 755 281,79 грн.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку розмір безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою у період з 10.01.2024 по 31.12.2025 складає 770 400,61 грн.

Розрахунок суми безпідставно збережених коштів перевірено судом та встановлено його відповідність вимогам законодавства.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і порядку, визначеному законом.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовують у заяві необхідність їх захисту та зазначають орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно ("Корольов проти Російської Федерації" у справі № 5447/03 від 01.04.2010, "Менчинська проти Російської Федерації" у справі 42454/02 від 15.01.2009). Нездійснення або неналежне здійснення відповідними органами повноважень щодо захисту вказаних інтересів є підставою для представництва в суді інтересів держави відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Пунктом 81 цієї ж постанови передбачено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

При цьому, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Подібна правова позиція висвітлювалась Великою Палатою Верховного Суду 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, Верховним Судом у справах № 911/2093/21 від 24.10.2023, № 911/3736/21 від 13.09.2023, № 907/31/21 від 12.09.2023. З урахуванням рішення Конституційного суду від 03.12.2025 у справі № 3- 28/2024(59/24) - органи прокуратури продовжують виконувати покладені на них функції передбачені статтею 131-1 Конституції України серед яких представництво.

Як встановлено Калуською окружною прокуратурою ТОВ "ТД-КАМО" використовувало земельну ділянку комунальної власності як власник нерухомого майна, яке на ній знаходиться. При цьому, правовстановлюючих документів на землю ТОВ "ТД-КАМО" не оформлено.

Відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (повноваження у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за використанням і охороною земель.

Порушення інтересів держави у даному випадку полягають у систематичному ненадходженні до місцевого бюджету коштів за використання земельної ділянки і у невжитті належних та достатніх заходів по стягненню безпідставно збережених коштів за землю Калуською міською радою.

На виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", Калуська окружна прокуратура зверталася до Калуської міської ради Івано-Франківської області з офіційними листами-запитами № 52-2640ВИХ-25 від 12.11.2025 року та № 52-231ВИХ-26 від 27.01.2026 року щодо необхідності самостійного вжиття заходів реагування на виявлені порушення. У відповідь на вказані запити міська рада листами № 7401/02-38/04 від 08.12.2025 року та № 655/02-20/04 від 04.02.2026 року надала прокуратурі документи, які повністю підтверджують факт протиправного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Водночас Калуська міська рада письмово визнала, що нею не вживалися і не вживаються жодні заходи цивільно-правового характеру для стягнення з ТОВ "ТД-КАМО" безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2610400000:19:004:0030. Свою бездіяльність та відмову від захисту майнових інтересів територіальної громади орган місцевого самоврядування обґрунтував виключно відсутністю фінансування для оплати судового збору. Проте брак бюджетних коштів не звільняє орган влади від виконання його законодавчих обов`язків, а тривала відсутність судового реагування ради свідчить про повне нездійснення захисту інтересів держави.

Ураховуючи викладене, відповідно до статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у прокурора наявні підстави для пред`явлення цього в інтересах держави в особі Калуської міської ради.

На підставі статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів сплати безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:19:004:0030 за спірний період суду не надав.

З аналізу наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухваленні рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом сплачено судовий збір у розмірі 9 244,81 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 430 від 19.03.2026.

Судовий збір, з урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, та результату вирішення спору, слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Керівника Калуської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД-КАМО" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 770 400, 61 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД-КАМО" (вулиця Карпатська, будинок 15, квартира 2, Личаківський район, місто Львів, 79017, код ЄДРПОУ 39166741) на користь Калуської міської ради (вулиця І. Франка, будинок 1, місто Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ 33578261) 770 400, 61 грн (сімсот сімдесят тисяч чотириста гривень 61 копійка) безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2610400000:19:004:0030.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД-КАМО" (вулиця Карпатська, будинок 15, квартира 2, Личаківський район, місто Львів, 79017, код ЄДРПОУ 39166741) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вулиця Грюнвальдська, будинок 11, місто Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76604, код ЄДРПОУ 03530483) 9 244,81 грн (дев`ять тисяч двісті сорок чотири гривні 81 копійка) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 14.10.2026.

Суддя Світлана КОБЕЦЬКА