Рішення від 06 жовтня 2026 р. у справі №908/780/26 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/38/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2026 Справа № 908/780/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. за участю секретаря судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО ЛАЙФ" (49000, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 3; ідентифікаційний код юридичної особи 42662856)

до відповідача Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код ВП 19355964)

про стягнення 2 014 980,22 грн

представники сторін:

від позивача: Гребнєв І.І., ордер серія АР № 1263734 від 27.03.2026 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Левченко О.О., витяг з ЄДР (в режимі відеоконференції)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.03.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО ЛАЙФ" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (скорочене найменування АТ "НАЕК "Енергоатом") в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 2 014 980,22 грн, які складаються з: 1 176 960,00 грн основного боргу за договором поставки товару № 53-121-01-21-10885 від 18.11.2021, 144 330,77 грн 3% річних та 693 689,45 грн інфляційних втрат.

Позов заявлено на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 712 ЦК України та мотивовано порушенням відповідачем строків оплати за поставлений товар за договором поставки товару № 53-121-01-21-10885 від 18.11.2021. За твердженням позивача, внаслідок порушення відповідачем умов договору та положень чинного законодавства в частині оплати за поставлений товар у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 1 176 960,00 грн. Неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат. До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем віднесено витрати на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

Також, відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України позивач просить зазначити в рішенні про нарахування 3% річних від простроченої суми до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/780/26 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 01.04.2026 позовну заяву на підставі ч.ч.1, 2 ст. 174 ГПК України залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви терміном десять днів.

06.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО ЛАЙФ" надійшла заява (вх. №7605/08-08/26 від 06.04.2026) про усунення недоліків.

Ухвалою від 15.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/38/26, присвоєно справі номер провадження 19/38/26, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 20.05.2026.

27.04.2026 від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач повністю заперечує проти заявлених вимог. Звертає увагу, що договір поставки товару № 53-121-01-21-10885 від 18.11.2021, з приводу виконання якого виник даний спір, укладений між позивачем та філією Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС», яка знаходиться на тимчасово окупованій території за адресою: місто Енергодар, вулиця Промислова, 133. При цьому, первинна документація, у тому числі договір, докази його виконання, листування (окрім претензійного) та інше залишились на майданчику тимчасово окупованої філії ВП «Запорізька АЕС» під контролем окупаційних військ, якими була встановлена заборона на вивезення будь-яких документів з промислового майданчика атомної станції на підконтрольну Україні територію, і відповідач не має до неї доступу. На думку відповідача, позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу, тобто факт здійснення господарської операції - поставки товару на суму 1176960,00 грн 21.12.2021, а ні видаткової накладної, а ні товарно-транспортної накладної позивачем не надано. Відповідач зазначає, що за наведених обставин визначення позивачем строку виконання зобов`язання по оплаті за поставлений товар відповідно до умов Договору 22.12.2021 є необґрунтованим та безпідставним. Також позивачем не враховані умови договору, якими передбачено, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі сум ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника належним чином оформленої податкової накладної. При цьому строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ умовами договору не визначений. Доказів складання в електронній формі та реєстрування в ЄРПН податкової накладної за Договором позивачем не надано. Отже, позивачем неправильно визначено строки оплати товару з оплати частини вартості товару в сумі 196 160,00 грн (сума ПДВ).

Щодо наявності обставин, які ускладнюють виконання зобов`язання, відповідач вказав на введення постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України карантину, який діяв до 30.06.2023. Наслідки коронавірусу позначились на всіх галузях економіки, зокрема і на діяльності відповідача. Неможливість своєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором викликана також об`єктивними негативними чинниками (окупація ЗАЕС та повне її зупинення, дефіцит потужності енергосистеми України), тобто наявність надзвичайних обставин, які вплинули на здатність своєчасно здійснити розрахунки, що не залежить від його волі та доводить відсутність вини в діях учасника договірних відносин. Відповідач посилається на засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорні обставини, які перешкодили своєчасному виконанню грошового зобов`язання за договором. Втрата відповідачем виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання Компанією в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які істотно ускладнили своєчасне виконання зобов`язань за договором.

Відповідач заперечив щодо здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат та зазначив, що позивачем не наведено доводів та не підтверджено, що ним були понесені матеріальні втрати від знецінення грошових коштів. Також, за доводами відповідача, відсутність вини у його діях з огляду на наявність форс-мажорних обставин, виключає підставу відповідальності за порушення грошового зобов`язання за договором. Водночас необхідно враховувати особливий правовий статус товариства, специфіку його функціонування під час воєнного стану та обмеження, що випливають з цього статусу. АТ "НАЕК "Енергоатом" належить до державного сектору економіки, діяльність якого спрямована на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб визначений законодавством України. Розрахунки позивача відповідач вважає неправильними, оскільки вказані позивачем дні не є днями прострочення виконання грошового зобов`язання. Також відповідач вважає безпідставним нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 22.02.2022 по 24.03.2023 з огляду на пропущення строку позовної давності за цими вимогами.

Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову.

Відносно розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідач визнав його таким що не відповідає критеріям співмірності.

У відзиві на позов викладено, в тому числі твердження відповідача про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху. Вказане твердження обґрунтоване тим, що позовна заява не містить посилання на відповідні докази, які підтверджують поставку товару (первинні документи, які підтверджують факт поставки товару по Договору), відсутні такі докази і у переліку документів, доданих до позовної заяви та такі докази відповідачу не направлялися, що не відповідає вимогам, викладеним у ст.ст. 162, 164, 172 ГПК України.

Суд відхиляє вказане твердження як безпідставне, оскільки формування змісту предмету та підстав позову є диспозитивним правом учасника судового процесу, кожен з яких самостійно визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави звернення до суду.

06.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО ЛАЙФ" через підсистему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив. Позивач підтримує заявлені вимоги та вказує, що заперечення АТ "НАЕК "Енергоатом" є абсурдними та такими, що направлені на умисне введення суд в оману для уникнення цивільної відповідальності за невиконання свого зобов`язання оплати боргу за поставлений товар в межах Договору № 53-121-01-21-10885 від 18.11.2021. До позовної заяви долучено акт звіряння взаємних розрахунків з 06.09.2021 по 16.02.2026, відповідно до змісту якого відповідач підтверджує факт наявності заборгованості за поставлений товар на суму 1 176 960,00 грн, згідно видаткової накладної від 24.12.2021. На думку позивача, ним надано докази наявності факту поставки відповідачу товару за договором № 53-121-01-21-10885 від 18.11.2021 та підтверджено факт заборгованості відповідача. На думку позивача, не заслуговують на увагу доводи відповідача з приводу невірності визначення строків оплати за поставлений товар в розмірі суми ПДВ (196 160,00грн.), оскільки п. 3.2 Договору передбачає, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки всього товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Даний пункт Договору не містить жодного застереження з приводу окремого процесу сплати грошових коштів у вигляді ПДВ, а тому доводи відповідача, на думку позивача, є необґрунтованими. Також позивач вказує, що з наведеного у відзиві, відповідач не заперечує факт поставки та наявність боргу, а лише стверджує про недоведеність цих обставин, що свідчить перш про недобросовісну поведінку відповідача та наявний корупційний вплив в структурі АТ "ЕНЕРГОАТОМ", який полягає в умисному неповерненні грошових коштів постачальникам. Додатково позивач зазначив, що борг зі сплати за поставлений товар наявний з грудня 2021 року, тобто ще до початку повномасштабного вторгнення російської федерації. Тому, жодні аргументи відповідача не заслуговують на увагу, оскільки відповідач, як в цій справі, так і в справах по аналогічним спорам обирає тактику заперечувати все, та не сплачувати грошові кошти за поставлений товар.

08.05.2026 від відповідача через підсистему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив. Відповідач зазначає, що посилання позивача на акт звірки взаємних розрахунків як на доказ поставки товару по Договору та визнання відповідачем заборгованості за цим Договором є безпідставним, оскільки відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів 916/499/20 (ЄДРСРУ Касаційного господарського суду у справі № № 93783649) від 21 грудня 2020 року, Акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. На думку відповідача, строк виконання грошового зобов`язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ умовами Договору не встановлений, тому позивач неправильно визначив строки оплати товару та дійшов неправильного висновку про порушення відповідачем господарського зобов`язання з оплати частини вартості товару в сумі 196 160,00 грн. Відповідач також зазначив, що з відповіддю на відзив позивачем надано копію податкової накладної та квитанцію про її реєстрацію в ЄРПН, при цьому позивач не обґрунтовує неможливість їх подання разом з позовом.

Ухвалою суду від 20.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.06.2026.

17.06.2026 від представника АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшла заява про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням представника на лікарняному. Також у заяві зазначено, що докази поважності причин відсутності в судовому засіданні будуть надані додатково.

Ухвалою суду від 17.06.2026 було відкладено розгляд справи по суті до 15.07.2026.

15.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО ЛАЙФ" через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про розгляд справи за відсутністю позивача та його представника.

Ухвалою від 15.07.2026 судом ухвалено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі № 908/780/26; підготовче засідання призначено на 06 серпня 2026; в порядку підготовки справи до розгляду витребувано у позивача: оригінал, чи належним чином завірену копію видаткової накладної від 24.12.2021 на суму 1176960,00 грн щодо поставки товару за Договором № 53-121-01-21-10885; у Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків: інформацію та документальне підтвердження про те, що Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код 24584661) (код філії-01) сформовано податковий кредит (віднесено суми податку до податкового кредиту) за фактом операцій з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО ЛАЙФ" товарів з податком на додану вартість (за Договором поставки товару № 53-121-01-21-10885 від 18.11.2021), по податковій накладній №2 від 24.12.2021, яка була зареєстрована 11.01.2022 в ЄРПН ТОВ "ДНІПРО ЛАЙФ", із зазначенням конкретних сум податкового кредиту, обсягу придбання, ІПН, ідентифікаційного коду постачальника, покупця, періоду складання податкових накладних, дат подання податкових декларацій.

06.08.2026 від ТОВ "ДНІПРО ЛАЙФ" надійшло клопотання про долучення доказів, відповідно до якого, просить суд долучити до матеріалів справи рішення Господарського суду Запорізької області від 11.06.2026 у справі № 908/779/26.

Ухвалою суду від 06.08.2026 судом задоволено клопотання позивача про долучення доказів; підготовче засідання відкладено на 09.09.2026.

17.08.2026 від Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків судом отримано інформацію (лист № 1496/5/31-00-04-01-01-05 від 13.08.2026), згідно з якою відповідно до даних ЄРПН ТОВ "ДНІПРО ЛАЙФ" п.н. 42662856 на адресу АТ "НАЕК "Енергоатом" п.н. 24584661 виписана податкова накладна від 24.12.2021 № 2 на суму 1 176 960,00 грн, в т.ч. ПДВ 196 160,00 грн. Відповідно до інформаційного ресурсу ДПС України та поданої податкової звітності з ПДВ за період з грудня 2021 року по червень 2026 року, АТ "НАЕК "Енергоатом" не включено до податкового кредиту з ПДВ податкову накладну виписану ТОВ "ДНІПРО ЛАЙФ" у грудні 2021 року.

08.09.2026 від представника ТОВ"ДНІПРО ЛАЙФ" надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності у зв`язку з участю представника в іншому судовому засіданні. У поданому клопотанні представник позивача зазначає, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою від 09.09.2026 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 07.10.2026.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 07.10.2026 заслухано вступне слово представників позивача та відповідача, здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору, суд на підставі ст. 217 ГПК України закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Представник позивача в судовому засіданні 07.10.2026 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО ЛАЙФ" (Постачальник, позивач у справі) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (Покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки товару №53-121-13-21-10885 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар: (згідно наведеного у таблиці переліку) загальною вартістю 1176960,00 грн.

Строк поставки товару: листопад - грудень 2021 року (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна товару що поставляється за даним договором 980800,00 грн, крім того ПДВ 20% 196160,00 грн. Загальна сума договору складає 1176960,00 грн.

За умовами п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки всього товару, визначеного в п. 1.1, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Згідно із п. 4.1 Договору поставка товару відбувається згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP - м. Енергодар, Вантажоодержувач - склад № 5 Запорізького відділення ВП «Складське господарство» ДП НАЕК "Енергоатом", Запорізька обл., м. Енергодар, вул. Промислова, 133.

У пункті 4.2 Договору сторони обумовили, що товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна, із зазначенням коду УКТ ЗЕД - 3 прим.; б) сертифікат якості/паспорт виданий підприємством-виробником; рахунок-фактура; г) документація, передбачена у комплекті поставки товару згідно Додатку № 1 (невід`ємний додаток цього договору).

Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Постачальник, що є платником ПДВ, зобов`язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН у порядку та протягом строку, які визначені Податковим кодексом України. Електронна адреса для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором, сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Згідно із п. 10.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов`язковим.

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту його підписання.

29.12.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1420 "Про утворення Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", якою утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661); затверджено статут Товариства, Положення про наглядову раду товариства, Положення про принципи формування наглядової ради товариства.

Пунктом 3 цієї постанови встановлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації Товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи Товариства (філії, представництва).

11.01.2024 відбулась державна реєстрація Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Таким чином, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" (ідентифікаційний код ВП 19355964), відповідач у справі, є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (ідентифікаційний код ВП 19355964) Покупця за Договором.

За твердженням позивача, на виконання умов Договору з боку позивача 24.12.2021 було поставлено відповідачу товар на суму 1 176 960,00 грн. Відповідач отримав товар, претензій по кількості та якості не було.

Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 06.09.2021 по 16.02.2026, який підписаний сторонами та скріплено печатками підприємств, згідно бухгалтерського обліку філії "ВП ЗАЕС" заборгованість перед ТОВ "ДНІПРО ЛАЙФ" за видатковою накладною від 24.12.2021 складає 1 176 960,00 грн (арк. справи 15).

З матеріалів справи вбачається, що позивач склав та зареєстрував податкову накладну №2 від 24.12.2021 (квитанція №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 11.01.2022) на загальну суму 1 176 960,00 грн, в тому числі ПДВ 980 800,00 грн (арк. справи 53).

13.01.2026 позивачем була направлена відповідачу претензія з вимогою сплатити основний борг у розмірі 1 176 960,00 грн, інфляційне збільшення у розмірі 662293,40 грн та 3% річних у розмірі 137559,22 грн.

У відповіді на претензію вих№.21-1235/28 від 17.02.2026 відповідач підтвердив факт укладення договору поставки №53-121-13-21-10885 від 18.11.2021 та зазначив, що первинні документи, листування виконання за договором знаходяться на тимчасово окупованій території і доступ до них втрачено, повідомив, що за даними бухгалтерського обліку заборгованість філії "ВП ЗАЕС" за договором №53-121-13-21-10885 від 18.11.2021 в розмірі 1 976 812,62 грн відсутня. За наведених обставин, претензійні вимоги про сплату вказаної заборгованості не можуть бути задоволені та будуть розглянуті після деокупації міста Енергодар та закінчення або скасування воєнного стану в Україні.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з умов п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки всього товару.

Отже, враховуючи дату поставки 24.12.2021, строк оплати товару - 22.02.2022 (останній день виконання зобов`язання).

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив, що відповідачем не заперечується.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 1 176 960,00 грн.

Відносно доводів відповідача щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передання товару відповідачу, суд відзначає, що зазначаючи про відсутність належним чином оформленої видаткової накладної на отримання товару відповідач не спростовує сам факт поставки товару за спірним договором та наявність підписаного ним Акту звірки взаємних розрахунків, в тому числі за цією поставкою.

Водночас, відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Таким чином, податкова накладна, отримана з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, тобто спричиняє правові наслідки.

Аналіз наведених норм права свідчить, що підставою для виникнення в платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Такий правовий висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17.

Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.06.2022 у справі №922/2115/19, податкова накладна (залежно від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд установлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки, вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності. Отже, податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на користь другої сторони (покупця), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

В якості доказу податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі та не може буди єдиним доказом, на підставі якого встановлюється факт постачання товару на адресу покупця та його прийняття ним.

При оцінці податкової накладної в сукупності з іншими письмовими доказами на предмет їх належності та допустимості в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України в обов`язковому порядку повинні враховуватися положення Податкового кодексу України та фактичні дії як Постачальника, так і Покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання товару.

На підтвердження позовних вимог позивачем надані - договір поставки товару № 53-121-01-21-10885 від 18.11.2021 з додатками (договір та додатки до нього підписані з боку обох сторін), податкову накладну № 2 від 24.12.2021 і з відміткою "Документ прийнято", і зазначені документи у своїй сукупності, незважаючи на неоформлення з боку відповідача видаткової накладної за спірною поставкою, належно підтверджують постачання позивачем та прийняття відповідачем товару відповідно до Договору на загальну суму 1 176 960,00 грн, які відповідач не оплатив.

Також суд приймає до уваги надані позивачем акт звіряння взаєморозрахунків за період з 06.09.2021 по 16.02.2026, підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень, та інформацію Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків, надану листом №1496/5/31-00-04-01-01-05 від 13.08.2026, якими підтверджується наявність заборгованості відповідача за спірним договором на суму 1 176 960,00 грн, в т.ч. ПДВ 196 160,00 грн.

При цьому, сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. У той же час, відповідно до дій, що свідчать про визнання особою свого боргу, належить зокрема, підписання в межах позовної давності уповноваженою на це особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17).

04.12.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №916/1727/17 (ЄДРСРУ № 86075502) в черговий раз підтвердив, що акти звірки взаємних розрахунків, підписані уповноваженою особою відповідача (боржника) є доказами, що свідчать про фактичне визнання відповідачем наявності у нього перед позивачем боргу.

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Акт звіряння взаєморозрахунків за період з 06.09.2021 по 16.02.2026 містить інформацію, в тому числі, за господарською операцією згідно видаткової накладної від 24.12.2021 на суму 1 176 980,00 грн, і з боку відповідача підписаний уповноваженою особою без зауважень.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 09.06.2022 у справі № 922/313/20(922/3069/21)). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v.SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В даному випадку є достатньо вірогідним той факт, що відсутність у позивача підписаної з боку відповідача видаткової накладної за спірною поставкою пов`язано з обставинами, за яких в Україні введений воєнний стан.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 Енергодарську територіальну громаду включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації.

Наслідки військової агресії РФ та військових подій для м. Енергодара є загальновідомими, однак ці обставини не є підставою для позбавлення позивача права на отримання належної за Договором оплати за поставлений відповідачу товар.

Враховуючи зазначене, суд визнає, що представлені позивачем докази та надану на запит суду інформацію податкового органу щодо підтвердження поставки за договором на суму 1 176 960,00 грн, у їх сукупності, взаємозв`язку та співставленні є більш переконливими та достатньо вірогідними.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договору сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом також відхиляються як необґрунтовані.

Сторонами визначено у розділі 3 "Умови і порядок оплати" Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 1 176 960,00 грн з ПДВ.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 розділі 3 Договору необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).

Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов`язку щодо складання податкової накладної за спірною поставкою, що підтверджується податковою накладною №2 від 24.12.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 11.01.2022) (арк.с. 34).

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відтак, з моменту реєстрації позивачем податкової накладної відповідач мав змогу її відслідковувати та встановлювати факт її реєстрації з метою формування у відповідача податкового кредиту з ПДВ, як це передбачено чинним податковим законодавством. Податковий кодекс не визначає іншого порядку обміну інформацією стосовно зареєстрованих податкових накладних, окрім як через засоби Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН).

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд визнав, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача 1 176 960,00 грн основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення 144 330,77 грн 3% річних та 693 689,45 грн інфляційних втрат за період прострочення з 22.02.2022 по 25.03.2026.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 22.02.2022 по 25.03.2026, суд встановив, що позивачем помилково до періоду прострочення включено останній день виконання зобов`язання, тому вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом частково в сумі 144 234,03 грн. В решті вимоги про стягнення 3% річних (96,74 грн) суд відмовляє через необґрунтованість.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного:

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період з 22.02.2022 по 25.03.2026, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 725 490,49 грн. Враховуючи відсутність повноважень суду виходити за межі заявлених позовних вимог, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат задовольняється судом в заявленій сумі 693 689,45 грн.

Відносно посилання відповідача на засвідчені листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 форс-мажорні обставини, наявність яких звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, суд зазначає наступне.

Військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (з подальшим продовженням), відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Разом з тим, суд звертає увагу, що Національним банком України прийнято постанову № 18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (з наступними змінами та доповненнями), якою з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи в умовах воєнного стану визначено, що: банки продовжують роботу з урахуванням обмежень, визначених цією постановою; безготівкові розрахунки здійснюються без обмежень. Отже, воєнний стан не створив жодних обставин, які об`єктивно унеможливлюють здійснення розрахунків за діючими між сторонами договорами з використанням банківської системи.

Таким чином, як оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд в постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В свою чергу, відповідно до частини 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору.

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору.

Отже, введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

В досудовому порядку відповідач не звертався до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин відповідно до п. 9.3 договору, а послався на форс-мажорні обставини лише у відзиві на позов.

Суд також зазначає, що посилання відповідача на введення на території України воєнного стану, як на підставу для звільнення його від відповідальності, є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі (ТОВ "ДНІПРО ЛАЙФ") також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату визначених законом нарахувань як способу захисту його майнових прав, передбаченого законом.

Щодо доводів відповідача про безпідставність нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 22.02.2022 по 24.03.2023 з огляду на пропущення строку позовної давності, суд зауважує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на територіі? Украі?ни гостроі? респіраторноі? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всіи? територіі? Украі?ни було встановлено карантин.

Законом Украі?ни від 30 березня 2020 року №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі?ни, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантіи? у зв`язку з поширенням коронавірусноі? хвороби (COVID-19)" (далі - Закон №540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час діі? карантину, встановленого Кабінетом Міністрів Украі?ни з метою запобігання поширенню коронавірусноі? хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк діі? такого карантину. Цеи? Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібнии? правовии? висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк діі? карантину неодноразово продовжувався, а відмінении? він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів Украі?ни від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всіи? територіі? Украі?ни карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на територіі? Украі?ни гостроі? респіраторноі?? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час діі? карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента Украі?ни від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Украі?ні" було введено воєннии? стан в Украі?ні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з віи?ськовою агресією росіи?ськоі? федераціі? проти Украі?ни. Надалі строк діі? воєнного стану в Украі?ні неодноразово продовжувався Указами Президента Украі?ни, цеи? стан триває до теперішнього часу, а саме до 06.05.2026.

Законом Украі?ни від 15 березня 2022 року №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу Украі?ни та інших законодавчих актів Украі?ни щодо діі? норм на період діі? воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 19, згідно з яким у період діі? в Украі?ні воєнного, надзвичаи?ного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк и?ого діі?. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом Украі?ни від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу Украі?ни щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Украі?ни викладено в новіи? редакціі?, відповідно до якоі? у період діі? воєнного стану в Украі?ні, введеного Указом Президента Украі?ни "Про введення воєнного стану в Украі?ні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом Украі?ни від 24 лютого 2022 року №2102-IX "Про затвердження Указу Президента Украі?ни "Про введення воєнного стану в Украі?ні", перебіг позовноі? давності, визначении? цим Кодексом, зупиняється на строк діі? такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах діі? воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинявся. Відновлено обчислення строків позовноі? давності лише 04.09.2025 року із набуттям чинності Закону Украі?ни "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Украі?ни щодо поновлення перебігу позовноі? давності" від 14.05.2025 №4434-IX.

За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляціи?них втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 22.02.2022 по 24.03.2023, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Також стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд", адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії").

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по оплаті отриманого товару у визначений договором строк або звільнення його від такого обов`язку та відповідальності за допущене порушення, суду не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 1 176 960,00 грн основного боргу, 144 234,03 грн 3% річних та 693 689,45 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову (96,74 грн 3% річних) суд відмовляє через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 24 178,60 грн судового збору.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету судового збору.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачені умови повернення судового збору, зокрема сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

При зверненні з позовом до суду ТОВ "ДНІПРО ЛАЙФ" сплачено за платіжною інструкцією № 44 від 27.03.2026 судовий збір в розмірі 30 224,70 грн. Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою суду. Дата надходження виписки до суду 30.03.2026.

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 24 179,76 грн (2 014 980,22 грн х 1,5 % х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору, яка підлягає поверненню позивачу, складає 6 044,94 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого ТОВ "ДНІПРО ЛАЙФ" судового збору в розмірі 6 044,94 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Заявлені позивачем в попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу судом не розподіляються, оскільки доказів їх понесення на момент прийняття судового рішення позивачем не надано.

Керуючись ст. ст. 11-15, 73-80, 86, 91, 129, 195, 210, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРО ЛАЙФ" (49000, м. Дніпро, пров. Добровольців, буд. 3; ідентифікаційний код 42662856) - основний борг в розмірі 1 176 960,00 грн (один мільйон сто сімдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 коп.), 3% річних в розмірі 144 234,03 грн (сто сорок чотири тисячі двісті тридцять чотири гривні 03 коп.), інфляційні втрати в розмірі 693 689,45 грн (шістсот дев`яносто три тисячі шістсот вісімдесят дев`ять гривень 45 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 178,60 грн (двадцять чотири тисячі сто сімдесят вісім гривень 60 коп.).

Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 07.10.2026 у справі № 908/780/26, здійснити нарахування 3% річних на суму основного боргу в розмірі 1 176 960,00 грн (один мільйон сто сімдесят шість тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 коп.), починаючи з 26.03.2026 і до моменту остаточного виконання рішення суду (до моменту повної оплати основного боргу), з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування, за формулою: С х 3 х Д: 365 (або 366 днів, виходячи з фактичної кількості днів у році, за який здійснюється розрахунок): 100, де: С - сума основного боргу; 3 - розмір процентів; Д - кількість днів прострочення.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення складено та підписано 14.10.2026.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.