Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №908/2039/26 — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/107/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2026 Справа № 908/2039/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2039/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача: Комунального закладу "КАМ`ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКА МІСЬКА ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА "КОЛОС" КАМ`ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (71304, Запорізька обл., Василівський р-н, м. Кам`янка Дніпровська, вул. Гоголя, буд. 46 ЄДРПОУ 26403853)

про стягнення 1710,12грн

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з позовом до Комунального закладу "КАМ`ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКА МІСЬКА ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА "КОЛОС" КАМ`ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ про стягнення з відповідача заборгованість у загальній сумі 1 710,12 грн, з яких: основна заборгованість за Договором постачання природного газу №07-1151/21-БО-Т від 18.11.2021 - 817,27 грн, 3 % річних - 93,10 грн, інфляційні втрати - 376,45 грн, пеня - 423,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами 18.11.2021 договір № 07-1151/21-БО-Т постачання природного газу, на виконання умов якого позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 37171,34 грн. Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково в сумі 36354,07 грн, у зв`язку з чим заборгованість за вартість отриманого природного газу складає 817,27 грн. За прострочення сплати основного боргу позивачем нараховано пеня у розмірі 423,30 грн, 376,45 грн інфляції та 93,10 грн 3% річних.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 24.08.2026 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2039/26 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 28.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2039/25 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/107/26. Судове засідання призначено на 14.09.2026.

28.08.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від позивача суд отримав заяву про участь у судовому засідання в режимі відеоконференції, в якій позивач просить брати участь в усіх судових засіданнях по справі № 908/2039/26 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 29.09.2026 заява позивача задоволена.

Розгляд справи відкладася на 10.09.2026 та на 30.09.2026, про що судом винесено відповідні ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 30.09.2026 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Правова позиція позивача викладена у позовній заяві.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Ухвала суду від 28.08.2026 про відкриття провадження у справі № 908/2039/26 надсилалась відповідачу в його електронну адресу ekaterina.poplyovina@ukr.net та доставлено 01.09.2026, про що свідчить довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Запорізької області у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки судом належним чином виконано обов`язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 30.09.2026 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

18.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та Комунальним закладом "КАМ`ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКА МІСЬКА ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА "КОЛОС" КАМ`ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ (Споживач) укладено договір №07-1151/21-БО-Т постачання природного газу (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

У п. 2.1 договору сторонами погоджені обсяги поставки природного газу на період з листопада 2021 року по грудень 2022 року у загальній кількості 4,740 тис. куб.м.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.4 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених п. 1.2 цього договору. Відповідальність за правильне визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача. Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договору може відбуватись шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі.

Згідно з п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Виходячи з умов п. п. 3.2, 3.5.2 договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС. Постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженими представником постачальника, на підставі отриманих від споживача даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС.

Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3. Договору).

Відповідно до п.п. 3.5.4 укладеного між сторонами договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до п.п. 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інфрмаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Згідно з п. 4.1 договору ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності добу наперед, становить 16 554,00 грн.

Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 65388,30 грн, крім того ПДВ - 13077,66 грн, разом з ПДВ - 78465,96 грн (п. 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Підпункт 4 п. 6.2. Договору визначає, що Споживач зобов`язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.

У підп. 4 п. 6.3. Договору вказано, що Постачальник має право отримати плату за переданий за цим Договором природний газ в розмірі та в строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

Щодо виконання умов договору позивач зазначає наступне:

У листопаді 2021 року позивачем було транспортовано та передано, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 0,22961 тис. м3 на загальну суму 3 800,96 грн з ПДВ, про що підписано Акт приймання-передачі природного газу №1 від 30 листопада 2021 року.

У грудні 2021 року позивачем було транспортовано та передано, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 0,99349 тис. м3 на загальну суму 16 446,23 грн з ПДВ, про що складено Акт приймання-передачі природного газу б/н від 31 грудня 2021 року.

У січні 2022 року позивачем було транспортовано та передано, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 0,54205 тис. м3 на загальну суму 8 973,10 грн з ПДВ, про що складено Акт приймання-передачі природного газу б/н від 31 січня 2022 року.

У лютому 2022 року позивачем було транспортовано та передано, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 0,43094 тис. м3 на загальну суму 7 133,78 грн з ПДВ, про що складено Акт приймання-передачі природного газу б/н від 28 лютого 2022 року.

У березні 2022 року позивачем було транспортовано та передано, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 0,01713 тис. м3 на загальну суму 283,57 грн з ПДВ, про що складено Акт приймання-передачі природного газу б/н від 31 березня 2022 року.

З урахуванням Коригуючого акту приймання-передачі природного газу б/н від 25 квітня 2022 року вартість поставленого у березні 2022 року природного газу склала 283,32 грн з ПДВ.

У квітні 2022 року позивачем було транспортовано та передано, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 0,01635 тис. м3 на загальну суму 270,42 грн з ПДВ, про що складено Акт приймання-передачі природного газу б/н від 30 квітня 2022 року.

У травні 2022 року позивачем було транспортовано та передано, а відповідачем прийнято природний газ обсягом 0,01592 тис. м3 на загальну суму 263,53 грн з ПДВ, про що складено Акт приймання-передачі природного газу б/н від 31 травня 2022 року.

Акт приймання-передачі природного газу б/н від 31 січня 2022 року, Акт приймання-передачі природного газу б/н від 28 лютого 2022 року, Акт приймання передачі природного газу б/н від 31 березня 2022 року, Коригуючий акт приймання передачі природного газу б/н від 25 квітня 2022 року, Акт приймання-передачі природного газу б/н від 30 квітня 2022 року, Акт приймання-передачі природного газу б/н від 31 травня 2022 року були направлені на офіційну електронну адресу відповідача, яка вказана у розділі 14 «Адреси та реквізити сторін» Договору, що не суперечить умовам останнього.

Але, відповідачем акти не було підписано та повернуто на адресу позивача, а відтак обсяги поставленого природного газу в даному випадку мають визначатися у відповідності до підп. 3.5.4 п. 3.5. Договору на підставі даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Згідно додатку «Витяг з інформаційної платформи інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS0000QB7NP00G в період з 21.11.2021 по 31.05.2022» до листа Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (код ЄДРПОУ 42795490) за вих. №ТОВВИХ-26-12044 від 12 червня 2026 року, що був направлений у відповідь на Адвокатський запит №125/9/2/2-17061 від 10 червня 2026 року, відповідачем у період з листопада 2021 року по травень 2022 року спожито природний газ в обсязі 2,24549 тис. м3 (0,22961 тис. м3 - листопад 2021 року, 0,99349 тис. м3 - грудень 2021 року, 0,54205 тис. м3 - січень 2022 року, 0,43094 тис. м3 - лютий 2022 року, 0,01713 тис. м3 - березень 2022 року, 0,01635 тис. м3 - квітень 2022 року, 0,01592 тис. м3 травень 2022 року), що відповідає даним, які відображені в Акті приймання-передачі природного газу №1 від 30 листопада 2021 року, Акті приймання-передачі природного газу б/н від 31 грудня 2021 року, Акті приймання-передачі природного газу б/н від 31 січня 2022 року, Акті приймання-передачі природного газу б/н від 28 лютого 2022 року, Акті приймання-передачі природного газу б/н від 31 березня 2022 року, Акті приймання-передачі природного газу б/н від 30 квітня 2022 року та Акті приймання-передачі природного газу б/н від 31 травня 2022 року.

Втім, відповідачем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів в сумі 36 354,07 грн (3 800,96 грн - 20 грудня 2021 року, 14 898,60 грн - 29 грудня 2021 року, 1 547,63 грн - 28 січня 2022 року, 8 973,10 грн - 18 лютого 2022 року, 7 133,78 грн - 17 березня 2022 року) було частково оплачено поставлений останнім природний газ в обсязі 2,24549 тис. м3 на загальну суму 37 171,34 грн.

З метою отримання залишку грошових коштів в сумі 817,27 (37 171,34 36 354,07) грн за поставлений у період з листопада 2021 року по травень 2022 року природний газ позивачем було направлено на адресу відповідача Вимогу про сплату боргу за вих. 125/3/2-12523 від 15 жовтня 2024 року.

Проте, вказана вимога залишена відповідачем без реагування, сума заборгованості не погашена.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений (переданий) останнім у період з листопада 2021 року по травень 2022 року природний газ становить 817,27 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ.

Предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача основної заборгованість за Договором постачання природного газу №07-1151/21-БО-Т від 18.11.2021 - 817,27 грн, 3 % річних - 93,10 грн, інфляційні втрати - 376,45 грн, пеня - 423,30 грн.

Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходить з наступного.

У контексті спірних правовідносин суд зазначає про таке.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду переглянув у касаційному порядку постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 про стягнення боргу за спожитий у листопаді - грудні 2022 року обсяг електроенергії на об`єкті, який знаходиться у місті Мелітополі.

Предметом розгляду Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду було питання застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону № 1207-VII до правовідносин, які виникли у період із лютого 2022 року по грудень 2022 року, тобто до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" та затвердження Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказу від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях (пункт 1); інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (пункт 3).

Так, у справі № 908/1162/23 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, залишаючи постанову суду апеляційної інстанції про відмову в позові без змін, зокрема, виснував, що Законом України від 16.11.2022 № 2764-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану" (далі - Закон № 2764-ІХ) частину третю статті 1 Закону № 1207-VII було викладено в редакції, відповідно до якої дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Діюча редакція цієї норми (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 11.04.2023 № 3050-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно") вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Як зазначив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, із 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону № 1207-VII не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 06.12.2022 затвердив постанову № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Кам`янсько-Дніпровської міської територіальної громади (міської ради) Василівського району Запорізької області є 2 березня 2022 року.

Однак відповідно до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України", правовий статус тимчасово окупованої Російською Федерацією території в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону № 1207-VII, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.

З огляду на викладене у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, про поширення положень статті 13-1 Закону № 1207-VII на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 908/1162/23 про відмову в позові, зазначив про те, що: "… підставою для відмови в позові у цій справі, враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні".

Суд під час розгляду у цій справі ураховує наведені висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, відповідно до положень частини четвертої статті 236 ГПК України, оскільки правовідносини у справах є подібними за змістовним критерієм.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, місцезнаходженням відповідача є Запорізька обл., Василівський р-н, м. Кам`янка Дніпровська.

Господарський суд у цій справі встановив, що датою окупації окупації Кам`янсько-Дніпровської міської територіальної громади визначено 02.03.2022.

З наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за електричну енергію за період березень 2022 року - травень 2022 року становить 817,27 грн, з яких:

березень 2022 року - 283,32 грн;

квітень 2022 року - 270,42 грн;

травень 2022 року - 263,53 грн.

Тобто, позивач просить суд стягнути з Комунального закладу "КАМ`ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКА МІСЬКА ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКА СПОРТИВНА ШКОЛА "КОЛОС" КАМ`ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ВАСИЛІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ заборгованість за електроенергію у період, коли м. Кам`янка Дніпровська, де територіально знаходився відповідач, з 02.03.2022 вже було тимчасово окуповано військами РФ.

Відповідно до статті 13-1 Закону № 1207-VII (цей Закон доповнено статтею 13-1 згідно із Законом України від 01.07.2021 № 1618-IX "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" та внесення змін до деяких законодавчих актів України" з подальшими змінами) її положення застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.

В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.

На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.

Таким чином, враховуючи положення статті 13-1 Закону № 1207-VII, є заборона передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію, при цьому факт тимчасової окупації м. Кам`янка Дніпровська з 02.03.2022 є загальновідомим, що не потребує окремого доказування у цьому судовому провадженні.

Суд вважає за необхідне зазначити, що доведення/недоведення позивачем обставин фактичної поставки електроенергії на тимчасово окуповану територію, як і здійснення оплати за неї, не має правового значення для вирішення спору у цій справі.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 04.11.2025 у справі № 922/5404/23, від 09.03.2026 у справі №908/2241/23.

З урахуванням викладеного, позов про стягнення заборгованості за електричну енергію за Договором постачання природного газу №07-1151/21-БО-Т від 18.11.2021 у розмірі 817,27 грн не підлягає задоволенню.

Також, позивачем за несвоєчасну оплату вартості електричної енергії заявлені вимоги про стягнення 3% річних в сумі 93,10 грн, інфляційні втрати - 376,45 грн та пеня - 423,30 грн., які нараховані за зобов`язаннями березня (283,32 грн), квітня (270,42 грн), травня (263,53 грн) 2022 року.

Суд наголошує, що у господарському процесі додаткові (акцесорні) вимоги є похідними від основної.

Оскільки факт невиконання зобов`язання з боку відповідача вважається недоведеним, у суду немає правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Зобов`язання за ст. 625 ЦК України не є самостійними. Вони нараховуються виключно на суму існуючого грошового боргу. Судом не встановлено наявності основного боргу, тому відповідальність за його прострочення наступити не може.

Ураховуючи вищезазначене, суд констатує, що позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляції не підлягають задоволенню.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.10.2026.

Суддя Т.А. Азізбекян