Рішення від 12 жовтня 2026 р. у справі №907/811/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/811/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Худенко А.А.

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.

за позовом

Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області, с-ще Вилок Берегівського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен Україна», с-ще Вилок Берегівського району Закарпатської області

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 024 462,51 грн,

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеа Капітал», м. Львів.

Представники:

від позивача - Шаркаді І.І., представник в порядку самопредставництва

від відповідача - не з`явився

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Закарпатської області звернулось Вилоцька селищна рада Берегівського району Закарпатської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен Україна» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 024 462,51 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.07.2026 вказана позовна заява залишена без руху.

Представник позивача через підсистему «Електронний суд» подав заяву б/н від 04.08.2026 (вх. №02.3.1-02/7633/26 від 04.08.2026) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 09.09.2026.

Суд у підготовчому засіданні 09.09.2026 дійшов висновків закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 12.10.2026.

У судовому засіданні 12.10.2026 суд після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Вказує, що після розірвання договору оренди землі, відповідач не оформив правовстановлюючий документ на право користування вказаною земельною ділянкою та не виконав свій обов`язок за рішенням суду щодо повернення земельної ділянки позивачу, земельну ділянку за актом приймання-передачі позивачу не повернув та продовжує використовувати її для розміщення власних нежитловихбудівель – будівлі розважального комплексу та вбиральні площею 477 кв.м, будівлі лікувально-профілактичного закладу площею 390,8 кв.м, будівлі готелю-ресторану площею 429,00 кв.м, не сплачуючи при цьому оренду плату в місцевий бюджет Вилоцької селищної територіальної громади, чим, у свою чергу, заподіює позивачу збитки.

Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен Україна» на користь Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області 1 024 462 (один мільйон двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят дві) грн. 51 коп. безпідставно збережених коштів.

Позиція відповідача

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву не подав, із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Позиція третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеа Капітал» із заявами, клопотаннями до суду не зверталось.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Вилоцька селищна рада Берегівського району Закарпатської області є власником земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2121255300:03:006:0014 площею 2,044 га, цільове призначення 03.07 «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, селище Вилок, вул. Ф.Раковці, 57, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна (нежитлові будівлі), що належить на праві власності відповідачу - ТОВ «Домен Україна».

У свою чергу, вказані нежитлові будівлі перебувають в іпотеці Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеа Капітал».

Зазначені обставини підтверджуються Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9972882972026 від 08.07.2026 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 468327705 від 16.03.2026.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.03.2014 по справі № 907/48/14 позов прокурора Виноградівського району до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен Україна» про розірвання договору оренди землі від 03.04.2013 та повернення земельної ділянки задоволено. Розірвано договір оренди землі від 03.04.2013, укладений між Вилоцькою селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домен Україна» та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Домен Україна» повернути державі в особі Вилоцької селищної ради земельну ділянку площею 2,0440 га, що розташована в смт. Вилок по вул. Ф.Раковці, 57, державний кадастровий номер 2121255300:03:006:0014.

Після розірвання договору оренди землі, відповідач не оформив правовстановлюючий документ на право користування вказаною земельною ділянкою та продовжує використовувати її для розміщення власних нежитлових будівель – будівлі розважального комплексу та вбиральні площею 477 кв.м, будівлі лікувально-профілактичного закладу площею 390,8 кв.м, будівлі готелю-ресторану площею 429,00 кв.м, не сплачуючи при цьому оренду плату в місцевий бюджет.

Рішенням Виконавчого комітету Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області № 17 від 17.02.2026 створено Комісію з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам на території Вилоцької селищної територіальної громади та затверджено її склад, а також затверджено положення про її діяльність.

Листом № 303/02-10 від 09.03.2026 запрошено ТОВ «Домен Україна» на засідання Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, призначене на 20.03.2026 о 10:00 год. Вказаний Лист повернуто АТ «Укрпошта» з поміткою на конверті «адресат відсутній».

Також Листом № 304/02-10 від 09.03.2026 запрошено ТОВ «Ідеа Капітал» на вказане засідання комісії.

У зв`язку з неявкою представника ТОВ «Домен Україна» на засідання Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, призначене 20.03.2026, засідання Комісії було відкладено на іншу дату.

Листом № 398/02-10 від 26.03.2026 повторно запрошено ТОВ «Домен Україна» на засідання Комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, призначене на 28.04.2026 о 10:45 год. Одночасно, запропоновано надати на розгляд Комісії акт приймання-передачі (повернення з оренди) спірної земельної ділянки. Представник ТОВ «Домен Україна» на вказане засідання Комісії не з`явився, жодних документів не надав.

Листом № 397/02-10 від 26.03.2026 запрошено ТОВ «Ідеа Капітал» на вказане засідання комісії.

Актом з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 28.04.2026, що затверджений рішенням Виконавчого комітету Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області № 40 від 29.04.2026 встановлено розмір збитків, завданих власнику землі або землекористувачу (чи місцевому бюджету за фактичне використання земельної ділянки) в сумі 1 024 462, 51 грн. за 2023, 2024 та 2025 роки, виходячи з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки з урахуванням її індексації.

На юридичну адресу ТОВ «Домен Україна» надіслано повідомлення № 02-10/592 від 04.05.2026 з пропозицією добровільно відшкодувати збитки. Вказане повідомлення повернуто АТ«Укрпошта» з поміткою на конверті «адресат відсутній».

Згідно із довідкою Фінансового відділу Вилоцької селищної ради № 67 від 14.07.2026 фактичні надходження від Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен Україна» в рахунок добровільного відшкодування збитків за Актом про визначення розміру збитків власнику землі / землекористувачу від 28.04.2026 року № б/н або сплати орендної плати за кодом класифікації доходів бюджету « 18010600 орендна плата з юридичних осіб» не обліковано та складають 0 (нуль) грн. 00 коп. Тобто грошові кошти не сплачувались.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо спірних правових відносин.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Пунктами «а», «в» частини першої статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України, далі – ЗК України).

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Принцип платного використання землі передбачено й статтею 206 Земельного кодексу України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу – обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди

Плата за землю – обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельний податок є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття та суб`єктний склад платників земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, отже єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.

Суд вважає релевантними до правовідносин, які склались під час розгляду цієї справи викладені в постанові Верховного Суду від 03 червня 2026 року у cправі № 922/3103/25

У cправі № 922/3103/25 Верховний Суд зоркрема дійшов таких висновків:

« 37. Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

38. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давного Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

39. Тобто власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

40. В такий спосіб положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 2.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

41. Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 .

42. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.

43. Також Верховний Суд наголосив, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати:

1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;

2) площу земельної ділянки;

3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки);

4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

44. Як вже зазначалося, розглядаючи заявлений у цій справі позов, суди попередніх інстанцій встановили, що АТ "Укрнафта" на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2004 набуло право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 106,6 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44/51. Реєстрацію речового права у відповідному Реєстрі проведено 16.12.2014.

45. Поряд з цим, для обслуговування власної нерухомості (стаціонарної АЗС з пунктом продажу супутніх товарів з розташуванням спеціальних конструкцій, призначених для розміщення рекламних робіт (послуг, що надаються АЗС)) 19.12.2007 Товариство орендувало у Міста земельну ділянку загальною площею 0,1856 га (кадастровий номер 6310137500:02:032:0001). Договір оренди укладено строком до 01.12.2010.

46. В матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами у подальшому змін до Договору щодо продовження строку дії оренди, шляхом укладення письмових додаткових угод відповідно до п. 35 Договору, а також відсутні докази повідомлення орендодавця до закінчення строку дії Договору про намір орендаря продовжити орендні правовідносини, а тому вказаний договір припинив свою дію з 01.12.2010 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Доказів укладення між сторонами нового договору оренди означеної земельної ділянки матеріали цієї справи не містять.

47. Тобто, Відповідач після 01.12.2010 (припинення дії Договору оренди) продовжив користуватися комунальною земельною ділянкою загальною площею 0,1856 га (кадастровий номер 6310137500:02:032:0001) на вул. вул. Академіка Павлова, 44/51 у м. Харків вже без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї.

48. Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

49. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

50. Згідно з пунктом 284.1 статті 282 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

51. Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

52. Так, за даними податкових декларацій з плати за землю Товариство задекларувало до сплати та фактично сплатило за спірну земельну ділянку загальною площею 0,1856 га: за 2020 рік - 366 154, 11 грн, за 2021 рік - 366 154, 11 грн, за 2022 рік - 402 769, 52 грн орендної плати.

53. В той же час, згідно з дослідженими судами витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:02:032:0001 загальною площею 0,1856 га по вул. Академіка Павлова, 44/51 у м. Харкові у 2020-2021 роках становила 14 375 852 грн, а у 2022 році - 15 813 437 грн. З урахуванням же приписів Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008, зі змінами суди з`ясували, що за спірний період користування комунальною земельною ділянкою (з 01.01.2020 по 28.02.2022) Товариство недоплатило Місту 2 807 464, 79 грн, а відтак їх безпідставно зберегло.

54. З наведеного слідує, що здійснюючи провадження у цій справі, суди попередніх інстанцій достеменно встановили користувача спірної земельної ділянки, площу цієї ділянки, період користування нею за відсутності правих підстав, а також суму безпідставно збережених кошів, що мала бути сплачена до місцевого бюджету.

55. Звідси їх висновок про задоволення позовних вимог Міста у цій справі колегія суддів Касаційного господарського суду визнає таким, що зроблений з правильним застосовуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також з урахуванням релевантних правових позицій Верховного Суду щодо правильного застосування означених правових норм.

56. При цьому, реагуючи на доводи касаційної скарги, наведені з підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, колегія судів зазначає, що за змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

57. Відсутністю правової підстави вважається такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

58. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

59. Положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору (див. подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19).

60. Відповідно до положень статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. За відсутності доказів поновлення такого договору в поряду, що визначений статтею 33 цього Закону або ж укладення нового договору оренди, відсутні й підстави для висновку про те, що орендар, який не повернув земельну ділянку за актом прийому-передачі, користується нею на відповідній правовій підставі, а тому стягнення з такого орендаря безпідставно збереженої орендної плати в порядку приписів статті 1212 ЦК України є цілком правомірним.

61. У вказаному висновку колегія суддів звертається до власної правової позиції, викладеної у постанові від 10.11.2021 у справі № 922/247/21, вважає її релевантною до спірних правовідносин цієї справи і за цим аргументи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах відхиляє, констатуючи при цьому відповідність оскаржених рішення і постанови вже сформованій правовій позиції.

62. Пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

63. Таким чином, оскільки після відкриття касаційного провадження у цій справі виявилося, що Верховний Суд вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення місцевого господарського суду відповідно до такого висновку, згідно з наведеним пунктом 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укрнафта" на судові рішення у даній справі з підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України.

64. Щодо ж доводів Товариства про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, то вони є необґрунтованими, адже спір між сторонами зазначеної справи виник не у земельних правовідносинах. Особливістю цих відносин є обставини безперервного користування орендарем земельною ділянкою для обслуговування власного нерухомого майна, тобто метою орендодавця у них є отримання грошових коштів від орендного користування, а не стимулювання орендаря до повернення орендованої землі, шляхом застосування до нього штрафної санкції. Звідси висновки суду касаційної інстанції із вказаної постанови щодо правильного застосування статті 785 ЦК України є нерелевантними до спірних правовідносин цієї справи, що заявлену скаржником підставу касаційного оскарження, визначену у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України спростовує.»

Також, суд враховує висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11 січня 2022 року у cправі № 924/1263/19.

Верховний Суд зокрема у справі у cправі № 924/1263/19 вказав, що:

« 43. На необхідність підтвердження розміру земельної ділянки, яка використовується особою, до якої подано позов органом місцевого самоврядування про стягнення збитків, завданих територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства звернула свою увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справи № 917/1739/17, оскільки за договором купівлі-продажу відповідач набув у власність частину будівель і споруд, розташованих на земельній ділянці.

Водночас під час розгляду цієї справи (№ 924/1263/19), судами встановлено, що 16.02.2012 між сторонами на підставі рішення Хмельницької міськради від 10.08.2011 № 35 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 800 м2 під будівництво автосервісу. Як у період з 01.06.2014 по 04.12.2018, так і на теперішній час основні критерії, які ідентифікують земельну ділянку: площа, цільове призначення категорія земель і кадастровий номер не змінювалися. Судом не було встановлено обставин використання відповідачем земельної ділянки меншої площі, тому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання відповідача на зміну розмірів та конфігурації земельної ділянки і акт обстеження земельної ділянки від 12.10.2016 не має жодного правового значення.»

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно зі статтями 122-124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах також неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 22/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Тобто, в межах даної справи суду необхідно дослідити наявність таких підстав для стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований: 1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача; 2) площу земельної ділянки; 3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки); 4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.

В межах даної справи заявлено до стягнення суму безпідставно збережених коштів за користування даною земельною ділянкою за періоди коли нерухоме майно на вказаній земельній ділянці перебувало у власності відповідача.

Факт використання земельної ділянки без достатньої правової підстави у спірний період відповідачем не заперечений та не спростований, доказів сплати за користування земельною ділянкою суду не надано.

Отже, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно – кошти у вигляді орендної плати, що нараховуються за володіння і користування спірною земельною ділянкою, саме за рахунок позивача – власника земельної ділянки.

Відсутність договору оренди земельної ділянки зумовило володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати, у зв`язку з чим до даних правовідносин слід застосувати наслідки, передбачені статтею 1214 ЦК України.

Заявлена сума безпідставно збережених коштів позивачем розрахована із застосуванням відповідного відсоткового розміру ставки річної орендної плати за землю, яка діяла у відповідний рік, за який розраховувалась сума безпідставно збережених коштів.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відтак, суд доходить висновку, що надані позивачем докази щодо підтвердження розміру нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки є належним та допустимим доказом в розумінні статті 77 ГПК України та правомірно покладені в основу розрахунку розміру орендної плати, яку відповідач як фактичний користувач земельної ділянки у відповідний період повинен був заплатити за користування нею.

Здійснивши перевірку розрахуноку безпідставно збережених коштів, суд зазначає, що розмір пораховано арифметично вірно.

З висновків викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 153/1548/23 та зазначає, що для власника (набувача) об`єкта нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці державної або комунальної власності, є такі варіанти набуття у власність або користування земельної ділянки державної або комунальної власності: 1) стаття 118 ЗК України (порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами); 2) стаття 123 ЗК України (порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування); 3) стаття 128 ЗК України (порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам).

Проте судом вбачається, що відповідач - набувач об`єкта нерухомого майна не скористався вищевказаними правами та не набув земельну ділянку у власність чи в оренду, також суду не надано доказів перебування у відповідача спірної ділянки на підставі іншого речового права.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих прокурором доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення судом.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову судові витрати слід покласти на відповідача

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен Україна» (90351, Закарпатська область, Берегівський район, селище Вилок, вул. Раковці, 57, код ЄДРПОУ 37456920) на користь Вилоцької селищної ради Берегівського району Закарпатської області (90351, Закарпатська область, Берегівський район, сел. Вилок, вул. Андрія Літуна, 8, код ЄДРПОУ 04349277) 1 024 462 грн 51 коп (один мільйон двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят дві грн 51 коп) безпідставно збережених коштів та 12 293,55 грн (Дванадцять тисяч двісті дев`яносто три гривнi 55 копійок) на відшкодування сплаченого судового збору.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено та підписано 14.10.2026.

Суддя А.А. Худенко