Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №907/497/26 — Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/497/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Мельник І.В.,

розглянувши справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Закарпатської обласної прокуратури, м. Ужгород, в інтересах держави в особі

позивача-1 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

позивача-2 Ясінянської селищної ради Закарпатської області, смт Ясіня Рахівського району Закарпатської області

до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Ужгород

про стягнення 20 282 400,21 грн шкоди

За участю:

прокурора – Задорожко С.С., прокурор, службове посвідчення №083671 від 02.12.2025

представника позивача-1 – Пеняк Н.М., представник в порядку самопредставництва

позивача-2 – не з`явився

відповідача – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Закарпатська обласна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Ясінянської селищної ради Закарпатської області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 20 282 400,21 грн шкоди, заподіяної довкіллю порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/497/26 визначено головуючого суддю ОСОБА_1 , що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.05.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 03.06.2026 о 10:30 год. та встановив учасникам справи строк для подання до суду заяв по суті спору.

26.05.2026 за вх.№ 02.3.1-02/4996/26 через підсистему "Електронний суд" до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 25.05.2026.

02.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/5266/26 через підсистему "Електронний суд" до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив від 01.06.2026.

11.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/5718/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли від відповідача заперечення на відповідь на відзив.

26.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/6298/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява від відповідача про залишення позову без розгляду та за вх.№ 02.3.1-02/6299/26 – клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

29.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/6300/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява від відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироку по справі № 305/2741/25, що розглядає Рахівський районний суд Закарпатської області.

01.07.2026 за вх.№ 02.3.1-02/6419/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли від Закарпатської обласної прокуратури заперечення на подані відповідачем клопотання про залучення третьої особи, зупинення провадження у праві та залишення позову без розгляду, а також за вх.№ 02.3.1-02/6421/26 – додаткові пояснення у справі.

Підготовчі засідання у справі 03.06.2026 та 01.07.2026 відкладались з підстав, наведених у відповідних ухвалах суду, останній раз на 06.08.2026.

У підготовчому засіданні 06.08.2026, за наслідками розгляду наявних у справі клопотань, суд постановив наступні протокольні ухвали, якими:

- відмовив у задоволенні клопотання відповідача від 26.06.2026 про залишення позову без розгляду, у зв`язку з відсутністю підстав для цього;

- відмовив у задоволенні заяви відповідача від 26.06.2026 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , дійшовши висновку, що рішення суду цій справі не вплине на його права та обов`язки;

- відмовив у задоволенні заяви відповідача від 26.06.2026 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироку по справі № 305/2741/25, що розглядає Рахівський районний суд Закарпатської області, встановивши, що зібрані докази в межах цієї господарської справи дозволяють суду встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.08.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09.09.2026 о 10:00 год.

В судовому засіданні 09.09.2026 судом оголошено перерву в розгляді справи по суті до 01.10.2026 о 10:00 год.

В судовому засіданні 01.10.2026 присутні учасники справи виступили з заключними словами та підтримали свої позиції, викладені в заявах по суті спору.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до статті 240 ГПК України в судовому засіданні 01.10.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція прокурора.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем обов`язків лісокористувача в частині охорони і збереження закріплених за ним територій, що спричинило державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

За доводами прокурора, у ході досудового розслідування кримінального провадження № 62025140160000883 від 29.07.2025 за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України (далі також – КК України), встановлено, що внаслідок неналежного виконання лісничим Лазещинського лісництва ОСОБА_2 своїх службових обов`язків в період 2023-2024 років, на території кварталу 1 виділів 35, 38; кварталу 2 виділів 3, 9, 10, 13 кварталу 4 виділу 11, 13, кварталу 6 відділу 32; кварталу 8 відділів 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 18, 19, 31, 34; кварталу 9 відділів 27, 28; кварталу 10 виділів 31, 33, 42, 44, 45 Лазещинського лісництва, проведено незаконну рубку дерев різних порід, що спричинило шкоду довкіллю в особі Ясінянської селищної ради в розмірі 20 282 400,21 грн.

Зазначає, що результатами досудового розслідування 04.08.2025 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025140160000883 від 29.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України скеровано до суду та справу № 305/2741/25 призначено до розгляду.

Таким чином, доводить, що саме Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс", як постійний лісокористувач, зобов`язане відшкодувати заподіяну шкоду, оскільки шкода виникла внаслідок неналежного виконання покладених на нього законом обов`язків щодо охорони лісу.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач, відповідно до поданого суду відзиву на позовну заяву, заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що для покладання на відповідача, як на постійного лісокористувача відповідальності за збитки, завдані незаконною рубкою лісів, прокурор повинен довести наявність у діях відповідача протиправної поведінки (його протиправної бездіяльності), тобто поведінка відповідача повинна порушувати вимоги щодо ведення лісового господарства.

Втім, наголошує, що прокурором в обґрунтування позову не конкретизовано, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив, доказів невчинення таких дій відповідачем до суду не надав.

Стверджує, що прокурор в даному конкретному випадку помилково виходить із того, що сам факт виявлення незаконно зрубаних дерев на території Лазещинського лісництва автоматично свідчить про неналежне виконання ДП "Ліси України" обов`язків постійного лісокористувача.

Звертає увагу також, що прокурор посилається не на конкретні факти невиконання ДП "Ліси України" обов`язків щодо охорони лісових насаджень від незаконних рубок та здійснення заходів із збереження лісового фонду, а на обставини, встановлені під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025140160000883 від 29.07.2025, в межах якого органом досудового розслідування висунуто версію про можливу причетність службової особи філії "Карпатський лісовий офіс" ДП "Ліси України". Натомість, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025140160000883 від 29.07.2025 лише скеровано до Рахівського районного суду Закарпатської області, ухвалою суду від 13.05.2026 кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання. Відтак, наголошує, що наведені прокурором обставини наразі не підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили, а обвинувальний вирок суду у вказаному кримінальному провадженні відсутній.

Окрім цього, відповідач зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що в окремих наведених у позові випадках посадові особи відповідача виявили та у встановленому законом порядку повідомили правоохоронні органи щодо факту вчинення порушення природоохоронного законодавства у вигляді здійснення незаконної рубки дерев. Наведене підтверджує, що посадові особи філії ДП "Ліси України" добросовісно та належним чином виконували покладені на них обов`язки щодо контролю за збереженням лісів, адже виявили незаконну рубку 35 пнів дерев породи "дуб" та невідкладно повідомили про це правоохоронні органи. Вважає, що поведінка відповідача як постійного лісокористувача відповідала вимогам закону та тим обов`язкам, які покладаються на постійних лісокористувачів.

Також, відповідач заперечує щодо суми заподіяної шкоди лісу, оскільки Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань не проводила перевірку (у тому числі документальну) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю зі складенням відповідно до законодавства акта за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції та не надавала обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства. Більше того, для проведення огляду місця події у межах кримінального провадження та здійснення обмірів виявлених пнів компетентний спеціаліст Держекоінспекції безпосередньої участі у проведенні огляду місця події не брав, до здійснення обмірів виявлених пнів не залучався та самостійно не встановлював кількість пнів, їх діаметр, ознаки та інші характеристики, які мають визначальне значення для правильності обчислення розміру шкоди.

Позиція позивача-1.

Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області письмових пояснень по суті позовних вимог прокурора до суду не подано.

В судовому засіданні представник позивача-1 повністю підтримав позицію прокурора вказавши, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" як постійний лісокористувач, зобов`язане відшкодувати заподіяну шкоду.

Позиція позивача-2.

Ясінянська селищна рада, згідно з поданою заявою від 28.05.2026, підтримує позов прокурора в повному обсязі, та, згідно з поданою відповіддю на відзив від 03.06.2026, зазначає, що відповідачем не надано суду доказів, які би свідчили про належне вчинення ним дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини в означеній протиправній бездіяльності.

Враховуючи викладене, вважає, саме ДП "Ліси України", як постійний лісокористувач у зазначених правовідносинах є відповідачем та зобов`язано відшкодувати заподіяну шкоду. При цьому, стверджує, що відсутність прийнятого рішення суду у справі № 305/2741/25 не є перешкодою для самостійного встановлення обставин в даній господарській справі, оскільки надані суду разом з позовною заявою докази дозволяють господарському суду самостійно встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідь на відзив та пояснення прокурора.

Прокурор стверджує, що у даному конкретному випадку незаконна (самовільна) рубка великої кількості дерев, здійснювалася протягом тривалого часу на великій за площею території, зокрема на території кварталу 1 виділів 35, 38; кварталу 2 виділів 3, 9, 10, 13 кварталу 4 виділу 11, 13, кварталу 6 відділу 32; кварталу 8 відділів 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 18, 19, 31, 34; кварталу 9 відділів 27, 28; кварталу 10 виділів 31, 33, 42, 44, 45 Лазещинського лісництва філії "Ясінянське лісомисливське господарство" Карпатського лісового офісу державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", що не могло бути залишеним поза увагою державної лісової охорони ДП "Ліси України".

Тим самим вважає, що ДП "Ліси України", яке в розумінні статті 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, в порушення вимог статей 19, 63, пункту 5 статті 64, статей 86, 89, 90 Лісового кодексу України не забезпечило охорону і збереження лісових насаджень на підвідомчій території, тобто допустило протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев.

Наголошує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами, з посиланнями при цьому на постанови Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 23.01.2025 у справі № 914/669/22.

Щодо розрахунку розміру шкоди за незаконну рубку, зазначає, що такий здійснено посадовими особами ДП "Ліси України", який відповідно до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, уповноважені визначати за затвердженими таксами і методиками розмір шкоди, заподіяної лісу.

Заперечує також щодо твердження відповідача відносно того, що висновки судових інженерно-екологічних експертиз, які надано в обґрунтування позовних вимог до позову, не можуть бути доказом розміру заподіяної шкоди у зв`язку з відсутністю в них відомостей щодо натурного обстеження експертом місця спричинення шкоди та перевірки фактичних відомостей на підстав яких було здійснено розрахунки, оскільки визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження) належить до компетенції експерта. Звертається при цьому до висновку, сформованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові у справі № 907/278/26 від 11.02.2026, відповідно до пункту 5.42 якої суд дійшов висновку про можливість врахування висновку експерта, незважаючи на відсутність у ньому відомостей про натурне обстеження, оскільки в цій справі іншими доказами підтверджено існування об`єкта порушення та вихідні дані для належного розрахунку, зокрема точну кількість пнів, їх ознаку та діаметри, встановлені внаслідок незаконної рубки.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У ході досудового розслідування кримінального провадження № 62025140160000883 від 29.07.2025 встановлено, що внаслідок неналежного виконання лісничим Лазещинського лісництва ОСОБА_2 своїх службових обов`язків в період 2023-2024 років, на території кварталу 1 виділів 35, 38; кварталу 2 виділів 3, 9, 10, 13 кварталу 4 виділу 11, 13, кварталу 6 відділу 32; кварталу 8 відділів 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 18, 19, 31, 34; кварталу 9 відділів 27, 28; кварталу 10 виділів 31, 33, 42, 44, 45 Лазещинського лісництва проведено незаконну рубку дерев різних порід.

Протоколом огляду від 28.03.2024, проведеним старшим оперуповноваженим УСР в Закарпатській області ДСР НП України на виконання доручення процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 62023140160000059 від 17.03.2023 зафіксовано, що на території кварталу 1 виділ 35 Лазещинського лісництва виявлено факт самовільної рубки дерев, а саме виявлено 21 пень незаконно зрубаних дерев.

Протоколом огляду від 28.03.2024, проведеним старшим оперуповноваженим УСР в Закарпатській області ДСР НП України на виконання доручення процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 62023140160000059 від 17.03.2023 зафіксовано, що на території кварталу 1 виділу 38 Лазещинського лісництва виявлено факт самовільної рубки дерев, а саме виявлено 4 пні незаконно зрубаних дерев.

Протоколом огляду від 28.03.2024, проведеним старшим оперуповноваженим УСР в Закарпатській області ДСР НП України на виконання доручення процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 62023140160000059 від 17.03.2023 зафіксовано, що на території кварталу 6 виділу 32 Лазещинського лісництва виявлено факт самовільної рубки дерев, а саме виявлено 83 пні незаконно зрубаних дерев.

Протоколом огляду від 27.03.2024, проведеним прокурором у кримінальному провадженні № 62023140160000059 від 17.03.2023 зафіксовано, що на території кварталу 2 виділів 3, 9, 10, 13 Лазещинського лісництва виявлено факт самовільної рубки дерев, а саме виявлено пні незаконно зрубаних 276 дерев.

Протоколом огляду від 27.03.2024, проведеним прокурором у кримінальному провадженні № 62023140160000059 від 17.03.2023 зафіксовано, що на території кварталу 4 виділ 11 Лазещинського лісництва виявлено факт самовільної рубки дерев, а саме виявлено пні незаконно зрубаних 182 дерев.

Протоколом огляду від 27.03.2024, проведеним старшим оперуповноваженим УСР в Закарпатській області ДСР НП України на виконання доручення процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 62023140160000059 від 17.03.2023 зафіксовано, що на території кварталу 8 виділів 8, 18, 19, 31, 34 Лазещинського лісництва виявлено факт самовільної рубки дерев, а саме виявлено пні незаконно зрубаних дерев.

Протоколом огляду від 11.04.2024, проведеним старшим оперуповноваженим УСР в Закарпатській області ДСР НП України на виконання доручення процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 62023140160000059 від 17.03.2023 зафіксовано, що на території кварталу 10 виділів 31, 33, 42, 44, 45 Лазещинського лісництва виявлено факт самовільної рубки дерев, а саме виявлено пні незаконно зрубаних дерев.

Протоколом огляду від 25.06.2025, проведеним старшим оперуповноваженим УСР в Закарпатській області ДСР НП України на виконання доручення процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 62023140160000059 від 17.03.2023 зафіксовано, що на території кварталу 8 виділів 3, 4, 5, 7 Лазещинського лісництва виявлено факт самовільної рубки дерев, а саме виявлено пні незаконно зрубаних дерев.

Протоколом огляду від 25.06.2025, проведеним старшим оперуповноваженим УСР в Закарпатській області ДСР НП України на виконання доручення процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 62023140160000059 від 17.03.2023 зафіксовано, що на території кварталу 8 виділів 8, 9, 10 Лазещинського лісництва виявлено факт самовільної рубки дерев, а саме виявлено пні незаконно зрубаних дерев.

Протоколом огляду від 24.06.2025, проведеним старшим оперуповноваженим УСР в Закарпатській області ДСР НП України на виконання доручення процесуального прокурора у кримінальному провадженні № 62023140160000059 від 17.03.2023 зафіксовано, що на території кварталу 9 виділів 27, 28 Лазещинського лісництва виявлено факт самовільної рубки дерев, а саме виявлено пні незаконно зрубаних дерев.

Відповідно до розрахунків здійснених Департаментом безпеки ДП "Ліси України", керуючись Постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", загальний розмір шкоди, заподіяної незаконним вирубуванням дерев на вище вказаних територіях склав 20 282 400,21 грн.

В межах кримінального провадження № 62023140160000059 від 17.03.2023 проведено низку судових інженерно-екологічних експертиз, за результатами яких встановлено, зокрема, наступне:

- згідно з висновком експерта № 609/25-28 від 18.07.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №62023140160000059 від 17.03.2023 підтверджується розмір збитків, завданих внаслідок самовільної рубки дерев на території кварталу 1 виділів 35, 38, кварталу 2 виділу 32 Лазещинського лісництва на суму 861 705,83 грн;

- згідно з висновком експерта № 969/25-28 від 18.07.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №62023140160000059 від 17.03.2023 підтверджується розмір збитків, завданих внаслідок самовільної рубки дерев на території кварталу 2 виділів 3, 9, 10, 13 кварталу 4 виділу 11 Лазещинського лісництва на суму 8 928 036,18 грн;

- згідно з висновком експерта № 610/25-28 від 18.07.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №62023140160000059 від 17.03.2023 підтверджується розмір збитків, завданих внаслідок самовільної рубки дерев на території кварталу 8 виділів 8, 18, 19, 31, 34, кварталу 10 виділів 31, 33, 42, 44, 45, кварталу 4 виділу 13 Лазещинського лісництва на суму 2 792 420,69 грн;

- згідно з висновком експерта № 968/25-28 від 18.07.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №62023140160000059 від 17.03.2023 підтверджується розмір збитків, завданих внаслідок самовільної рубки дерев на території кварталу 8 виділів 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, кварталу 9 виділів 27, 28 Лазещинського лісництва на суму 7 700 237,51 грн.

Судом встановлено, що в межах кримінального провадження № 62023140160000059 від 17.03.2023 також проведено науково-ботанічну експертизу, відповідно до висновків якої рубка вказаних вище дерев Лазещинського лісництва відбулася в осінньо-зимовий період 2023-2024 років, а також в осінній період 2024 року.

Прокурор, в межах цієї господарської справи, доводить, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Таким чином, наведені обставини зумовили звернення прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Ясінянської селищної ради Закарпатської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс", як постійного лісокористувача з позовом про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною рубкою дерев на підвідомчій йому території.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У даному випадку інтерес держави є як економічним, полягає у поповненні відповідних бюджетів грошовими коштами, так і екологічним, оскільки за рахунок вказаних коштів здійснюватиметься фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.

Так, відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України).

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.

Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності.

Фонд охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, у відповідності до статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пункту 7 частини 3 статті 29 та пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Відповідно до листа директора філії "Карпатський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" № 8567/39.7.1-2026 від 10.04.2026, наданої на запит Закарпатської обласної прокуратури, встановлено, що територія, на якій здійснено незаконну порубку відноситься до Лазещинського лісництва та територіально належать до Ясінянської селищної ради. Таким чином, одним з органів, уповноважених захищати інтереси держави у вказаній сфері, є Ясінянська селищна рада.

Крім того, статтею 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; надання обов`язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб`єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах тощо.

Згідно з підпунктом "ґ" підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 275 від 19.04.2017, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами – нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів.

Також відповідно до підпунктів 3, 8 пункту 4 даного Положення Держекоінспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

Територіальним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища на території Закарпатської області є Державна екологічна інспекція у Закарпатській області.

Таким чином, одним з органів, уповноважених здійснювати захист інтересів держави у вказаній сфері, є Державна екологічна інспекція в Закарпатській області.

Закарпатською обласною прокуратурою повідомлено про встановлені порушення інтересів держави Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області та Ясінянську селищну раду, водночас уповноваженими органами не вжито належних заходів до відновлення таких порушених інтересів держави, зокрема шляхом подання до суду відповідного позову про стягнення заданих збитків.

Така бездіяльність уповноважених органів оцінена прокурором як неналежне виконання функцій по захисту інтересів держави, що відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову. Така позиція узгоджується з положеннями постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, а також постанови Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 924/1240/18.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про вжиття заходів представницького характеру відповідного суб`єкта владних повноважень.

На виконання вказаної вимоги Закону України "Про прокуратуру" Мукачівською окружною прокуратурою до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Ясінянської селищної ради направлені повідомлення щодо вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Ясінянської селищної ради Закарпатській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної довкіллю порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок вчинення кримінального правопорушення в розмірі 20 282 400,21 грн.

Таким чином, прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення уповноважених органів про наявність порушень інтересів держави та вжиття заходів представницького характеру.

Щодо спірних правовідносин.

За приписами статті 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

Згідно зі статтями 1 - 3 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісовим кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також, зокрема, лісовим законодавством, та іншим спеціальним законодавством.

Норми Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин слід визнавати спеціальними до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму їх регулювання.

Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Права та обов`язки постійних лісокористувачів регламентовані статтею 19 Лісового кодексу України, відповідно до частини 2 якої постійні лісокористувачі зобов`язані:

- забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;

- дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;

- вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;

- вести первинний облік лісів;

- дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; - забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства;

- забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

Відповідно до змісту статті 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, в тому числі, на постійних лісокористувачів.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2024 у справі № 908/65/23, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 30.01.2025 у справі № 907/48/24 та від 12.03.2025 у справі № 909/131/24.

За пунктами 5, 12 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; порушення порядку лісозаготівлі та вивезенні деревини.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 Лісового кодексу України).

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі на відповідача.

Згідно з пунктом е) частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою, є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Бездіяльність - пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу, її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

У спірних деліктних правовідносинах саме на прокурора / позивачів покладається обов`язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 14.10.2024 у справі № 912/4/24 та від 12.03.2025 у справі № 909/131/24).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі № 907/48/24 та від 12.03.2025 у справі № 909/131/24).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, в тому числі, здійснення незаконної порубки дерев (такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 30.01.2025 у справі № 907/48/24 та від 12.03.2025 у справі № 909/131/24).

Матеріалами справи підтверджується, що на території кварталу 1 виділів 35, 38; кварталу 2 виділів 3, 9, 10, 13 кварталу 4 виділу 11, 13, кварталу 6 відділу 32; кварталу 8 відділів 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 18, 19, 31, 34; кварталу 9 відділів 27, 28; кварталу 10 виділів 31, 33, 42, 44, 45 Лазещинського лісництва виявлено незаконну рубку дерев різних порід упродовж тривалого періоду – 2023-2024 років, а також в осінній період 2024 року.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Відповідач, як постійний лісокористувач, здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу, недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу на підзвітній йому території.

Відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку дерев, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування. Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див. постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 24.01.2024 у справі №907/449/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17).

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, а відповідачем не заперечується факт незаконної рубки дерев різної породи на території кварталу 1 виділів 35, 38; кварталу 2 виділів 3, 9, 10, 13 кварталу 4 виділу 11, 13, кварталу 6 відділу 32; кварталу 8 відділів 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 18, 19, 31, 34; кварталу 9 відділів 27, 28; кварталу 10 виділів 31, 33, 42, 44, 45 Лазещинського лісництва.

За таких обставин доведеним є факт заподіяння шкоди довкіллю внаслідок незаконної рубки дерев на території, охорона якої покладена лісокористувача.

Причинний зв`язок у цій справі полягає не лише в тому, що шкода виникла на території, охорона якої покладена на відповідача, а й у тому, що він не довів належної організації охорони цієї території від незаконної рубки дерев. Саме невиконання або неналежне виконання встановлених законом обов`язків щодо охорони лісових насаджень створило умови, за яких незаконне вирубування стало можливим. З урахуванням наведених вище позицій Верховного Суду для встановлення причинного звязку не вимагається доводити, що відповідач особисто здійснював незаконну порубку або сприяв її вчиненню.

Відтак, за наведених обставин підтверджується і наявність причинного зв`язку між бездіяльністю лісокористувача та заподіяною шкодою. Відповідачем не доведено наявності обставин, які б переривали або виключали цей причинний зв`язок.

Розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі № 927/32/23 зазначив, що відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Як зазначалось вище, лісокористувач мав забезпечувати належну охорону лісонасаджень та вживати заходів для запобігання незаконним рубкам. Сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення рубки дерев та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу.

Таким чином, встановлені судом обставини є підставою для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за порушення умов ведення лісового господарства, зокрема, не забезпечення належної охорони лісового фонду на території Лазещинського лісництва.

Щодо визначення розміру завданої шкоди, судом взято до уваги, що такий здійснений посадовими особами ДП "Ліси України", які відповідно до Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, уповноважені визначати за затвердженими таксами і методиками розмір шкоди, заподіяної лісу та підтверджений висновками експертиз, згідно з якими загальна сума такої склала 20 282 400,21 грн, а саме:

- згідно з висновком експерта № 609/25-28 від 18.07.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №62023140160000059 від 17.03.2023 підтверджується розмір збитків, завданих внаслідок самовільної рубки дерев на території кварталу 1 виділів 35, 38, кварталу 2 виділу 32 Лазещинського лісництва на суму 861 705,83 грн;

- згідно з висновком експерта № 969/25-28 від 18.07.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №62023140160000059 від 17.03.2023 підтверджується розмір збитків, завданих внаслідок самовільної рубки дерев на території кварталу 2 виділів 3, 9, 10, 13 кварталу 4 виділу 11 Лазещинського лісництва на суму 8 928 036,18 грн;

- згідно з висновком експерта № 610/25-28 від 18.07.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №62023140160000059 від 17.03.2023 підтверджується розмір збитків, завданих внаслідок самовільної рубки дерев на території кварталу 8 виділів 8, 18, 19, 31, 34, кварталу 10 виділів 31, 33, 42, 44, 45, кварталу 4 виділу 13 Лазещинського лісництва на суму 2 792 420,69 грн;

- згідно з висновком експерта № 968/25-28 від 18.07.2025 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №62023140160000059 від 17.03.2023 підтверджується розмір збитків, завданих внаслідок самовільної рубки дерев на території кварталу 8 виділів 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, кварталу 9 виділів 27, 28 Лазещинського лісництва на суму 7 700 237,51 грн.

Відтак, така сума завданої шкоди відповідає сумі шкоди, заявленої до стягнення у цій справі.

Доводи відповідача про те, що висновок експерта не може бути належним доказом через відсутність безпосереднього натурного обстеження, суд відхиляє, оскільки відповідно до положень процесуального закону експерт має право проводити дослідження на підставі наданих йому матеріалів кримінального провадження, якщо такі матеріали містять достатні вихідні дані для проведення відповідних розрахунків.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18).

При цьому з висновків експерта вбачається, що його висновки ґрунтуються не на припущеннях, а на дослідженні конкретних документів та матеріалів, зокрема протоколів огляду місця події, у ході якого безпосередньо на місці були виявлені пні незаконно зрубаних дерев, відомостей лісотаксаційного довідника.

Отже, твердження відповідача про те, що висновок експерта не може бути покладений в основу судового рішення лише з огляду на те, що експертом не здійснювалося самостійне натурне обстеження місця події, є безпідставним. Сам по собі камеральний характер експертного дослідження не свідчить про недопустимість чи недостовірність висновку, якщо досліджені експертом вихідні дані належним чином зафіксовані іншими доказами та їх достатність дає можливість відповісти на поставлені перед експертом питання.

При цьому у цій справі натурний огляд відповідної лісової території фактично проводився до призначення експертизи, а результати огляду зафіксовано у відповідних протоколах від 27.03.2024, від 28.03.2024, від 11.04.2026, від 24.06.2025 та від 25.06.2025. Саме під час цих оглядів встановлено породний склад та кількість пнів незаконно зрубаних дерев. Тому заперечення відповідача фактично зводяться до незгоди з використанням експертом зафіксованих у матеріалах справи вихідних даних, однак не спростовують їх достовірності.

Сукупний зміст цих документів містить відомості щодо об`єкта правопорушення та його кількісних і якісних характеристик, що дає змогу встановити фактичні показники, покладені в основу розрахунку, і перевірити їх узгодженість між собою.

Відповідач, у свою чергу, не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував визначені експертом вихідні дані, правильність застосованих такс або розрахунок суми шкоди. Клопотань про призначення повторної чи додаткової експертизи у справі відповідачем також не заявлялося.

За наведених обставин суд вважає, що надані у справі докази у своїй сукупності є достатніми для висновку про доведеність факту заподіяння шкоди у розмірі 20 282 400,21 грн.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Внаслідок бездіяльності працівників філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у вигляді не забезпечення ними належної охорони та захисту лісового фонду на підзвітній відповідачу території, зафіксований факт незаконної руби дерев різних порід на території кварталу 1 виділів 35, 38; кварталу 2 виділів 3, 9, 10, 13 кварталу 4 виділу 11, 13, кварталу 6 відділу 32; кварталу 8 відділів 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 18, 19, 31, 34; кварталу 9 відділів 27, 28; кварталу 10 виділів 31, 33, 42, 44, 45 Лазещинського лісництва, чим навколишньому природному середовищу завдано шкоди в розмірі 20 282 400,21 грн.

За приписами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень покладається саме на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, при цьому, визначальним є факт порушення ним установлених правил лісокористування на підконтрольній ділянці лісу, що спричинило завдання шкоди державі.

Отже, за встановлених у цій справі обставин в їх сукупності, з урахуванням доводів і заперечень усіх учасників справи, суд дійшов висновку про доведеність прокурором порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища та необхідність відшкодувати матеріальні збитки, а відтак про задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, № 303-А. пункт 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування таких висновків суду.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення повністю.

Розподіл судових витрат.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156, код ЄДРПОУ 45554542) на користь держави в особі Ясінянської селищної ради (90630, Закарпатська обл., Рахівський р-н, смт Ясіня, вул. Борканюка, 7, код ЄДРПОУ 04351452) шкоду, заподіяну довкіллю в сумі 20 282 400,21 грн (двадцять мільйонів двісті вісімдесят дві тисячі чотириста гривень двадцять одна копійка).

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156, код ЄДРПОУ 45554542) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2-а, код ЄДРПОУ 02909967) 243 388,80 грн (двісті сорок три тисячі триста вісімдесят вісім гривень вісімдесят копійок) на відшкодування сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено та підписано 14.10.2026.

Суддя Д. Є. Мірошниченко